Рішення № 94964208, 11.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3371/19

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шарко Л.В.

судді: Погорелова О.В. , Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши справу

за позовом Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", м. Київ 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна, м. Київ; - Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота", м. Харків про скасування рішення державного реєстратора за участю представників:

позивача - Орлов О.О. (адвокат), відповідно до договору про надання правової допомоги від 10.10.19р.;

відповідача - Романченко О.М. (адвокат), відповідно до ордеру на надання правової допомоги серії АХ № 1012779 від 22.04.20р.;

третьої особи (Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна) - не з`явився;

третьої особи (Фонд гарантування вкладів ФО ПАТ "Банк Золоті Ворота") - не з`явився;

третьої особи (ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія") - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ФК "Женева", в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "ФК "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в. літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за ТОВ "ФК "Женева".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г. № 39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" на Товариство та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1 – 6, 8 – 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 за Товариством.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі № 922/3371/19 скасовано. Справу № 922/3371/19 передано до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

18.08.20р. матеріали справи повернуто до Господарського суду Харківської області.

На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.20р. справу передано для розгляду судді Шарко Л.В.

Ухвалою суду від 25.08.20р. призначено справи №922/3371/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засіданні призначено на "09" вересня 2020 р. о 10:00 год.

08.09.20р. від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота".

Ухвалою суду від 09.09.21р. задоволено заяву позивача та залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота".

Протокольною ухвалою суду від 12.10.20р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

03.11.20р. від третьої особи (ПАТ "Банк Золоті Ворота") надійшли письмові пояснення.

09.11.20р. за клопотаннями сторін залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія".

19.11.20р. від представника відповідача надійшло клопотання про призначення для розгляду справи №922/3371/19 колегію суддів.

Ухвалою від 19.11.20р. клопотання представника відповідача про призначення колегіального розгляду справи задоволено. Ухвалено призначити для розгляду справи № 922/3371/19 колегію суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.11.20р. для розгляду справи № 922/3371/19 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шарко Л.В, суддя Погорелова О.В., суддя Сальнікова Г.І.

Ухвалою суду від 24.11.20р. колегією суддів прийнято до свого провадження справу №922/3371/19. Розпочато розгляд справи спочатку зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.01.21р. закрито підготовче провадження по справі №922/3371/19 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "11" лютого 2021 р. об 11:00 год.

Представник позивача в судовому засідання 11.02.21р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання 11.02.21р. проти позовних вимог заперечував повністю.

Представник третьої особи (Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна) в судове засідання 11.02.21р. не з`явився.

Представник третьої особи (Фонд гарантування вкладів ФО ПАТ "Банк Золоті Ворота") в судове засідання 11.02.21р. не з`явився.

Представник третьої особи (ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія") в судове засідання 11.02.21р. не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між АКБ "МЕРКУРІЙ" (Кредитор) та "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" у формі ТОВ (Позичальник) було укладено Договір на кредитну лінію (невідновлювальну) від 21.01.2008 №2-25К-02 з усіма додатковими угодами до нього, за умовами якого Первісний кредитор надав Позивачу кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 7.566.200,00грн., а Позивач зобов`язався на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (т. I, а.с.207-226).

Для забезпечення виконання вимог за даним кредитним договором, між АКБ "МЕРКУРІЙ" (Іпотекодержатель) та "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" у формі ТОВ (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 21.01.2008 №16-03-09, з усіма додатковими угодами до нього, предметом якого є нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в. літ А-3, загальною площею 357,3 кв. м, які розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська 96 (Мано), що належать на праві власності "Азово-Чорноморській інвестиційній компанії" у формі ТОВ (т.1, а.с. 227-245).

В подальшому, 07.02.2014 між АКБ «Меркурій» (як Первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» (як Новим кредитором) укладено договір відступлення права вимоги за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008.

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору, Первісний кредитор - АКБ «Меркурій» передав, а Новий кредитор - ПАТ «Банк Золоті Ворота» прийняв право вимоги до Позивача (як Боржника) у розмірі, визначеному п.1.2 Договору. Право вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора передається частково, в обсязі зазначеному в Договорі.

Пунктом 1.2 цього Договору визначено, що сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього Договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7 566 200,00 грн.

При цьому пунктом 1.8 Договору про відступлення прав вимоги встановлено, що з моменту передачі прав вимоги, з урахуванням п. 1.2 Договору, за цим Договором у Первісного кредитора залишаються правовідносини з Боржником (Позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги.

Таким чином, укладенням Договору про відступлення права вимоги від 07.02.2014 АКБ «Меркурій» передав ПАТ «Банк Золоті Ворота» частину прав вимоги, які виникли у зв`язку з укладанням Договору на кредитну лінію (невідновлювальну) №02-25К-02 від 21.01.2008.

23.05.2014 АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" звернулося до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6732456 на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення 3-го поверху № 1- 6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко Оксани Сергіївни від 03.06.2014 №13517451 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою Харківська область м. Харків вул. Сумська 96 за АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА". Дана обставина підтверджується Витягом, згідно якого з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 06.06.2014 №22699093 (т. 1, а.с 196) було припинено іпотеку (запис №1384825) на підставі повідомлення від 05.06.2014 №2606 ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі №820/11581/14, зокрема, скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Вовченко О.С. від 03.06.2014 №13517451 "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення №1-6, 8-20, в літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, що розташоване за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, за ПАТ "Банк Золоті Ворота".

Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області було скасовано запис про реєстрацію прав власності на приміщення - предмет іпотеки за ПАТ "Банк Золоті Ворота".

11.06.2015, на підставі Протоколу №05/06-13 від 05.06.2015 про проведення торгів та визначення переможця повторного (другого) конкурсу з реалізації майна АКБ «Меркурій» (лот №153 продаж права вимоги за кредитним договором юридичної особи №02-25К-02 від 21.01.2008), між АКБ «Меркурій», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АКБ «Меркурій», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська іпотечна компанія» (в теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія", м. Харків) укладено Договір відступлення права вимоги №5.

Відповідно до положень пункту 1.1 цього Договору, АКБ «Меркурій» (як Первісний кредитор) відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська іпотечна компанія» (як Новому кредитору) своє право вимоги за кредитним договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 та за договором забезпечення за цим кредитним договором: сума заборгованості - 1 104 705,09 грн., з усіма додатковими угодами та додатками до кредитних договорів та договорів забезпечення виконання зобов`язання за такими кредитними договорами, що є їх невід`ємною частиною (далі - Основні договори).

Пункт 1.2 Договору встановлює, що право вимоги за Основними договорами та договорами забезпечення відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи:

- право вимоги основної суми заборгованості за Основними договорами;

- право вимоги суми нарахованих процентів за Основними договорами, строк платежу яких настав до дати укладання цього Договору;

- право вимоги суми процентів за Основними договорами, нарахованих на день підписання Сторонами Акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору.

В силу цього Договору до Нового кредитора переходять всі права та обов`язки Первісного кредитора по зобов`язаннях, що виникли з Основного договору.

Згідно пункту 1.3 Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника (Позивача) належного виконання всіх зобов`язань за Основними договорами.

При цьому Новий кредитор набуває статусу кредитора за Основними договорами та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання Боржником його зобов`язань за Основними договорами

Так, з Акту приймання-передачі від 11.06.2015 до Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015 вбачається, що відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги №5 АКБ «Меркурій», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АКБ «Меркурій», передав, а ТОВ «Азово - Чорноморська іпотечна компанія» отримало наступні документи:

- договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, із додатковими угодами до нього (від 07.05.2008, 07.05.2008, 20.01.2009, 03.02.2009, 17.12.2009, 31.01.2011, 17.02.2011, 18.03.2011, 27.04.2011, 31.05.2011, 29.06.2011, 29.07.2011, 31.08.2011, 02.09.2011, 30.09.2011, 28.10.2011,08.11.2011, 25.11.2011, 15.12.2011, 21.12.2011, 31.01.2012, 20.06.2012, 19.09.2012, 31.10.2012, 20.12.2012, 31.01.2013, 28.02.2013, 29.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 20.06.2013, 19.09.2013, 20.12.2013) - договір відступлення права вимоги від 07.02.2014 за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008;

- договір поруки №02-25П-02 від 21.01.2008 із додатковими угодами до нього (від 07.05.2008, 20.01.2009, 03.02.2009, 17.12.2009, 17.02.2011, 18.03.2011, 02.09.2011, 08.11.2011,25.11.2011, 15.12.2011, 21.12.2011, 20.06.2012, 19.09.2012, 20.12.2012, 20.06.2013, 19.09.2013, 20.12.2013);

- реєстри платіжних документів з 21.01.2008 по 10.06.2015 за особовими рахунками № НОМЕР_1 ;

- довідку від 11.06.2015 про заборгованість за Договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008.

