Рішення № 9495906, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/37229.03.10 За позовом «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані»(E.I.du Pont de Nemours and Company) до           1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпром»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутон»

3) Закритого акціонерного товариства «Укренергопродукт»

про припинення порушення прав на винахід за патентом України № 19806

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Мамуня О.С. (довіреність № б/н від 02.10.2008р.), Кудрицька Т.Ю. (довіреність за реєстр. № 3578 від 16.10.2008р.), Журкова Т. (довіреність № б/н від 09.07.2009р.)

Від відповідача-1: не з’явився

Від відповідача-2: не з’явився

Від відповідача-3: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Компанія «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» (E.I.du Pont de Nemours and Company) (позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпром»(відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутон»(відповідач-2) та Закритого акціонерного товариства «Укренергопродукт»(відповідач-3) про припинення порушення прав на винахід за патентом України № 19806, а саме:

заборону відповідачу-1 пропонувати для продажу та продавати гербіцидний препарат «Майтус, в.г.»;

заборону відповідачу-2 пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.»;

заборону відповідачу-3 пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами здійснюється пропонування для продажу та продаж гербіцидного препарату «Майтус, в.г.», однак такі дії відповідачів є використанням винаходу позивача «Спосіб боротьби з небажаною рослинністю»за патентом України № 19806, дозволів на використання якого позивач відповідачам не надавав, оскільки при пропонуванні до продажу та продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»пропонується до використання кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом № 19806.

Позивач зазначає, що дії відповідачів з пропонування для продажу та продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»порушують його права інтелектуальної власності, як власника патенту України № 19806 на винахід «Спосіб боротьби з небажаною рослинністю».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2009р. порушено провадження у справі № 39/372, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 14.12.2009р. о 12:30.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання, призначене на 14.12.2009р., не з’явилися, вимоги ухвали суду від 27.11.2009р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи повідомлені в установленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.01.2010р. об 11:50.

17.12.2009р. суддею Гумегою О.В. було подано клопотання засупнику Голови Господарського суду м. Києва про продовження строку вирішення спору у справі на місяць у зв’язку з закінченням терміну її розгляду 18.01.2010р. та необхідністю встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою за підписом заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.12.2009р., відповідно до ст.ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору у справі був продовжений на один місяць.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання, призначене на 25.01.2010р., не з’явилися, вимоги ухвали суду від 14.12.2009р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи повідомлені в установленому порядку.

25.01.2010р. представник відповідача-2 через відділ діловодства суду подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв’язку з тим, що в провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 54/425 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Клопотання відповідача-2 судом відхилено за відсутності доказів того, що в провадженні суду знаходиться справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В судовому засіданні, призначеному на 25.01.2010р., позивач звернувся з клопотанням про призначення у справі експертизи об‘єктів інтелектуальної власності та запропонував суду перелік питань та просив доручити проведення судової експертизи Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз‘яснені судовим експертом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2010р., відповідно до ст.ст. 41, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.02.2010р. об 11:50 та надано можливість представникам сторін запропонувати господарському суду питання, які мають бути роз‘яснені судовим експертом.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання, призначене на 08.02.2010р., не з’явилися, вимоги ухвали суду від 25.01.2010р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи повідомлені в установленому порядку.

В судовому засіданні 08.02.2010р. представник позивача подав письмові заперечення проти клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, в яких зазначив, що у провадженні господарського суду відсутня справа зі спору між сторонами справи № 39/372 про той же предмет і з тих же підстав, оскільки справа № 54/425, що розглядається між сторонами справи № 39/372, стосується гербіцидного препарату «Бату, в.г.».

Позивач запропонував суду перелік питань, які, на його думку, мають бути роз’яснені судовим експертом. Відповідачі наданим їм правом не скористалися та перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерта, суду не надали. Остаточне коло питань, які повинні бути роз’яснені судовим експертом, визначаються судом відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2010р., на підставі ст.ст. 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності по справі № 39/372, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України (м. Київ, вул. Боженка, 11), провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

15.03.2010р. через відділ діловодства суду Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Академії правових наук України були повернуті матеріали справи № 39/372 разом з висновком експертизи № 607 від 09.09.2010р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2010р., на підставі ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі № 39/372 та призначено справу до розгляду на 29.03.2010р. о 15:50.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання, призначене на 29.03.2010р., не з’явилися, вимоги ухвали суду від 15.03.2010р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи повідомлені в установленому порядку.

