Рішення № 9495763, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/41702.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Б. і Г.: Асоційовані радники"

До1) Закритого акціонерного товариства Фінансова група "Страхові традиції"

2) Акціонерного Комерційного банку "Новий"

Провизнання договору дійсним та стягнення 100 000 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаАндреєва К.В. предст. (дов. б/н від 18.01.2010 р.)

Від відповідачів1) не з'явився

2) Заяц К.О. предст. (дов. № 27-Д від 11.07.2008 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства Фінансова група "Страхові традиції" та Акціонерного Комерційного банку "Новий" про визнання Договору від 12.10.2009 р. про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачем 1 та позивачем, дійсним та стягнення з відповідача 2 100 000 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/417 та призначено розгляд справи на 15.12.2009 р.

В судове засідання 15.12.2009 р. представник відповідача 1 не з'явився, про причини незявлення представника суд не повідомлено, вимог ухвали суду від 27.11.2009 р. не виконано.

Представник відповідача 2 в судове засідання 15.12.2009 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 27.11.2009 р. не виконано, натомість 11.12.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 Клопотання (вих. № 2/3-2440 від 10.12.2009 р.) про відкладення розгляду справи у звязку із хворобою представника банку.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 15.12.2009 р. розгляд справи відкладено на 25.12.2009 р. в звязку із незявленням в судове засідання представників відповідачів та неподанням витребуваних доказів, зобовязано відповідачів виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/417.

25.12.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 відзив на позов (від 24.12.2009 р. № юр), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

В судове засідання 25.12.2009 р. представник відповідача 1 знову не з'явився, про причини незявлення представника суд не повідомлено, вимог ухвали суду від 27.11.2009 р. не виконано.

Ухвалою суду від 25.12.2009 р. відкладено розгляд справи на 27.01.2010 р., повторно зобовязано відповідача 1 виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/417.

27.01.2010 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 Заяву про розгляд справи за відсутності представника АКБ "Новий".

Ухвалою суду від 02.02.2010 р. призначено розгляд справи на 02.03.2010 р., зобовязано відповідача 1 виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/417.

Відповідач 1 письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалах не виконав.

Представник відповідача 1 в судове засідання 02.03.2010 р. не з'явився.

Відповідач 1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача 1 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 1 не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.03.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2009 р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Авто Груп»було укладено Договір № Б-2/409-3.

Відповідно до п.1.1. цього Договору позивач придбав простий вексель відповідача 1 серія АА1635083, термін погашення за пред'явленням, курсова вартість якого становила 602 879 (шістсот дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. 03 квітня 2009 р. між Позивачем та Відповідачем 1 було підписано акт пред'явлення векселя до платежу.

10.06.2009 р. позивач звернувся до відповідача 1 з листом - вимогою № 10/01-06, за яким вимагав у відповідача 1 в строк до 15.06.2009 року здійснити оплату існуючої заборгованості по векселю серія АА1635083.

15.06.2009 р. відповідач 1 повідомив позивача про неможливість виконати зобов'язання по оплаті простого векселя та запропонував в часткове забезпечення його оплати укласти договір застави майнових прав на грошові кошти у сумі 100 000 грн., що знаходяться на депозитному рахунку у відповідача 2. Даним листом, відповідач 1 зобов'язався виконати основне зобов'язання по оплаті простого векселю в строк до 31.07.2009 р.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Також частиною 1 ст. 4 Закону України «Про заставу»визначено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

06.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір застави №02/07-ЗМП.

Відповідно до п.1.2. цього Договору, предметом застави стали майнові права на грошові кошти в сумі 100 000 грн., що знаходяться на депозитному рахунку № 26518300418501 у відповідача 2, згідно Договору № 1225407/07 Про депозитний вклад, укладений між відповідачем 1 та відповідачем2 01.08.2007 р.

06.07.2009 р. листом № 06/07-48, відповідач 1 повідомив відповідача 2 про укладення договору застави майнових прав.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

11.08.2009 р. позивач, зареєстрував обтяження на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстраційний номер 8957554.

29.09.2009 р. позивач, у зв'язку з невиконання основного зобов'язання по оплаті простого векселя, направив на адресу відповідача 1 повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. В зазначеному повідомленні відповідачу 1 було запропоновано шляхом укладення відповідного договору, відступлення права вимоги, з метою позасудового вирішення спору, допустити звернення стягнення на предмет забезпеченого обтяженням передавши у власність позивача предмет застави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

29.09.2009 р., позивач зареєстрував відомості про звернення стягнення на предмет обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

12.11.2009 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір відступлення права вимоги. Відповідно до п 1.1. зазначеного Договору відповідач 1 передав, а позивач набув право вимоги у розмірі 100 000 грн., належне відповідачу 1 за Договором № 1225407/07 про депозитний вклад укладений між відповідачем 1 відповідачем 2 01.08.2007 р.

