Рішення № 94959191, 17.02.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1087/20

2/705/1194/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення збитків. Своє звернення мотивує тим, що їй на підставі договору дарування від 29 серпня 2017 року належить 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначена 1/6 частка цього житлового будинку утворює окрему ізольовану квартиру під АДРЕСА_2 , право власності на яку належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 339671108 (запис внесено 29 серпня 2017 року). Інша 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 , яка також утворює окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_3 та межує стінними перегородками з її квартирою АДРЕСА_2 .

Проте, вона не може в повній мірі користуватися своєю власністю (квартирою) за призначенням, оскільки відповідач постійно руйнує цегляні перестінки, які розмежовують їхні квартири, що не дозволяє їй там проживати.

03 жовтня 2017 року відповідачем закладено камінням вхідні двері до її квартири, а замки з вхідної частини квартири розібрані, що унеможливлює відкриття замків із зовнішньої сторони та перешкоджає їй у доступі до своєї квартири.

Потрапивши до квартири вона виявила, що в коридорі квартири з правої сторони, у двох місцях, проламані наскрізь цегляні стіни, вибито отвір до квартири відповідача розміром приблизно 1х2 метри. У кімнаті 6-4 проламана наскрізь цегляна стіна та вибито отвір розміром 1х2 метри. Посередині кімнати 6-4 розпочато мурування стіни цеглою висотою більше 1 метра. У цих кімнатах пошкоджені стіни в деяких місцях.

Згідно з висновком № 08-02-2018/1, наданим фахівцями приватного підприємства «Домірент», вартість відновлювальних робіт належної їй квартири АДРЕСА_2 складає 320 400 грн.

Вважала, що шкода їй завдана неправомірними діями відповідача, а тому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 320 400,00 грн. на відшкодування завданих збитків.

Ухвалою судді у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 не надходив.

Від третьої особи ОСОБА_3 на адресу суду надійшло пояснення, в якому він підтримав позовні вимоги. Зазначає, що 03.10.2017 він, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 прийшли до власного майна 1/6 частини житлового будинку з наміром оглянути цю частину будинку та визначитись із майном попередньої власниці, яке знаходилось в їхній ізольованій частині будинку ( кв. АДРЕСА_2 ). Проте, вхід до їхніх дверей квартири був заблокований камінням облитим цементною сумішшю. Два замка, які вставляла попередня власниця, ключі від яких передавала дарувальниця, були розібрані. Коли вони усунули перешкоди та ввійшли до своєї ізольованої квартири, то було виявлено значне пошкодження дверей, стін: розломана стіна у веранді розміром приблизно 1,4х1 метри, другий розлом стіни у коридорі розміром 1,2х2,2м, третій розлом в коридорі розміром 0,5х0,5м., четвертий розлом стіни у спальній кімнаті розміром 1,0х2,2м, тобто у трьох приміщеннях. У житловій кімнаті посередині збудовані дві цегляні стіни заввишки до 2–х м. Вказані пошкодження зруйнували повністю весь раніше проведений євроремонт, що стало причиною неможливості проживання в цій квартирі без повторного ремонту житла та приведення його у стан для проживання. Відповідач не заперечував про те, що це він пошкодив належну позивачу квартиру, оскільки вважає її своєю. Станом на час подачі позову, позивач та він, як подружжя, через протиправні дії відповідача мають витрати для відновлення стану квартири для можливості проживання в ній.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування частки житлового будинку від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_1 , яка утворює окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 серпня 2017 року (а. с. 5).

Інша 1/6 частка житлового будинку з відповідними надвірними будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 , яка також утворює окрему ізольовану квартиру АДРЕСА_3 та межує стінними перегородками з квартирою АДРЕСА_2 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.11.2010, яке набрало законної сили, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відносно неправомочності дій і незаконності перепланування у квартирі, в результаті чого утворено дві окремі ізольовані квартири, встановлено, що зі сторони ОСОБА_4 порушення прав ОСОБА_2 у зв`язку з проведенням робіт по переплануванню у її частині будинку – не допускалося, а ОСОБА_2 не довів, що він з вини ОСОБА_4 не може здійснити своє право на його частку будинку, зокрема при виконання своєї частини ремонтних робіт.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.09.2006, яке було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16.11.2006 по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про набуття права власності на нерухоме майно, земельну ділянку за набувальною давністю та виселення без надання іншого жилого приміщення, суд задовольнив позов ОСОБА_4 та відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . При цьому судом було встановлено, що саме ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_4 користуватися її частиною будинку та створює перешкоди в доступі до кімнат та користуванні спільними приміщеннями, а ОСОБА_4 , навпаки, прав ОСОБА_2 не порушувала.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.02.2007 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про рейдерство спільної площі і відновлення порядку користування, суд відмовив у задоволенні даного позову, не встановивши фактів порушення прав ОСОБА_2 щодо його частки у власності з боку ОСОБА_4 .

Також, з наданої Управлінням містобудування та архітектури Уманської міської ради відповіді за №1033 від 15.07.2010, вбачається, що при перевірці звернення ОСОБА_2 щодо самочинного перепланування ОСОБА_4 в квартирі спільного користування за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішенням виконкому від 25.02.2010 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надано дозвіл на перепланування частини житлового будинку з метою влаштування двох ізольованих квартир з добудовою веранди розміром 1,15х2,45м та влаштування окремого входу.

Висновком головного державного санітарного лікаря м. Умані №107 від 06.11.2009 на проект будівництва було погоджено проект водопостачання та каналізування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2013 складеного інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю у Черкаській області – при проведенні позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності державних будівельних норм, стандартів і правил – порушень з боку ОСОБА_7 не виявлено.

На підтвердження позовних вимог позивач надала суду в якості доказів копії фотознімків та висновок експерта-оцінювача № 08-02-2018/1 приватного підприємства «Домірент» по запиту ОСОБА_1 , згідно з яким вартість відновних робіт житлового будинку станом на 11 лютого 2018 року складає 320 400,00 грн (а. с. 11-19).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно зі статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Таким чином, стаття 1166 ЦК України визначає, що за зобов`язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, діє презумпція вини завдавача шкоди. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Доказів, які б спростовували відсутність вини відповідача, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з висновком № 08-02-2018/1, наданим фахівцями приватного підприємства «Домірент», вартість відновлювальних робіт належної позивачу квартири АДРЕСА_2 складає 320400 грн.

Даний висновок експерта – оцінювача відповідачем не спростовано, що є його процесуальним обов`язком ( статті 12, 81 ЦПК України ).

За вказаних обставин суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Що стосується судових витрат, то вони підлягають частковому задоволення, а саме в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви в сумі 3204,00 грн. та витрат за надання правничої допомоги в сумі 1500 грн. Сплачена сума судового збору в сумі 420,40 за подачу заяви про забезпечення позову та в сумі 500 грн. за надання правничої допомоги при написання заяви про забезпечення позову не підлягає стягненню, адже в її задоволенні було відмовлено.

Відповідно до ч.ч.1,2,6 ст. 141 ЦПК України, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 35 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати», якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Тобто, суд має виходити з того, що частина 6 статті 141 ЦПК України регулює не тільки випадок компенсації судових витрат за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, коли обидві сторони звільнені від їх сплати, а й випадок коли одна сторона сплатила судовий збір і виграла справу, а друга сторона звільнена від сплати судового збору.

На момент звернення позивача до суду сума судового збору за подання позовної заяви у 2020 році становила 3204 грн. Сплата судового збору ОСОБА_1 підтверджена квитанцією від 17.03.2020 №0.0.1651373807 1, наданою АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору ( а.с. 132 ), тому дана сума повинна бути компенсована позивачу за рахунок держави.

Витрати за надання правничої допомоги в сумі 1500 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16,319,386,391,1166,1192 ЦК України, ст.ст. 2,4, 5,10,12,13,76,81,89,141,258-259,264,265,273, 274, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 320400 (триста двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. заподіяних збитків.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Компенсувати ОСОБА_1 , ( РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 3204 грн., сплаченого згідно квитанції від 17.03.2020 №0.0.1651373807 1, через АТ КБ « ПриватБанк » , за рахунок держави у порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко