Рішення № 94959262, 21.01.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/265/21

Справа №754/5329/19

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», про захист права власності на нерухоме майно шляхом скасування рішень реєстраторів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, про скасування записів про право власності та про витребування даного майна із незаконного володіння, -

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 , 3-особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів з наданням іншого приміщення та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Ільницького О. О., звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В. М., ТзОВ «Каса народної допомоги» про визнання незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни індексний номер: 33292406 від 30.12.2016 р.; скасування запису про право власності № 18422981, внесений 28.12.2016 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни індексний номер: 45814275 від 05.03.2019 р.; скасування запису про право власності № 30561202, внесеного 05.03.2019 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною; витребування (повернення) у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру за АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 29704280000). Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що квартира за АДРЕСА_1 , була набута у власність заявником ОСОБА_1 за ціною 531 300, 00 грн. за власні, не кредитні кошти за договором купівлі -продажу від 05.03.2012.

28 березня 2013 р. між заявником ОСОБА_1 та ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено кредитний договір № 2803001/000-КФІВ/13 у відповідності до п.1.1. якого ТОВ «Каса народної допомоги» зобов`язалася надати ОСОБА_1 грошові кошти у національній валюті на загальну суму 130 000,00 грн., а заявник ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит ТОВ «Каса народної допомоги» у строк до 28.03.2014 р., який в подальшому додатковою угодою №1 до кредитного договору № 2803001/000-КФІВ/13 від 28.03.2013 р. було продовжено до 28.03.2015 р.

В якості забезпечення за кредитним договором заявник ОСОБА_1 надав ТОВ «Каса народної допомоги» в іпотеку належну йому квартиру, що було оформлено договором іпотеки від 28.03.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Також, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28.03.2013 р. із дружиною позивача, було укладено договір поруки № П12803001/000 - КФІВ/13.

04 листопада 2015 р. права за даним договором іпотеки, шляхом передачі заставної були відчужені від ТОВ «Каса народної допомоги» на користь ОСОБА_3 , що підтверджується Вимогою №1242/02-24 від 01.12.2015 р. про виконання зобов`язання та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.08.2017 р.

При цьому, 04 листопада 2015 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до п.1 якої строк дії кредитного договору продовжено на 12 місяців до 28.03.2015 р., а отже збільшено і обсяг відповідальність боржника, саме в частині сплати передбачених кредитним договором процентів за користування кредитом у розмірі 30 процентів річних.В результаті збільшився обсяг відповідальності поручителя, натомість своєї згоди на укладання ОСОБА_1 додаткової угоди до кредитного договору поручитель ( ОСОБА_8 ) не надавала, а отже на момент укладення додаткової угоди, 04.04.2014 порука є припиненою, з чого випливає, що направлення відповідної вимоги № 1242/02-24 від 01.12.2015 і подальше звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_3 позивач вважає незаконним.

У відповідності до вимоги про виконання основного зобов`язання № 1242/02-24 від 01.12.2015 станом на 01.12.2015 загальний розмір заборгованості позивача ОСОБА_1 становив 1 215 344, 00 грн., з яких 108 092, 13 грн. - заборгованість за кредитом; 95 824, 80 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам; 536 136, 96 грн. - пеня за порушення строку погашення кредиту, 475 291, 00 грн. - пеня за порушення терміну сплати нарахованих процентів з 28.03.2015 р. Натомість, як випливає із вимоги ТОВ «Каса народної допомоги» № 88-01/15 від 16.09.2015, тобто що передувала вимозі ОСОБА_3 на 75 днів, станом на 16.09.2015 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитом становив 387 863, 77 грн., з яких 311 305, 33 грн. - заборгованість за кредитом, 76 558, 44 грн. - заборгованість по нарахованим процентам. Отже, різниця у заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2803001/000-КФІВ/13 від 28.03.2013, станом на 01.12.2015 у повірянні із 16.09.2015 на думку ОСОБА_3 становила 827 480, 23 грн. за 75 днів, тобто +313 %, або 1502, 4 % на рік.

Також, у відповідності до п.1.1 кредитного договору №2803001/000-КФІВ/13 сума кредиту, отриманого ОСОБА_1 , становила 130 000,00 грн., натомість у вимозі ОСОБА_3 від 01.12.2015 р. заборгованість за кредитом зазначена у розмірі 108 092,13 грн., а у вимозі ТОВ «Каса народної допомоги» від 16.09.2015 р. - 311 305, 33 грн., хоча у цей період ОСОБА_1 жодних платежів за вказаним кредитним договором не здійснював. Заборгованість за нарахованими процентами у вимозі ОСОБА_3 від 01.12.2015 р. становить 95 824,80 грн., а у вимозі ТОВ „Каса народної допомоги" від 16.09.2015 р. - 76 558,44 грн., хоча як випливає із п. 1.2, 1.3 кредитного договору №2803001/000- КФІВ/13 та додаткової угоди № 1 від 04.04.2014 р. до такої угоди кредит ОСОБА_1 було надано строком з 28.03.2013 р. по 28.03.2015 р., тобто на 2 (два) роки із ставкою 30 процентів річних, отже за весь строк дії кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язаний був сплатити лише 78 000,00 грн. = 130 000 * 0,3 * 2.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №2803001/000- КФІВ/13 станом на 16.09.2015 р., здійсненої ТОВ «Каса народної допомоги», ОСОБА_1 сплатив нараховані проценти у загальному розмірі 56 356, 23 грн., натомість проценти за договором йому нараховувалися і після закінчення строку дії кредитного договору 28.03.2015 р., з 31.03.2015 р. по 31.08.2015 р. ОСОБА_1 нараховано проценти у розмірі 49 292,68 грн.

Таким чином, нарахування ОСОБА_1 процентів у розмірі 30 процентів річних за користування кредитом після 28.03.2015 у розмірі 49 292, 68 грн. є неправомірним.

16.07.2015 ОСОБА_1 був призваний під час мобілізації на особливий період та станом на листопад-грудень 2015 року перебував у м. Покровськ, відтак будь-які проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за договором № 2803001/000-КФІВ/13 нараховані ОСОБА_1 з 16.07.2015 р. є незаконними, а значить такою ж і є нарахована ОСОБА_3 сума у розмірі 1 011 427,96 грн. (536 136,96 + 475 291,00), нарахована згідно з вимогою від 01.12.2015 р. як пеня за порушення строку погашення кредиту та пеня за порушення терміну сплати нарахованих процентів з 28.03.2015 р.

Отже, на думку позивача приватний нотаріус Анохіна В.М. 28.12.2016 р. під час здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 порушила вимоги п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», ст.37 Закону України «Про іпотеку», адже не встановила дійсної суми заборгованості станом на день проведення державної реєстрації права, а той розмір, який було враховано із вимоги ОСОБА_3 від 01.12.2016 р. містить істотні порушення під час обрахування, не відповідає попереднім вимогам про виконання цього ж основного зобов`язання, не відповідає умовам кредитного договору та чинному законодавству, а сам розмір заборгованості є очевидно завищеним в десятки разів, то відповідне рішення реєстратора має бути скасовано судом.

Надалі, спірне нерухоме майно шляхом добровільного продажу через електронні торги, що були організовані ДП «Сетам», було відчужено на користь ОСОБА_2 за договором купівлі -продажу № 352 від 05.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А.

