Рішення № 94955309, 17.02.2021, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/38/21

Провадження № 2/685/104/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теофіполь

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів,

встановив:

позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, мотивуючи його тим, що 17 серпня 2014 року між нею та відповідачем Новоставецькою сільрадою був зареєстрований шлюб, від цього шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Теофіпольського райсуду від 22.04.2019 року шлюб між ними розірвано. Рішенням Теофіпольського районного суду від 25.05.2018 року з відповідача на користь позивача стягнено аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 травня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. У зв`язку з тим, що відповідач аліменти не сплачував у нього виникла заборгованість по виплаті аліментів за період з травня 2018 року по грудень 2020 року у розмірі 59194,50 грн. Оскільки, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 та заборгованість по аліментах у розмірі 59194,50 грн за період з 01.05.2018 по 01.12.2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутності.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, клопотань чи заяв до суду не подав.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.3, 4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Теофіпольського районного суду від 25 червня 2018 року з відповідача на користь позивача стягнено аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 травня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.12.2020 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів з травня 2018 по грудень 2020 року в розмірі 59194,50 грн.

Верховний Суд України у постанові № 6-94цс15 від 01.07.2015 року, зазначив, що з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Оскільки відповідач з травня 2018 по грудень 2020 взагалі не сплачував аліменти, то розмір пені становить18055 грн .

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач допустив заборгованість по сплаті аліментів, тому позов в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості по аліментах суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження» і суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Саме до цього зводяться висновки ВСУ викладені під час розгляду справи №6-850 св 17.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 8 цієї статті, суд вирішує питання заборгованості по аліментах лише у разі спору про її розмір. При відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме.

Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі судового рішення, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що суду не надано доказів наявності спору про розмір заборгованості за аліментами, сума заборгованості по аліментах в даному випадку не підлягає стягненню в судовому порядку, а має стягуватись державним виконавцем у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 181-184, 192 СК України, ст. 81,89, 263-265 ЦПК України, районний суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18055 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) грн пені за прострочення сплати аліментів.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 908 грн судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Хмельницький апеляційний суд через районний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуючий