Рішення № 94945001, 09.02.2021, Тальнівський районний суд Черкаської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер: 704/432/20

Номер провадження:2/704/76/21

09.02.2021 року Тальнівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Фролова О.Л.,

при секретарі Кремсалюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в м. Тальне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору . На підставу своїх вимог посилається на те, що 02.08.2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту №2563072, невід`ємною частиною якого є правила надання кредиту, що нібито розміщені на сайті кредитодавця, але такі правила позивачу не надавалися, також позивач не знайшов їх на сайті в інтернеті. Позивач посилається на те, що при укладенні даного договору порушені його права, як споживача, оскільки при укладенні договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», чого кредитодавець не зробив. Також, кредитодавець не надав інформації зазначеної в ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Через неналежну інформованість зі сторони відповідача позивач не зміг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності. Також, даний договір не містить умов про відповідальності кредитодавця, що є порушенням п. 9 ч. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», кредитодавець не повідомив про умови та строки обробки персональних даних позивача, з кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною, що суперечить абз. 5 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних». Тому, позивач просить визнати недійсним кредитний договір №2563072 від 02.08.2019 року.

Позивач до початку розгляду справи подав до суду заяву в якій позов підтримав повністю, просив суд, справу розглядати за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач до судового засідання не з`явився неодноразово хоча про час і місце розгляду справи був завчасно повідомлений, а тому суд вважає, що оскільки відповідач не з`явився до суду без поважних причин, про час і місце слухання справи він був повідомлений завчасно, що підтверджується відповідними документами по справі, тому справу необхідно слухати за наявними у справі матеріалами, з винесенням заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 02.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» - кредитодавцем та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2563072, відповідно до якого сума кредиту складає 8000 грн.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua; визначення понять і термінів, які містяться у договорі, тлумачаться відповідно до розділу 2 правил.

Відповідно до п. 1.3 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до п. 1.5 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, виходячи з Базової процентної ставки, Акцій, Програми лояльності кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу узгодженого строку повернення кредиту.

З п. 1.5 вищевказаного договору вбачається, що даним пунктом передбачено умови нарахування процентів за користування кредитом за Акційними ставками, ставками Програми лояльності, а також у випадку виникнення заборгованості, умови повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 1.6, 1,7 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, ставка нарахування процентів і розмір пені за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,7 %, акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,36%, спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодження строку повернення кредиту - 3,00%, пеня за один день користування кредитом поза узгодженого строку повернення кредиту - 0,00%; у випадку використання кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів позикодавець сплачує фіксовану суму процентів, яка складає 6,80 % від визначеної суми кредиту.

Відповідно до п. 1.8 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, дата надання кредиту, узгоджений строк повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту), проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка за кредитом вказані у графіку платежів, що визначається у додатку №1 до цього договору.

Згідно з додатком №1 до договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, дата надання кредиту - 02.08.2019, дата погашення кредиту відповідно до узгодженого строку повернення кредиту - 22.08.2019, сума платежу за узгоджений строк повернення кредиту - 10176 грн., в тому числі: погашення основної суми кредиту - 8000 грн., проценти за користування кредитом - 2176 грн.; процентна ставка в межах узгодженого строку повернення кредиту (акційна ставка) - 1,36%, реальна процентна ставка - 496,40 %., абсолютне значення подорожчання кредиту - 2176,00 грн., орієнтовна сукупна вартість кредиту в межах узгодженого строку повернення - 10176,00 грн. У випадку виникнення заборгованості (неповернення зобов`язань до спливу узгодженого строку повернення кредиту): сума платежу повернення кредиту - 10720,00 грн., з них проценти за користування кредитом - 2720,00 грн., процентна ставка - 1,70%, спеціальна процентна ставка - 3%, реальна процентна ставка - 620%, абсолютне значення подорожчання кредиту - 2720,00 грн., орієнтовна сукупна вартість кредиту - 10720,00 грн. Графік платежів складено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Позичальнику графік платежів надається шляхом його надсилання на його адресу електронної пошти.