Виходячи із наведених нижче доводів, рішення приватного нотаріуса Анохіної В.М. за № 33292406 від 30.12.2016 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру є незаконним, відповідно всі права, набуті сторонами правочинів за ним, зокрема, і ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , не повинні здійснюватись, а створені обов`язки та наслідки не підлягають виконанню.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірної квартири, адже мала знати про наявність спору, щодо даного майна перед участю в електронних торгах та підписанням договору купівлі -продажу фактичним станом майна не цікавилась. Відповідач ОСОБА_3 жодного разу не користувався спірною квартирою, не сплачував за її утримання та обслуговування, натомість в спірній квартирі окрім заявника ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_9 проживають з 2012 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2013 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з 2012 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином позивач вважає свої права порушеними та вимушений звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року було відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовчому засіданні подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, просила прийняти її до розгляду одночасно з основним позовом. Вимоги зустрічного позову були обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 на електронних торгах, які проводились ДП «Сетам», було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 05.03.2019 між ОСОБА_2 , що зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_3 , та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі - продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . На час укладення договору купівлі - продажу ОСОБА_2 в ході проведення перевірки нотаріусом, щодо зареєстрованих осіб та наявності права користування неповнолітніх, стало відомо, що у придбаній квартирі зареєстрований ОСОБА_1 . Надалі, 06.03.2019 ОСОБА_2 було направлено на адресу АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 письмове звернення, в якому ставилось питання, щодо звільнення безпідставно займаного приміщення, передачу ключів та зняття з реєстрації в добровільному порядку. Письмове звернення було направлене рекомендованим листом з повідомленням, однак ОСОБА_10 проігнорував обов`язок отримання поштової кореспонденції, на що вказує поштовий конверт із відміткою про повернення у зв`язку із закінченням строку зберігання. В подальшому позивачем було ініційовано позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», про захист права власності на нерухоме майно шляхом скасування рішень реєстраторів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, про скасування записів про право власності та про витребування даного майна із незаконного володіння.

ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 надано докази того, що він знав про ймовірність зміни власника ще на стадії призначення проведення аукціону з добровільного продажу майна на що вказує його письмове звернення із заявою про зупинення проведення електронних торгів та внесення відомостей до інформації про лот від 05.02.2019 року, що в свою чергу давало йому право як взяти участь у самому аукціоні та залишити за собою використовувану ним квартиру так і звернутись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення проведення аукціону.

Таким чином, ОСОБА_1 безпідставно проживаючи в спірній квартирі, позбавляє ОСОБА_2 , як власницю квартири, отримувати дохід від орендної плати у випадку звільнення квартири, чим позбавляє можливості укладення договору найму. Згідно консультації, наданої суб`єктом оціночної діяльності, вартість орендної плати за 3 кімнатну квартиру, урахуванням площі, розташування та планування конструкції самого об`єкта нерухомості, вартість орендної плати складає 12 058, 00 грн. за один місяць проживання. Період використання квартири з 05.03.2019 по 08.08.2019 розрахунок упущеної вигоди станом на час звернення до суду з даним позовом складає 5 (п`ять) місяців 12 058 грн. (вартість орендної плати за один місяць проживання) = 60 290 грн. і вказані збитки ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 ..

31.10.2019 року позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до оновленого змісту позовних вимог просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 60 290 грн.; усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , без надання іншого приміщення.

Відповідно до ухвали суду, внесеної до протоколу судового засідання від 31.10.2019 було прийнято заяву про збільшення позовних вимог, одночасно за клопотанням сторони позивача було залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, а також змінено статус Та А.М. із третьої особи на співвідповідача.

12.05.2020 року позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до оновленого змісту позову просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 60 290 грн.; усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з наданням іншого приміщення, а саме частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору оренди від 03.04.2020 на праві суборенди на умовах, викладених в договорі оренди від 03.04.2020; вселити ОСОБА_2 до квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2377, 60 грн. понесені по сплаті судового збору та витрати на замовлення незалежної оцінки вартості консультації, щодо оренди квартири, яка складає 2000 грн.

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 25.05.2020 було прийнято вищевказану заяву про збільшення позовних вимог.

Згідно з ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 24.06.2020 було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_11 вимоги позовної заяви підтримав, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві, одночасно просив відмовити у зустрічному позові, посилаючись на його необґрунтованість зокрема з огляду на те, що ОСОБА_1 з 09.01.2013 зареєстрований та проживає у спірній квартирі разом із неповнолітніми дітьми. Під час укладення договору купівлі продажу спірної квартири з 05.03.2019 ОСОБА_2 мала можливість виявити, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце та проживає у даній квартирі із малолітніми дітьми. Тобто, набувачка за певної обачності мала реальну можливість дізнатись про обтяження квартири у вигляді права користування ОСОБА_1 та членів його сім`ї, тобто могла передбачити характер та вагу обтяження її майбутньої нерухомості, однак ОСОБА_2 не здійснила достатньої належної обачності при укладенні договору. Натомість ОСОБА_2 діяла недобросовісно, адже знала про той факт, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у спірній квартирі до моменту укладення договору купівлі-продажу, мала знати про наявність спорів щодо даного майна, перед участю в електронних торгах та підписанням договору купівлі-продажу фактичним станом майна не цікавилася, не виявляла бажання та намірів потрапити в приміщення спірної квартири для огляду, інакше би знала, що ОСОБА_3 не володіє квартирою, не може потрапити в середину і не має ключів від вхідних дверей квартири, із заявником ОСОБА_1 з цих питань ОСОБА_2 не контактувала, як і з будь-яких інших, мала усвідомлювати, що ціна у 450 000,00 грн., за якою нею здійснено купівлю спірної квартири, в декілька разів була нижчою за ринкову.

Відповідачка - ОСОБА_2 та представник вдповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_12 (за первісним позовом) заперечували, щодо задоволення первісного позову посилаючись на його безпідставність та недоведеність позовних вимог. Остаточні вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі, просили суд про їх задоволення. посилаючись на обставини, викладені в остаточно сформаваних зутрічних вимогах.

В судове засідання відповідач (за первісним позовом) ОСОБА_3 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. 10.11.2020 на електронну адресу суду направив пояснення, відповідно до яких просив відмовити в первісному позові та задовольнити зустрічний, зокрема, з огляду на те, що Рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі, № 754/16912/15-ц, яке було вирішене не на користь ОСОБА_1 , та остаточно було залишене в силі ухвалою від 22.11.2016 року було встановлено, що на час укладення кредитного договору від 28.03.2013 року, ОСОБА_1 проінформував ТОВ «Касу народної допомоги» про наявність у нього дітей, але разом з цим запевнив, що всі його діти разом з ОСОБА_9 проживають та зареєстровані не в спірній квартирі, а за адресою АДРЕСА_5 та запевнив, що укладення договору іпотеки жодним чином не порушать будь - які права дітей, при цьому останнім було надано довідку форми № 3, відповідно до якої окрім нього інших зареєстрованих осіб в переданій в іпотеку квартирі немає. Тож на момент реєстрації 30.12.2016 року нотаріусом права власності за ОСОБА_3 , вказані обставини вже були вирішені в суді апеляційної інстанції, але встановлення таких обставин не входить до компетенції нотаріуса, який діяв на час вчинення реєстраційної дії як реєстратор. Так на думку позивача реєстратор під час вчинення реєстраційної дії повинна була перевірити та встановити факти надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї іншого житлового приміщення, так як квартира набувалася за власні кошти, а інше приміщення для проживання відсутнє. В даному випадку дана обставина не може бути предметом дослідження реєстратора при вчиненні реєстраційної дії, з огляду на що підстава неправомірності дій реєстратора не заслуговує на увагу.

Представник третьої особи ТОВ «Каса народної допомоги» - Бойченко О.В. в судовому засіданні заперечувала, щодо змісту первісного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачами право власності набуто на законних підставах, у тому числі за відплатним договором.

В судове засідання Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки не повідомила.

В судове засідання Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. В ході розгляду справи направила заяву, згідно якої просила здійснювати розгляд справи у її відсутності.

В судове засідання відповідачка (за зустрічним позовом) ОСОБА_4 , що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не з`явилась про розгляд справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. В ході розгляду справи від Служби надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі представника Служби та винести рішення з урахуванням житлових інтересів неповнолітнього ОСОБА_5 , 2004 р.н., та малолітніх ОСОБА_6 , 2009 р.н., ОСОБА_7 , 2013 р.н.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (які з`явились до суду), оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

«28» березня 2013 року між ТОВ «КНД» і ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2803001/000-КФІВ/13 та надано ОСОБА_1 згідно видаткового касового ордеру № 50 від 28.03.2013 р. грошові кошти (кредит) у національній валюті України на загальну суму 130 000,00 грн.

«28» березня 2013 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ТОВ «КНД» і ОСОБА_1 , за згодою дружини ОСОБА_13 (п.3.4 Договору іпотеки) було укладено Договір іпотеки, предметом якого було нерухоме майно, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею: 75,90 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 29704280000.

Відповідно до п.8.1. Договору іпотеки ОСОБА_1 було оформлено та видано ТОВ «КНД» заставну серії АА № 000128 від 28.03.2013 р.

«28» березня 2013 року, відповідно до п. 11.1. Кредитного договору, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за ним, між ТОВ «КНД» і ОСОБА_14 було укладено Договір поруки № ПІ 2803001/000-КФІВ/13.

Згідно п.2.1 Договору поруки № ПІ 2803001/000-КФІВ/13 від «28» березня 2013 року (далі - «Договір поруки») Поручитель ( ОСОБА_9 ) взяв на себе зобов`язання відповідати перед Кредитором (ТОВ «КНД») усім своїм майном за невиконання та/або прострочення виконання обов`язків, що несе Боржник ( ОСОБА_1 ) за Основним договором.

Згідно з п. 1.1.2. Договору поруки, Основний договір - Кредитний договір № 2803001/000-КФІВ/13, укладений між Кредитором (ТОВ «КНД») та Боржником ( ОСОБА_1 ) 28 березня 2013 року, включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим Договором або будуть укладені у майбутньому.

Відповідно до п.3.1 Договору поруки передбачена п.2.1 цього Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить прострочення виконання будь- якого з обов`язків Кредитного договору.

Згідно з п.3.2 Договору поруки Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором за прострочення виконання обов`язків за Кредитним договором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно Додаткової угоди № 1 від «04» квітня 2014 року до Кредитного договору № 2803001/000-КФІВ/13 від «28» березня 2013 року було внесено зміни до п.1.2. Кредитного договору та змінено строк повернення Кредиту по «28» березня 2015 року, на підставі чого «04» квітня 2014 року між ТОВ «КНД» і ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору іпотеки, посвідченого Верповською О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 28 березня 2013 року за реєстровим № 2726.

Відповідно до п.2 Договору про внесення змін та доповнень № 1 від «04» квітня 2014 року Іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) оформив та видав Іпотекодержателю (ТОВ «КНД») Заставну серії АА №000253 від «04» квітня 2014 року.

Відповідно до п.4 Договору про внесення змін та доповнень № 1 від «04» квітня 2014 року Іпотекодержатель (ТОВ «КНД») анулював Заставну серії АА № 000128 від 28.03.2013 р.

«04» листопада 2015 року, керуючись ст.ст. 24-26 Закону України «Про іпотеку», між ТОВ «КНД» та ОСОБА_3 було укладено Договір №2803001/000-КФІВ/13/КЗ купівлі-продажу заставної, відповідно до якого ОСОБА_3 було передано шляхом вчинення передавального напису (індосаменту) Заставну серії АА №000253 від «04» квітня 2014 року.

05.11.2015 р. ОСОБА_9 , на підставі довіреності на представництво ОСОБА_1., посвідченої державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Шульгою Світланою Вікторівною за реєстровим № 2-702 від 09.07.2015 року, отримала нарочно від ТОВ «КНД» Повідомлення вих. № 103-01/15 згідно ст.ст. 25, 26 ЗУ «Про іпотеку». Крім цього, 06.11.2015 р. ТОВ «КНД» Повідомлення вих. № 103-01/15 від 05.11.2015 р. було направлено поштою на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, «04» квітня 2014 року, відбувся перехід прав від ТОВ «КНД», як іпотекодержателя за іпотечним договором та як Кредитора за основним зобов`язанням до - ОСОБА_3 .

В подальшому спірне нерухоме майно шляхом добровільного продажу через електронні торги, що були організовані ДП „СЕТАМ", було відчужено на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 352 від 05.03.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., що підтверджується інформаційною довідкою №159343235 від 13.03.2019 р. Право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 було зареєстровано 05.03.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. і внесено до Реєстру запис за № 30561202.

