Рішення № 94963921, 17.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2021 справа № 914/3003/20 м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Б25”, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства “Будівельна компанія Максимум - Плюс”, м. Львів,

предмет позову: стягнення 72 202,33 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору на надання послуг по подачі бетону на відстань від 05.08.2019 року,

за участю представників:

позивача: Заблоцький Віталій Анатолійович - адвокат, довіреність від 24.09.2020 року,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

18.11.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Б25” до Приватного підприємства “Будівельна компанія Максимум - Плюс” про стягнення 72 202,33 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження без судового засідання та без виклику сторін. Зазначено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі – 24.12.2020 р., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та заперечення на відповідь на відзив, позивачу – строк на подання відповіді на відзив, роз`яснено, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися сторонами протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала суду надіслана сторонам, зокрема, відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, яка відповідає відомостям, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 79052, Львівська обл., місто Львів, вул. Низинна, будинок 27, квартира 12. Інших адрес суду не повідомлено, із матеріалів справи не встановлено.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

30.11.2020 року від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00 грн.

Відзив ні у встановлений законом строк, ні на час постановлення рішення, відповідачем не подано. Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі до суду не повернувся.

Ухвалою суду від 29.12.2020 року витребувано у Львівської дирекції публічного акціонерного товариства "Укрпошта" інформацію про вжиті заходи та причини невручення і неповернення за зворотною адресою кореспонденції Господарського суду Львівської області у справі № 914/3003/20 (ідентифікатор поштового відправлення № 7901413584470). Проте, на час закінчення строків розгляду справи інформація на виконання ухвали суду не надійшла. Враховуючи наведене, ухвалою суду від 25.01.2021 року судом призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.02.2021 року, ухвалу надіслано на відомі суду адреси сторін.

У судове засідання 17.02.2021 року з`явися представник позивача. Відповідач явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, конверт до суду не повернувся. Проте, згідно з відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413704041, присвоєним вихідній кореспонденції суду 28.01.2021 року, адресованій Приватному підприємству “Будівельна компанія Максимум - Плюс”, повідомлення вручено 04.02.2021 року. Жодних заяв, клопотань від відповідача до судового засідання не надходило.

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд також враховує, що згідно із відстеженням кореспонденції за трек-кодом 0411107491430, присвоєний поштовому відправленню, що надсилалось позивачем відповідачу, дане відправлення, а саме позовну заяву з додатками, відповідач отримав.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім цього, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач обізнаний про дане судове провадження, про предмет спору, про дату та час судового засідання, при цьому правом участі в розгляді справи чи ознайомлення з матеріалами справи не скористався, причин неявки в судові засідання не повідомив, відзиву, заяв, клопотань не подав. Враховуючи також закінчення строків розгляду справи, суд не вважає неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 41 150,00 грн. основної заборгованості по договору на надання послуг по подачі бетону на відстань від 05.08.2019 року. Позивач стверджує, що надав послуги відповідачу на загальну суму 284 650,00 грн., проте, відповідачем було оплачено надані послуги лише частково, у розмірі 243 500,00 грн. За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу також 28 925,00 грн. штрафу, 1 306,45 грн. 3% річних та 820,88 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

05.08.2019 року Приватне підприємство «Будівельна компанія Максимум - Плюс» (згідно з договором – замовник, згідно з матеріалами справи - відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Б25" (згідно з договором – виконавець, згідно з матеріалами справи - позивач) уклали договір № 034/ЗР-034-19 на надання послуг по подачі бетону на відстань, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику в установленому даним договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу «МЕСВО» на умовах договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором. Надання послуг включає в себе знаходження на об`єкті, вказаному замовником, бетононасосу виконавця в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору передача-приймання наданих послуг у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання актів передачі-приймання наданих послуг. Надані виконавцем акти передачі-приймання наданих послуг замовник зобов`язується підписувати та повертати виконавцю на протязі трьох робочих днів з дати їх отримання. В разі відмови замовника підписати вказаний акт, доказом надання послуг є дані листа обліку наданих послуг і вартість наданих послуг розраховується на підставі даних листа обліку наданих послуг та погодженої сторонами в специфікації ціни послуг.

