Ухвала суду № 94942959, 11.02.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3075/20

Провадження 4-с-1/21

ухвала

Іменем України

11 лютого 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області скаргу ОСОБА_3 на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2020 року скаржник звернувся до Обухівського районного суду Київської області зі скаргою в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль Артема Володимировича щодо складання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 жовтня 2019 року ВП № 25761230, згідно якої було накладений арешт на житловий будинок загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку загальною площею 0,081 га (без к/н), за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 жовтня 2019 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль Артема Володимировича у ВП № 25761230, згідно якої було накладено арешт на житловий будинок загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку загальною площею 0,081 га (без к/н), за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А. Перепелиці щодо передачі на реалізацію до ДП «СЕТАМ» арештованого майна (житловий будинок загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку загальною площею 0,081 га (без к/н), за адресою: АДРЕСА_1 ) у ВП № 25761230 – протиправними.

В обґрунтування заявлених вимог скаржником зазначено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий документ виданий Обухівським районним судом Київської області від 24 березня 2011 р. у справі № 2-532/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суму основного боргу 1 746 000 грн, 1 729 332 грн. відсотків за користування позикою, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. судового збору, а всього 3477 952 грн (виконавче провадження № 25761230). Під час ознайомлення із матеріалами ВП № 25761230 представником скаржника було з`ясовано, що 11 жовтня 2019 року державним виконавцем ДВС Чміль А.В. було прийнято (винесено) постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та даний процесуальний документ скаржник вважає таким, що прийнятий із грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку із чим він підлягає скасуванню. Окрім того скаржник, зазначає, що підставами скасування зазначеної постанови є те, що він не приймав участі у виконавчих діях під час складання оскаржуваної постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника за адресою (місцем знаходження нерухомого майна): АДРЕСА_1 і вказану постанову він не підписував та вона не містить його паспортних даних, як особи, яку зазначено зберігачем майна та місця проживання, та в матеріалах виконавчого провадження також відсутні докази її направлення ДВС на адресу скаржника (боржника у виконавчому провадженні) та державним виконавцем перевищено його службові повноваження, оскільки заборонено скаржнику користуватись арештованим нерухомим майном, яке є його єдиним житлом; порушено підвідомчість виконання рішення суду, оскільки державні виконавці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не мають право виконувати виконавчий лист Обухівського районного суду Київської області від 24.03.2011 року у справі 2-532/10, так як сума зобов`язання за виконавчим документом до 25 мільйонів гривень. Також скаржник зазначає, що оскаржувана постанова складена в порушення ч. 5 ст. 56, ч. 4 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки в ній не зазначено необхідні дані арештованого майна: цільове призначення земельної ділянки, наявність комунікацій, загальна площа будівлі, кількість кімнат, їх площа та призначення, інформація про підсобні приміщення та оскільки право власності на житловий будинок за боржником не зареєстровано в установленому законом порядку виконавець повинен був не накладати арешт на таке майно, а йому слід було звернутись до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Скаржник також вважає, що у разі задоволення скарги в частині визнання дій державного виконавця при складанні постанови про арешт майна протиправними та скасування даної постанови виникає необхідність також у визнанні в подальшому дій державного виконавця щодо передачі зазначеного арештованого майна на реалізацію до ДП «СЕТАМ» також протиправними та в даному випадку необхідно застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Тому вважає, що в разі визнання постанови про арешт майна протиправною це автоматично робить дії щодо передачі майна на реалізацію до ДП «СЕТАМ» також протиправними. З огляду на викладені обставини скаржник просить вимоги скарги задовольнити.

Представники скаржника в судовому засіданні вимоги скарги повністю підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній обставини та необхідність захисту порушених прав скаржника.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, щодо задоволення вимог скарги у поданому письмовому відзиві по суті скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість наведених вимог та відсутність правових підстав для задоволення скарги, оскільки посадові особи відділу при примусовому виконанні виконавчого документу, що виданий Обухівським районним судом Київської області від 24 березня 2011 р. у справі № 2-532/10 діяли відповідно до вимог чинного законодавства.

Заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність.

Представник ДП «СЕТАМ» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, надіслав до суду письмові пояснення по скарзі, в яких зазначив, що вважає вимоги скаржника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки перевірка заявки ДП «СЕТАМ» як організатором реалізації арештованого майна на відповідність вимогам законодавства не здійснюється, а за достовірність зазначеної в заявці інформації відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби ( приватний виконавець) та зі змісту скарги вбачається, що скаржник не надав жодних доказів того, що державним виконавцем порушено норми чинного законодавства України під час підготовки передачі на реалізацію арештованого майна до ДП «СЕТАМ». Також в письмових поясненнях просить розглядати справу у відсутність представника ДП «СЕТАМ».

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається судом у десятиденний строк у судовому засіданні за участі стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються.

Вивчивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, вислухавши думку представників скаржника, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі по тексту- Інструкція).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення дій державним виконавцем) визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий документ виданий Обухівським районним судом Київської області від 24 березня 2011 р. у справі № 2-532/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суму основного боргу 1 746 000 гри, 1 729 332 грн. відсотків за користування позикою, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. судового збору, а всього 3477 952 грн. на підставі якого відкрито виконавче провадження № 25761230.

30.03.2011 року до підрозділу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява ОСОБА_7 про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-532 від 24.03.2011 року Обухівського районного суду Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 суми основного боргу 1 746 000 грн., 1 729 332 грн. відсотків за користування позикою, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. судового збору, а всього 3 477 952 грн. разом із виконавчим документом.

01.04.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25761230 та надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду, копію постанови направлено сторонам та органу який видав виконавчий документ.

Оскільки, боржником ОСОБА_3 у строк встановлений державним виконавцем рішення Обухівського районного суду Київської області від 24.03. 2011 року у справі № 2-532/10 не виконано, тому державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

11.10.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль Артемом Володимировичем було прийнято (винесено) постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома та до виконання.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як розяснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії). Необґрунтована затримка у виконанні обовязкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

27.11.2019 року державним виконавцем на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, копії якої направлено суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» для проведення експертної оцінки описаного майна боржника, про що підготувати відповідний висновок (звіт) та сторонам виконавчого провадження до відома.

08.07.2020 року державним виконавцем на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» повторно винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, копії якої направлено суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання ТОВ «Експертно-консультаційний центр» для проведення експертної оцінки описаного майна боржника про що підготувати відповідний висновок (звіт) та сторонам виконавчого провадження до відома.

26.08.2020 року до відділу надійшов звіт про експертну грошову оцінку домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка, загальною площею 0,081 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 .

27.08.2020 року державним виконавцем направлено копію висновку сторонам для ознайомлення.

У відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до вимог п.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі по тексту - Положення) в пункті 2 Розділу І якого вказано, що автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Згідно з пунктом 4 Розділу І Положення користувачами системи є, зокрема, сторони виконавчого провадження.

Таким чином, сторони виконавчого провадження (боржник, стягувач) мають право і можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, прийнятими рішеннями та внесеними постановами особисто на прийомі у державного виконавця та через мережу Інтернет з використанням ідентифікатору доступу до виконавчого провадження, відповідно після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, вони вважаються обізнаними про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках виконавчого провадження.

Також, статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення дій) передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження та вони надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що всі документи виконавчого провадження направлялися скаржнику, а отже він, як боржник у виконавчому провадженні, знав про примусове виконання рішення суду.

01.10.2020 року державним виконавцем направлено заявку на реалізацію арештованого майна електронні торги, а саме: домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 60 кв.м. з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельна ділянка з кадастровим номером № 3223155400:05:074:0015, загальною площею 0,081 га. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 .

Визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону відповідно до якої, воно здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Посилання в скарзі на те, що відповідно до пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (надалі також - Інструкція з організації примусового виконання рішень), відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; (Абзац п`ятий пункту 4 розділу І із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 4224/5 від 27.12.2019 року) або сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, а тому державні виконавці Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в тому числі державний виконавець Чміль А.В., яким було винесено оскаржувану постанову про опис та арешт майна (коштів) від 11.10.2019 року ВП № 25761230, не мали права здійснювати виконання за вказаним виконавчим листом є безпідставними, оскільки виконавче провадження було відкрите 01.04.2011 року, тобто до затвердження Інструкції, на яку посилається скаржник.

Окрім того, постанова старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУ юстиції у Київській області Мельнікова В.Б. від 01.04.2011 року про відкриття виконавчого боржником ОСОБА_3 з підстав порушення підвідомчості виконання рішення суду оскаржена не була та є на даний час чинною та державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чміль А. В. було прийнято (винесено) постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.10.2019 року в рамках відкритого виконавчого провадження ВП № 25761230 по примусовому виконанню судового рішення, оскільки боржником у строк встановлений державним виконавцем строк рішення суду добровільно не виконано, тому і вчинялися дії щодо примусового виконання вищевказаного рішення суду.

Доводи скарги про відсутність доказів того, що саме заявник скарги підписував оскаржувану ним постанову в частині попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, а також про те, що його права, як боржника у виконавчому провадженні не були забезпечені шляхом його участі або участі його представника під час проведення опису майна не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не доведені належними і допустими доказами.

Окрім того, посилання заявника скарги на те, що в постанові від 11.10. 2019 року не зазначено характеристики майна, без яких неможливо ідентифікувати майно, яке описано, а тому дії державного виконавця щодо її складання є протиправними і оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, є безпідставними, оскільки з тексту постанови вбачається, що описане та арештоване майно підлягає ідентифікації за зазначеними в ній характеристиками.

Також суд ставиться критично до доводів сторони скаржника, що власником нерухомого майна, житлового будинку загальною площею 60 кв. м з надвірними господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки загальною площею 0,081 га (без к/н), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт оскаржуваною постановою державного виконавця від 11.10. 2019 року, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме та реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу № 4318 від 27.12.2010 року є ОСОБА_9 , яка не є боржником у ВП № 25761230 є безпідставними, оскільки відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 04.09.2013 року у справі 372/3379/13-ц, що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05.11.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014 року і набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними побудовами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений 27.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 та встановлено, що зазначений договір був укладений з метою приховування майна та уникнення цивільно-правової відповідальності щодо повернення значної суми коштів за рішенням суду та є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків. З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане Обухівською нотаріальною конторою Київської області 29.11. 2005 року № 208.

Отже з огляду на встановлені судом обставини та письмові докази, відсутні підстави для задоволення скарги в частині визнання дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час винесення постанови про опис та арешт майна боржника протиправними та скасування зазначеної постанови.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна шляхом електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року, державний виконавець не пізніше п`яти робочих днів після закінчення десятиденного строку подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у раз відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у «Систему».

Виходячи з встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає, що вчинення державним виконавцем дій, направлених на виконання рішення суду, в тому числі прийняття постанови про опис та арешт майна, а також передачу арештованого майна на реалізацію не є порушенням вимог закону, оскільки такі дії лише забезпечують виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані на забезпечення повного виконання виконавчого документу і рішення суду.

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Дії, вчинені державним виконавцем, відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження» та підстави для визнання їх протиправними відсутні та відсутні підстави для скасування постанови про опис та арешт майна боржника протиправними, а також дії заступника заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) А. Перепелиці щодо передачі на реалізацію до ДП «СЕТАМ» арештованого майна (житловий будинок загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, земельну ділянку загальною площею 0,081 га (без к/н), за адресою: АДРЕСА_1 ) у ВП № 25761230 також відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження» та підстав їх визнання протиправними судом не встановлено.

Крім того, у відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги скарги не доведенні, оскільки не знайшли своє підтвердження та обґрунтування, а тому не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 447 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, а особами що не були присутні в судовому засіданні на протязі того часу з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 17.02.2021 року.

Суддя: