Рішення № 94960584, 15.02.2021, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1878/20

Провадження №2/713/32/21

РІШЕННЯ

іменем України

15.02.2021 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

УСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

У позові вказував, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву без номеру від 22.02.2011 року.

Зазначав, що відповідач, при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві, де є його відповідні запевнення щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Дія договору також підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Виконання відповідачем договору вбачається також з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачу надано кредитну картку, номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000,00 грн, що зазначено у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку, у зв`язку з чим станом на 16.09.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 10918,67 грн, з яких: 7380,32 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 7380,32 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3388,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 150,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.

Просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 22.02.2011 року у розмірі 10918,67 грн станом на 16.09.2020 року, з яких: 7380,32 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 7380,32 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3388,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 150,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія та 2102,00 грн судового збору.

До закриття підготовчого засідання представник позивача Савіхіна А.М. надіслала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просила стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 22.02.2011 року у розмірі 10768,67 грн, з яких: 7380,32 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 7380,32 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3388,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками та понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

У зустрічному позові вказував, що вказаний договір не було укладено, сторони не домовились про всі необхідні істотні умови, а отже він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22.02.2011 року процентна ставка не зазначена, не вказано розмір кредиту, не зазначено встановлений термін погашення кредиту, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Таким чином сторони не досягли згоди з істотних умов договору, а отже він має бути визнаний судом недійсним.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.02.2011 року, посилається на Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», які є невід`ємною частиною спірного договору.

Витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та Правила надання банківських послуг» розумів він та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача за первісним позовом належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.02.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.09.2020 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення первісного позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані йому Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ним кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, відповідно до чинного ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказані висновки повністю узгоджуються з правовою позицією Великої Палати, викладеною в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Позовній заяві позивач посилається на Умови та правила, що почали діяти з 01.03.2019 року, проте суду їх не надає.

Вважає, що при укладенні договору з ним АТ КБ «ПриватБанк» не дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Він категорично заперечує підписання Умов та Правил.

В наданій суду анкеті-заяві не визначено суму кредитного ліміту. Позивач не надає суду доказів того, що підвищення кредитного ліміту до 8000,00 грн. були ним погоджені.

Останнє використання кредитної картки ним було здійснено 17.01.2019 року - переказ на свою карту через Приват24, сума у валюті картки 150,00 грн, залишок після операції - 7995,53 гривень. Тобто фактично було використано кредитний ліміт 8000,00 грн, про встановлення якого заявляє позивач. Після цього він карткою не користувався, жодного разу не зняв грошові кошти в банкоматі, не розраховувався в торгівельній мережі, в мережі Інтернет і т.д. З цього моменту збільшення заборгованості йде за рахунок наступних витрат: пеня за прострочку за кредитом та списання відсотків за використання кредитного ліміту. Всі зазначені списання - це безпідставно зняті банком на свою користь кошти. Сторони не домовились про відсотки за користування кредитом, про відповідальність та її розмір. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів протилежного.

За період з 17.01.2019 року (коли він перестав користуватись карткою) по 18.09.2020 року він вніс в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту 3384,82 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою за договором та розрахунком, який надає він. Тому позовні вимоги про стягнення 7380,32 грн заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованими. Обґрунтованою могла би бути сума до стягнення 4610,71 грн (7995,53 грн - 3384,82 грн).

Позивач надає суду довідку, згідно з якою для виконання умов договору видав йому кредитну картку № НОМЕР_1 . Датою відкриття картки є 22.02.2011 року. Термін дії вказаної картки 10/14, тобто до жовтня 2014 року. В матеріалах справи відсутні докази отримання ним кредитної картки після закінчення строку її дії, а перевипуск картки є односторонньою дією банку, яка підтверджується лише його довідкою, тому не може братися судом до уваги.

Крім того, до позовної заяви не додано договору від 22.02.2011 року б/н. Відповідно до виписки про стан рахунку, яку надав позивач, банк самовільно з кредитної картки проводив списання коштів і нараховував на них проценти, пеню та інші штрафні санкції. Картку видано строком до жовтня 2014 року. Строк позовної давності обчислюється з дати закінчення строку дії кредитної картки і закінчується в жовтні 2017 року. З позовом банк звернувся у вересні 2020 року, тобто з пропуском позовної давності.

Просив застосувати положення закону про строк позовної давності.

Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду по договору SАМDN50000041253911, не є частиною кредитного договору. Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 22.02.2011 року, а довідка по договору SАМDN50000041253911.

У довідці зазначено, що базова % ставка в місяць - 3%, але з наданої позивачем виписки видно, що позивач нараховував процентну ставку в розмірі 3,5%. Тому вказана довідка не може бути визнана належним та допустимим доказом погодження сторонами умов кредитного договору про надання банківських послуг б/н від 22.02.2011 року.

