Рішення № 94960805, 08.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15826/20

Провадження № 2/161/670/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Пушкарчук В.П.

при секретарі – Фурман Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

01.10.2020 року ОСОБА_2 через свого представника звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначила, що 10.09.2020 року на її адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження, з якої вона довідалась, що 12.05.2020 року приватний нотаріус Івано- Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. (далі – приватний нотаріус) вчинив виконавчий напис № 1006, яким стягнув з неї на користь ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованість в розмірі 143644,55 грн., яка виникла по кредитному договору № 28/08-А/КД від 28.05.2008 року та договору про відступлення прав вимоги, укладеного 25.04.2019 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі – ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» з відповідними додатками. Вказана заборгованість складається із тілу кредиту – 41047,76 грн., відсотків – 94432,31 грн., комісії – 3689,40 грн. та 3% річних - 4175,08 грн. Сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису – 300 грн. Вважає спірний виконавчий напис незаконним, а розмір запропонованих до стягнення коштів – необгрунтованим. 28.05.2008 року між нею та ПАТ «ВіЕйБі Банк» дійсно було укладено кредитний договір №25/08-А/КД, за умовами якого вона отримала кредит в сумі 19504,95 дол. США на придбання автотранспортного засобу марки SUZUKI SWIFT. Кредитні кошти надано строком по 28.05.2015 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду в 24.11.2016 у справі №161/14083/15-ц з неї на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 28/08-А/КД від 28.05.2008 року в сумі 2000 дол. США. Таким чином, суд встановив факт прострочення кредитора та визначив суму, яку вона повинна сплатити на користь кредитора за кредитним договором. Разом з тим, 08.05.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д.В. відкрито виконавче провадження № 62515960 з примусово виконання судового рішення в цивільній справі № 161/14083/15-ц. При цьому, 07.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. вже вчинявся виконавчий напис, яким було запропоновано стягнути з неї на користь ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» грошові кошти у розмірі 139169,47 грн. згідно Кредитного договору № 28/08-А/КД від 28.05.2008 року. Тобто, ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» раніше вже намагалося стягнути суми, які є значно більшими ніж зазначено в рішенні суду, в позасудовому порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2020 року виконавчий напис від 07.08.2019 року було визнано таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що визначені в ньому суми були необгрунтованими. За таких обставин, виконавчий напис, вчинений 12.05.2020 року приватним нотаріусом Личуком Т.В. є завідомо незаконним, оскільки вимоги стягувача про стягнення суми заборгованості за відсотками та за комісією вже визнавались судом як необгрунтовані. Враховуючи наведене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.05.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., реєстраційний № 1006.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, 28.05.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено кредитний договір № 25/08-А/КД, за умовами якого позивачка отримала від Банку грошові кошти в сумі 19504,95 дол. США на придбання автотранспортного засобу марки SUZUKI SWIFT. Кредитні кошти надано строком по 28.05.2015 року (а.с. 6-14).

Як вбачається із свідоцтва про шлюб, яке міститься в матеріалах справи, позивачка у зв`язку з одруженням, змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 ».

У зв`язку з невиконанням кредитних зобов`язань належним чином, ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 142290,28 грн.

Проте, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.11.2016 року у справі №161/14083/15-ц вищевказані вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» було задоволено частково, з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 28/08-А/КД від 28.05.2008 року в сумі 2000 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 09.07.2015 року становить 43943,52 грн.

Дане судове рішення набрало законної сили, а відтак суд встановив факт прострочення кредитора та визначив суму, яку позивачка мала сплатити на користь кредитора за кредитним договором.

Разом з тим, 08.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д.В. було відкрито виконавче провадження № 62515960 з примусово виконання виконавчого листа, виданого 08.05.2019 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання судового рішення в цивільній справі № 161/14083/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованості за кредитним договором № 28/08-А/КД від 28.05.2008 року в сумі 2000 дол. США.

У свою чергу, 07.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_5 на користь ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованість за Кредитним договором № 28/08-АЛСД від 28.05.2008 року у розмірі 139169,47 грн., за прострочену за період з 28.05.2008 року по 25.04.2019 року, яка складається з наступного: 41047,76 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 94432,31 грн. – сума заборгованості за нарахованими відсотками; 3689,40 грн. – сума заборгованості по комісіям.

Підставою вчинення виконавчого напису став факт укладення між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» Договору про відступлення прав вимоги № 42053 від 25.04.2019 року.

Однак, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2020 року в цивільній справі № 161/15804/19, яке набрало законної сили, вищевказаний виконавчий напис від 07.08.2019 року було визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки визначені у ньому суми були необгрунтованими.

Судом також встановлено, що 12.05.2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинив виконавчий напис № 1006, яким запропонував стягнути з ОСОБА_5 на користь ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованість в розмірі 143644,55 грн., що виникла на підставі кредитного договору № 28/08-А/КД від 28.05.2008 року, з урахуванням укладеного 25.04.2019 року договору про відступлення прав вимоги, яким ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступило право вимоги у вказаних кредитних зобов`язаннях на користь ТзОВ «ФК «Інвест Хаус».

Заборгованість, яка запропонована до стягнення, нарахована за період з 25.04.2019 року по 08.05.2020 року та складається із із тілу кредиту – 41047,76 грн., відсотків – 94432,31 грн., комісії – 3689,40 грн. та 3% річних - 4175,08 грн. Сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису – 300 грн.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1 , остання вважає такий виконавчий напис незаконним, а розмір запропонованих до стягнення коштів – необгрунтованим.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-887цс17 від 05.07.2017 року боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.?

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

За встановлених обставин, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано- Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарас Володимирович 12.05.2020 року є незаконним, оскільки вимоги стягувача про стягнення суми заборгованості за відсотками та за комісією вже визнавались судом як необгрунтовані.

Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Такими документами можуть бути: зокрема, документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року із змінами та доповненнями, а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки з рахунків, на які боржник перераховує кошти, розписки, чеки тощо. Приймаючи рішення про звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису, стягувачу необхідно надати документи, які б підтверджували наступні умови, зокрема, чи підпадає заявлена вимога під вид заборгованості, визначений Постановою Кабінету Міністрів України; чи є в наявності та оформлені належним чином документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України, чи підтверджують наявні документи безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та прострочення виконання зобов`язання; чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що при вчиненні спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не перевірено безспірність суми заборгованості, яку запропоновано стягнути, що є порушенням ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 року із змінами та доповненнями та Глави 16 Розділу ІІ Наказу МЮУ «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» 22.02.2012 року № 296/5.

Як вбачається із Кредитного договору № 25/08-А/КД від 28.05.2008 року, кредитні кошти були надані позивачці строком по 28.05.2015 року.

За наведених обставин, право ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» на звернення з вимогою щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредиту № 25/08-А/КД від 28.05.2008 року, виникло починаючи з 29.05.2015 року – після закінчення дії строку договору.

Згідно зі ст. 256 ЦК позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого юридична і фізична особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно ст. 257 ЦК України встановлюється терміном у 3 роки.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Однак, як вбачається із спірного виконавчого напису приватним нотаріусом було запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованість в розмірі 143644,55 грн. за період з 25.04.2019 року по 08.05.2020 року, тобто поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором кредиту № 002-02751-101213 від 10.12.2013 року.

Таким чином, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було порушено основну умову вчинення такого напису, а саме те, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років.

Тобто, заборгованість, яка виникла у зв`язку з порушенням позивачем умов кредитного договору № 25/08-А/КД від 28.05.2008 року, на підставі яких нотаріусом вчинено оспорюваний виконавчий напис, не може вважатися безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування, а відтак і не може стягуватися шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Доказів іншого сторонами суду не надано.

Отже, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обґрунтування представника ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. виконавчого напису від 12.05.2020 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1006, з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв`язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

При зверненні до суду з даним позовом представник позивачки зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести в зв`язку з розглядом справи складає 11261,20 грн., в тому числі й витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. За наслідками розгляду справи, судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

На підтвердження факту понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, її представником було надано Договір про надання правової допомоги № 09-20-гц-1 від 11.09.2020 року, Домовленість про обсяг та вартість правової допомоги, ордер серії ВЛ № 000,064232 від 28.09.2020 року, а також платіжне доручення, яке підтверджує факт сплати позивачкою за представництво її інтересів грошових коштів на загальну суму 2000 грн.

Однак суд, виходячи із засад розумності, справедливості, виваженості, з урахуванням співмірності складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає обгрунтованою суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню позивачці за наслідками розгляду справи в розмірі 2000 грн.

Так, відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

На підставі ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261 ЦК України, ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.05.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем за реєстраційним № 1006, яким із ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»стягнуто заборгованість в розмірі 143644,55 грн. що виникла за кредитним договором № 28/08-А/КД від 28.05.2008 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. та судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено 17 лютого 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук