Ухвала суду № 94945307, 12.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2640/21

Провадження № 2-з/752/179/21

У Х В А Л А

12.02.2021 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Петріченка І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Юрій Володимирович, про забезпечення позову до Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами про визнання протиправним розірвання договору користування в односторонньому порядку, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Юрій Володимирович, про забезпечення позову, за якою заявник просить суд забезпечити позов до Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами про визнання протиправним розірвання договору користування в односторонньому порядку, шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо вчинення перешкод ОСОБА_1 та членам його сім`ї з користування приміщення ІІІ класу будинку АДРЕСА_2 в Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами; укладати договори на користування приміщенням ІІІ класу будинку АДРЕСА_2 в Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами; унеможливлення вільного доступу (проїзду, проходу) ОСОБА_1 та членам його сім`ї до приміщення ІІІ класу будинку АДРЕСА_2 в Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами.

В обгрунтування заяви представник ОСОБА_1 адвокат Гордійчук Ю.В. зазначає, що заявнику стало відомо про те, що Будинок відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами листом від 20.11.2020 року №02/245 в односторонньому порядку достроково розірвав Договір користування від 20.01.2020 року №20, за яким заявнику було передано в користування приміщення ІІІ класу, будинок АДРЕСА_2 . Оскільки, на думку заявника, Будинок відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами діяв всупереч вимогам нормативних актів та умовам Договору користування, було подано позов до суду про визнання протиправним розірвання Договору користування в односторонньому порядку. При цьому, як вважає заявник, вбачається необхідність у вжитті заходів забезпечення позову і заявлені до вжиття заходи є співмірними та забезпечать судовий захист порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення

позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 цієї постанови Верховний Суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Так, із наданих заявником доказів, а саме з листа Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами від 20.11.2020р. №02/245 вбачається, що між ОСОБА_1 та Будинком відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами був укладений Договір користування приміщенням від 20.01.2020р. №20. За цим Договором користування заявнику було передано в користування будинок в БВ «Конча-Заспа». Вказаним листом БВ «Конча-Заспа» ДУС повідомив заявника про те, що на підставі п. 6.2. Договору користування розриває цей Договір, з огляду на наявність заборгованості за користування приміщенням та комунальні послуги.

Заявник вважає, що одностороннє розірвання Договору користування є протиправним, у зв`язку з чим ним заявлено відповідний позов. Крім того, просить вжити заходи забезпечення позову, заборонивши відповідачеві чинити перешкоди позивачу в користуванні приміщенням, заборонивши відповідачу укладати договори користування приміщенням та заборонивши вчиняти дії щодо унеможливлення вільного доступу заявнику та членам його сім`ї до приміщення.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено вище, суд при вирішенні питання забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника. При цьому заявник повинен навести доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів, щодо забезпечення збалансованості інтересів сторін, щодо наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги, щодо імовірності утруднення виконання чи невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

На думку суду, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованими ним способами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві.

Слід звернути увагу на те, що відсутність достатніх доказів в обгрунування заяви про забезпечення позову, унеможливлює дати об`єктивну оцінку викладеним у ній обставинам.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із прохальної частини заяви про забезпечення позову, заявник просить заборонити вчиняти дії відповідачу стосовно приміщення ІІІ класу будинку АДРЕСА_2 в Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами. Тоді як в листі відповідача від 20.11.2020 р. за номером 02/245 мова йде про розірвання Договору користування стосовно будинку за номером 53/1, що знаходиться на території Будинку відпочинку «Конча-Заспа».

До матеріалів позову та заяви про забезпечення позову, заявником не додано Договір користування приміщення від 20.01.2020р. №20, з посиланням на те, що цей Договір був ним втрачений.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належним чином підтверджені відомості про приміщення (будинок), стосовно якого заявлено про забезпечення. Розходження в даних заявника та відповідача щодо номеру будинку, за відсутності самого Договору користування приміщенням від 20.01.2020 №20, не дають змоги встановити, який саме будинок був переданий заявнику в користування. При цьому суд відмічає, що рішення (ухвала) суду не може будуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Юрій Володимирович ( АДРЕСА_4 ), про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.О. Ольшевська