В судовому засіданні 29.03.2010р. представник позивача подав письмові пояснення з урахуванням висновку судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності, в яких зазначив, що викладені ним у позовній заяві обставини повністю підтверджуються висновком експертизи та просить суд врахувати його в сукупності з іншими доказами під час прийняття рішення у справі та задовільнити позов повністю.

Представники відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 у судові засідання призначені на 14.12.09 року, 25.01.10 року, 08.02.10 року, 29.03.10 року не з‘явилися, відзиви на позовну заяву з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду не подли і не надіслли, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва по справі № 39/372 від 27.11.2009 р., від 14.12.2009 р., від 25.01.2010 року та від 15.03.2010 р. були направлені відповідачам за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві та які відповідають даним Довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданих позивачем на виконання вимог ухвали суду (т. 1, а.с. 106-114). Відправка названих ухвал суду підтверджується відповідними відмітками на їх зворотньому боці.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/372 відповідачі були повідомлені своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідачів в судових засіданнях 14.12.09 року, 25.01.10 року, 08.02.10 року, 29.03.10 року від останніх до суду не надходило.

В судовому засіданні 29.03.2010р. за згодою представників позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзиви на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачами не подано.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.12.1997р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на ім’я позивача було зареєстровано патент України № 19806 на винахід «Спосіб боротьби з небажаною рослинністю» для розділу А «Життєві потреби людини»індексу А01N 47/36 (1990.01) Міжнародної патентної класифікації (МПК), заявка на реєстрацію якого № 95320094 подана 03.08.1993р., публікація про видачу патенту була здійснена в офіційному бюлетені «Промислова власність»№ 6 від 25.12.1997р., а чинність патенту підтримано до 04.12.2010р., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема матеріалами заявки, на підставі якої було видано патент № 19806, та випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи за вих. № 1446/1 від 01.02.2010р.

Судом було досліджено, що заявка на видачу патенту № 19806 містила у якості об’єкту винаходу хімічні речовини, зокрема пиридинсульфонілсечовини з гербіцидною активністю (до яких належить і речовина римсульфурон), за пріоритетними заявками № 939428 від 08.12.1986р., № 039491 від 16.04.1987р., № 090889 від 28.08.1987р., поданими до патентного відомства США.

В судовому засіданні було встановлено, що винахід «Спосіб боротьби з небажаною рослинністю», що охороняється патентом України № 19806, полягає у застосуванні, зокрема, хімічної речовини римсульфурон шляхом її нанесення на рослини або грунт, на якому вони ростуть, у кількості від 0,001 до 0,25 кг/га.

Судом було встановлено, що відповідач-1 та відповідач-3 є суб’єктами господарювання, одним з видів діяльності яких є «оптова торгівля хімічними продуктами»(51.55.0 за КВЕД), а відповідач-2 є суб’єктом господарювання, основним видом діяльності якого є «інші види оптової торгівлі»(51.70 за КВЕД), що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.11.2009р. та від 10.12.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 здійснюється пропонування для продажу та продаж в Україні, а відповідачем-2 та відповідачем-3 –пропонування для продажу в Україні гербіцидного препарату «Майтус, в.г.».

Так, факт пропонування для продажу та продажу в Україні відповідачем-1 препарату «Майтус, в.г.» підтверджується наявними у матеріалах справи рахунком-фактурою № 3/06-1 від 03.06.2009р. та видатковою накладною № 1016-1 від 10.06.2009р., відповідно до яких відповідачем-1 було здійснено пропонування для продажу та продаж, зокрема препарату «Майтус, в.г.»СПД Денисенку А.В.

Факт пропонування для продажу Україні відповідачем-3 гербіцидного препарату підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою № 12 від 12.08.2009р., виписаним на ім’я Адвокатського об’єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери».

Крім того, матеріалами справи, зокрема «Доповненням до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», надрукованим у спеціальному випуску українського журналу з питань агробізнесу «Інформаційний щомісячник «Пропозиція»за 2009р. (т.с. І а.с. 86-87) та зображенням упаковки гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»(т.с. І а.с. 80-82) підтверджується, що відповідач-2 є реєстрантом вказаного гербіцидного препарату «Майтус, в.г.».

