Рішення № 9494795, 22.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10 Справа № 12/77/10

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Шевченківського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9)

до Житлово-будівельного кооперативу “Запоріжсталь-1” (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 16/46)

про стягнення 63832,90 грн.

Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Кобця Р.В., на підставі довіреності № 11 від 04.01.2010 р.

від відповідача: Турчанко Н.Н., на підставі довіреності б/н від 21.04.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ

Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Концерну “Міські теплові мережі” 63832,90 грн. основного боргу за надані послуги за Договором № 3032 від 01.08.02 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою суду від 26.03.2010 р. порушено провадження у справі № 12/77/10, судове засідання призначено на 22.04.2010 р.

У судовому засіданні 22.04.2010 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.

За клопотанням позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, умовами договору № 3032 від 01.08.02 про постачання теплової енергії в гарячій воді та підтримує їх з підстав, що викладені в позовній заяві.

Позивач пояснив суду, що відповідач розрахувався за поставлену теплову енергію, спожиту за період з грудня 2009р. по лютий 2010 р. лише частково на суму 9255,66грн. сума, яка залишилася неоплаченою за вказаний період складає 63832,90грн. і на час подання позовної заяви залишається неоплаченою.

В судовому засіданні від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, боржником, після порушення провадження по справі здійснено частково погашення заборгованості по основній сумі, в розмірі 20000грн., державного мита в розмірі 638,32грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 236грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 31, 32, 33від 20.04.2010р.

Судом заява прийнята.

Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечує. У судовому засіданні надав суду клопотання про розстрочку виконання рішення на 12 місяців.

Судом клопотання прийнято.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2002 року між Концерном “Міські теплові мережі” та житлово-будівельним кооперативом “Запоріжсталь-1” був укладений Договір № 3032 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до Розділу 1 Договору позивач зобов'язався забезпечити подачу теплової енергії, а відповідач прийняти та сплатити спожиту теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені Договором.

На підставі п. 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів –20 число місяця слідуючого за розрахунковим.

Пунктом 6.4. передбачено, що кількість теплової енергії, поставленої відповідачу закріплюється щомісячними актами приймання-передачі, які підписуються позивачем і відповідачем. “Акт виконаних послуг” є підставою для розрахунків за поставлену теплову енергію. Відповідач не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним зобов’язався повернути позивачу примірник “Акту виконаних робіт”, підписаний та скріплений печаткою відповідача (п. 6.4.1. Договору).

Відповідно до п. 6.5. Договору, відповідач зобов’язався до 20-го числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

На виконання вимог договору, позивачем за період з грудня 2009р. по лютий 2010р. поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 73088,56 грн., що підтверджується актами, копії яких додані позивачем до позову.

Відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконує свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії. За період з грудня 2009 р. по лютий 2010р. відповідач сплатив суму заборгованості лише частково в розмірі 9255,66грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, за вказаний період складає 63832,90грн.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник), зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Після звернення позивача з позовом до суду, житлово-будівельний кооператив “Запоріжсталь-1” здійснив оплату за послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді по Договору в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 20.04.2010р. (копія в матеріалах справи).

Згідно з п. 1-1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 20000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1. ст. 80 ГПК України.

Таким чином, сума основного боргу за Договором за період з грудня 2009 по лютий 2010р. складає 43832,90грн. та залишається відповідачем не оплаченою.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно з Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.1996р. № 02-5/333 з подальшими змінами, підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування.

До заяви про надання розстрочки не було додано жодного документу в підтвердження викладених у ній обставин.

Заявник ухвалу суду не виконав, не надав належних доказів в підтвердження своїх вимог, зокрема, не надав доказів в підтвердження скрутного фінансового становища на підприємстві, наявності заборгованості з заробітної плати.

Таким чином, клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців не підлягає задоволенню та відхиляється.

Оскільки, відповідачем в процесі розгляду справи було відшкодовано сплачене позивачем державне мито в розмірі 638,32грн. та витрати на інформаційне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 31, 32 від 20.04.2010р. (копії в матеріалах справи) судові витрати не стягуються з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України; ст. ст. 49, 75, 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задоволено.

2.          В частині стягнення 20000грн. основного боргу провадження у справі припинити.

3.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Запоріжсталь-1” (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 16/46; ЄДРПОУ 20513960) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458) 43832 (сорок три тисячі вісімсот тридцять дві)грн. 90 коп. основного боргу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.04.2010 р.

Суддя