13.10.2009р. відповідач 1, відповідно до вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача 2 про укладення договору відступлення права вимоги.

01.11.2009 р. позивач, відповідно до вимог ст.32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», направив відповідачу 2 повідомлення про виконання грошової вимоги, в якому вимагав в строк до 09.11.2009 р. перерахувати на поточний рахунок позивача 100 000 грн. за Договором № 1225407/07 про депозитний вклад укладений між відповідачем 1 відповідачем 2 01.08.2007 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», з дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги. Повідомлення про виконання грошової вимоги залишилось відповідачем 2 без виконання.

03.11.2009 р. відповідач 1 повідомив позивача про односторонню відмову від виконання договору відступлення права вимоги та просив вважати його недійсним по причині порушення позивачем пріоритету на задоволення своїх вимог відносно інших кредиторів товариства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором про відступлення права вимоги від 12.10.2009р. не передбачена одностороння відмова від зобов'язання.

Однак, згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Чинним законодавство України, встановлено випадки коли договір може бути визнаний судом дійсним, зокрема, визнання правочину дійсним у разі недодержання сторонами письмової форми такого правочину (ч. 2. ст. 218 ЦК України), визнання правочину дійсним вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 2. ст. 219 ЦК України), визнання договору дійсним у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

В судовому засіданні представник позивача не надав доказів про те, що договір про відступлення права вимоги відповідає вищезазначеним обставинам, а тому підстави для задоволення судом позову в цій частині відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 100 000 грн. за Договором № 1225407/07 про депозитний вклад, укладений між відповідачем 1 відповідачем 2 01.08.2007р.), суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору.

Частиною 1 статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ч.2. ст.1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 611, 623 ЦК України, у разі порушення зобов'язання винна особа (порушник) має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Отже, обов'язковими підставами для настання такої відповідальності є наявність протиправної поведінки відповідача (дії, бездіяльність), безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між такою поведінкою і завданими контрагенту збитками та наявність вини заподіювана збитків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема, пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно. Вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувані, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Посилання відповідача2 на той факт, що 10.07.2009 р. відповідачем 2 було направлено на адресу відповідача 1 лист про зарахування однорідних зустрічних вимог і в подальшому було проведене таке зарахування, не приймається судом до уваги, оскільки представником відповідача2 не було надано жодних доказів, що підтверджували таке зарахування.

Разом з тим, відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вбачається з листа № 3/3-1433 від 10.07.2009 р. надісланого відповідачем 2 на адресу відповідача 1, банк здійснює зарахування зустрічних однорідних вимог по зобов'язанням за наступними договорами: генерального договору добровільного страхування кредитів КР №16/09277/04701/08 від 22 вересня 2007 р.; договору № 06/11192/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 26 листопада 2008 р.; договору № 06/11194/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 16 вересня 2008р.; договору №04-3458-07/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів від 12 листопада 2007 р.; договору № 06/10549/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 09 липня 2008 р.; договору № 06/72062/25701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 14 жовтня 2008 р.; договору № 04-3362-07/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів від 13 листопада 2008р.; договору № 06/72019/25701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 09 липня 2008р.; договору № 06/11632/04701/08 добровільного страхування автотранспортних засобів від 13 листопада 2008 р. та договору добровільного страхування кредитів КР № 16/09277/04701/08 від 22 вересня 2007 р. Однак відповідач 2 не надав в судове засідання жодних доказів про укладення зазначених вище договорів страхування із відповідачем 1 та наявності по цим договорам заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 611, 623 ЦК України, у разі порушення зобов'язання винна особа (порушник) має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Отже, обов'язковими підставами для настання такої відповідальності є наявність протиправної поведінки відповідача (дії, бездіяльність), безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між такою поведінкою і завданими контрагенту збитками та наявність вини заподіювана збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Договором № 1225407/07 про депозитний вклад, укладений між відповідачем 1 відповідачем 2 01.08.2007 р., не передбачено право відповідача 2 списувати з рахунку відповідача 1 кошти на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а Відповідачем 2 не було надано в судове засідання доказів про існування рішення суду, яке б зумовлювало таке списання.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема, пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно. Вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач із вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрував обтяження на предмет застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.08.2009 р., реєстраційний номер 8957554.

Оскільки відповідач 2 був проінформований відповідачем 1 про передачу в заставу та обтяження грошових коштів, що знаходились на депозитному рахунку № 26518300418501, то списання їх за заявковою про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем 2 після такого повідомлення було не правомірним.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного Комерційного банку «Новий»(49000, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 93, ідентифікаційний код 19361982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Б. і Г.: Асоційовані радники»(адреса: 04655, м. Київ, вул. В.Хвойко, 15/15, Код ЄДРПОУ 35363300, п/р 226001066524 в «СЕБ Банк», МФО 300175) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 1 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

СуддяЛ.В.Прокопенко

Дата підписання 01.04.2010 р.