Ухвала суду № 94961070, 18.02.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2-з/359/19/2021

Справа № 359/1043/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової К.А.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 в особі представника адвоката Лук`янової Н.М.про забезпечення позову,

встановив:

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 359/1043/21, № 2/359/1669/2021 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ТОВ «Кредофінанс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Станом на дату постановлення ухвали провадження у справі не відкрито, оскільки до суду не надійшла інформація з уповноваженого органу про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача згідно вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

16.02.2021 заявник ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (далі – квартира) та на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і знаходиться в нього або в інших осіб.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що у 2018 році її родині потрібні були кошти, щоб віддати борг родичам та погасити борг сина, який мав унаслідок азартних ігор. Банківськими установами було відмовлено у видачі кредиту, так як заявник та її чоловік є пенсіонерами. Через об`яву про швидку позику під заставу майна без процентів від фінансової компанії «Кредофінанс», наприкінці квітня 2018 року заявник та її чоловік зустрілися з директором «Кредофінанс» для підписання договору позики та застави квартири. Після підписання вказаних документів у нотаріуса отримали кошти та умови повернення боргу. Вказує, що на сьогодні ними повернуто борг на суму понад 200 000 грн. з 260 000 грн. Проте, у січні 2021 року на телефон заявника почалися дзвінки з повідомленнями, що квартира продається і невідомий чоловік вимагав забезпечити доступ до квартир. З сайту оголошень мережі Інтернет дізналися про продаж квартири. При зустрічі з ріелтором, номер якого був вказаний у оголошенні, їм стало відомо про договір купівлі - продажу їхньої квартири та те, що вказана квартира не належить їм вже більше двох років.

Враховуючи дані обставини, звернулися до правоохоронних органів та 01.02.2021 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України було відкрито кримінальне провадження № 12021115100000036.

Заявник вважає, що договір купівлі-продажу належної їм квартири від 27.04.2018 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Остапенко Є.Є. за реєстровим номером 225, підписано під впливом помилки, внаслідок чого вони сплачували кредит, а в результаті лишились єдиного житла. Також заявник зазначає, що оскільки на сьогодні квартира продається, а у квартирі фактично живе вона та її чоловік, їхній син з неповнолітньою дитиною інвалідом, відповідач та третя особа, дізнавшись про те, що подано позов, можуть зробити навіть формальне відчуження на користь третіх осіб, щоб уникнути відповідальності та з метою тиску на заявника та її родину. Тому, враховуючи наведене, вважає, що є всі підстави для накладення арешту на майно, а саме: на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , для запобігання подальшого відчуження цього майна на користь третіх осіб, а також для забезпечення виконання рішення суду і недопустимості порушення права на житло.

Розгляд заяви здійснювався на підставі ч.3 ст.153 ЦПК України з викликом особи, яка подала заяву про забезпечення позову для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням з огляду на відсутність даних про зареєстроване в установленому законом порядку місця проживання обох позивачі та відсутності інформації про наявність у них майна, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача.

У судовому засіданні 17.02.2021 представник заявника ОСОБА_1 заяву підтримала та надала суду довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши заяву та додані до неї докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи № 359/1043/21, № 2/359/1669/2021 встановлено, що 05.02.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 , третя особа ТОВ « Кредофінанс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 27.04.2018 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Остапенко Є.Є., зареєстрований в реєстрі за № 225.

Як вбачається з інформаційної довідки щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6-7), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 09.11.2007 на праві приватної спільної часткової власності по Ѕ частці належала квартира АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, загальна площа 36,8 кв.м., підстава виникнення права власності – свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 , 19.09.2007, Бориспільський міськвиконком.

З 27.04.2018 вказана квартира належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Остапенко Є.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 225 (а.с.31-33). Згідно з п.2.1 цього договору за домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 260000 грн. Згідно з п.8.3 договору сторони домовились, що Продавці знімуть з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих у квартирі осіб, повністю звільнять відчужувану квартиру, а також передадуть Покупцю ключі і в термін до 28 травня 2018 року.

Згідно з інформації з реєстраційної служби виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 01.02.2021 (а.с.28) на підставі поданих представником ОСОБА_4 – ОСОБА_5 документів (заяви від 26.01.2021, копії довіреності від 25.01.2021, копії договору купівлі-продажу квартири від 27.04.2018, копії витягу з ДРРП про реєстрацію права власності) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було знято з реєстрації їх місця проживання у квартирі.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 01.02.2021 (а.с.34), складеного депутатом Бориспільської міської ради Зайцем Р.В. у квартирі проживають, але не зареєстровані ОСОБА_2 , 1952 р.н., ОСОБА_3 , 1950 р.н., ОСОБА_6 , 1973 р.н., ОСОБА_7 , 2004 р.н.

На а.с.35-42 містяться скріншоти з сайту OLX на яких міститься інформація про продаж однокімнатної квартири у м.Борисполі за 23000 доларів США без зазначення адреси такої квартири. У судовому засіданні суду для огляду представник заявника надав кольорові фотографії квартири АДРЕСА_1 (ксерокс яких знаходиться на а.с.45-46 і є додатком до звіту про оцінку нерухомого майна – квартири за адресою АДРЕСА_2 , проведену ПП «Авто-експрес») на підтвердження того, що виставлена на продаж квартира і є квартирою АДРЕСА_1 . Дослідивши надані фотографії та порівнявши їх з фотографіями з сайту оголошень у суду відсутні сумніви, що на продаж виставлена саме квартира АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 07 лютого 2014 року також роз`яснив, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії, заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

За правилами ч.3 ст.150 та ч.5 ст.153 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд погоджується з доводами заявника, що обраний ним спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами, та що існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду або його невиконання, у разі якщо ОСОБА_4 будуть вчинені дії спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Вказана обставина є достатньою підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Так, згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Відповідно до п.п. 1,2 ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

При цьому відповідно до ч. 5 даної статті розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи від 17.02.2021 №20-36-919 та № НОМЕР_2 (а.с.51,52) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 17.02.2021 року зареєстровані у АДРЕСА_3 , яка за поясненнями представника належить їх дочці, і тому суд з урахуванням вимог п.п.1,2 ч.3 ст.154 ЦПК України вважає, що підстави для зустрічного забезпечення відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 353 -355 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву задовольнити повністю.

Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

В межах виконання даної ухвали визначити, що стягувачем є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ,

боржником є: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Копію даної ухвали відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України направити, для відома заявнику та боржнику.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення повного тексту ухвали.

Суддя О.Ю. Семенюта