Відповідно до ст.1Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону

Як встановлено ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33, ст. 35 наведеного Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним обов`язку вимагати виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25.12.2008 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом №800-VI змін до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок) (в редакції, що діяла станом на час вчинення оспорюваного запису про державну реєстрацію права власності), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 5.2 Іпотечного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому Договорі. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Визначений цим Договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені ЗУ «Про іпотеку» способи звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення умов основного договору та/або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушених зобов`язань у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання, порушення строку виконання та/або невиконання не в повному обсязі цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно цього договору та чинного законодавства України. Положення цього пункту даного Договору не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому чинним законодавством порядку. (п. 5.3., 5.4. Договору)

Як вбачається з матеріалів справи 04.11.2015 заставна серії АА №000253 від 04.04.2014 була передана, шляхом вчинення індосаменту, ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про іпотеку», передача заставної шляхом вчинення індосаменту надає індосату всі права іпотекодержателя за іпотечним договором та основними зобов`язаннями.

Згідно матеріалів справи вимогу від 01.12.2015, що була адресована ОСОБА_1 про сплату заборгованості за кредитним договором, нарахованих процентів отримала дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , яка відповідно до договору поруки № П12803001/000-КФІВ/13 від 28.03.2013 є поручителем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вищевказану вимогу не отримав, оскільки в цей час проходив військову службу у Збройних силах України та 16.07.2015 був призваний під час мобілізації на особливий період та станом на листопад - грудень 2015 року перебував у м. Покровськ, що зокрема підтверджується витягом з наказу Військового комісара Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату.

У відповідності до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сім`ї» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за виконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, приватний нотаріус Анохіна В.М. під час здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 не встановила дійсної суми заборгованості станом на день проведення державної реєстрації права.

Згідно Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім заявника ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_1 , проживають неповнолітні діти ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Факт безперервного проживання трьох неповнолітніх дітей з 2012-2013 років у спірному житлі підтверджується, зокрема, довідкою № 15 від 14.02.2019 р. Дошкільного навчального закладу № 534 про відвідування ОСОБА_7 навчального закладу з 10.08.2017 р., довідкою КЗ НВК гімназія № 39 від 14.02.2019 р. № 31 про навчання ОСОБА_6 в 5-Б класі гімназії № 39, довідкою КЗ НВК гімназія № 39 від 14.02.2019 р. №32 (ДОДАТОК 29) про навчання ОСОБА_5 в 9-Б класі гімназії № 39, довідкою КЗ НВК гімназія № 39 від 26.01.2016 р. № 14 про навчання ОСОБА_6 в 2-Б класі гімназії № 39 та про фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_7 , довідкою КЗ НВК гімназія № 39 від 25.01.2016 р. № 10 про навчання ОСОБА_5 в 6-Б класі гімназії № 39 та про фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Як встановлено у Преамбулі Декларації прав дитини 1959 року, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони і турботи, у тому числі й належного правового захисту.

Відповідно до статті 16 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в її право на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або посягання на її честь та гідність.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 встановлено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подання йому довідки про склад сім`ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Отже, в силу приписів статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 177 Сімейного кодексу України правочини щодо майнових прав малолітньої дитини потребують дозволу органу опіки та піклування.

В матеріалах справи такий дозвіл органу опіки відсутній, що свідчить про порушення прав дитини при реєстрації права власності на квартиру, де мешкають та мають право проживати неповнолітні діти.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Отже, за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни індексний номер: 33292406 від 30.12.2016 р.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1952-ІУ, в разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, суд не вбачає підстав для визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни індексний номер: 45814275 від 05.03.2019 р.; скасування запису про право власності № 30561202, внесеного 05.03.2019 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною; та подальшого витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру за АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_1 ), з огляду на те, що спірне нерухоме майно було відчужене на користь ОСОБА_17 , шляхом добровільного продажу через електронні торги, що були організовані ДП «Сетам».

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з частиною 2 ст.45 цього Закону за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки.

Отже, продаж предмета іпотеки оформляється протоколом, який є письмовим доказом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. при реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 діяла в межах своїх повноважень, а позивачем будь-яких позовних вимог стовно недійсності договору купівлі-продажу предмета іпотеки за наслідками прилюдних торгів заявлено не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням відмови позивачу у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни індексний номер: 45814275 від 05.03.2019 р.; та скасування запису про право власності №30561202, внесеного 05.03.2019 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко Мариною Анатоліївною; відповідно відсутні підстави для подальшого витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири за АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 29704280000), оскільки позивач на час розгляду даної вимоги судом не має статусу власника чи його представника та не є належним позивачем щодо вимог про витребування нерухомого майна, оскільки статтею 388 ЦК України передбачено право саме власника на витребування майна., а прилюдні торги та оформлений за їх наслідком протокол, який є письмовим доказом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки не визнано недійсним, а відповідно є чинним.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів з наданням іншого приміщення та вселення слід відмовити, з тих підстав, що його вимоги є недоведеними та суперечать встановленим судом обставинам.

Суд вважає, що права членів сім`ї колишнього власника житла також підлягають захисту, а позбавлення права на житло має ґрунтуватися не лише на вимогах закону, а таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав відповідачки та не покладати надмірний тягар в даному випадку на позивача.

Сам по собі факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення сім`ї колишнього власника з цього нерухомого майна.

Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 , яка за наслідками проведених прилюдних торгів набула право власності на спірну квартиру набула охоронюване законом право на мирне володіння майном у законний спосіб, будучи обізнаною про проживання в ній позивача з членами своєї родини, в тому числі неповнолітніми дітьми, однак тим не менше не виявила розумну дбайливість про інтереси позивача, не з`ясувала, чи відмовляється позивач від свого права користування житловим приміщенням, а відтак суд приходить до висновку, що виселення відповідача в контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням порушення права останнього на житло та недобросовісності дій відповідача ОСОБА_3 та бездіяльності приватного нотаріуса Анохіної В.М. під час здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , яка не встановила дійсної суми заборгованості станом на день проведення державної реєстрації права, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 може втратити не лише право на користування житлом, а позбутися такого права загалом.

Крім того, судом враховано той факт, що при наданні пояснень відповідачка ОСОБА_2 зазначила суду, що при відвідуванні спірної квартири нею було встановлено, що позивач з родиною там не проживають, вікна квартири не освітлюються, тому у неї не виникло жодних сумнівів щодо придбання вказаної квартири.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачкою ОСОБА_2 не доведено належними та допустими доказами сам факт вчинення їй перешкод з боку позивача у користуванні належною їй власністю. Доказів, на підствердження тієї обставини, що відповідачка ОСОБА_2 намагалась реалізувати своє право власника та вселитись у спірну квартиру, суду не надано.

Що стосується вимоги відповідачки за зустрічним позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, суд не вбачає підстав для її задоволення з тих обставин, що як вбачається з копії ухвали суду від 28.03.2019, на спірну квартиру накладено арешт та заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, що діють в її інтересах та/або за її дорученням, вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, сам по собі факт проведення оцінки та калькуляції вартості здачі аналогічного житла в оредну, не свідчить про реальну можливість отримання відповідачкою саме вказаного розміру коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дана вимога ОСОБА_2 на момент її звернення до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 є передчасною.

Також, судом прийнято до уваги твердження безпосередньо в судовому засіданні відповідачки ОСОБА_2 про відсутність у неї іншого житла та порушення позивачем та його родиною її прав на проживання у спірній квартирі, що в свою чергу в повному обсязі спростовує твердження відповідачки про ймовірні збитки у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог первісного позову ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 319, 387, 388 ЦК України; ст.ст. 12, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку»; ст.ст. 1, 2, 10, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; ст.ст. 8, 12, 81, 82, 141, 263 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни індексний номер: 33292406 від 30.12.2016 р..

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 , 3-особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів з наданням іншого приміщення та вселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду складений 16.02.2021.

Суддя: