Рішення № 94963842, 10.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2021 справа № 914/2650/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Компаній Енергомонтаж”, м. Львів

про: стягнення 3 % річних та втрат від інфляції в розмірі 95 908,87 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

12.10.2020 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Компаній Енергомонтаж” про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції в розмірі 95 908,87 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 16.10.2020 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 18.11.2020 р.

Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області суду від 18.11.2020 р. розгляд справи по суті призначено на 16.12.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 16.12.2020 р. судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/2650/20 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у даній справі призначено на 13.01.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 13.01.2021 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2650/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.02.2021 р.

10.02.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

10.02.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 3327/21, в якому представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи № 914/2650/20 без участі представника позивача та задоволити позов повністю.

10.02.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 16.10.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 79070, м. Львів, вул. Гн. Хоткевича, 62/9 (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 10.02.2021 р. не здійснюється.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду скеровувались відповідачу за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 79070, м. Львів, вул. Гн. Хоткевича, 62/9, однак повертались на адресу суду з відміткою Укрпошти "За закінченням терміну зберігання".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Слід також зазначити, що ухвала Господарського суду Львівської області від 16.10.2020 р. про відкриття провадження у справі № 914/2650/20 та ухвала Господарського суду Львівської області від 16.12.2020 р. скеровувались на електронну адресу відповідача.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи № 914/2650/20 доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у даній справі.

В судовому засіданні 10.02.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Енергомонтаж» (Підрядник) 14.09.2018 року було укладено Договір підряду№79/18, предметом якого є зобов`язання Підрядника виконати, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору, роботи з реконструкції басейну ЗОШ №27 по вул.Воробкевича,19 в м.Чернівці (коригування). Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором. Розділом 5 даного Договору, в редакції Додаткового договору №4 від 06.06.2019, визначено строки виконання робіт. Зокрема, згідно пункту 5.1.- строк виконання робіт: не пізніше 01 червня 2020 р. (включно). Відповідно до пункту 4.1. Договору, в редакції Додаткового договору №5 від 12.08.2019, до початку виконання робіт Замовник може перерахувати Підряднику авансовий платіж на придбання матеріалів, конструкцій, виробів в розмірі до 30% річного ліміту асигнувань, передбачених на поточний рік, у зв`язку з чим Підрядник зобов`язується протягом трьох місяців з дня проплати придбати відповідні матеріальні ресурси та надати акти приймання виконаних робіт. Невикористані після зазначеного терміну суми авансу повертаються Замовнику коштів. Згідно з пунктом 4.5. Договору Акти приймання виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника не пізніше 20 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника протягом трьох днів перевіряє виконану роботу та правильність застосування розцінок. Як стверджує позивач, на виконання вказаного пункту, Департаментом було перераховано кошти у сумі 1 573 500,00 грн. Підряднику для виконання, відповідно до проектно- кошторисної документації та умов Договору, робіт з реконструкції басейну ЗОШ №27 по вул.Воробкевича, 19 в м.Чернівці, що підтверджують наступні документи, які позивачем долучені до матеріалів справи, а саме: копія платіжного доручення від 06.06.2019 року №574, яке підтверджує сплачений авансовий внесок у сумі 1 573 500,00 грн.; виписка по рахунку НОМЕР_1 за 10.06.2019, яка підтверджує сплачений авансовий внесок у сумі 1 573 500,00 грн.; Рахунок-фактура №1 від 06.06.2019 року, який підтверджує авансовий платіж на придбання матеріалів згідно договору підряду №79/18 від 14.09.2018 року на реконструкцію басейну ЗОШ №27 по вул.Воробкевича, 19 в м.Чернівці. Як зазначає позивач, станом на 06.08.2020 року Підрядником роботи по об`єкту не виконано, акти приймання виконаних робіт станом на вказану дату замовнику не надано. Кошти, перераховані як аванс. Підрядником Замовнику у строки, передбачені пунктом 4.1 Договору, не повернуті. Враховуючи, що авансовий платіж стягнуто рішенням господарського суду Львівської області від 13.07.2020 р. у справі №914/2345/19, то позивач заявляє позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. На підставі ст.625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості нараховано 3% річних в розмірі 43 325,14 грн. та втрати від інфляції в розмірі 52 583,73грн. за період з 07.09.2019 р. по 06.08.2020 р., згідно приведених у справі розрахунків, які позивач просить стягнути з відповідача. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

10.02.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 16.10.2020 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання за адресою відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 79070, м. Львів, вул. Гн. Хоткевича, 62/9 (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач проти позову у визначеному Законом порядку не заперечив, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач у даній справі.

Також відповідачу судом скеровано ухвали суди у даній справі на його електронну адресу, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Відтак, судом вжито заходи для належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи № 914/2650/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, , з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

14 вересня 2018 року між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (надалі – Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Група Компаній Енергомонтаж” (надалі – Підрядник) укладено Договір підряду № 79/18 на реконструкцію басейну ЗОШ № 27 по вул. Воробкевича, 19 в м. Чернівці (коригування) (надалі – Договір). За умовами цього Договору Підрядник відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору, зобов`язався виконати роботи з реконструкції басейну ЗОШ № 27 по вул. Воробкевича, 19 в м. Чернівці (коригування). Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором. Згідно з пунктом 3.1. Договору, договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця процедури закупівлі, є динамічною в межах кошторисної вартості та становить 22'899'826,00 грн. з ПДВ та є невід`ємною частиною Договору (Додаток №1). Джерело фінансування - кошти міського бюджету. Ліміт асигнувань на 2018 рік становить 1'976'000,00 грн. Пунктом 4.1. Договору встановлено, що до початку виконання робіт Замовник може перерахувати Підряднику авансовий платіж на придбання матеріалів, конструкцій, виробів в розмірі до 30 % річного ліміту передбаченого на поточний рік, у зв`язку з чим Підрядник зобов`язався протягом двох місяців з дня проплати придбати відповідні матеріальні ресурси та надати акти приймання виконаних робіт. Невикористані після зазначеного терміну суми авансу повертаються Замовнику. У разі перерахування авансового платежу на дату, коли термін завершення бюджетного року становить менше 3 місяців, відповідно зменшується і термін використання Підрядником авансового платежу. У цьому випадку погашення авансового платежу здійснюється до 25 грудня бюджетного року.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, але не пізніше 31 грудня 2019 року (п. 11.1. Договору). Також, між сторонами у справі на підставі Договору укладено Додаткові Договори № 1 від 11.10.2018, № 2 від 29.10.2018, № 3 від 21.12.2018, № 4 від 06.06.2019 та № 5 від 12.08.2019. Згідно з пунктами 4, 5 Додаткового Договору № 4 від 06.06.2019, сторонами викладено п. 5.1. Договору в наступній редакції: “Строк виконання робіт Підрядником не пізніше 01 червня 2020 року (включно). Виконання робіт може бути закінчено достроково.”. В пункті 11.1. Договору сторони замінили слова “… але не пізніше 31 грудня 2019 року” на “… але не пізніше 31 грудня 2020 року”. Змінено Графік виконання робіт по об`єкту. Додатковим Договором № 5 до Договору внесено зміни в Договір, а саме у п. 4.1. внесено зміни щодо терміну використання авансового платежу, зокрема: замість слів “протягом двох місяців” внесено “протягом трьох місяців”.

Вказані вище положення Договору, зокрема, щодо терміну використання авансового платежу, було приведено у відповідність нормам чинного законодавства, зокрема відповідно до п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 % вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Платіжним дорученням № 574 від 06.06.2019 Позивач здійснив авансовий платіж на реконструкцію басейну ЗОШ № 27 по вул. Воробкевича, 19, договір № 79/18/14.09.18, дд № 4/06.06.19 у загальному розмірі 1'573'500,00 грн,, отримувач ТзОВ “Група Компаній Енергомонтаж”. Вказане платіжне доручення № 574 від 06.06.2019 р. долучено позивачем до матеріалів справи. Проте, як зазначає позивач, станом на 06.08.2020 р. Підрядником роботи по об`єкту не виконано, акти приймання виконаних робіт станом на вказану дату замовнику не надано. Кошти, перераховані як аванс. Підрядником Замовнику у строки, передбачені пунктом 4.1 Договору, не повернуті.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2020 р. у справі № 914/2345/19 за позовом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Компаній Енергомонтаж” про стягнення 1'573'500,00 грн. сплачених в якості авансового платежу за договором підряду № 79/18 від 14.09.2018 та розірвання договору підряду № 79/18 від 14.09.2018., позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Компаній Енергомонтаж” на користь Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 1'573'500,00 грн. сплачених як авансовий платіж. Судом постановлено розірвати Договір підряду № 79/18 від 14.09.2018, укладений між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Група Компаній Енергомонтаж”.

У рішенні Господарського суду Львівської області від 13.07.2020 р. у справі № 914/2345/19 судом встановлено, що ТзОВ “Група Компаній Енергомонтаж” не надав ні позивачу, ні суду актів приймання виконаних робіт, а також не надав доказів придбання відповідних матеріальних ресурсів на виконання п. 4.1. Договору, які стосуються використання авансового платежу. Окрім того, ТзОВ “Група Компаній Енергомонтаж” не подало і доказів повернення суми невикористаного авансу.

Рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2020 р. у справі № 914/2345/19 не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 43 325,14 грн. та втрати від інфляції в розмірі 52 583,73грн. за період з 07.09.2019 р. по 06.08.2020 р., згідно приведених у справі розрахунків.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов`язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування договором.

Відтак, суд, здійснивши перерахунок, в межах визначеного позивачем періоду, встановив, що 3% річних становлять 43 247,75 грн., інфляційні втрати становлять 42 827,23 грн., а решта суми 3% річних та інфляційних втрат нарахована позивачем до стягнення з відповідача безпідставно.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань 3% річних, втрат від інфляції та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо стягнення 43 247,75 грн. 3 % річних та 42 827,23 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат належить відмовити, у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю нарахування таких.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1 886,47 грн. необхідно віднести на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Решта суму судового збору в розмірі 215,53 грн. суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 46, 74, ч. 4 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 222, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Компаній Енергомонтаж” (79070, м. Львів, вул. Гн. Хоткевича, 62/9; код ЄДРПОУ № 38370420) на користь позивача: Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, вул. Б. Хмельницького, 64-а; код ЄДРПОУ № 23245721) 43 247,75 грн. 3 % річних, 42 827,23 грн. втрат від інфляції та 1 886,47 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 18.02.2021 р.

Суддя О.З. Долінська