Рішення № 94963836, 11.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021 Справа № 914/2968/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-ЕС”, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Вікон”, смт. Куликів Львівської області

про стягнення 358 989, 99 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

Представники сторін не з’явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер-ЕС” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Вікон” про стягнення 358 989, 99 грн на підставі договору купівлі-продажу № 7 від 05.07.2019.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито загальне позовне провадження.

Розгляд справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2021.

09.02.2021 від представник позивача надійшло клопотання про розгляд справи по суті без його участі. Також зазначив, що розрахунок 3% річних здійснено за період 07.09.2019-28.10.2020.

У судове засідання 11.02.2021 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.

Враховуючи закінчення строку розгляду справи, достатності доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності представників сторін.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 7 від 05.07.2019 в частині оплати за поставлений товар на суму 337 192, 08 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 11 584, 63 грн 3% річних та 10 213, 28 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

05 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ Інтер-ЕС ” (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Імперія Вікон” (Покупець) уклали договір купівлі-продажу № 7 (далі - договір), предметом якого є домовленість сторін про продаж Продавцем і купівлю Покупцем дверей та інших комплектуючих матеріалів (надалі Товар) в кількості та по ціні, визначених в накладних.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що розрахунки між Сторонами здійснюються у наступному порядку: Покупець проводить авансовий платіж в розмірі 30% вартості однієї партії товару, решта 70% суми покупець сплачує в 3-х денний термін після отримання цієї партії товару.

У вартість товару входить доставка товару на об`єкт Покупця за адресою, що вказана у Замовленнях Покупця на кожну окрему партію Товару (п. 2.4.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 767 192, 08 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000052 від 22.08.2019 на суму 473 076, 22 грн та № РН-0000064 від 03.09.2019 на суму 294 115, 86 грн.

Видаткові накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

Відповідачем оплачено позивачу 430 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 376 від 18.07.2019 на суму 30 000, 00 грн; № 471 від 10.09.2019 на суму 100 000, 00 грн; № 472 від 10.09.2019 на суму 100 000, 00 грн; № 483 від 16.09.2019 на суму 100 000, 00 грн та № 500 від 27.09.2019 на суму 100 000, 00 грн.

17 жовтня 2019 року позивачу надано від відповідача гарантійний лист, в якому останній визнав залишок заборгованості по договору № 7 від 05.07.2019 на суму 337 192, 08 грн і гарантував її погасити 4-ма платежами протягом місяця.

Позивачем надіслано відповідачу претензію № 6 від 22.11.2019, в якій останній просив до 02.12.2019 погасити заборгованість за договором № 20/07-1 від 20.07.2018 на суму 383 915, 00 грн.

Надалі позивачем повторно скеровано відповідачу претензію № 12 від 13.05.2020 з вимогою погасити заборгованість.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, позивач просив стягнути з відповідача 337 192, 08 грн основоної заборгованості, 11 584, 63 грн 3% річних та 10 213, 28 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу № 7 від 05.07.2019 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 767 192,08 грн, що підтверджується видатковими накладними.

За умовами договору (п. 2.4) відповідач мав здійснити авансовий платіж в розмірі 30% вартості однієї партії товару, решту 70% суми сплатити в 3-х денний термін після отримання цієї партії товару.

Отже прострочення по накладній від 22.08.2019 настало 27.08.2019, а по накладній від 03.09.2019 – 07.09.2019.

Відповідач оплатив позивачу 430 000, 00 грн.

Однак доказів оплати за поставлений товар на суму 337 192, 08 грн матеріали справи не містять.

Тому позивачем підтверджено наявність у відповідача основної заборгованості на суму 337 192, 08 грн та така підлягає до стягнення.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 10 213, 28 грн інфляційних втрат, нарахованих за період вересень 2019 – вересень 2020 років на суму заборгованості 337 192, 08 грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що такий є правильним. Тому до стягнення підлягає 10 213, 28 грн інфляційних втрат.

Позивачем також нараховано 3% річних в розмірі 11 584, 63 грн за прострочення оплати заборгованості на суму 337 192, 08 грн впродовж 418 днів (з 07.09.2019 (початок прострочення по накладній від 03.09.2019) - 28.10.2020 (складання позовної заяви)).

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що 3% річних за заявлений позивачем період становлять 11 561, 76 грн, які підлягають до стягнення. Отже, заявлені до стягнення 22, 87 грн є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді професійної правничої допомоги на суму 4 000, 00 грн.

Відповідно до положень частини 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено договір про надання правової допомоги № 23/10/20 від 23.10.2020, укладений адвокатом Гарбар Ю.Р. та позивачем у справі, акт приймання-передачі послуг № 28/10/20-1 від 28.10.2020 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 20/10/20-1 від 28.10.2020 на суму 4 000, 00 грн.

Повноваження адвоката Гарбар Ю.Р. підтверджено ордером серії ВЛ № 000014344 від 10.12.2020.

В акті наданої правової допомоги зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи/послуги:

- 23.10.2020 - вивчення документів, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з ТзОВ «Імперія вікон», витрачений час – 1 год, вартістю 1 000, 00 грн;

- 28.10.2020 - складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, розрахунок ціни позову, 3% річних, інфляційних втрат, витрачений час – 3 год, вартістю 3 000, 00 грн.

Заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходили.

Враховуючи підтвердження позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 4 000, 00 грн та їх співмірність з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову, такі правомірно заявлено до стягнення.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 999, 75 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Вікон” (місцезнаходження: 80362, Львівська обл., Жовківський р-н, селище міського типу Куликів, вул. Львівська, будинок 2, ідент. код: 34838309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-ЕС” (місцезнаходження: 43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Лідавська, будинок 2Л, ідент. код: 42011224) 358 967, 12 грн з яких: 337 192, 08 грн основного боргу, 10 213, 28 грн інфляційних втрат, 11 561, 76 грн 3% річних, 5 384, 51 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.02.2021.

Суддя Галамай О.З.