Вирок № 94960494, 18.02.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4151/20

Номер провадження 1-кп/623/116/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю: секретарів судового засідання Ткаченко Ю.Ю.,Курила Д.І.,

прокурорів Михайленко О.О., Кравчука В.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020220320000879 від 10 листопада 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та осіб похилого віку не має, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та осіб похилого віку не має, не є особою з інвалідністю, раніше судимого:

-28 липня 2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік,

який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2020 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , повторно, та ОСОБА_1 , за попередньою змовою, знаходячись на території колишньої меблевої фабрики за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Маршала Федоренка, №2, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за їх діями ніхто не слідкує, таємно викрали металеві двері довжиною 2,78 м., шириною 1,1м., товщиною 7,5 см., загальною масою 220 кг., що належать ОСОБА_3 , після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1161 гривня 60 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 185 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, пояснив, що він з ОСОБА_1 прийшли до його батька на територію колишньої меблевої фабрики, де він працював сторожем, батько показав їм металеві двері, після чого вони вирішили вчинити крадіжку, взяли тачку, погрузили двері, які здали на металобрухт за 700 гривень. Гроші витратили на придбання цигарок та випивки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 185 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини вчинення правопорушення, надав показання, тотожні показанням обвинуваченого ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною 2 статті 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, обвинуваченому ОСОБА_2 за частиною 2 статті 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, з урахуванням частини 1 статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, призначене вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 липня 2020 року, та остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, до набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та прокурор Михайленко О.О.. правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинувачених, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію дій:

-обвинуваченого ОСОБА_1 за частиною 2 статті 185 КК України як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб,

-обвинуваченого ОСОБА_2 за частиною 2 статті 185 КК України як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинувачених, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, знаходиться на обліку в Ізюмському РТЦК та СП, не судимий, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського РТЦК та СП, вимога щодо судимості та його свідчення.

ОСОБА_2 не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога, в Ізюмському РТЦК та СП не перебуває, раніше судимий, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського РТЦК та СП, вимога щодо судимості та його свідчення.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено на середньому рівні.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі може становити середню небезпеку для суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній.

При призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останніми.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 185 КК України відповідно до статті 12 КК України, віднесене до нетяжких злочинів.

Обставинами, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

Обставинами, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою провину, щиро розкаявся, враховуючи невеликий розмір завданої матеріальної шкоди, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, той факт, що він раніше не судимий, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на середньому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує визнання своєї провини, щире каяття, невеликий розмір завданої матеріальної шкоди, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, при цьому підвищену небезпеку як особа, яка вчинила нове кримінальне правопорушення проти власності в період іспитового строку, відсутність сталих соціальних зв`язків, з врахуванням доповіді органу пробації, яким визначено на високому рівні ризик повторного вчинення правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, то суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 має бути призначене покарання в межах санкції частини 2 статті 185 КК України у виді позбавлення волі в розмірі, ближчому до мінімального.

При цьому, на підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_2 за новим вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 липня 2020 року, а тому суд остаточно призначає покарання у відповідності до положень статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

На думку суду інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 .

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_2 слід обрати у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», зважаючи на положення статті 377 КПК України, з огляду на те, що судом призначається реальна міра покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, офіційне працевлаштування, а тому наявні ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні – відсутній.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 300 гривень 00 копійок, що проводилась ОСОБА_4 , підлягають стягненню з обвинувачених в солідарному порядку.

Арешт, накладений згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідний речовий доказ після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 50, 65-67, 71, 75, 76, частиною 2 статті 185 КК України, статтями 100, 126, 349, 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 185 КК України та призначити покарання у виді 2 (ДВОХ) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 1 (ОДИН) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 185 КК України та призначити покарання у виді 2 (ДВОХ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 липня 2020 року, у виді 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (ТРИ) роки.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, з послідуючим триманням в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 18 лютого 2021 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №4047/20 від 23 листопада 2020 року в розмірі 300 гривень 00 копійок, які підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 (рахунок НОМЕР_2 ), номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2020 року на металеві двері, довжиною 2,78 м., шириною 1,1 м., товщиною 7,5 см., масою 220 кг.

Речові докази – металеві двері, довжиною 2,78 м., шириною 1,1 м., товщиною 7,5 см., масою 220 кг., повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Головуючий суддя М.П. Одарюк