Факт пропонування для продажу Україні відповідачем-2 гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з рекламного каталогу відповідача-2 «Каталог засобів захисту рослин»(т.с. І а.с. 78-79), в якому, поряд з іншими засобами захисту рослин, що пропонуються відповідачем-2 для продажу в Україні, міститься інформація про гербіцидний препарат «Майтус, в.г.», який у каталозі віднесено до хімічного класу сульфонілсечовин, та, зокрема, дані щодо спектру дії вказаного препарату, його властивостей та способу застосування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивача стосовно здійснення відповідачем-1 пропонування для продажу та продажу в Україні, а відповідачем-2 та відповідачем-3 –пропонування для продажу в Україні гербіцидного препарату «Майтус, в.г.».

При цьому, судом відхилено за безпідставністю твердження відповідача-2 про те, що продукція позивача ним не реалізується, оскільки підставами позову є не питання щодо незаконного пропонування для продажу та продажу відповідачами продукції позивача, а питання щодо неправомірного використання відповідачами винаходу позивача за патентом України № 19806 при пропонуванні для продажу та продажі гербіцидного препарату «Майтус, в.г.».

Судом також відхилене твердження відповідача-2 відносно недоведення позивачем факту наявності у нього прав інтелектуальної власності на гербіцидний препарат «Майтус, в.г.»з урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що позивач не стверджує про наявність у нього вказаних прав, а зазначає, що продаж чи пропонування для продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»є пропонуванням до використання кожної ознаки незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 19806 і, як наслідок, пропонуванням для застосування способу, який охороняється зазначеним патентом України на винахід.

В процесі розгляду справи та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, зазначених вище, а також інструкції по використанню гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»(т.с. І а.с. 83-84), судом було встановлено, що гербіцидний препарат «Майтус, в.г.»віднесено до хімічного класу сульфонілсечовин, діючою речовиною препарату є римсульфурон у кількості 250 г/кг, препарат призначений для боротьби з небажаною рослинністю, норма витрат препарату складає 40-50 г/га + 200 мл/га ПАР «Талант», а спосіб його використання передбачає обприскування посівів.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, об’єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема винаходи.

Об’єктом винаходу, відповідно до ч. 2 ст. 459 Цивільного кодексу України, може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Пунктом 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»також встановлено, що об'єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно із Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Набуття права інтелектуальної власності на винахів засвідчується патентом (ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 156 Господарського кодексу України та п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» також встановлено, що право інтелектуальної власності на винахід засвідчується патентом.

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу (ч. 2 ст. 462 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу та відповідних креслень.

Суб’єктами права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України, є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору.

Суб’єктами права інтелектуальної власності, зокрема на винахід є винахідник та інші особи, які набули прав на винахід за договором чи законом (ч. 1 ст. 463 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів та встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з вимогами про припинення порушення прав на винахід за патентом України № 19806, а саме: заборону відповідачу-1 пропонувати для продажу та продавати гербіцидний препарат «Майтус, в.г.», заборону відповідачу-2 пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.», заборону відповідачу-3 пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.».

З огляду на вищевикладене вбачається, що на позивача покладається обов’язок по доведенню факту порушення відповідачами його прав інтелектуальної власності на патент № 19806, а також факт неправомірного використання відповідачами винаходу позивача за патентом України № 19806 при пропонуванні для продажу та продажі гербіцидного препарату «Майтус, в.г.».

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, іншим законом чи договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України).

На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки (п. 2 ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Захист прав на винахід здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку (п. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про порушення прав власника патенту.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема на винахід є право на його використання, виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії), виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до п. 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Способи використання об’єкта права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом України та іншим законом (ч. 1 ст. 426 Цивільного кодексу України).

Використанням винаходу у сфері господарювання є, зокрема застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України (ч. 3 ст. 156 Господарського кодексу України).

Пунктом 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»встановлено, що використанням винаходу визнається застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Згідно п. 5 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно із Законом порушенням прав, що надаються патентом.

У зв’язку із твердженням позивача про те, що під час здійснення відповідачами пропонування для продажу та продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»ними пропонується до використання кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом № 19806, в процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що для вирішення справи по суті необхідно з’ясувати питання щодо наявності чи відсутності факту пропонування відповідачами до використання кожної ознаки незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 19806 (або еквівалентної їй ознаки) під час пропонування для продажу та безпосередньо продажу ними гербіцидного препарату «Майтус, в.г.».