Сторонами підписано специфікацію № 1 на послуги по подачі бетону на 08.08.2019 року, вартістю 9 500, 00 грн.; специфікацію № 2 на послуги по подачі бетону на 12.10.2019 року, 13.10.2019 року, 15.10.2019 року, 16.10.2019 року, 17.10.2019 року, 18.10.2019 року, 19.10.2019 року, 20.10.2019 року, 21.10.2019 року, 22.10.2019 року, 23.10.2019 року, 24.10.2019 року, 25.10.2019 року, 26.10.2019 року, вартістю 142 000, 00 грн.; специфікацію № 3 на послуги по подачі бетону на 31.10.2019 року, вартістю 11 000,00 грн.; специфікацію № 4 на послуги по подачі бетону на 13.11.2019 року, 15.11.2019 року, 16.11.2019 року та 20.11.2019 року, вартістю 42 300,00 грн.; специфікацію № 5 на послуги по подачі бетону на 16.11.2019 року, вартістю 9 500,00 грн.; специфікацію № 6 на послуги по подачі бетону на 25.11.2019 року та 28.11.2019 року, вартістю 22 000,00 грн.; специфікацію № 7 на послуги по подачі бетону на 11.12.2019 року, вартістю 11 000,00 грн.

На підставі договору № 034/ЗР-034-19 позивачем сформовано рахунки на оплату: № БН00-000651 від 05.08.2019р. на суму 9 500,00 грн., № БН00-001036 від 21.10.2019р. на суму 101 000,00 грн., № БН00-001074 від 28.10.2019р. на суму 75 650,00 грн., № БН00-001091 від 31.10.2019р. на суму 11 000,00 грн., № БН00-001136 від 14.11.2019р. на суму 44 000,00 грн., № БН00-001141 від 15.11.2019р. на суму 11 500,00 грн., № БН00-001167 від 18.11.2019р. на суму 9 500,00 грн., № БН00-001170 від 20.11.2019р. на суму 42 300,00 грн., № БН00-001216 від 29.11.2019р. на суму 22 000,00 грн., № БН00-001266 від 11.12.2019р. на суму 13 700,00 грн.

08.08.2019 року сторонами підписано акт № БН-08/08/07 про надання виконавцем послуг по договору № 034/ЗР-034-19, вартістю з ПДВ 8 500,00 грн.

29.10.2019 року сторонами підписано акт № БН-10/28/12 про надання виконавцем послуг по договору № 034/ЗР-034-19, вартістю з ПДВ 176 650,00 грн.

31.10.2019 року сторонами підписано акт № БН-10/31/10 про надання виконавцем послуг по договору № 034/ЗР-034-19, вартістю з ПДВ 11 000,00 грн.

18.11.2019 року сторонами підписано акт № БН-11/18/13 про надання виконавцем послуг по договору № 034/ЗР-034-19, вартістю з ПДВ 9 500,00 грн.

20.11.2019 року сторонами підписано акт № БН-11/20/08 про надання виконавцем послуг по договору № 034/ЗР-034-19, вартістю з ПДВ 42 300,00 грн.

29.11.2019 року сторонами підписано акт № БН-11/29/06 про надання виконавцем послуг по договору № 034/ЗР-034-19, вартістю з ПДВ 22 000,00 грн.

11.12.2019 року сторонами підписано акт № БН-12/11/06 про надання виконавцем послуг по договору № 034/ЗР-034-19, вартістю з ПДВ 13 700,00 грн.

Тобто всього надано послуги на суму 284 650,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача за 01.01.2019-31.12.2019, відповідачем здійснено такі оплати за послуги бетононасосу згідно з рахунками 1074 від 28.10.2019 року, 1167 від 18.11.2019 року, 1141 від 15.11.2019 року, 1036 від 21.10.2019 року, 651 від 21.10.2019 року на загальну суму 226 800,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача за 01.01.2020-31.12.2020, відповідачем здійснено такі оплати і доплати за послуги бетононасосу згідно з рахунками 1216 від 21.11.2019 року та 1266 від 11.12.2019 року на загальну суму 16 700,00 грн. Тобто, всього відповідачем здійснено оплати на суму 243 500,00 грн. Докази сплати 41 150,00 грн. відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається зі встановлених вище обставин справи, між сторонам виникли правовідносини з надання послуг у зв`язку з укладенням 05.08.2019 року договору № 034/ЗР-034-19 на надання послуг по подачі бетону на відстань.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, позивачем виконано договірні зобов`язання по наданню послуг, про що свідчать акти наданих послуг за серпень, жовтень, листопад і грудень 2019 року, на загальну суму 284 650,00 грн. Акти підписані представниками обох сторін та зі сторони відповідача скріплені печаткою товариства, без зауважень. Крім цього, заперечень відповідача стосовно ненадання позивачем відповідних послуг не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 2 договору сторони погодили вартість послуг та порядок розрахунків. Зокрема, відповідно до п. 2.8, п. 2.9 оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином:

2.8.1. попередню оплату за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації, замовник зобов`язується сплатити виконавцю в розмірі 100% від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації, не пізніше двох робочих днів до початку надання послуг,

2.8.2. розрахунок за фактично надані послуги замовник проводить на протязі чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг. В разі прострочення замовником строку підписання акту передачі-приймання наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку і замовник зобов`язаний розрахуватись з виконавцем на протязі п`яти днів з дати передачі замовнику акту передачі-приймання наданих послуг.

При здійсненні платежів замовник зобов`язаний вказати в платіжному дорученні номер та дату даного договору.

Як вбачається із виписок по рахунку позивача, перша оплата була здійснена 27.08.2019 року, тоді як вперше послуга надана 08.08.2019 року, тобто відповідач не здійснював передоплат. Відповідно, у відповідача існував обов`язок розраховуватись за фактично надані послуги упродовж чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг.

Так, враховуючи, що акт № БН-06/06/11 про надання послуг, вартістю 8 500,00 грн., підписано 06.06.2017 року, то останнім днем оплати було 10.06.2017 року.

Враховуючи, що акт БН-08/08/07, вартістю з ПДВ 8 500,00 грн., підписаний 08.08.2019 року, то останнім днем здійснення оплати було 12.08.2019 року.

Враховуючи, що акт № БН-10/28/12, вартістю з ПДВ 176 650,00 грн., підписаний 29.10.2019 року, то останнім днем здійснення оплати було 02.11.2019 року.

Враховуючи, що акт № БН-10/31/10, вартістю з ПДВ 11 000,00 грн., підписаний 31.10.2019 року, то останнім днем здійснення оплати було 04.11.2019 року.

Враховуючи, що акт № БН-11/18/13, вартістю з ПДВ 9 500,00 грн., підписаний 18.11.2019 року, то останнім днем здійснення оплати було 22.11.2019 року.

Враховуючи, що акт № БН-11/20/08, вартістю з ПДВ 42 300,00 грн., підписаний 20.11.2019 року, то останнім днем здійснення оплати з урахуванням вихідного дня – неділі було 24.11.2019 року.

Враховуючи, що акт № БН-11/29/06, вартістю з ПДВ 22 000,00 грн., підписаний 29.11.2019 року, то останнім днем здійснення оплати було 03.12.2019 року.

Враховуючи, що акт № БН-12/11/06, вартістю з ПДВ 13 700,00 грн., підписаний 11.12.2019 року, то останнім днем здійснення оплати з урахуванням вихідного дня – неділі в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України було 16.12.2019 року.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, замовником послуг належним чином обов`язок по оплаті наданих позивачем послуг не виконувався, адже здійснено лише часткову оплату послуг - на загальну суму 243 500,00 грн., у зв`язку з чим станом на дату подання позову послуги, вартістю 41 150,00 грн., залишалися не оплаченими. Наведених обставин відповідач не спростував. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Договором (п. 7.3) сторони передбачили, що за порушення замовником термінів оплати за надані виконавцем послуги понад 30 календарних днів, замовник зобов`язується сплатити виконавцю штраф у розмірі 50 % від вартості наданих послуг, оплата яких прострочена.

Позивач розраховує штраф, виходячи від простроченої суми боргу, яка існувала понад 30 днів, у розмірі 57 850,00 грн., оскільки таке прострочення існувало від 18.12.2019 року по 02.02.2020 року. Суд, перевіривши дати та суми платежів, здійснених відповідачем, погоджується із позивачем щодо існування простроченої заборгованості у розмірі 57 850,00 грн. понад 30 днів, а саме з 18.12.2019 року по 02.02.2020 року. Тому нарахування штрафу на вказану суму на підставі п. 7.3 договору в розмірі 28 925,00 грн. є правомірним. Відтак, позовна вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню. Суд також відзначає, що жодних зауважень та заперечень відповідачем стосовно такої позовної вимоги не було висловлено.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Позивачем нараховано 1 306,45 грн. 3 % річних за період 16.12.2019 року – 11.11.2020 року на заборгованість за наростаючим підсумком. Враховуючи, що нарахування 3 % річних не обмежується жодними періодами, то такий розрахунок є допустимим. Водночас, визначаючи момент виникнення прострочення на суму 67 850,00 грн., суд звертає увагу, що оскільки останнім днем здійснення оплати за останнім актом було 16.12.2019 року, адже останній день виконання зобов`язання припадав на вихідний день – неділю. Тому, відповідні нарахування починаються з 17.12.2019 року, а не з 16.12.2019 року. Відповідно, 3 % річних за 17.12.2019 року становлять 5,58 грн., а не 11,15 грн. Решта нарахувань здійснені позивачем правильно. Тому, загальна сума 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача, становить 1 300,88 грн., а не 1 306,45 грн. Відповідно, позовна вимога в частині стягнення 5,57 грн. задоволенню не підлягає.

Інфляційні втрати розраховані позивачем за період 16.12.2019 року – 30.09.2020 року. Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Водночас у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". Як вбачається, зі здійсненого позивачем розрахунку, такий здійснений з урахуванням сукупного індексу інфляції, що відповідає методиці, наведеній у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року та даним інформаційно-пошукової системи "Ліга". Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за обраною позивачем методикою, суд зазначає, що інфляційні втрати за період 16.12.2019 – 17.12.2019 року становлять 0,00 грн., за 18.12.2019 – 02.02.2020 року – 115,70 грн., за 03.02.2020 – 03.08.2020 року – 573,17 грн., за 04.08.2020 – 30.09.2020 року – 132,01 грн., що відповідає розрахунку, здійсненому позивачем. Відтак, вимога в частині стягнення 820,88 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 72 196,76 грн., а не 72 202,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам – 99,99 %, що становить 2 101,79 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 200,00 гривень, суд зазначає таке. Так, на підтвердження такої позивачем до позовної заяви долучено договір №1011-01 від 10 листопада 2020 року про надання Адвокатським Об`єднанням «Бонум Фактум» Товариству з обмеженою відповідальністю «Б25» правничої допомоги щодо захисту інтересів замовника під час підготовки та розгляду справи в Господарському суді Львівської області щодо стягнення з Приватного підприємства «Будівельна компанія максимум - Плюс» (код ЄДРПОУ 42370704) заборгованості, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат за прострочення оплат по договору №034/ЗР-034-19 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 05.08.2019 року, специфікацію № 1 до договору №1011-01 про надання правничої допомоги від 10.11.2020р. з найменуванням послуги, часу та її вартості, довіреність від 10.11.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. 30.11.2020 року долучено копію акту наданих послуг №1 від 25.11.2020 року, відповідно до якого позивач прийняв правничу допомогу на загальну суму 7 200,00 грн., та виписку по рахунку, сформовану 25.11.2020 року, про оплату позивачем Адвокатському Об`єднанню «Бонум Фактум» 7 200,00 гривень по договору №1011-01 від 10.11.2020 року.

Розглядаючи клопотання позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст.126 ГПК України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що клопотань чи заперечень від іншої сторони стосовно розміру витрат на адвокатські витрати не надходило.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Договором про надання правової допомоги сторони погодили, що детальний розпис послуг, що мають бути надані згідно умов даного договору та їх ціну замовник і виконавець виклали у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного договору. В разі якщо фактична кількість послуг, зазначених в специфікації, буде більшою або меншою, ніж зазначено в цій специфікації, замовник оплачує фактично надані йому послуго відповідно до акту наданих послуг, який підписується обома сторонами (п. 3.2, п. 3.3 договору).

Так, до специфікації до договору включено попередньо наступні процесуальні дії позивача: підготовка довіреностей на представництво інтересів Товариства та складання орієнтовного розрахунку судових витрат, складання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви, завіряння копій документів до позовної заяви, надсилання позовної заяви відповідачу, подача позовної заяви до суду, складання відповіді на відзив, складання одного із наступних документів: заява, клопотання, заперечення. Однак, як вбачається із акта наданих послуг, складеного сторонами договору про надання правової допомоги 10.11.2020 року, позивачу надано такі послуги: підготовка довіреностей на представництво інтересів товариства та складення орієнтовного розрахунку судових витрат позивача – 3 години, вартість 1 200,00 грн., складення позовної заяви – 8 годин, вартість 4 800,00 грн., підготовка додатків до позовної заяви, завіряння копій документів, надсилання позовної заяви відповідачу, подача позовної заяви до суду – 4 години, вартість 1 200,00 грн., тобто всього 7 200,00 грн. Саме таку суму і сплачено позивачем Адвокатському об`єднанню 25.11.2020 року.

Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням наведених критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та у співвідношенні зі здійсненим адвокатом позивача обсягом і видами правової допомоги, прийнятої позивачем, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 7 200,00 грн. є обґрунтованими, реальними та становлять розумний розмір витрат у даній справі, які підлягають стягненню з відповідача за розгляд даної справи. Тому суд не вбачає підстав для зменшення заявлених судових витрат з власної ініціативи у порядку, визначеному ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (на 99,99 % від ціни позову), суд зазначає, що відшкодуванню відповідачем належать витрати в розмірі 7 199,28 грн., пропорційному задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Будівельна компанія Максимум - Плюс” (ідентифікаційний код юридичної особи 42370704, 79052, Львівська обл., місто Львів, вул. Низинна, будинок 27, квартира 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Б25» (ідентифікаційний код юридичної особи 35122244, 03115, місто Київ, вул. Святошинська, будинок 34 А) 41 150,00 грн. основного боргу, 28 925,00 грн. штрафу, 1 300,88 грн. 3% річних, 820,88 грн. інфляційних втрат, 2 101,79 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 7 199,28 грн. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні вимоги про стягнення 5,57 грн. 3 % річних і 0,72 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.02.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв