Ухвала суду № 94940384, 17.02.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 952/371/20

Провадження № 1-кс/626/88/2021

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2021 року Красноградський районний суд Харківської області в складі : судді Гусара П.І., за участю секретаря Івашкіної Т.В., захисника Шумейко Я.В., розглянувши заяву судді Красноградського районного суду Харківської області Дудченка В.О. про самовідвід у кримінальному провадженню №12020220290000048 за обвинуваченням

ОСОБА_1 за ч. 2 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

16.02.2021 року суддею Красноградського районного суду Харківської області Дудченком В.О. подано заяву про самовідвід у кримінальному провадженню №12020220290000048 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст.121 КК України.

Із заяви слідує, що вказане кримінальне провадження надійшло до Красноградського районного суду Харківської області 12.05.2020 року та відповідно до ст.35 КПК України головуючим суддею визначено спочатку суддю Рибальченко І.Г., а потім після її відводу, головуючим визначено суддю Гусара П.І.

20.10.2020 року ухвалою Красноградського районного суду(головуючий суддя Гусар П.І.) вищезазначений обвинувальний акт було повернуто прокурору для усунення недоліків.

Однак 18.01.2021 року ухвалою Харківського апеляційного суду вищезазначена ухвала районного суду від 20.10.2020 року було скасована та призначено новий судовий розгляд.

При цьому за час перебування даного кримінального провадження в провадженні Красноградського районного суду він, як суддя чотири рази розглядав заяви про відвід інших суддів, що підтверджується відповідними ухвалами за заявами:

-01.06.2020 року захисника обвинуваченого ОСОБА_1 -адвоката Кайданик Д.А.;

-02.06.2020 року самого обвинуваченого ОСОБА_1 ;

-19.06.2020 року захисника обвинуваченого ОСОБА_1 -адвоката Шумейка Я.В.;

- 20.07.2020 року законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Під час розгляду даних відводів, з метою об`єктивності та неупередженості їх розгляду були дослідженні певні матеріали справи (Справа №952/371/20, провадження №1-кп/626/341/20, №1-кп/626/344/20, №1-кп/626/379/20, №1-кп/626/441/20).

Крім того, в його провадженні також перебувало інше кримінальне провадження №12020220290000001 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, з якого дане кримінальне провадження №12020220290000048 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України є виділеним.

Так, в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 було встановлено, що в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_3 , який затверджено 25.03.2020р. та обвинувального акту, стосовно іншої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (яким є ОСОБА_1 ), який затверджено 21.04.2020р. містяться тотожні формулювання обвинувачення, які зводяться до того, що ОСОБА_3 01.01.2020 року близько 22-00год. перебуваючи з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (яким є ОСОБА_1 ), тобто вони разом «внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та бажаючи їх настання, спонукаємі злістю до останнього, розпочали тривале побиття потерпілого, в процесі якого умисно заподіяли ОСОБА_4 , неконтрольовані ними по силі та місцям тіла у тому числі по голові численні удари кулаками рук, та ногами, чим заподіяли потерпілому . . . . тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми та інші ушкодження. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок важкої черепно-мозкової травми з травматичними субдуральними крововиливами та викликаними наслідками».

Відповідно ж до цих двох обвинувальних актів, стосовно ОСОБА_3 та стосовно ОСОБА_1 , вони є ідентичні, оскільки їм обом інкримінується скоєння злочину при тих же самих обставин, в тому ж самому місці і тим же самим способом за ч.2 ст.121 КК.

При цьому за наслідками підготовчого засідання ним, як головуючим суддею 10.06.2020 року, було прийнято рішення про повернення даного обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 начальнику Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків. На даний час вказана ухвала оскаржується в апеляційній інстанції, рішення не прийнято.

При цьому в даній ухвалі про повернення від 10.06.2020 року, ним як суддею викладені аналогічні недоліки обвинувального акту та підстави і обставини для його повернення, як і в ухвалі судді Гусара П.І., викладені в ухвалі від 20.10.2020 року, яка була скасована апеляційною інстанцією з посиланням на необґрунтованість цих підстав.

Таким чином, суддя зазначає, що ним, як суддею неодноразово розглядалися відводи в рамках даного провадження, під час розгляду яких досліджувались ряд доказів по цьому кримінальному провадженню; також прийнято рішення про повернення обвинувального акті прокурору за аналогічними підставами, як і викладені в ухвалі суду від 20.10.2020 року, яка була скасована апеляційною інстанцією 18.01.2021 року з посиланням на необґрунтованість цих підстав, тобто підстави викладені ним в ухвалі про повернення від 10.06.2020 року теж «автоматично визнаються необґрунтованими».

Вказані обставини на думку судді можуть викликати його упередженість, так як він не згоден з вимогами до складання обвинувального акту, в обох ідентичних кримінальних провадженнях, в тому числі і з тим яке надійшло зараз на розгляд за обвинуваченням ОСОБА_1 , тобто є наявні підстави для задоволення його заяви, передбачені п.4, ч.1 ст. 75 КПК України.

Суд, дослідивши заяву про самовідвід та додані документи, вислухавши захисника Шумейка Я.В., який вказав, що такі обставини відсутні і суддя може розглядати дане кримінальне провадження, вважає, що заява судді підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.4 ст. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно ч.1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді тобто чи виявляв судця упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( рішення у справах "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, "Мироненко і Мартенко проти України" від 10 березня 2010 року.

Відповідно до п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Крім того, відповідно до ст.3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Тобто, законодавець надає учасникам судового провадження можливість коректного розв`язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вирішальне значення при розгляді даної заяви, є саме думка самого судді, який навівши відповідні обставини, вважає, що він не може об`єктивно, неупереджено розглядати дане кримінальне провадження і тому його заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.82 КПК України разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, а згідно з положеннями ч.4 цієї ж статті, слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень ст.35 КПК України, кримінальне провадження №12020220290000048 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст.121 КК Українинеобхідно передати до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу.

Відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України фіксація судового засідання проводилась за допомогою технічних засобів,.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.75-82, 107 КПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

Заяву судді Красноградського районного суду Харківської області Дудченка В.О. про самовідвід у кримінальному провадженню №12020220290000048 за обвинуваченням

ОСОБА_1 за ч. 2 ст.121 КК України задовольнити.

Відповідно до положень ст.35 КПК України, кримінальне провадження №12020220290000048 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст.121 КК України передати до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя