Ухвала суду № 94958599, 17.02.2021, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1800/16-ц

провадження №2/283/1/2021

У Х В А Л А

17 лютого 2021 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Пух Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ярмоленка В.В. у справі №283/1800/16-ц про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду в розмірі 11242,47 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 783 тис. грн.,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Малинського районного суду Житомирської області із заявою про відвід судді ОСОБА_2 , посилаючись на те, що в провадженні судді перебуває цивільна справа № 283/1800/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, третя особа: прокуратура Житомирської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду в розмірі 11242,47 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 783 тис. грн. Суддя Ярмоленко В.В. був головуючим під час розгляду кримінальної справи №283/2242/13-к, в якій 10.12.2014 року був винесений вирок, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364 КК України, ч.1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання у виді:

за ч. 1 ст. 366 КК України - одного року обмеження волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на один рік;

за ч.1 ст. 364 КК України – двох років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на два роки та зі штрафом в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на два роки та зі штрафом в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком, при цьому зобов`язано його, на підставі ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Даний вирок був скасований ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02.03.2016 року та закрито провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України. В подальшому, дана ухвала була скасована ВССУ, а справа направлена на новий розгляд.

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.12.2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364 КК України, ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді: за ч. 1 ст. 366 КК України - одного року обмеження волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на один рік;

за ч.1 ст. 364 КК України – двох років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на два роки та зі штрафом в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування строком на два роки та зі штрафом в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених пунктами 2,3 ч.1 ст.49 КК України.

Постановою Верховного Суду від 20.01.2021 року вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.12.2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20.07.2020 року залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Отже, ухвалення суддею Ярмоленком В.В. вироку у кримінальній справі №283/2242/13-к відносно ОСОБА_1 , який в подальшому було скасовано, викликає у заявника сумніви у неупередженості судді та об`єктивному розгляді цивільної справи за його позовом про відшкодування шкоди завданим незаконним притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Із дослідженої заяви про відвід не вбачається, що суддя Ярмоленко В.В. прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, проте суд вважає, що заява про відвід судді повинна бути задоволена з наступних підстав.

Право позивача на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

А тому, заяву про відвід слід задовольнити, а справу передати до відділу діловодства та документального забезпечення суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст. 40 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ярмоленка В.В. у цивільній справі №283/1800/16-ц про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду в розмірі 11242,47 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 783 тис. грн., - задовольнити.

Цивільну справу № №283/1800/16-ц про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду в розмірі 11242,47 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 783 тис. грн. передати до відділу діловодства та документального забезпечення Малинського районного суду Житомирської області для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя