Рішення № 94954446, 16.02.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1554/20

№ провадження 2/647/110/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Гоголенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

учасники справи:

представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

встановив:

У квітні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 17.05.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено договір позики №189950 в електронній формі. Відповідно до п. 1.1 Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивачем в порядку встановленому п.1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1 500,00 грн., що підтверджується повідомленням від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року. Таким чином, позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 751, 50 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судові засідання від 23.07.2020 року, 21.09.2020 року, 12.10.2020 року, 10.11.2020 року, 23.11.2020 року, 14.12.2020 року, 26.01.2021 року було відкладено через відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 через укладення угоди із адвокатом, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 про зайнятість у іншому судовому засіданні, через перебуванням судді на лікарняному відповідно, у зв`язку з неявкою всіх учасників, для подання представником відповідача відзиву на позовну заяву.

29.01.2021 року від представника відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ВЕЛЛФІН» про стягнення заборгованості за договором позики від 17.05.2017 року з підстав пропуску трирічного строку позовної давності. Зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116 цс 13, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. 16.06.2017 року є дата погашення кредитної заборгованості, тобто з 17.06.2017 року порушується право позивача та починається відлік позовної давності, який закінчується 17.06.2020 року. Позовна заява надійшла до Бериславського районного суду 24.06.2020 року, тобто поза межами строку позовної давності. Крім того, у відповідності до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки (фінансові установи) під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Як вбачається з Контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 30.06.2017 року ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з 23.01.2018 року і по теперішній час приймає участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей, у зв`язку з чим має право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, нарахованих з 30.06.2017 року по 17.06.2020 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, заявою від 13.10.2020 року просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував. Відповіді на відзив не подав.

Представники відповідача у судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити через пропуск позовної давності, про застосування якої подали відповідну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

17.05.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 , сторонами по справі, укладено договір позики №189950 в електронній формі. Відповідно до умов Договору Позикодавець надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в позику в сумі 1 500,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 календарних днів, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 0,95 % від суми позики, але не менше ніж 30 (тридцять грн.) за перший день користування позикою; 0,95 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3. цього Договору; у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п. 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 2,85 процента від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Згідно із графіком розрахунків до договору позики №189950 від 17.05.2017 року, сукупна вартість позики складає 1 943, 25 грн., з урахуванням процентів за користування позикою в розмірі 443, 25 грн.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно з ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст. ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

17.05.2017 року ОСОБА_1 у порядку, встановленому пунктами 4.1, 4.2. Правил надання коштів у вигляді позики, оформив на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» заявку для отримання позики у розмірі 1 500, 00 гривень шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти.

Між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин, суд вважає, що між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився.

Суд вважає, що договір позики було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», сторонами узгоджено питання щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню у разі неповернення боргу у строк дії договору.

Згідно із наданим розрахунком, станом на 17.06.2020 року кредитна заборгованість відповідача становить 61 751,50 грн., яка складається з 1 500,00 грн. - сума основного боргу, 16 064, 75 грн. - заборгованість по відсоткам, 44 186, 75 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що 30.06.2017 року із ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби, що підтверджується копією контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини А3211 №132 від 30.06.2017 року, ОСОБА_1 , який прибув з військового комісаріату для проходження фахової підготовки, прийнятого наказом командира 355 НМП від 30.06.2017 року №36-РС на військову службу за контрактом, з 30.06.2017 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення за нормою №1 (загальновійськова) з обіду 30.06.2017 року, призначено на посаду курсанта відповідно спеціальності та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадою та посадовим окладом 450 грн. на місяць, шпк «солдат».

З довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 16.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно в період з 23.01.2018 року по теперішній час безпосередньо приймає участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до службового посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.04.2019 року, що міститься в матеріалах справи, відповідач є військовослужбовцем.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини А2802 №138 від 03.07.2020 року, старшого матроса ОСОБА_1 , водія-електрика-санітара евакуаційного відділення медичної роти, відправлено у відрядження до оперативно-тактичного угрупування «Схід» місця проведення Операції Об`єднаних Сил, з 04.07.2020 року терміном не більше терміну проведення таких заходів. З метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в ООС в Донецькій та Луганській областях, на підставі бойового розпорядження Головнокомандуючого Збройних Сил України №304\4\689т від 24.06.2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із вимогами про примусове стягнення із відповідача на користь позивача суми заборгованості, в тому числі, нарахованих процентів.

Представник відповідача в обґрунтування відзиву на позов вказував, що відповідач з 30.06.20217 року перебував на військовій службі, а відтак, відповідно до вимог закону, звільнений від сплати процентів у цей період.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог та заперечень, суд приймає до уваги те, що згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Національний банк України у своєму листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року№ 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

З листа Верховного суду від 13.07.2018 року № 60-1543/0/2-18 вбачається, що особливий період в Україні діє з 18.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та у період із 30.06.2017 року по теперішній час проходить службу за контрактом, бере участь у антитерористичних операціях, враховуючи, що особливий період в Україні досі триває, на відповідача розповсюджуються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та відповідно останній має право на звільнення від сплати процентів за користування позикою за період із 30.06.2017 року по 17.06.2020 року.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування позикою за період із 30.06.2017 року по 17.06.2020 року задоволенню не підлягають.

При цьому ТОВ «ВЕЛЛФІН», як позикодавець, має право вимагати від відповідача, як позичальника, який прострочив виконання зобов`язань, повернення суми позики за договором №189950 від 17.05.2017 року у розмірі 1 500,00 грн., процентів за користування позикою за період із 18.05.2017 року (переказ грошових коштів) по 17.06.2017 року у розмірі 443,25 грн., а також процентів за користування позикою за період із 18.06.2017 року по 29.06.2017 рік (12 днів), що становить 171,00 грн. (1 500 грн. х 0,95% = 14,25 грн.(за день); 14,25 грн. х 12 днів = 171, 00 грн.).

Разом з тим, згідно із ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, предметом якої був спір за позовом банківської установи про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд України, зазначив, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Договором позики №189950 від 17.05.2017 року (п.1.3) передбачено, що позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків (додаток до договору) до 16.06.2017 року.

Отже, починаючи з 17.06.2017 року у позивача виникло право на позов до ОСОБА_1 , та відповідно розпочався перебіг позовної давності.

Пунктом 7.8. договору визначено, що до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності, що за визначенням ст.257 ЦК України складає три роки.

ТОВ «ВЕЛЛФІН» із вказаним позовом звернувся до суду 20.06.2020 року, що підтверджується копією поштового конверту (а.с.66), тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Доказів переривання перебігу даного строку (ч.2 ст.264 ЦК України) до суду надано не було.

У відповідності до вимог ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, згідно із ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що позивачу про факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору позики №189950 від 17.05.2017 року було достовірно відомо, погашення заборгованості не здійснювалося, у зв`язку з чим 17.06.2020 року (середа) закінчився загальний строк позовної давності за вимогами товариства, враховуючи, що із даним позовом останнє звернулося до суду лише 20.06.2020 року, клопотання про поновлення цього строку із зазначенням поважності причин його пропуску не подало, за наявності заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що в порядку ст.257 та ч.4 ст.267 ЦК України, у задоволенні позову в частині стягнення суми позики та процентів за період з 18.05.2017 року по 29.06.2017 року слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

В порядку ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», 03061, м.Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, МФО 300346.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків/паспортні дані не відомі.

Повне рішення складено 17.02.2021 року.

Суддя О.О.Корсаненкова