Ухвала суду № 94943322, 21.01.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 21.01.2021

ЄУ № 942/1177/20

Провадження №2/942/45/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Чалого А.В.

за участю секретаря Войтенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «САННІ-К»,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з вказаною вище позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №86.16/13-М545 від 23.09.2013 у розмірі 175964,51 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.09.2013 між ПАТ «ВТБ БАНК» (правонаступником якого є АТ «ВТБ БАНК») та ТОВ «САННІ-К» укладено кредитний договір №86.16/13-М545. За умовами цього договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 70 000,00 грн. на строк до 22.09.2017, процентна ставка за кредитом складає 33 % річних.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «САННІ-К» за кредитним договором №86.16/13-М545 від 23.09.2013 між банком та ОСОБА_1 23.09.2013 укладено договір поруки №86.16/13-ДП/1.

Відповідно до умов договору поруки, у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов`язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів, комісійних винагород, неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків, пов`язаних з порушенням виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором.

Внаслідок невиконання ТОВ «САННІ-К» умов кредитного договору, станом на 13.08.2020 утворилась заборгованість перед АТ «ВТБ БАНК», яка становить 175 964,51 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №86.16/13-М545 від 23.09.2013, укладеним між ПАТ «ВТБ БАНК» та ТОВ «САННІ-К» у розмірі 175 964,51 грн. та судові витрати.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 27.11.2020 відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження на 21.12.2020.

21.12.2020 розгляд справи відкладений до 09.12.2019 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чиномнадав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі слід закрити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною першою ст. 1 ЦК України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач як кредитор подав до суду загальної юрисдикції позов до фізичної особи, яка є стороною договору, що був укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Враховуючи викладене, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.09.2013 ПАТ «ВТБ БАНК», правонаступником якого є АТ «ВТБ БАНК», надало товариству з обмеженою відповідальністю «САННІ-К» кредит. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором ТОВ «САННІ-К» між ПАТ «ВТБ БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки від 23.09.2013. Оскільки ТОВ «САННІ-К» умови кредитного договору не виконувало, борг товариства перед банком становить 175 964,51 грн., позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення боргу з поручителя.

Разом з тим, договір поруки укладався на забезпечення виконання договору між двома юридичними особами, тобто має місце спір щодо виконання договору , укладеного між двома юридичними особами, то незалежно від суб`єктного складу вказана справа повинна розглядатися у суді господарської юрисдикції.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 02.10.2018 за № 910\1733\2018.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «САННІ-К».

Повернути Акціонерному товариству «ВТБ БАНК» з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2639 (дві тисячі шістсот тридцять дев`ять) гривень 47 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятнадцятиденного строку, встановленого для подачі апеляційної скарги, якщо така не була подана.

Головуючий суддя А.В. Чалий