Рішення № 94942464, 10.02.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19899/18

Провадження № 2/344/428/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне виробниче підприємство "Архітектурно-планувальне бюро-ІФ", Івано-Франківська міська рада про визнання правомірним акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 08.10.2018 року; визначення розміру часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0951 га за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне виробниче підприємство "Архітектурно-планувальне бюро-ІФ", Івано-Франківська міська рада про визнання правомірним акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 08.10.2018 року; визначення розміру часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0951 га за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення судових витрат. Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Станіславською державною нотаріальною конторою 04.08.1961 року по реєстру № 822/Д, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації за № 2979 ОСОБА_3 набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Станіславської міської ради депутатів трудящих № 346/7 від 11.07.1960 року ОСОБА_3 надано дозвіл на придбання індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та закріплено за ним відповідну земельну ділянку (кадастровий номер - 2610100000:08:007). Після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 належне йому майно успадкували: дружина - ОСОБА_4 та сини: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . В жовтні 2018 року ОСОБА_1 подано заяву на адресу КВП «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» про виготовлення технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 0,0951 га в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . 08.10.2018 року представником КВП «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» Ушко М.Л. складено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки. Однак, узгодження меж земельної ділянки не відбулось внаслідок відмови одного із суміжних землекористувачів - ОСОБА_2 від підписання даного акту, що унеможливлює подальше виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Таким чином, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.

18.12.2019 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Івано-Франківська міська рада подала письмові пояснення, відповідно до яких повідомила, що співвласником нерухомого майна на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину за законом спільно з іншими співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позивач виступив замовником Технчної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості загальною площею 0,0951 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 . Виконавцем робіт із землеустрою є КВП «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ». Підставою для звернення до суду стало не підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 08.10.2018 року суміжними землекористувачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_2 . Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (п. 14 ст. 186 Земельного кодексу). Отже, виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 здійснюється співвласниками житлового будинку без дозволу Івано-Франківської міської ради. Однак, така технічна документація в подальшому затверджується рішенням Івано-Франківської міської ради. Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано вМіністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376)(а.с.76-78).

25.02.2020 року ухвалою Івано-Франківського міського суду залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне виробниче підприємство "Архітектурно-планувальне бюро-ІФ", Івано-Франківська міська рада про визнання правомірним акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 08.10.2018 року; визначення розміру часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0951 га за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення судових витрат, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )(а.с.90).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, з не відомих суду причин хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи.

Третя особа: Івано-Франківська міська рада в судове засідання не з"явилися, у заяві від 18.12.2019 року просила розгляд справи проводити без її участі, проти позову заперечила у зв`язку з відсутністю доказів щодо існування спору між співвласниками житлового будинку по визначенню розмірів земельних часток(а.с.76-78).

Третя особа комунальне виробниче підприємство "Архітектурно-планувальне бюро-ІФ", ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилися з не відомих суду причин, хоча належним чином були повідомлені про день та час слухання справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши всі докази в їх сукупності, судом встановлено.

Відповідно до рішення №346/7 виконавчого комітету Станіславської міської ради депутатів трудящих від 11.07.1900 року дозволено ОСОБА_7 продати розпочате будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 купити його і закінчити до 1962 року. Закріплено земельну ділянку площею 6,00кв.м. по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_3 (а.с.7).

Згідно копії витягу з рішення №180/1 від 20.03.1975 року затверджено акти комісії про прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків по АДРЕСА_3 та міськжитлоуправлінню оформити та видати свідоцтво про право особистої власності на вищезгадані будинки згідно цього рішення(а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2000 року спадкоємцями майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 являються в рівних часткаї кожний: дружина - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_1 проживаючі в АДРЕСА_1 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною чатиною господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На 1/2 частину цього ж будинку видано свідоцтво про право власностіпережилій дружині ОСОБА_4 (а.с.20).

17.10.2018 року позивач з вернувся із листами - зверненнями до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 для надання згоди проведення приватизації земельної ділянки(а.с.23-26).

Згідно акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 08.10.2018 року встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 не погодили межі земельної ділянки в натурі(а.с.16).

За п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) здійснюється виконавцем робіт у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними)особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місце знаходження яких невідоме повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції №376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Таким чином, законодавством передбачено можливість закріплювати межовими знаками межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Але лише у тому випадку, якщо їх повідомили належним чином про час проведення вищезазначених робіт. Ця інформація зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній

(частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції №376).

Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції №376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ,

міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК).

Крім того, варто зазначити, що Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року прийняв Постанову по справі № 681/1039/15-ц, у якій зокрема прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження земельної ділянки: Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічній помилок. При цьому,ст.198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося.

Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають.

У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки у випадку його можливого порушення.

Оскільки, позивач не звертався до органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин з питанням закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), жодного рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність позивач не отримував, а відтак позовна вимога про визнання правомірним акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 08.10.2018 року є не обгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про визначення розміру часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0951 га за адресою: АДРЕСА_1 , то вона є передчасною, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 365 Цивільного Кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 86 Земельного кодексу України.

Частиною першою цієї статті передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають права на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток,які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

За правилом частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені. Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1. ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. А ч.3 цієї статті передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

У відповідності до ст. 370 ЦК України - у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду та правовідносини, що випливають з права на спадкування.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, виділення окремої частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку можливо лише у разі набуття спадкоємцями ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку із-за умови попереднього визначення розміру земельних часток. І лише у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Матеріали справи не містять доказів, щодо існування спору співвласниками житлового будинку по визначенню розміру земельних часток.

Статтею 12 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визначення розміру часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0951 га за адресою: АДРЕСА_1 є необгрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає до задоволення.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення у повному обсязі з вищенаведених підстав.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за правилами ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі ст.ст. 1216-1218, 1225, 1233, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 77-82 ЦПК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне виробниче підприємство "Архітектурно-планувальне бюро-ІФ", Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_4 про визнання правомірним акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 08.10.2018 року; визначення розміру часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0951 га за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 17.02.2021 року.

Суддя Пастернак І.А.