Пунктом 6.6.1. Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001р. № 22, закріплено, що суть винаходу виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід. Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на технічний результат, якого можна досягти, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із зазначеним результатом.

З метою об’єктивного вирішення спору у справі № 39/372, оскільки вказані питання належать до предмету доказування по справі, а для встановлення факту використання відповідачами у процесі пропонування для продажу та безпосередньо продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»кожної ознаки, включеної до незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 19806, або ознаки, еквівалентної їй, необхідні спеціальні знання, судом, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, призначено судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України. На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1. Чи охороняється патентом України № 19806 спосіб боротьби з небажаною рослинністю з використанням хімічної речовини римсульфурон, яка є діючою речовиною препарату «Майтус, в.г.»?

2. З урахуванням інформації, що міститься на упаковці гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»та в інструкції до його використання, у доповненні до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», 2009 року і у «Каталозі засобів захисту рослин»Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутон», чи пропонується до використання кожна ознака незалежного пункту формули (або ознака еквівалентна їй) винаходу за патентом України № 19806 при пропонуванні для продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»?

3. З урахуванням інформації, що міститься на упаковці гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»та в інструкції до його використання, у доповненні до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», 2009 року і у «Каталозі засобів захисту рослин»Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутон», чи пропонується до використання кожна ознака незалежного пункту формули (або ознака еквівалентна їй) винаходу за патентом України № 19806 при продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»?

15.03.2010р. через відділ діловодства суду Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Академії правових наук України були повернуті матеріали справи № 39/372 разом з висновком експертизи № 607 від 09.09.2010р.

При наданні відповіді на поставлене питання експерт дійшов наступних висновків:

1. Патентом України на винахід № 19806 охороняється спосіб боротьби з небажаною рослинністю з використанням, зокрема, хімічної речовини римсульфурон, яка є діючою речовиною препарату «Майтус, в.г.».

2. Виходячи з інформації, яка міститься на упаковці гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»та в інструкції до його використання, у доповненні до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», 2009 року і у «Каталозі засобів захисту рослин»Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутон», при пропонуванні для продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»пропонується до використання кожна ознака незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 19806.

3. Виходячи з інформації, яка міститься на упаковці гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»та в інструкції до його використання, у доповненні до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», 2009 року і у «Каталозі засобів захисту рослин»Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутон», при продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»пропонується до використання кожна ознака незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 19806.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок судової експертизи об’єктів права інтелектуальної власності № 607 від 09.09.2010р. обґрунтовано підтвердив не лише факт охорони патентом України на винахід № 19806 способу боротьби з небажаною рослинністю з використанням, зокрема, хімічної речовини римсульфурон, яка є діючою речовиною препарату «Майтус, в.г.», пропонування до продажу та продаж якого здійснюється відповідачами, а і той факт, що продаж чи пропонування для продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»є пропонуванням до використання кожної ознаки незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 19806 і, як наслідок, пропонуванням для застосування способу, який охороняється зазначеним патентом України на винахід, а також те, що при фактичному використанні гербіцидного препарату «Майтус, в.г.»відповідно до інформації, яка міститься на його упаковці та інших досліджених джерелах інформації, буде використано кожну ознаку незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 19806, оскільки в інформації щодо гербіцидного препарату «Майтус, в.г.», яка стосується способу його використання для боротьби з небажаною рослинністю шляхом обприскування посівів, зазначена кожна ознака незалежного пункту формули винаходу за патентом № 19806 (стор. 9 - 10 висновку експертизи).

