Вирок № 94940312, 17.02.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 611/1146/19

Номер провадження 1-кп/623/51/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурорів Михайленко О.О., Ткаченка О.В., Ніколенко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220200000279 від 08 жовтня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сегежа, Російська Федерація, громадянина України, не працюючого, військовозобов`язаного, з професійно-технічною освітою, судимого:

1) 13 жовтня 2000 року Краматорським міським судом Донецької області за статтею 17, частиною 2 статті 81, статтею 43, частиною 1 статті 89, статтею 42 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців; звільнений 18 липня 2003 року умовно-достроково на 5 місяців 22 дні;

2) 11 лютого 2008 року Барвінківським районним судом Харківської області за частиною 1 статті 309 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК України з випробувальним терміном на 2 роки;

3) 09 липня 2010 року Барвінківським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, статтею 71 КК України до 4 років позбавлення волі, 04 квітня 2014 року звільнений умовно-достроково на 16 днів;

4) 27 січня 2015 року Барвінківським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК України з випробувальним терміном на 2 роки;

5) 31 липня 2015 року Барвінківським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 297, частиною 2 статті 185, статтею 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 30 липня 2019 року звільнений по відбуттю строку покарання,

6) 02 вересня 2020 року Барвінківським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим за скоєння корисливих злочинів, відповідних висновків для себе не зробив та скоїв умисний злочин за наступних обставин. Так, 04 жовтня 2019 року у ОСОБА_1 виник умисел на крадіжку речей за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він точно знав, що даний будинок є дачним і його господарі там ніколи не залишаються ночувати. О 20 годині 00 хвилин, 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 прийшов за вище вказаною адресою та через незачинену хвіртку зайшов у двір будинку. Реалізуючи злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, повторно, діючи з корисливим мотивом, впевнившись в тому, що його дії ніким помічені не будуть, ОСОБА_1 силою рук вирвав віконну раму в одній з кімнат будинку, заліз всередину, побачив там на тумбі телевізор «SAMSUNG CS-21K30ZHQ» з пультом дистанційного керування та таємно викрав даний телевізор з пультом дистанційного керування, вартість якого становить 600 гривень 00 копійок, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений частиною 3 статті 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював та повідомив суду, що 04 жовтня 2019 року, о 20 годині, напевно знаючи, що в дачному будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , ніколи не залишаються ночувати господарі, шляхом пошкодження віконної рами в одній з кімнат будинку, заліз всередину, побачив там на тумбі телевізор «SAMSUNG CS-21K30ZHQ» з пультом дистанційного керування та вирішив їх викрасти. Просив суд про призначення мінімального покарання.

Захисник Міщенко І.І. підтримала позицію свого підзахисного.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила про відсутність до обвинуваченого претензій будь-якого характеру.

Прокурор Михайленко О.О. в судовому засіданні, з урахуванням пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, просив суд визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, відповідно до положень частини 4 статті 70 КК України частково приєднати покарання, призначене вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року у виді 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначити покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, стягнути судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 785 гривень 05 копійок, речові докази повернути потерпілій.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз`яснені наслідки вимог частини 3 статті 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз`яснив, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за частиною 3 статті 185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він являється громадянином України, не одружений, військовозобов`язаний, раніше судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, не працює, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, що підтверджується наданими суду копією паспорта, довідками лікарів, Барвінківського РВК Харківської області, характеристикою з місця проживання, вимогою щодо судимостей.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити середню небезпеку для суспільства.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до тяжкого злочину.

На підставі статті 66 КК України у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка відповідно до статті 67 КК України, обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами від 06 листопада 2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинні дотримуватися вимог статті 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд, відповідно до вимог статтей, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення - злочину, який у відповідності до статті 12 КК України віднесений до тяжких злочинів, а також дані, що характеризують особу, наявність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, щире каяття, відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого з боку потерпілої сторони, відшкодування шкоди, завданої злочином, шляхом повернення викраденого майна, і тому вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції статті.

При цьому, оскільки після постановлення попереднього вироку у справі було встановлено, що засуджений винен ще у вчиненні кримінального правопорушення, яке він вчинив до постановлення попереднього вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається за правилами частини 4 статті 70 КК України із зарахуванням покарання відбутого частково за попереднім вироком.

Зарахувати в строк відбуття покарання за даним вироком частину покарання, яке відбуте ОСОБА_1 за вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Барвінківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року, який 26 листопада 2020 року набрав законної сили, призначено покарання у виді позбавлення волі, до набрання даним вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до статті 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373 - 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (ТРЬОХ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року, у виді 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (ЧОТИРИ) роки.

Зарахувати в строк відбуття покарання за даним вироком частину покарання, яке відбуте ОСОБА_1 за вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 2 вересня 2020 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у відповідності до вироку Барвінківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року, який 26 листопада 2020 року набрав законної сили, призначено покарання у виді позбавлення волі, до набрання даним вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6/2533СЕ-19 від 22 жовтня 2019 року у розмірі 785 гривень 05 копійок, яка проводились експертами Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, банк Казначейство України (ЕАП).

Речові докази: телевізор «SAMSUNG CS-21K30ZHQ» з пультом дистанційного керування, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Барвінківського ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області передати власнику - потерпілій ОСОБА_2 під розписку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.Д. Бєссонова