Таким чином, право вимоги за Договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та договором забезпечення цього договору, з усіма додатковими угодами та додатками до них, що укладалися між АКБ «Меркурій» та Позивачем, було відступлено ТОВ «Азово-Чорноморська іпотечна компанія» (нині Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія") у сумі заборгованості 1 104 705,09 грн.

Крім того, Державним реєстратором Федоренком А.І. на підставі заяви АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" було прийнято рішення від 23.02.2015 №19544252, відповідно до якого нежитлові приміщення третього поверху №1-6,8-20, в. літ "А-3", з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, 96 були внесені у державний реєстр речових прав на нерухоме майно, та щодо яких вчинено запис про іпотеку №8827245.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №820/6015/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, зокрема, скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича від 23.02.2015 № 19544252, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1-6,8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, 96, за АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА".

05.01.2018 між АТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "ФК "Женева" укладено договір про відступлення прав вимоги №173, відповідно до якого АТ "Банк Золоті Ворота" відступило на користь ТОВ "ФК "Женева" своє право вимоги заборгованості за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02.

Також, 05.01.2018 між АТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "ФК "Женева" укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 №16-03-09, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано Тарасовою Ю. Г. та зареєстровано в реєстрі за №1 (т.1, а.с. 247-248).

Внаслідок посвідчення зазначеного Договору від 05.01.2018 про відступлення права вимоги за іпотечним договором приватний нотаріус Тарасова Юлія Георгіївна прийняла оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в літ. «А-3», з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева».

З урахуванням викладених обставин, позивач вважає рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ХМНО Тарасової Ю. Г. протиправним, таким, що прийнято з порушенням порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та просить його скасувати, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають лише з моменту такої реєстрації (частини друга статті 3 Закону).

Згідно з положеннями статті 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом (абзац 1 частини другої статті 22 Закону).

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 26 Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

На виконання вимог норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (пункт 9 Порядку).

Відповідно до п.40 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 у разі внесення змін у зв`язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта цього права, інші речові права та суб`єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав, державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для зміни відомостей: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав; 3) підстава для внесення змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім`я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Так, відповідач стверджує, що законодавством не передбачено обов`язку встановлення державним реєстратором наявності кредитного зобов`язання.

Судова колегія розглянувши матеріали справи у відповідній частині зазначає наступне.

Приписами статті 24 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що відступлення прав за іпотечним здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором, v свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Аналізуючи норми Закону України «Про іпотеку» судова колегія дійшла висновку, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення; для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням; Законом України «Про іпотеку» не передбачено існування конструкції «абстрактної» іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №758/3453/16-ц.

Наявність оригіналу кредитного договору саме у іпотекодержателя забезпечує конструкцію поєднання Кредитора та іпотекодержателя в одній особі. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем побудована «абстрактна» іпотека, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто іпотекою забезпечено виконання зобов`язання боржником перед іншим кредитором, який має оригінал кредитного договору.

Зазначена конструкція призводить до подвійного стягнення заборгованості та порушення прав боржника. З метою недопущення такої «конструкції» законодавчо передбачено перевірка наявності основного зобов`язання при реєстрації іпотеки.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав на підставі прийнятого ним рішення.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач наполягає на тому, що при державній реєстрації прав іпотекодержателя за ТОВ «ФК «Женева» державний реєстратор Тарасова Ю. Г. припустилася низки порушень у зв`язку з чим прийняла протиправне рішення.

Судова колегія вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є належним та ефективним, оскільки його застосування забезпечує повне та остаточне вирішення спору.

Доводи відповідача щодо обрання неналежного способу захисту є необґрунтованими, а посилання останнього на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15, є безпідставним і не спростовує правильність висновків суду першої інстанції.

Заперечуючи проти позову відповідач, також, зазначає, що під час реєстрації прав нового іпотекодержателя у державного реєстратора немає обов`язку перевіряти наявність основного зобов`язання і вимагати подання додаткових документів на підтвердження його існування.

Судова колегія не погоджується вищенаведеними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

За приписами ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон - №1952)) визначено, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 1 першої статті 2 вищевказаного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Як передбачено частиною третьою статті 16 вищенаведеного Закону, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, згідно частини 3 статті 17 Закону №1952.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав па нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою, у відповідності до вимог частини 1 статті 19 Закону №1952.

Процедура державної реєстрації прав та перелік документів, необхідних для її проведення, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до вищевказаного Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Перелік таких документів для здійснення державної реєстрації прав визначено пунктами 27-30 Порядку.

Приписами частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що станом на момент прийняття рішення та вчинення відповідної дії встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

- прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

- встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

- внесення записів до Державного реєстру прав;

- видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

- надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, згідно частини 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Для перевірки такої відповідності державному реєстратору мають бути подані документи, що підтверджують заявлені права.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Викладені вимоги поширюються як на здійснення державної реєстрації іпотеки, так і на державну реєстрацію прав іпотекодержателя (зміну іпотекодержателя).

Після виконання вищезазначених вимог Закону державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Вищенаведені законодавчі норми виключають створення конструкції, у якій основне зобов`язання існує у одного кредитора, а іпотека, яка забезпечує виконання зобов`язання, у іншого кредитора.

З огляду на викладене, державний реєстратор під час прийняття оскаржуваного рішення був зобов`язаний з`ясувати факт наявності основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, оригінали документів, зокрема Договір №02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року та додаткові угоди до нього, які підтверджують наявність зобов`язання Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ державному реєстратору прав на нерухоме майно Тарасовій Ю. Г. не надавались. Вищенаведена обставина підтверджується копією картки прийому заяви №110018642 від 05.01.2018, наданої приватним нотаріусом Тарасовою Ю. Г., згідно з якою єдиним документом, наданим для державної реєстрації іпотеки за ТОВ «ФК «Женева», є Договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений іншою особою внаслідок, а саме, передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Тому, підставою для набуття прав кредитора у зобов`язанні є, зокрема, договір як різновид правочину.

Пунктом 1 частини 1 статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» врегульовано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

У даному випадку, відповідач стверджує, що набув права іпотекодержателя на підставі Договору про відступлення прав вимоги. Однак, під час проведення державної реєстрації зміни іпотекодержателя, приватний нотаріус Тарасова Ю. Г. повинна була пересвідчитись у тому, що основне зобов`язання дійсно існує і є чинним станом на дату прийняття відповідного рішення, а також у тому, що права кредитора за основним зобов`язанням дійсно були передані заявнику ТОВ «ФК «Женева».

Фактичні обставини, які склалися на момент вчинення відповідної реєстраційної дії повинні були б викликати обґрунтовані сумніви в тому, що наведені вище факти (зокрема наявність чинного кредитного зобов`язання та перехід прав кредитора у ньому) дійсно мали місце.

Підставами для таких сумнівів є:

- відсутність оригіналу Договору на кредитну лінію (невідновлювальну) від 21.01.2008 №02-25К-02 з усіма додатковими угодами до нього, виконання якого забезпечене іпотекою, який є обов`язковим відповідно статті 1055 ЦК України, статті 1 Закону України «Про іпотеку»;

- відсутність оригіналу Договору про відступлення прав вимоги від 05.01.2018 №173, наявність якого є обов`язковою згідно зі статтями 512-514 ЦК України, частини другої статті 24 Закону України «Про іпотеку»;

- відсутність в записі про іпотеку від 21.01.2008 №1384825, що міститься в державному реєстрі, відомостей про розмір та строк основного зобов`язання, наявність яких є обов`язковою згідно з підпунктами 2, 3 пункту 23 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- положення Договору про відступлення права вимоги від 05.01.2018 №1, укладеного між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ «ФК «Женева», які не містять застереження про те, що між сторонами також було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 №02-25К-02;

- наявності в державному реєстрі одночасно двох записів про іпотеку від 21.01.2008 №1384825 та від 23.02.2015 №8827245;

- факт скасування запису від 23.02.2015 №8827245 постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №820/6015/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, що підтверджують факт наявності та переходу прав за основним зобов`язанням. Факт невиконання цього судового рішення всупереч приписів статті 31і Закону №1952.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що однією із загальних засад державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Тому, судова колегія вважає, що без дослідження документів, на підтвердження набуття ТОВ «ФК «Женева» прав кредитора та іпотекодержателя за зобов`язанням, яке дійсно існує, рішення державного реєстратора не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства і забезпечує об`єктивність і достовірність відомостей про зареєстровані права.

