Ухвала суду № 94959315, 28.01.2021, Оболонський районний суд міста Києва

28.01.2021 Справа № 756/13126/19

Унікальний №756/13126/19

Провадження №6/756/9/21

У Х В А Л А

28 січня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.

секретаря Одягайло Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Свою заяву обґрунтовує тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.09.2010 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 2 559 596,72 грн.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-3776/11, згідно якого державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Чорним В.В. було відкрито виконавче провадження №44236066.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2013 року у справі № 756/4778/13-ц подання головного державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких О.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України заявниці задоволено та встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон до моменту виконання рішення суду.

Представник заявниці зазначив, що про відкрите виконавче провадження заявниці відомо не було, так само як про встановлене відносно неї обмеження. Звернувшись до Оболонського РВ ДВС у м. Києві нею було отримано копію постанови державного виконавця від 30.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Крім того зазначила, що від виконання рішення суду не ухилялась, а про існування виконавчого провадження їй відомо не було.

Станом на день подачі заяви, будь-яке виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-3776 від 25.03.2011 року відсутнє, а згідно даних з Єдиного реєстру боржників - боржником не являється.

З цих підстав просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене відносно неї ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2013 року, оскільки воно обмежує її законні права та інтереси.

23.10.2019 року представником стягувача подані пояснення, в яких він просить відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що 17.10.2019 року Оболонським РВ ДВС м. Київ було відкрито виконавче провадження № 60332389, в межах якого відбувається стягнення залишку заборгованості у розмірі 1 399 641,40 грн за виконавчим листом, виданим 25.03.2011 року відносно заявниці. Враховуючи непогашену заявницею заборгованість, представник стягувача вважає скасування тимчасової заборони на виїзд за межі України безпідставним.

Заявниця та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності заявниці та її представника.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника стягувача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.09.2010 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 2 559 596,72 грн.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-3776/11, згідно якого Оболонським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження №44236066.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2013 року у справі № 756/4778/13-ц подання головного державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких О.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України заявниці задоволено та встановлено їй тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон до моменту виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 30.06.2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

17.10.2019 року на підставі заяви представника стягувача про примусове виконання рішення та відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа № 2-3776 року виданого Оболонським районним судом м. Києва 25.03.2011 року головним державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Поліщук В.В. було відкрито виконавче провадження № 60332389 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» залишку заборгованості у розмірі 1 399 641,40 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що повторно виконавчий лист подано стягувачем на виконання після надходження до суду заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон. Понад два роки жодних виконавчих проваджень щодо неї не існувало.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадив осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нею відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.5 цієї ж статті, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії», рішення від 26 листопада 2009(заява № 34383/03), ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, у параграфі 49 суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див.рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», (Napijalo v Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (Див.рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Itali), скарга № 32190/96, §96, ECHR 2003- IX), рішення Європейського Суду за справаою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlsk v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейського Суду з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року а справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70.

Охоплення судової перевірки має надати дозволи суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідними змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 року за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Майере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Beigsum), Series A. N 43, § 60).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Застосовуючи принципи, що викладені вище, суд зауважує, що ОСОБА_1 дійсно має невиконані грошові зобов`язання, покладені на неї рішенням Оболонського районного суду м. Києва.

Однак, самі по собі наявність невиконаних грошових зобов`язань, не може бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі своєї країни.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець посилався на те, що рішення суду боржником не виконано в термін, наданий для добровільного виконання, боржник не з`явився на вимогу державного виконавця, будь-які спроби зв`язатись з боржником є безуспішними, у разі виїзду боржника за кордон буде неможливим або ускладненим виконання рішення суду.

Відсутність майна та непогашення заборгованості не вказують на те, що боржниця ухиляється від виконання своїх грошових зобов`язань.

При цьому, суд зауважує те, що обмеження конституційного права особи на свободу пересування може вважатись пропорційним та виправданим лише тоді, коли державою в особі її компетентних органів вжито всіх заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на завершення виконавчого провадження. Зібрані у справі докази про це не свідчать.

На підставі викладеного суд вважає правильним заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України задовольнити.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - задовольнити.

Скасувати встановлене ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2013 року тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Суддя: А.М. Майбоженко