Ухвала суду № 94951505, 16.02.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9023/20

Провадження № 1-кс/461/1149/21

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

16.02.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря судового засідання Собко В.В., прокурора Мотрука Н.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Туза Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області Бучинського В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янка-Бузька Львівської області, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

встановив:

слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020140000000390 від 13.05.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.

Старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області Бучинський В.В., за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , покликаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу та свідчить про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи характер інкримінованих злочинних дій та розмір заподіяної злочином шкоди, просить визначити підозрюваному розмір застави в сумі 681 000 гривень.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.

Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, клопотання заперечили, з мотивів необгрунтованості та безпідставності. Просили врахувати дані про особу ОСОБА_1 та застосувати більш м`який запобіний захід.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України). Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.

Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч.4 ст.27, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

Пред`явлена ОСОБА_1 підозра обґрунтовується наступними доказами: статутом ТОВ «Група Спецтехнологія» в редакції від 24.04.2018; наказом № 3-000000000 від 23.12.2015, згідно з яким ОСОБА_2 обіймає посаду директора ТОВ «Група Спецтехнологія»; наказом від 03.06.2016, згідно з яким ОСОБА_3 обіймає посаду заступника директора ТОВ «Група Спецтехнологія» з комерційних питань; договором на проведення оцінки майна від 05.02.2020, укладеного між ГУДПС у Львівській області та ТОВ «Західний регіональний консалтинг центр»; звітом про оцінку майна магістральної теплової мережі від котельні ЧЦЗФ до м. Соснівка (інвентарний № 1033) станом на 14.02.2020; сертифікатом № 763/17 суб`єкта оціночної діяльності від 31.07.2017; сертифікатом № ЕОк-06 від 27.06.2001, згідно з яким ОСОБА_4 є оцінювачем; свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3886 від 07.11.2002; актом технічного стану труб, що були у використанні (теплопостачання м. Соснівки від ТЕБ ЧЦЗФ), та знаходяться у власності КП «Червоноградтеплокомуненерго» від 12.02.2020; інвентарною карточкою обліку основних засобів форми № 03-6; листом Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка від 01.12.2020 № 88-Д/576; договором № 40/03-20 купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі від 27.03.2020; протоколом № 1 цільового аукціону від 27.03.2020, відповідно до якого участь у торгах ЗУРАБ з приводу продажу майна КП «Червоноградтеплокомуненерго»; актом приймання-передачі майна, що перебувало у податковій заставі від 01.07.2020; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.08.2020; висновком експерта від 09.10.2020 №16/1/961; протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій; довідкою спеціаліста Західного офісу Держаудитслужби від 21.12.2020 року, у відповідності до якої внаслідок вчинення вказаних вище протиправних дій групою осіб заподіяна матеріальна шкода державі на суму 8 847 728,24 гривень.

На даній стадії слідчим та прокурором наведено переконливість фактів того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні правопорушення, яке йому інкримінується.

Беручи до уваги вагомість наявних доказів, того, що ОСОБА_1 аргументовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий стан, ступінь соціальних зв`язків, характер інкримінованих злочинів, що може спонукати підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, приходжу до переконання, що обставини визначені ст. 177 КПК України, у світлі наявних даних про особу підозрюваного та характер вчинення злочину, в якому він підозрюється, відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі кримінального провадження.

У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.

При цьому, вищезазначені обставини не є настільки виправданими та необхідними елементами, які б визначали та виправдовували потребу в триманні підозрюваного під вартою.

Тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими встановленими в ході розгляду клопотання обставинами, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню, підтверджує наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на даний час у кримінальному провадженні не проведено усіх необхідних слідчих дій.

Однак, на час розгляду даного клопотання прокурором не доведено, що зазначені у клопотанні обставини, в сукупності з відомостями про сімейне становище підозрюваного, наявності на його утриманні двох неповнолітніх дітей, матері похилого віку, належного виконання до цього часу покладених на нього процесуальних обов`язків, в повній мірі, вказують на наявність передумов регламентованих п.3 ч. 1 ст. 194 КПК України, оскільки подані стороною захисту документи, а також наведені мотиви щодо заперечення доводів прокурора та слідчого, вказують на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, оцінюючи доводи органу досудового розслідування щодо вчинення підозрюваним інших злочинів, а також застосування до нього запобіжних заходів в межах інших проваджень, приходжу до переконання, що такі не доводять обґрунтованість клопотання, адже в ході розгляду клопотання встановлено, що підозрюваний є несудимою особою, а тому, в силу принципу презумпції невинуватості, не може вважатися особою яка вчинила злочин. Стосовно запобіжних заходів в інших кримінальних провадженнях, то варто відзначити, що слідчому судді не представлено жодного доказу який би вказував на недобросовісне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Більше того, той факт, що підозрюваному достатньо тривалий проміжок часу відомо про наявність кримінальних проваджень, де він має статус підозрюваного, в сукупності з відсутністю фактів порушення або невиконання ним процесуальних обов`язків, свідчить про те, що запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить уникнути ризиків для інтересів досудового розслідування.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватись не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

За таких обставин стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризику переховування від органів досудового розслідування. Також, матеріали клопотання не містять належних доказів щодо наявності у підозрюваного заощаджень співрозмірним запропонованому розміру застави, адже встановлено, що підозрюваний володіє заощадженнями, які за своїм еквівалентом у понад два рази менші ніж розмір запропонованої застави. Крім того, підозрюваний на даний час ніде офіційно не працює, тобто не має джерел доходів. Таким чином, розмір про який йдеться у клопотанні є завідомо непомірним для підозрюваного.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оцінюючи матеріали клопотання, обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на особу підозрюваного, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, матері похилого віку, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам.

Таким чином приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити та застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту в нічний час, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області Бучинського В.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з обмеженням права покидати без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, прокурора чи суду місце постійного проживання в нічний час доби з 22 години 00 хвилин по 07 годину 00 хвилин.

Покласти ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1.Прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду за першим викликом;

2.Не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду;

3.Повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання;

4.Утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ;

5.Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі наявності таких.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури Мотрука Н.В.

Строк дії ухвали до 16 квітня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: В.В. Стрельбицький