Суд вважає за необхідне зазначити, що висновок експертизи № 607 від 09.09.2010р. ґрунтується на результатах дослідження матеріалів справи. Зокрема, судовим експертом був здійснений всебічний аналіз на предмет виявлення використання кожної ознаки незалежного пункту формули винаходу за патентом України №19806 (або ознаки еквівалентної їй) при пропонуванні для продажу та продажу гербіцидного препарату «Майтус, в.г.», у результаті якого експерт надав чітку, вичерпну та обґрунтовану відповідь на поставлене запитання на підставі зібраних у справі доказів.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачі, здійснюючи пропонування до продажу та продаж гербіцидного препарату «Майтус, в.г.», фактично здійснюють пропонування для застосування винаходу за патентом України №19806, власником якого є позивач, а отже незаконно використовують вказаний винахід позивача без його дозволу, чим порушують майнові права інтелектуальної власності позивача на винахід, передбачені ст. 464 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про припинення порушення прав на винахід за патентом України № 19806, а саме: заборону відповідачу-1 пропонувати для продажу та продавати гербіцидний препарат «Майтус, в.г.», заборону відповідачу-2 пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.», заборону відповідачу-3 пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач належними засобами доказування довів факт порушення його майнових прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 19806 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, порушене майнове право інтелектуальної власності позивача, за захистом якого він звернувся до суду відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, полягає в неправомірному використанні відповідачами винаходу позивача за патентом України № 19806 при пропонуванні для продажу та продажі гербіцидного препарату «Майтус, в.г.».

Крім того, суд дійшов висновку, що позивач належними засобами доказування довів, що відповідачі, здійснюючи пропонування до продажу та продаж гербіцидного препарату «Майтус, в.г.», фактично здійснюють пропонування для застосування винаходу за патентом України №19806, власником якого є позивач, а отже незаконно використовують вказаний винахід позивача без його дозволу, що в подальшому обґрунтовано підтвердив і висновок судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності № 607 від 09.09.2010р., тоді як відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 належних доказів на спростування зазначених обставин суду не надали.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

За таких обставин на відповідача-1 покладаються витрати по оплаті державного мита в розмірі 28,33 грн., на відповідача-2 покладаються витрати по оплаті державного мита в розмірі 28,33 грн. та на відповідача-3 покладаються витрати по оплаті державного мита в розмірі 28,33 грн.

Зібрані у справі докази свідчать, що 02.03.2010р. позивач здійснив оплату за проведення судової експертизи в розмірі 10134,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, наданою ПАТ «Сітібанк», МФО 300584.

За таких обставин на відповідача-1 покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 78,66 грн. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 3378,00 грн., на відповідача-2 покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 78,66 грн. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 3378,00 грн. та на відповідача-3 покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 78,66 грн. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 3378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохімпром»(Україна, 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 86, ідентифікаційний код 31856346, р/р 26005101016190 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»у м. Києві, МФО 322904) пропонувати для продажу та продавати гербіцидний препарат «Майтус, в.г.».

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рутон»(Україна, 61189, м. Харків, вул. Миру, буд. 118, кв. 49, ідентифікаційний код 34013557, р/р не відомий) пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.».

4. Заборонити Закритому акціонерному товариству «Укренергопродукт» (Україна, 01023, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, к. 904, ідентифікаційний код 23537043, р/р 26008301300048 в Старокиївському відділенні Промінвестбанку, МФО 322227) пропонувати для продажу гербіцидний препарат «Майтус, в.г.».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпром»(Україна, 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 86, ідентифікаційний код 31856346, р/р 26005101016190 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»у м. Києві, МФО 322904), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані»(I.E. du Pont de Nemours and Company) (1007, Маркет Стріт, Уілмінгтон, Делавер 19898, США (1007 Market Street, Wilmington, Delaware 19898, USA) 28,33 грн. (двадцять вісім) грн. 33 коп. держмита, 78,66 грн. (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3378,00 грн. (три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутон»(Україна, 61189, м. Харків, вул. Миру, буд. 118, кв. 49, ідентифікаційний код 34013557, р/р не відомий), з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані»(I.E. du Pont de Nemours and Company) (1007, Маркет Стріт, Уілмінгтон, Делавер 19898, США (1007 Market Street, Wilmington, Delaware 19898, USA) 28,33 грн. (двадцять вісім) грн. 33 коп. держмита, 78,66 грн. (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3378,00 грн. (три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи.

7. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укренергопродукт»(Україна, 01023, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, к. 904, ідентифікаційний код 23537043, р/р 26008301300048 в Старокиївському відділенні Промінвестбанку, МФО 322227), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані»(I.E. du Pont de Nemours and Company) (1007, Маркет Стріт, Уілмінгтон, Делавер 19898, США (1007 Market Street, Wilmington, Delaware 19898, USA) 28,33 грн. (двадцять вісім) грн. 33 коп. держмита, 78,66 грн. (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3378,00 грн. (три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення

02.04.2010 року