Рішення № 9496296, 30.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/51930.03.10 За позовом Комунального підприємства «Київпастранс»в особі «Служби організації збору та обліку виручки»

ДоПриватного підприємства «Компанія «Нова Торг»

простягнення 760 110, 10 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Стецин І.В. –представник за довіреністю № 06-5/380 від 21.12.2009 року; Від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»в особі «Служби організації збору та обліку виручки»до Приватного підприємства «Компанія «Нова Торг»про стягнення заборгованості у розмірі 760110, 10 грн., з підстав порушення відповідачем встановлених договором строків оплати за реалізований товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 02.11.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2009 року частково подав витребувані ухвалою суду від 13.10.2009 року докази та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 02.11.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 13.10.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 30.11.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2009 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, сторони спільно заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

З огляду на вищевикладене, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 30.11.2009 року оголошено про продовження строку вирішення спору та про перерву до 21.12.2009 року.          

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 30.11.2009 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити повноважного представника у дане судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2009 року підтримав подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 року відкладено розгляд справи на 19.01.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2010 року подав відзив на позовну заяву, згідно із яким зазначив, що протягом 2008-2009 року відповідачем було укладено ряд договорів з суб’єктами господарювання, яким продано проїзні квитки на загальну суму близько 760000, 00 грн. Зазначені договори укладено на умовах відстрочення платежу, протягом 90 днів з моменту отримання товару. Проте, у вищезазначений строк покупцями проїзних квитків оплату за них здійснено не було, всупереч умовам укладених договорів, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач підтримав заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.01.2010 року оголошено перерву до 02.02.2010 року.

Представники сторін у судове засідання 02.02.2010 року не з’явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, однак через загальний відділ діловодства суду подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 02.02.2010 року представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач зазначив, що сума заборгованості збільшується до 1320414, 81 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 року відкладено розгляд справи на 23.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2010 року подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач зменшує розмір позовних вимог до 1032528, 81 грн. Дану заяву було задоволено судом.

Представник відповідача у судове засідання 23.02.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.          

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року відкладено розгляд справи на 15.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 15.03.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.          

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року відкладено розгляд справи до 30.03.2010 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

18.04.2004 року між Службою організації збору та обліку виручки Комунального підприємства «Київпастранс»(надалі –консигнант) та Приватним підприємством «Компанія «Нова Торг»(надалі –консигнатор) було укладено договір консигнації (реалізації товарів) № 272-2008 (надалі –договір), за умовами якого консигнант зобов’язується надавати товари, визначені в п. 2 договору, консигнатору для їх реалізації, а консигнатор зобов’язується приймати товари на реалізацію та від свого імені і за обумовлену договором винагороду продавати ці товари третім особам.

Відповідно до п. 2.1 договору предметом цього договору є такі товари (абонементні талони та місячні проїзні квитки).

Згідно із п. 8.1 договору кожна наступна поставка товарів на консигнацію за повну вартість здійснюється консигнатом щомісячно не пізніше 23-го числа місяця та уціненого товару не пізніше 15-го числа місяця за відповідним замовленням консигнатора, що має бути подана не пізніше 20-го числа місяця.

На виконання умов договору позивач, відповідно до накладних №№ 425, 434, 107, 99, 98, 124 та 118 передав відповідачу проїзні квитки у кількості 30026 штук загальною вартістю 5651257, 00 грн.

А також, позивач передав відповідачеві для реалізації талони, відповідно до видаткових накладних № РН-0000445 від 03.11.2008 року, № РН-0000481 від 04.11.2008 року , № РН-0000506 від 04.11.2008 року, № РН-0000551 від 05.11.2008 року, № РН-0000562 від 06.11.2008 року, № РН-0000582 від 07.11.2008 року, № РН-0000595 від 10.11.2008 року, № РН-0000651 від 14.11.2008 року, № РН-0000768 від 02.12.2008 року, № РН-0000809 від 09.12.2008 року, № РН-0000851 від 19.12.2008 року, № РН-0000895 від 31.12.2008 року та № РН-00002511 від 13.03.2009 року у кількості 2576000 штук на загальну суму 3864000, 00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору винагорода консигнатора визначається у розмірі 19% від суми реалізованого товару.

Право на винагороду консигнатор отримує з моменту реалізації переданих на консигнацію за цим договором товарів (п. 6.3 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунок за реалізацію товару провадиться щомісячно протягом 5 банківських днів, після підписання акту про кількість реалізованого товару.

Консигнатор зобов’язаний перерахувати виручені від реалізації грошові кошти консигнанту 30, 10, 20 числа кожного місяця (п. 7.2 договору).

Згідно із п. 7.3 договору передбачено, що консигнатор отримує плату шляхом утримання належних йому сум із коштів, отриманих після продажу товару, поставленого на консигнацію.

Відповідач передав позивачеві нереалізовані проїзні квитки, що підтверджується актом від 31.01.2009 року (повернуто 11217 шт. на суму 3240469, 00 грн.), актом № 139 від 05.05.2009 року (повернуто 1144 шт. на суму 379685, 00 грн.), актом № 111 від 13.04.2009 року (повернуто 4172 шт. на суму 460600, 00 грн.), актом від 21.05.2009 року (повернуто 3044 шт. на суму 152987, 00 грн.) та актом № 146 від 13.05.2009 року (повернуто 3157 шт. на суму 315365, 00 грн.).

Відповідно до звітів реалізації проїзних квитків з урахуванням винагороди консигнатора у розмірі 19% від суми реалізованого товару, вартість реалізованих проїзних річних квитків становить 562630, 86 грн., проїзних квитків на другий квартал –27872, 10 грн., проїзних квитків на квітень 2009 року –169614, 00 грн., проїзних квитків за травень 50% вартості –3888, 00 грн. та проїзних квитків на травень 2009 року –128737, 35 грн.

Таким чином, загальна вартість реалізованих та не оплачених відповідачем проїзних квитків з урахуванням утриманої, на підставі п. 7.3 договору, винагороди консигнатора становить 892742, 31 грн.

Також, згідно підписаного сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт № 141, сторони встановили, що станом на 31.03.2009 року залишок талонів становить 1165115 штук, вартістю 1747672, 50 грн.

11.12.2009 року актом № 334 відповідач повернув позивачу талони у кількості 880000 штук загальною вартістю 1320000, 00 грн.

Крім того, відповідачем накладними № ПН-0000003 від 13.01.2010 року та № ПН-0000328 від 25.12.2009 року повернуто відповідно 103000 штук талонів на суму 154000, 00 грн. та 88924 штук талонів.

Як вбачається із зазначених накладних, загальна вартість переданих позивачеві талонів становить 1296, 00 грн. та 5184, 00 грн. відповідно.

Проте, як зазначається позивачем та встановлено судом, в накладних № ПН-0000003 від 13.01.2010 року та № ПН-0000328 від 25.12.2009 року в графах «ціна вал»не вірно зазначена вартість одного талона, що в свою чергу потягло за собою не правильне зазначення загальної вартості переданих талонів.

Водночас, як вбачається із вказаних накладних, номінальна вартість переданих талонів становить 1, 50 грн., а отже загальна вартість переданих талонів згідно накладної № ПН-0000003 від 13.01.2010 року складає 133386, 00 грн. (88924 штук * 1, 50 грн.) та згідно накладної № ПН-0000328 від 25.12.2009 року –154500, 00 грн. (103000 штук * 1, 50 грн.).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по переданим талонам становить 139786, 50 грн. ( 1747 672, 50 грн. –1320000, 00 грн. –133386, 00 грн. –154500, 00 грн.).

29.07.2009 року з метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу позивача претензію № 40/329 від 29.07.2009 року з вимогою погасити суму заборгованості.

Відповідач відповіді на претензію не направив, кошти на рахунок позивача не перерахував.

Згідно із п. 31 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що консигнаційна операція - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності (консигнатора) з дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що між сторонами був укладений договір комісії.

Так, відповідачем вказує, що протягом 2008-2009 року ним було укладено ряд господарських договорів з суб’єктами господарювання, яким продано проїзні квитки на загальну суму близько 760000, 00 грн. Зазначені договори укладено на умовах відстрочення платежу, протягом 90 днів з моменту отримання товару. Однак, у визначений строк покупцями проїзних квитків оплату здійснено не було.

Відповідно ж, до ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Консигнація –це операція з реалізації товарів, відповідно до якої одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.

Консигнаційні операції є різновидом комісійних операцій, а тому твердження відповідач, що між ним та позивачем був укладений договір комісії, а не консигнації є необґрунтованим.

Проте, оскільки договір консигнації є різновидом договору комісії, тому до першого можуть застосовуватися загальні положення глави 69 ЦК України.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1016 ЦК України він не відповідає перед позивачем за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок позивача.

Однак, згідно із ч. 4 ЦК України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази.

Таким чином, комісіонер не відповідає перед комітентом за порушення зобов’язань третіми особами, тільки у разі негайного повідомлення комітента про невиконання третьою особою правочину, який було вчинено в його інтересах та зібрання доказів, які є необхідними для майбутнього позову.

Відповідач докази не оплати третіми особами проїзних квитків не подав, підтверджень того, що він повідомив позивача про зазначені обставини не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1032 528, 81 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Нова Торг»(01159, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, Н/П № 43; код ЄДРПОУ 35534158) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Комунального підприємства «Київпастранс»в особі «Служби організації збору та обліку виручки» (03150, м. Київ, вул. Боженка, 127; код ЄДРПОУ 24251770) заборгованість у розмірі 1032 528 (один мільйон тридцять дві тисячі п’ятсот двадцять вісім) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 10 325 (десять тисяч триста двадцять п’ять) грн. 28 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Комунальному підприємству «Київпастранс»в особі «Служби організації збору та обліку виручки»(03150, м. Київ, вул. Боженка, 127; код ЄДРПОУ 24251770) з Державного бюджету України (р/р 31110095700011, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, Банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077968) надмірно сплачене державне мито у розмірі 16 160 (шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 91 коп.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А.