Рішення № 9495716, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (надалі –ТОВ "Комплекс Агромарс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Фоззі-В" (надалі –ЗАТ "Фоззі-В") про стягнення 22 460,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у відповідності до Договору №2205 від 01.11.2007 р. здійснював поставку товару, запакованого у тару (поліетиленові ящики), яка підлягала поверненню відповідачем в день поставки товару. Відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов’язання з повернення тари чим завдав позивачу збитки у розмірі 22 460,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.02.2010 р.

В судове засідання 15.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 30.01.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 15.02.2010 р. з'явився, надав відзив на позовну заяву у якому зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували заборгованість по не повернутій тарі та просив зобов’язати позивача надати такі докази.

У зв’язку із клопотанням відповідача про витребування додаткових доказів в судовому засіданні 15.02.2010 р. оголошено перерву до 03.03.2010 р.

В судове засідання 03.03.2010 р. представник позивача з'явився, надав додаткові докази на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2010 р. з'явився, надав клопотання в якому просив розгляд справи відкласти, у зв’язку із необхідністю звірки поставленої тари.

В судовому засіданні 03.03.2010 р. оголошено перерву до 29.03.2010 р.

Представник позивача в судове засідання 29.03.2010 р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.2010 р. з'явився, надав акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджено кількість неповернутої тари. Проти позову заперечує, вказуючи на відсутність дати підписання протоколу розбіжностей, зазначає, що такий протокол не породжує прав та обов’язків.

За згодою представників сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 р. між ТОВ "Комплекс Агромарс" (постачальник) та ЗАТ "Фоззі-В" (покупець) було укладено договір поставки №2205 (надалі –"Договір").

Відповідно до п 1.1 Договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Протоколом розбіжностей сторонами вирішено додати п.2.23 Договору і викласти його у такій редакції:

Товар пакується у тару, яка відповідає вимогам стандартів і забезпечує схоронність товару при перевезенні та схову. Вартість тари не входить в ціну товару. Товар поставляється покупцю у тарі постачальника у вигляді поліетиленових ящиків. Тара (поліетиленові ящики) є зворотньою і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки товару. Вартість тари, що підлягає поверненню, становить 20 грн. з ПДВ за один поліетиленовий ящик.

Протягом 2008 року позивач на виконання умов Договору за актами приймання-передачі до накладних одночасно з передачею товару передавав тару, а відповідач її повертав.

Станом на 23.12.2009 р. кількість неповернутої тари становить 1 123 поліетиленових ящиків, що погоджено сторонами шляхом підписання акту звірки.

30.12.2009 р. ТОВ "Комплекс Агромарс" направило на адресу ЗАТ "Фоззі-В" вимогу №16/2-3712 від 28.12.2009 р. протягом семи календарних днів повернути тару в кількості 1 123 поліетиленових ящиків або в разі втрати тари відшкодувати її вартість у розмірі 22 460,00 грн. Також позивачем до вимоги було додано два примірники акту звірки взаємних розрахунків по тарі та упаковці п/е (ТП-1.25).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, тару у кількості 1 123 поліетиленових ящиків не повернув, вартість тари не відшкодував.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобов’язання по поверненню тари (поліетиленові ящики), що спричинило завдання позивачу збитків у розмірі 22 460 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.23 Договору в редакції протоколу розбіжностей сторони погодили, що тара (поліетиленові ящики) в якій поставляється товар є зворотньою та підлягає поверненню в день її поставки.

Тобто, сторони визначили обов’язок відповідача повертати тару та визначили строк виконання такого зобов’язання –в день поставки товару.

Посилання відповідача на те, що протокол розбіжностей не містить дати підписання, а тому не породжує для сторін прав та обов’язків, судом відхиляються з огляду на таке.

Із змісту протоколу розбіжностей вбачається, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є невід'ємною частиною Договору.

Протокол розбіжностей підписано представниками сторін та скріплено їх печатками, до того ж наявними у справі доказами підтверджується та не заперечується сторонами факт виконання Договору протягом 2008-2009 років (в т.ч. часткове повернення тари), що свідчить про погодження протоколу розбіжностей сторонами та набрання ним чинності на момент виникнення спірних правовідносин.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі тари та акт звірки по тарі та упаковці) підтверджується наявність неповернутої відповідачем тари у кількості 1 123 шт. поліетиленових ящиків. Остання передачі товару здійснена 31.05.2008 р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.12.2009 р. ТОВ "Комплекс Агромарс" звернулося до ЗАТ "Фоззі-в" з вимогою №16/2-3712 від 28.12.2009 р. повернути 1 123 поліетиленових ящиків, а в разі неповернення відшкодувати вартість втраченої тари у сумі 22 460,00 грн.

Таким чином, ЗАТ "Фоззі-в" має зобов’язання повернути 1 123 поліетиленових ящиків, а строк виконання такого зобов’язання на момент розгляду наступив.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено визначене п.2.23 Договору в редакції протоколу розбіжностей зобов’язання по поверненню тари. Відповідачем шляхом погодження акту звірки по тарі та упаковці підтверджено наявність неповернутої станом на момент розгляду справи тари у кількості 1 123 шт. поліетиленових ящиків. Докази повернення тари не надано.

Отже, має місце порушення відповідачем зобов’язання по поверненню вказаної тари.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, поліетиленові ящики, які підлягали поверненню є втраченим майном, а тому правомірно включені позивачем до складу збитків.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно із 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до п. 2.23 Договору в редакції протоколу розбіжностей вартість тари, що підлягає поверненню становить 20 грн. з ПДВ за один поліпропіленовий ящик. Тобто, сторонами наперед визначено вартість тари, яка підлягає відшкодуванню у випадку її втрати або неповернення з інших підстав.

Таким чином, обґрунтованим є заявлений позивачем розмір завданих збитків у сумі 22 460 грн. (1123 ящиків * 20 грн.).

Протиправність дій відповідача полягає у невиконанні зобов’язання по поверненню тари, розмір збитків –у погодженій сторонами вартості тари, яка підлягала поверненню позивачу, а причинно-наслідковий зв'язок у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач отримав би тару, і не зазнав збитків у розмірі її вартості.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство передбачає можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов’язання (в т.ч. щодо відсутності його вини), не надано.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Комплекс Агромарс" до ТОВ "Фоззі-В" про стягнення збитків (заборгованості за втрачене майно) у розмірі 22 460 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Фоззі-В" (02232, м. Київ, вул. Закревського, 61/2; ідентифікаційний код 31610376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка; ідентифікаційний код 30160757) збитки у вигляді втраченого майна у розмірі 22 460 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 01.04.2010 р.