Рішення № 94951060, 01.02.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10842/20 2-а/335/20/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панченка Романа Володимировича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до інспектора роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панченка Р.В., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Свої вимоги мотивує тим, що 07.12.2020 року щодо нього інспектором роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Панченком Р.В. у справі винесена постанова серії ЕАН № 3526322 від 07.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення п. 26.3 ПДР України - порушення встановленої для ТЗ заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КпАП України відносно позивача є незаконною, оскільки висновок відповідача, що позивач порушив вимоги ПДР України, не доведено належними та допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у даному правопорушенні, позивач такого адміністративного правопорушення не вчиняв.

Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2020 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника, просить позов задовольнити повністю.

Відповідачі та їх представники у судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку, від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07.12.2020 року інспектором роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Панченком Р.В. відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення серії ЕАН № 3526322 від 07.12.2020 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 33021 НОМЕР_1 07.12.2020 року о 10-44 год. в м. Запоріжжя, вул. Рубана, 7А, по тротуару у пішохідній зоні, чим порушив п. 26.3 ПДР - порушення встановленої для ТЗ заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 26.3 ПДР - порушення встановленої для ТЗ заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 26.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

Проте на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1 відповідачем не надано та не зібрано належних та допустимих доказів, для доведення вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху та правомірності винесення поліцейським спірної постанови.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду належних і допустимих доказів для доведення вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху та правомірності винесення поліцейським спірної постанови.

Суд зазначає, сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Постанова містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Суд також звертає увагу, що з наданого відповідачем до відзиву відеозапису не можливо прослідкувати де знаходиться автомобіль позивача, відсутня прив`язка до місцевості.

Суд враховуюче вищенаведене вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 п. 26.3 Правил дорожнього руху України.

Інші належні докази на підтвердження наведених в постанові про адміністративне правопорушення обставин сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень у своєму рішенні.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

Належні та допустимі докази на підтвердження наявності встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, відповідачем, як того вимагає ч. 2 ст. 77 КАС України, не подані.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із цією позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп., за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі серії ЕАН № 3526322 від 07.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.

Суддя Ю.В.Геєць