Відповідач наполягає на тому, що у державного реєстратора прав не було достатніх підстав вчиняти інші дії, окрім як зареєструвати права іпотекодержателя за заявою ТОВ «ФК «Женева», проте, суд відхиляє такі доводи відповідача тому, як за відсутності доказів достовірності реєстраційних дій, державний реєстратор зобов`язана була вчинити передбачені законом дії для усунення недоліків в наданих заявником документах та сумнівів у їх достовірності. Такі повноваження державного реєстратора передбачені статтями 23 (зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав) та 24 (відмова в державній реєстрації прав) Закону №1952. Невжиття цих заходів потягнуло за собою внесення в державний реєстр відомостей, які не відповідають принципу верховенства права, а також засадам об`єктивності, достовірності та повноти, що з огляду на положення статті 3 Закону №1952 є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку, що державний реєстратор прав безпідставно не скористався повноваженнями, передбаченими статтями 23 і 24 Закону №1952, неправомірно зареєстрував за ТОВ «ФК «Женева» права іпотекодержателя без дотримання встановленого чинним законодавством порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Вчинення реєстраційної дії щодо зміни Іпотекодержателя в Державному реєстрі з АТ «Банк Золоті Ворота» на ТОВ «ФК «Женева» державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Тарасовою Ю. Г. було виконано на підставі вже скасованого судом рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка А.І. №19544252 від 23.02.2015, відповідно до якого зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в. літ А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 м2, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за АТ «Банк Золоті Ворота».

У зв`язку із наведеним, судова колегія дійшла висновку, що всупереч вимогам Закону №1952-IV при прийнятті оскаржуваного рішення державний реєстратор Тарасова Ю.Г. не з`ясувала факт наявності основного зобов`язання. Не з`ясування факту наявності основного зобов`язання призвело до конструкції, за якою суб`єктом права вимоги за основним договором є один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт. Зазначена конструкція призводить до подвійного стягнення заборгованості та порушення прав боржника. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав іпотекодержателя є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

За даною справою державним реєстратором було проведено не реєстрацію нової іпотеки, як речового права, а проведено зміну іпотекодержателя в чинному записі про іпотеку.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першою, другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведені висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18

Таким чином, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. При цьому відсутність порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» у своїх заявах по суті справи стверджують про безпідставність позовних вимог Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ у зв`язку із відсутністю порушеного права Позивача, як іпотекодавця.

Проте, з огляду на вищевикладене вбачається, що відповідачем та ПАТ «Банк Золоті Ворота» порушено право позивача, передбачене ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», адже відступлення права вимоги за іпотечним договором, яке здійснювалося без відступлення права вимоги за Основним зобов`язанням, відбулося без отримання згоди іпотекодавця - Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ.

При цьому державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняла протиправне рішення про державну реєстрацію прав іпотекодержателя за ТОВ «ФК «Женева» на підставі неналежних документів, без встановлення обставин відступлення такого права вимоги, обсягу правомочностей суб`єктів, за відсутності згоди іпотекодавця.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з Акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в «літ. А-3», з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», прийнято всупереч положенням ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на сукупність викладених обставин, колегія суддів вважає рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 50000,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України: за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

10.10.2019 між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Орловим О.О. було укладено Договір про надання правничої допомоги №39/А (далі - Договір), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу щодо ведення справи про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. №39120026 від 05.01.2018 в судах першої, другої та третьої інстанцій (Касаційний господарський суд).

Належним чином засвідчена копія цього Договору та додатку до нього міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2.3 цього Договору Адвокат має право на отримання винагороди за цим Договором незалежно від ухваленого судом рішення з урахуванням умов, викладених у Додатку, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.11 Договору Клієнт зобов`язаний здійснити оплату винагороди (гонорару) на користь Адвоката за надання останнім правничої допомоги, згідно з умовами цього Договору та Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору, у будь-якому випадку протягом строку, встановленого цим Договором та Додатком до нього.

Як передбачено пунктом 3.1 Договору умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, Сторони узгоджують у Додатку №1 до цього Договору, який складається в 2-х (двох) примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 1 Додатку №1 до зазначеного Договору сторони за Договором про надання правничої допомоги №39/А від 10.10.2019 домовились, що гонорар Адвоката за ведення справи визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. №39120026 від 05.01.2018 в суді першої інстанції складає 50 000, 00 (п`ятдесят тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Таким чином, суд приходить до висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. 24 Закону України "Про іпотеку"; ст. ст. 3, 9, 12, 15, 18, 24, 26, 27, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; ст. 512 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни №39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "ФК "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1-6, 8-20, в. літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за ТОВ "ФК "Женева".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 28/12, код ЄДРПОУ 40888017) на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, код ЄДРПОУ 23915446) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2021 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя Л.В. Шарко О.В. Погорелова Г.І. Сальнікова