Рішення № 94954573, 04.02.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3923/20

Провадження №2/654/261/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді – Ширінської О.Х.,

за участю секретаря – Синевид І.І.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Чорного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , через свого представника, звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому зазначив, що 20.03.2020 року інспектором СРПП Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області, лейтенантом поліції Коропом О.В., було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 468076 відносно нього за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно даного протоколу, 20.03.2020 року о 09.24 год. на 25 км. + 280 м. автодороги Олешки – Гола Пристань – Скадовськ, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Opel Vectra», д.н. НОМЕР_1 , проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, а саме під час виконання маневру розвороту ліворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить нікому перешкоду під час розвороту, не надав дорогу в русі автомобілю «Ford», д.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду в попутному напрямку по тій смузі, на яку ОСОБА_2 мав намір перестроїтися, чим порушив вимоги п. 2.3(б), 10.1, 10.3, 10.4 ПДР. Даний протокол направлений до Голопристанського районного суду Херсонської області.

19.06.2020 року Голопристанським районним судом Херсонської області було винесено постанову, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн., стягнуто 420,40 грн. судового збору.

На вказану постанову його представником ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу до Херсонського апеляційного суду, в якій представник просив постанову суду першої інстанції скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а провадження - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

08.10.2020 року постановою Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу було задоволено в повному обсязі, постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 19.06.2020 року у страві № 654/1109/20 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП скасовано.

Таким чином, у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому було завдано моральної шкоди, а саме:

-він протягом 7 місяців був вимушений неодноразово приходити до суду та доводити свою невинуватість;

-після накладення штрафу він був вимушений подавати апеляційну скаргу та вже в апеляційному суді доводити свою правоту;

-у зв`язку з незаконним складанням протоколу та незаконним накладенням штрафу він втратив довіру до правоохоронних органів держави;

-при складанні протоколу у нього було вилучено посвідчення водія. Також санкція статті 124 КУпАП передбачає позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року;

-неправильне визначення винуватця у ДТП створило перешкоди йому в отриманні страхового відшкодування, оскільки винуватцем ДТП фактично є інша особа.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди він оцінює у 75000 грн. та просив суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів, на його користь зазначену суму на відшкодування моральної шкоди.

30.11.2020 року від представника Державної казначейської служби України Бондаренко Ю.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що Управління жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдавало. Зазначила, що позивачем помилково розраховано час перебування під слідством (в бік його збільшення). Також, слід врахувати за яких обставин, та якими діями заподіяна моральна шкода позивачу, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Сам факт закриття адміністративного провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Також позивачем не зазначено у чому конкретно полягає завдання йому моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів, а доводи базуються лише на припущеннях.

08.12.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вказує, що позивачем повністю доведено склад цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди, а саме доведено такі складові як:

- неправомірні дії посадових осіб, які склали протокол (закриття справи про адміністративне правопорушення саме по собі свідчить про незаконність дій посадових осіб, якими було ініційовано притягнення особи до адміністративної відповідальності);

- наявність шкоди, що полягає у спричиненні моральних страждань у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності;

- причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями посадових осіб та наявністю шкоди. В позовній заяві обґрунтовано, що саме у зв`язку зі складенням щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення він був вимушений протягом значного часу (більш ніж пів року) доводити в суді першої та апеляційної інстанції (останньої інстанції по даній категорії справ) свою очевидну невинуватість в скоєнні адміністративного правопорушення, у ОСОБА_2 було вилучено посвідчення водія, притягнення позивача, а не реального винуватця ДТП, перешкоджало отриманню ОСОБА_2 страхових виплат на ремонт авто тощо.

11.12.2020 року представник ГУНП в Херсонській області Чорний А.С. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вимоги та твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надані суду належні та допустимі докази завдання йому моральної шкоди, доказів вчинення поліцейськими незаконних дій, які б могли призвести до завдання такої шкоди, та відповідно доказів причинно-наслідкового зв`язку між діянням поліцейських та заподіянням, як вважає позивач, йому шкоди, а також необґрунтовано визначений розмір шкоди. Зазначив, що органи Національної поліції не уповноважені на застосування адміністративного стягнення, зокрема штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований. Відтак позивач зобов`язаний надати докази про визнання дій Головного управління Національної поліції в Херсонській області неправомірними, як і факт завдання йому цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди. Саме такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі № 640/17380/16-ц. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

21.12.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вказує, що позивачем у позовній заяві повністю доведено склад цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди, також в позовній заяві неодноразово вказувалося в чому полягає моральна шкода, завдана ОСОБА_2 . Зазначив, що з огляду на позиції ВС по справам № 569/1799/16-ц та № 347/1977/17, чітко випливає, що сам факт складення протоколу, який є підставою для провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Вказав, що посилання відповідача не застарілу практику ВС по справі № 640/17380/16-ц є неактуальним.

Представник відповідача ГУНП в Херсонській області Чорний А.С. 21.12.2020 року подав до суду заперечення, в якому зазначив, що практика Верховного Суду по справі № 640/17380/16-ц є досі «актуальною» та не є «застарілою». Верховний Суд не відійшов від своєї позиції та в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18 викладено наступну позицію : «Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди».

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засідання підтримав позов з підстав, викладених у ньому та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ГУНП в Херсонській області Чорний А.С. в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Державної казначейської служби України до судового засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

20.03.2020 року на 25 км. + 280 м. автодороги Олешки – Гола Пристань – Скадовськ інспектор СРПП Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області, лейтенант поліції Короп О.В. склав відносно ОСОБА_2 протокол серії ДПР18 № 468076. Зі змісту якого вбачається,що 20.03.2020 року о 09.24 год. на 25 км. + 280 м. автодороги Олешки – Гола Пристань – Скадовськ, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Opel Vectra», д.н. НОМЕР_1 , проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, а саме під час виконання маневру розвороту ліворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить нікому перешкоду під час розвороту, не надав дорогу в русі автомобілю «Ford», д.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду в попутному напрямку по тій смузі, на яку ОСОБА_2 мав намір перестроїтися, чим порушив вимоги п. 2.3(б), 10.1, 10.3, 10.4 ПДР, за що відповідальність передбачена за ст. 124 КУпАП.

19.06.2020 року Голопристанським районним судом Херсонської області було винесено постанову, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 420,40 гривень.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 08.10.2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – Чухрая В.М. було задоволено, постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 19.06.2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП скасовано, провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення для справи. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до загальних правил, визначених ч.1 ст.1173, ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових і службових осіб.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 р., відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 266 право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, тимчасове вилучення посвідчення водія, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 5 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відтак, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно, за приписами ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Аналізуючи вищезазначені обставини в даній справі та застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод суд прийшов до висновку про захист порушеного права позивача саме в обраний ним спосіб.

Як зазначається у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В даному випадку за нормами ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України шкода, спричинена незаконними рішеннями, діями чи бездіяльність державних органів, їх посадових осіб, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів та посадових осіб, у зв`язку з чим при вирішенні даної справи не підлягає встановленню та доведенню наявність вини заподіювача шкоди.

В той же час, в силу вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивач повинен подати суду докази, що підтверджують факт завдання шкоди та її розмір, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Дії (бездіяльність) посадових осіб державного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування у справах відповідної категорії, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р., справа № 920/715/17).

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади.

Такий висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 р., справа № 569/1799/16-ц).

В даному випадку суд вважає доведеним, що відносно позивача мало місце неналежне провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за результатами якого на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Цей факт встановлений постановою Херсонського апеляційного суду від 08.10.2020 року, тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню в межах розгляду даної цивільної справи, яка фактично стосується цивільно-правових наслідків неналежних дій.

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що особа, уповноважена на збирання доказів винуватості особи, склавши протокол про адміністративне правопорушення вважала схему ДТП, пояснення водіїв учасників ДТП та свідка ОСОБА_4 достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, не звернувши уваги, що ці докази є суперечливими. Оцінюючи вищенаведені докази в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку, що вина саме ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не доведена зібраними у справі доказами поза розумним сумнівом, оскільки в своїх поясненнях кожен з водіїв заперечував свою вину у ДТП, а письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , додані до протоколу свідчили на користь водія ОСОБА_2 . При цьому, сама по собі схема ДТП та акт огляду транспортних засобів не спростовували версію перебігу подій, що висувалась водієм ОСОБА_2 .

Отже, вказаним судовим рішенням встановлено факт відсутності належних та достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_2 порушень ПДР України, і як наслідок - наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що, в свою чергу, безумовно свідчить про наявність у ОСОБА_2 душевних страждань внаслідок дій посадових осіб державного органу, тобто наявність моральної шкоди, і є підставою для її відшкодування державою.

Доводи представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Херсонській області про те, що наявність рішення суду про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення не встановлює незаконності дій інспектора патрульної поліції та відповідно не доводить наявності моральної шкоди, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, не заслуговують на увагу.

Суд вважає, що вчинення інспектором патрульної поліції законодавчо визначених дій має наслідком прийняття відповідного рішення - постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Самі по собі дії щодо провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, тимчасове вилучення посвідчення водія, отримання пояснень та інше) не можуть бути окремим предметом оскарження.

Як вже зазначалось вище, ухвалюючи 08.10.2020 року рішення у справі за апеляційною скаргою захисника Чухрая В.М. на постанову судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 19.06.2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд надав оцінку діям інспектора патрульної поліції щодо належності та достатності доказів наявності в діях ОСОБА_2 порушень ПДР України під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача та прийшов до висновку про їх суперечливість та недоведеність, закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв`язку з порушенням пунктів ПДР України, зазначених в протоколі.

Отже, доводи представників відповідачів про недоведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди суд відхиляє через вищевикладене.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого порушеного права. Зокрема, що відносно позивача мало місце неналежне здійснення адміністративного провадження та накладання адміністративного стягнення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, глибини страждань позивача та наскільки були порушені його нормальні життєві зв`язків, які зусилля ним були застосовані для відновлення цих зв`язків та для організації свого життя, а тому суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 75000,00 грн. підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до частин 2-3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічні роз`яснення надані й в абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 вересня - 5000 гривень.

Відтак, саме виходячи із вищевказаного розміру мінімальної заробітної плати слід обчислювати розмір моральної шкоди відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

З дня складання протоколу про адміністративне правопорушення 20.03.2020 р. і до дня винесення апеляційною інстанцією постанови про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності 08.10.2020 року минуло 7,5 місяців.

Обставини справи свідчать про те, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, які виразились у притягнення до адміністративної відповідальності та обмеженням його прав на користування транспортним засобом, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було тимчасово вилучено посвідчення водія.

Крім того, позивач був змушений докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема звертатися до апеляційного суду, щоб довести свою правоту і тим самим відновити недоторканність своїх честі і гідності, а тому з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості, положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд приходить до висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 37500 грн. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, є справедливим, розумним та доцільним.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Відшкодувати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок державного бюджету, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на його користь грошових коштів, а саме: компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та суду в розмірі 37500 (тридцять сім тисяч п`ятсот) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Голопристанський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.02.2021 року.

Суддя О. Х. Ширінська