Відповідно до п. 1.9 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, узгоджений строк повернення кредиту: 20 календарних днів до 22.08.2019 (включно).

Згідно з п. 1.12 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» максимальна сума неустойки (пені, штрафу), що може бути нарахована кредитодавцем не може перевищувати 50% від загальної вартості кредиту, що становить за цим договором 5360,00 грн. Якщо сума кредиту перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день укладення договору, то максимальна сума неустойки (пені, штрафу) відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати половину суми кредиту, що складає 4000 грн. Максимальна сума неустойки (пені, штрафу), що може бути нарахована за цим договором 4000 грн.

Відповідно до п. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 Договору про надання кредиту №2563072 від 02.08.2019 року, передбачено права та обов`язки сторін, строк дії договору, порядок повернення кредиту, сплати процентів, умови відмови від надання та одержання кредиту, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, інші умови договору, реквізити та підписи сторін.

Як вбачається з форми та змісту вказаного договору, він підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору PS2563072, тобто відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивач вказує на недійсність договору, обґрунтовуючи свою позицію тим, що договорі містить несправедливі умови.

Так, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього закону кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Отже, згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Вивченням змісту договору встановлено, що у кредитному договорі вказана загальна сума кредиту - 8000,00 грн., кінцевий строк його повернення - до 22.08.2019 р. відповідно до умов договору встановлено: п.1.6. ставки нарахування процентів і розмір пені, п. 1.7. передбачена фіксована сума процентів за користування кредитом менше ніж 5 календарних днів, у графіку платежів, що додається до договору, як передбачено п. 1.8. договору, вказані дата надання кредиту, узгоджений строк повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту) проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка за кредитом, абсолютне значення подорожчання кредиту, орієнтовна сукупна вартість кредиту в межах узгодженого строку повернення.

Згідно п. 1.1 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на Сайті кредитодавця www.alexcredit.ua (далі - https://alexcredit.ua/umovi).

У п. 7.2. договору вказано, що уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим договором та ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися своїх обов`язків та виконувати їх.

У п. 7.5. договору сторони узгодили, що укладаючи цей договір, позичальник заявляє та гарантує кредитодавцю, що він: 7.5.1. усвідомлює та підтверджує, що умови договору та ІНФОРМАЦІЯ_1 йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; 7.5.2. під час укладання цього договору не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин; 7.5.3. надав інформацію, відомості та документи для укладення цього договору, які є достовірними і відповідають дійсності; 7.5.11. надав згоду на передачу відомостей та персональних даних позичальника до Українського бюро кредитних історій.

Із змісту наведених пунктів укладеного між сторонами кредитного договору, вбачається, що позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Позивач стверджує у договорі, що укладаючи договір, він вже ознайомлений з Правилами надання кредиту ТОВ «Алекскредит». Тобто, до підписання кредитного договору позивачу була надана уся інформація про умови кредитування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення з боку відповідача його прав споживача в частині порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, процентні ставки, які передували укладенню договору. Матеріали справи не дають підстав вважати, що дії відповідача при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача та вимогам закону. Тобто доводи про недійсність умов кредитного договору з підстав заявлених в позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У пункті 7.3. договору сторони погодилися, що даний електронний договір, всі додатки до нього, додаткові угоди, Правила мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені у письмовій формі.

Пунктом 7.13 договору погоджено, що у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину, надання кредиту) позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, узгоджений строк повернення кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 7.14 договору передбачена інформація про кредитодавця, зокрема, його повна назва, місцезнаходження, ліцензія, сайт.

Таким чином, договір був укладений між сторонами за допомогою прийняття електронної пропозиції ТОВ «Алекскредит». До позову позивач надав копію кредитного договору, на якому міститься його підпис за допомогою одноразового ідентифікатору PS2563072. У позовній заяві позивач вказує на те, що 02.08.2019 року між ним та ТОВ «Алекскредит» укладено договір про надання кредиту №2563072, тобто сам факт укладення даного договору позивачем не заперечується.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір про надання кредиту №2563072 в письмовій формі у відповідності до вимог ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання договору недійсним не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.Л. Фролов