Рішення № 9495588, 05.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/32005.02.10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія

"Полагросервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

третя особа без самостійних вимог на стороні Відповідача Національний банк України

про визнання недійсними договорів № 29/КВ-07 від 14.07.07 та № 40/КВ-08 від

01.09.08 та стягнення 16 893 500, 00 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача не з’явився,

від відповідача Діденко С.М. –предст. за дов.

від третьої особи без самостійних вимог Білоус А.М. –предст. за дов.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Полагросервіс" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про визнання недійсними договорів № 29/КВ-07 від 14.07.07 та № 40/КВ-08 від 01.09.08 та стягнення 16 893 500, 00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.08.09 порушив провадження у справі № 43/320 та призначив її до розгляду на 17.09.09.

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб майна товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Полагросервіс", яке є предметом застави за кредитними договорами № 29/КВ-07 від 14.07.07 та № 40/КВ-08 від 01.09.08, до вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2009 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Полагросервіс" задоволено, заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб здійснювати відчуження майна товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Полагросервіс", яке є предметом застави за кредитними договорами № 29/КВ-07 від 14.07.07 та № 40/КВ-08 від 01.09.08 до вирішення спору по суті.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, повноважний представник Позивача в судове засідання призначене на 17.09.09 не з’явився.

В судовому засіданні представник Відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи та заявив клопотання про зобов’язання Позивача виконати вимоги ст. 56 ГПК України, шляхом надсилання на його адресу копії позовної заяви та доданих до неї документів та повідомив, що у зв’язку з тим, що він не отримував копії позовної заяви, Відповідач позбавлений можливості надавати відповідні пояснення та відстоювати свою позицію.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем в якості доказу виконання вимог ст. 56 ГПК України, до матеріалів позовної заяви від 31.07.09 було додано фіскальний чек № 5247 від 04.08.09.

Таким чином, Позивач належним чином виконав обов’язок щодо надсилання Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Представник Відповідача приймав участь у судовому засіданні призначеному на 17.09.09, отже, був обізнаний про наявність у господарському суді міста Києва справи № 43/320 та не був позбавлений можливості скориставшись правом передбаченим ст. 22 ГПК України ознайомитись з матеріалами справи та за необхідності виготовити копії відповідних документів.

При цьому, Відповідач не звертався до суду з відповідним клопотанням, що підтверджується наявними матеріалами справи.

З метою запобігання порушення інтересів учасників провадження, з метою надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи було відкладено на 29.10.09 та зобов’язано Позивача повторно надіслати на адресу Відповідача копію позовної заяви та додані до неї документи, докази чого надати суду.

28.10.09 від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання повноважного представника.

В судове засідання призначене на 29.10.09 повноважний представник Позивача не з’явився.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника Позивача та враховуючи заявлене клопотання, розгляд справи було відкладено на 03.12.09.

23.11.09 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог Позивача повністю.

23.11.09 від Відповідача надійшло клопотання про залучення Національного банку України до справи в якості третьої особи на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.09 залучено до участі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача –Національний банк України та відкладено розгляд справи на 18.12.09, у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні –також і усно.

08.12.09 до господарського суду міста Києва від прокуратури міста Києва надійшов лист № 05/2-6830-2009 від 08.12.09 за підписом заступника прокурора м. Києва державного радника юстиції 3 класу Шевченка В.В. з повідомленням про вступ прокурора до участі у розгляді справи № 43/320.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, повноважний представник Позивача в судове засідання призначене на 18.12.09 не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав викладені в позовній заяві обставини та наполягав на частковому задоволенні позову.

Відповідач в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні та у письмових поясненнях по суті спору проти заявлених вимог заперечував.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 28.01.10.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 05.02.10.

В судовому засіданні 05.02.10 за погодженням зі сторонами було оголошено вступну та резолютивну частині рішення.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.08 між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Полагросервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було укладено договори № 29/КВ-07 від 14.07.07 та № 40/КВ-08 від 01.09.08.

Відповідно до умов Договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 29/КВ-07 від 14.09.07 банк відкриває Позивачу відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування: еквівалент 8000000, 00 Євро, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування наведеного у Додатку до Договору;

- строк кредиту: з 14.09.07 по 13.09.10;

- процентна ставка: у Євро 11, 00 %, у доларах США 12, 00 %, у гривнях 17, 00 % річних;

- мета використання коштів: фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом Полтавського м’ясопереробного комплексу поблизу с. Хорунжі, Решетилівського району, Полтавської області.

Для забезпечення зобов’язання за Договором Позивач укладає з Відповідачем договори застави майна, а саме: 14.09.09 іпотечний договір № 29/Zквіn-07 предметом якого було незавершене будівництво м’ясопереробного комплексу, який переукладено після введення комплексу в експлуатацію 01.08.08, договір № 29/Zквіn-08-1, за яким Позивач передав Відповідачу нерухоме майно, що належить йому на праві власності.

01.08.08 між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний Договір № 40/КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк Відрив відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування 1000000, 00 Євро. Кредитні кошти надавались з метою виконання Позивачем зобов’язань за Договорами про відкриття та обслуговування документарних, безвідкличних, непокритих акредитивів на загальну суму 1000000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами траншами, підставою для видачі яких є заява Позивача.

Крім того, Позивач надає право банку самостійно здійснювати надання траншів –перераховувати кредитні кошти на виконання Договорі акредитиву строк виконання яких настав.

Банк на виконання умов Договорів надав Позичальнику необхідні суми для оплати акредитиву, жодного разу не відмовив Позивачу у наданні Траншів, таким чином виконав зі свого боку всі умови укладених договорів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач не зазначає жодної з зазначених обставин, як на причину визнання кредитних договорів недійсними, отже заявлена вимога щодо визнання недійсними договорів № 29/КВ-07 від 14.07.07 та № 40/КВ-08 від 01.09.08 задоволенню не підлягає.

Крім того, Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача із відстроченням виплати кредитних коштів. Таким чином своїми фактичними діями визнавши дійсність кредитних договорів.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно п.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення відповідачем умов зобов’язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв’язок між таким порушенням зобов’язання та збитками.

Позивачем не зазначено внаслідок яких саме дій Відповідача настали збитки, не надано жодних доказів понесення зазначених збитків.

Таким чином, Позивачем не доведено настання збитків та причинно-наслідкового зв’язку між збитками та діями чи бездіяльністю Відповідача.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Запобіжні заходи у вигляді заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб здійснювати відчуження майна товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Полагросервіс" (38400, Україна, Полтавська область, смт. Решетилівка, вул. Леніна, 2/5, код ЄДРПОУ 32317005), яке є предметом застави за кредитними договорами № 29/КВ-07 від 14.07.07 та № 40/КВ-08 від 01.09.08 вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.09 у справі № 43/320 - скасувати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя           М.В.Пасько

Дата підписання рішення ______