Відповідно до наданої позивачем Виписки за договором б/н станом на 18.09.2020 року він сплатив позивачу 23906,52 грн. в якості сплати відсотків, пені, штрафу та комісії.

Оскільки договір б/н від 22.02.2011 року має бути визнаний судом недійним, сплата відсотків, пені, штрафу та комісії не є погодженою сторонами.

На виконання недійсного правочину АТ КБ «Приватбанк» отримало від нього 23906,52 гривень.

Просив визнати недійсним кредитний договір про надання банківських послуг без номеру від 22.02.2011 року та застосувати наслідки, передбачені ст.216 ЦК України та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 23906,52 гривень.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про місце, день та годину слухання справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання від представника позивача Ромащука С.П. в суд надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. З приводу зустрічного позову нічого не зазначено.

У відповіді на відзив на позов представник позивача Меркулова В.В. зазначила, що Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заяві про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в Заяві.

За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування.

Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку, є невід`ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Тому ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.

Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 22.02.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчив, що "Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".

Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", яка підписана особисто відповідачем та з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач розпоряджався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача (баланс станом на дату укладання договору і надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, інший розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Підпису клієнта у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах (Умовах та Правилах), а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ст.634 ЦК України).

Згідно підписаної заяви/договору Клієнт повідомлений про сайти Банку та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов`язується виконувати вимоги УІП, а також підтвердив ознайомлення з обов`язком самостійно знайомитися з внесеними змінами на сайті.

На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило, більше того відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості.

Посилання відповідача на постанову ВСУ по справі №6-16цс15 недоречне, оскільки в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказом Банку, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Згідно заяви відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку.

Також у відповіді на відзив на позов представник позивача обґрунтовує правомірність встановлення та зміни розміру кредитного ліміту, договірного списання коштів, права односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування, наданого Банком розрахунку заборгованості, нарахування тіла кредиту, порядку нарахування відсотків на заборгованість за кредитом, зміни розміру процентної ставки, порядку стягнення неустойки та стосовно пере випуску кредитних карт приєднанням відповідача до Умов та правил надання банківських послуг.

Зазначила, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Питання про розподіл судових витрат не може бути вирішене, оскільки судом не винесено остаточного рішення у справі.

Строк пере випущеної картки до останнього дня 06.2018 року, позивач звернувся в суд з позовом до відповідача 05.10.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому просила задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про місце, день та годину слухання справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання на електронну адресу суду надіслав клопотання про проведення судового засідання без його участі та в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

У наданому відзиві на позов АТ КБ «ПриватБанк» виклав ті ж доводи та норми права, що і у зустрічному позові.

У наданих до суду додаткових поясненнях зазначив, що кредитний договір не було укладено в розумінні чинного законодавства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Заперечення позивача щодо неможливості застосування вказаної правової позиції є недоречними через те, що у відповіді на відзив позивач посилається на п.1.1.2.1.5 Договору, щодо обов`язку позичальника отримувати виписки про стан та здійснені операції по карткових рахунках. Однак надана суду копія Умов та Правил не містить пункту 1.1.2.1.5., що свідчить про неналежне підтвердження позивачем того, які саме Умови та Провила розумів він підписуючи анкету-заяву.

З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку вбачається, що банк відкрив йому платіжну картку кредитка «Універсальна». Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з ним, а саме видачі банком картки та коштів по ній, зокрема, виписки з особового рахунку, саме виписки по рахунку, а не по договору, копій квитанцій, меморіального ордеру тощо.

Анкета-заява не містить відомостей про оформлення ним кредитного договору на умовах, обумовлених у позові. Позивач не надав підписаних ним Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

З копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг вбачається, що вона не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання ним банківських послуг, крім його особистих даних та підпису.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого йому кредитного ліміту та видачу кредитної картки.

АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі йому кредитної картки та розміру наданого йому кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій йому не можливо, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 року по справі №703/3063/18.

У відповіді на відзив позивач не спростував його твердження про погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до наданої позивачем Виписки за договором б/н станом на 18.09.2020 року він сплатив позивачу 23906,52 грн в якості сплати відсотків, пені, штрафу та комісії. Він надає розрахунок проведених виплат відсотків, комісії, пені та штрафів. Тобто на час подання позовної заяви заборгованість за кредитом відсутні, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Термін дії наданої йому картки 10/14, тобто до жовтня 2014 року. В матеріалах справи відсутні докази отримання ним кредитної картки після закінчення строку її дії, а перевипуск картки є односторонньою дією банку, яка підтверджується лише його довідкою, тому не може братися судом до уваги.

До позовної заяви не додано договору від 11.04.2012 року б/н. Відповідно до виписки про стан рахунку, яку надав позивач, банк самовільно з кредитної картки проводив списання коштів і нараховував на них проценти, пеню та інші штрафні санкції. Картку видано строком до лютого 2016 року. Строк позовної давності для звернення до суду обчислюється з дати закінчення строку дії кредитної картки і закінчується в лютому 2019 року. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року по справі №6-14цс14). З позовом банк звернувся у вересні 2020 року, тобто з пропуском позовної давності. Просив застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.09.2020 року по справі №306/747/18.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження відкриття йому карткових рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що підтверджує односторонність дій банку з перевипуску картки та необхідність застосування строків позовної давності.

Надана позивачем Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду по договору SAMDN50000041253911, ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_1 » не може бути доказом узгодження істотних умов кредитного договору, зокрема відсотків, оскільки є внутрішнім документом банку та використовується тільки у внутрішніх сервісах банку.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом установлено, що підставою для звернення АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до суду стало невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором без номеру від 22.02.2011 року, внаслідок чого станом на 10.01.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 10768,67 гривень.

На підтвердження зменшених позовних вимог представником позивача АТ КБ «ПриватБанк» надано такі докази:

розрахунок заборгованості за договором без номеру від 22.02.2011 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з якого вбачається, що станом на 31.05.2015 року заборгованість за кредитним договором становила 8231,43 грн, з яких: 7988,29 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 243,14 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками;

розрахунок заборгованості за договором без номеру від 22.02.2011 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з якого вбачається, що станом на 30.09.2019 року заборгованість за кредитним договором становила 9021,65 грн, з яких: 8289,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 7769,51 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 519,54 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 582,60 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 150,00 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн Погашено заборгованості за поточним тілом кредиту - 45219,75 грн, погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту - 1452,51 грн, погашено заборгованості по пені - 300,00 грн;

розрахунок заборгованості за договором без номеру від 22.02.2011 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з якого вбачається, що станом на 10.01.2021 року заборгованість за кредитним договором становила 10768,67 грн, з яких: 7380,32 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 7380,32 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 3388,35 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія. Погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту - 908,73 грн, погашено заборгованості по нарахованим відсоткам - 151,27 грн, погашено заборгованості по пені - 150,00 грн;

довідку про надання ОСОБА_1 кредитних карток, остання 02.05.2015 року на строк до 06/18;

довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , згідно якої:

22.02.2011 року встановлено кредитний ліміт 300,00 грн, 23.04.2011 року збільшено кредитний ліміт до 400,00 грн, 25.05.2011 року збільшено кредитний ліміт до 500,00 грн, 21.06.2011 року збільшено кредитний ліміт до 600,00 грн, 22.07.2011 року збільшено кредитний ліміт до 700,00 грн, 24.08.2011 року збільшено кредитний ліміт до 800,00 грн, 10.02.2012 року збільшено кредитний ліміт до 2000,00 грн, 29.06.2012 року збільшено кредитний ліміт до 8000,00 грн, 02.09.2015 року зменшено кредитний ліміт до 8000,00 грн, з 25.01.2019 року зменшено кредитний ліміт на 0,00 грн;

копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22.02.2011 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом погодився, що підписана ним заява із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку. які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді;

копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000041253911, ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , підписаної 22.02.2011 року ОСОБА_1 , у якій викладені умови кредитування, зокрема: розмір відсоткової ставки - 3,0% на місяць; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; комісія за зняття власних коштів - 1% від суми операції; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; розмір штрафів - 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; нарахування банком процентів на залишок власних коштів клієнта від 100 грн та більше - 10% річних; та інше;

копію Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, де зазначені умови та привила виконання взятих на себе клієнтом зобов`язань, а також права та обов`язки банку, права та обов`язки клієнта, відповідальність сторін та інші умови кредитування без підпису ОСОБА_1 ;

копію паспорта відповідача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що на копії проставлено підпис відповідача;

копію виписки по рахунку ОСОБА_1 станом на 18.09.2020 року;

копії наказів банку.

На підтвердження зустрічних позовних вимог та на спростування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відповідачем ОСОБА_1 надано такі докази:

розрахунок проведених виплат на погашення тіла кредиту ОСОБА_1 починаючи з 17.01.2019 року, з якого вбачається, що за вказаний період проведено виплат на загальну суму 3384,82 грн;

розрахунок проведених виплат відсотків, комісії, пені та штрафів ОСОБА_1 за період з 31.08.2012 року по 01.05.2020 року, згідно якого за вказаний період проведено виплат на загальну суму 23906,52 гривень.

При вирішенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 22.02.2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

З наданих представником позивача та досліджених судом доказів установлено, що 22.02.2011 року між позивачем АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір приєднання без номеру, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок: 22.02.2011 року - встановлено 300,00 грн, 23.04.2011 року - збільшено до 400,00 грн, 25.05.2011 року - збільшено до 500,00 грн, 21.06.2011 року - збільшено до 600,00 грн, 22.07.2011 року - збільшено до 700,00 грн, 24.08.2011 року - збільшено до 800,00 грн, 10.02.2012 року - збільшено до 2000,00 грн, 29.06.2012 року - збільшено до 8000,00 грн, 02.09.2015 року - зменшено до 8000,00 грн, з 25.01.2019 року - зменшено на 0,00 грн.

З наданих представником позивача та досліджених судом доказів установлено, що у анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 22.02.2011 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та можливості нарахування заборгованості за простроченими тілом кредиту та відсотками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зазначив, що відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту та по відсотках за користування кредитом, проте просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту та простроченим відсотками.

Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 22.02.2011 року посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною спірного договору.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, що надані представником позивача на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 заперечує, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів позичальник та ознайомився і погодив з ними, підписуючи анкету-заяву 22.02.2011 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо можливості нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.02.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.10.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків, а також пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останньої домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

При визначені розміру заборгованості банк, пославшись на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua, включив у платіж за кредитом, згідно зі ставками, розміром та порядком нарахуванням, визначеними цими документами, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7380,32 грн та заборгованість за простроченими відсотками - 3388,35 гривень.

Враховуючи те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.02.2011 року шляхом підписання анкети-заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками.

Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту - 7380,32 грн та заборгованості за простроченими відсотками - 3388,35 грн у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 22.02.2011 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Водночас вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`являв.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за тілом кредиту відсутня, оскільки зазначені 7380,32 грн є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, а 3388,35 грн є заборгованістю за простроченими відсотками, можливості нарахування яких у анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 22.02.2011 року не передбачено, Суд дійшов висновку, що в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Також суд враховує, що згідно довідки про зміну умов кредитування відповідачу було встановлено кредитний ліміт в сумі 8000,00 гривень. Тобто сума отриманих коштів, які повинен повернути відповідач позивачу становила 8000,00 гривень.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості станом на 30.09.2019 року вбачається, що відповідач сплатив позивачу заборгованість за тілом кредиту на загальну суму 45219,75 грн та безпідставні заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 1452,51 грн та заборгованість по пені в сумі 300,00 грн, а всього на загальну суму 46972,26 гривень.

Тобто сума сплачених відповідачем коштів на погашення тіла кредиту та пені перед позивачем перевищує суму отриманих відповідачем коштів на 38972,26 гривень.

Тому суд вважає, що відповідач повністю повернув позивачу кошти, отримані на підставі анкети-заяви від 22.02.2011 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року по справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору (принцип jura novit curia - "суд знає закони").

Крім того суд враховує, що Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України). Нікчемність правочину існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (постанова Верховного Суду від 09.01.2019 року по справі №759/2328/16-ц, провадження №61-5800зпв18).

У частині 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, відповідач не врахував положення ст.204 ЦК України, всупереч презумпції правомірності правочину, за відсутності прямої вказівки закону про нікчемність кредитного договору з підстав, на які він посилався, та не навів жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Будь-які підстави вважати, що правочин чи окремі його пункти суперечать ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, судом не встановлені.

Разом з тим, судом з достовірністю встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на підставі підписаної ним анкети-заяви від 22.02.2011 року отримав у АТ КБ «ПриватБанк» кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку у розмірі 8000,00 грн, які повернув повністю.

Враховуючи викладене, а також наведені вище підстави для відмови у первісному позові АТ КБ «ПриватБанк», суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», про визнання кредитного договору недійсним безпідставний та не обґрунтований, а тому задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача про те, що банк пред`явив позовні вимоги після спливу трирічного строку позовної давності безпідставні, оскільки:

02.05.2015 року ОСОБА_1 було видано кредитну картку на строк до 06/18, останній платіж відповідачем внесено 11.10.2019 року на суму 1040,00 грн, а тому саме з цього часу повинен рахуватися строк позовної давності;

банк звернувся в суд з позовом 09.10.2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Надані відповідачем розрахунки проведених виплат належними доказами бути не можуть, оскільки вони повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (відповідача).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

На підставі наведеного, ст.ст.1, 3, 202, 203, 207, 215, 216, 526, 527, 530, 549, 551, 611, 612, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354, п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором без № від 22.02.2011 року в сумі 10768,67 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 67 коп.) - відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити повністю.

Складання повного тексту рішення відкладено на строк десять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вижницький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - АТ КБ «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, інд. 01001, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, інд. 49094, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя І. В. Пилип`юк