Рішення № 9494653, 12.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 травня 2010 р.           Справа 7/55-10

за позовом: Прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Вінниця.

до: Селянського фермерського господарства "Гурино", смт. Чечельник, Вінницької області.

про стягнення 22022,85 грн. фінансової допомоги

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

прокуратури: Медяна В.О. - помічник прокурора Ленінського району м. Вінниці, посвідчення № 21-2009 видане 15.06.2009 року.

позивача: Вельгус Ю.В. - довіреність № 1 від 02.02.2010 року, паспорт серія АА 419848 виданий 30.01.1997 року.

відповідача: Поцілуйко В.М. - свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 594751, паспорт серія АА 211461 виданий 30.04.1996 року.

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерського господарства звернувся з позовом до СФГ "Гурино" про стягнення 22022,85 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції по поверненню фінансової допомоги.

Ухвалою від 31.03.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/55-10 та призначено до розгляду на 12.05.2010 року.

За письмовим клопотанням прокурора та представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником відповідача подано заяву відповідно до якої останній визнає позовні вимоги в частині стягнення 14000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги та інфляційних втрат в розмірі 8022,00 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.08.2005 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Вінницьким відділенням) та СФГ "Гурино" було укладено договір № 9 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству згідно п.1 якого позивач зобов'язувався надати на поворотній основі фермерському господарству в сумі 15000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язувалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

За умовами укладеного договору відповідач зобов'язувався повернути кошти фінансової підтримки згідно з встановленим графіком: до 01.05.2006 року 5000,00 грн.; до 01.12.2006 року 5000,00 грн. та до 01.08.2007 року 5000,00 грн.(п. 3.4.2 договору).

Виконуючи свої зобов'язання за договором позивач надав кошти обумовлені договором відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 166 від 03.08.2005 року (а.с. 8 т. 1).

Однак зобов'язання щодо повернення грошової допомоги відповідачем не було виконано належним чином та сплачено лише 1000,00 грн., що підтверджується наданими суду банківськими виписками (а.с. 9-10, т. 1).

Таким чином розмір заборгованості відповідача складає 14000,00 грн. (15000,00-1000,00).

При цьому суд зауважує, що окрім заяви про визнання позову в якій відповідач підтверджує наявність боргу в розмірі 14000,00 грн. вказана сума боргу також відображена в актах звірки розрахунків від 19.02.2010 року, від 11.05.2010 року та довідці від 05.05.2010 року № 53-02/40.

У зв'язку з ти, що відповідач неналежним чином виконував умови укладеного договору позивачем 28.12.2009 року було заявлено претензію № 12 (а.с.11, т.1) факт надіслання якої підтверджується поштовим повідомленням № 585673 від 05.01.2010 року, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Як наслідок прокурор звернувся з позовом в інтересах позивача до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін виходячи із змісту цивільного законодавства регулюються параграфом 1 "Позика" глави 71 ЦК України "ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД".

Так, згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу як обґрунтовані та правомірні. При цьому судом враховано те, що відповідач визнає позов.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8022,85 грн. інфляційних втрат в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

В результаті проведеного перерахунку інфляційних втрат судом отримано 8022,00 грн., що на 0,85 грн. менше ніж заявлено позивачем у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволені позову в цій частині. Отримання меншого значення інфляційних втрат спричинено допущенням в обрахунку арифметичної помилки та невірною методикою проведення перерахунку інфляційних втрат (визначення інфляційних втрат за кожний місяць окремо, а не за весь період прострочення).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням часткової відмови в стягнені інфляційних. Задовольняючи позов суд приймає до уваги та враховує подану відповідачем заяву про визнання позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням прокурора та сторін 12.04.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 1046, ч.ч.1,3 ст.1049, ст.1050 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства "Гурино", вул. Радянська, 15, смт. Чечельник, Вінницької області - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32227907) на користь Вінницького відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 13320947) - 14000 грн. 00 коп. основного боргу, 8022 грн. 00 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства "Гурино", вул. Радянська, 15, смт. Чечельник, Вінницької області - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32227907) в доход Державного бюджету України 220 грн. 22 коп. державного мита та 235 грн. 99 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення направити прокурору та сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 травня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - Прокуратура Ленінського району м. Вінниці - вул. Космонавтів, 26, м. Вінниця, 21021.

3 - позивачу - вул. Соборна, 15а, к. 501, м. Вінниця, 21050.

4 - відповідачу - вул. Радянська, 15, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800.