Рішення № 94939741, 04.02.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19111/18

Провадження № 2/344/423/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., що складається з 1 житлової кімнати і розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року в розмірі 42 964,09 дол. США, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на тикий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій, стягнення судових витрат в розмірі 5 809,05 грн.-

В С Т А Н О В И В:

Представник акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості в розмірі 42 964,09 дол. США за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у Звіті про експертну оцінку майна від 03.10.2018 року - 387 270,00 грн., стягнення судових витрат в розмірі 5 809,05 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що 11.05.2006 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір №014/0031/82/50627, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 30 000,00 дол. США строком до 10.05.2013 року, а відповідач зобов`язався належним чином виконувати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 14,0 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора. 05.06.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №20-00/14/9/87, згідно якої сторони погодили, тимчасово, на період з 05.06.2009 року до 06.06.2010 року зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті кредиту та змінити строк його сплати відповідно до Графіка повернення кредиту та сплати інших платежів.

З метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором 28.10.2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Кучак Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1309. Відповідно до умов Договору іпотеки відповідачем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 39,3 кв.м., житловою 20,0 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

Таким чином, відповідно до договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору, а також додаткових угод до нього. Іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договоромотримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору іпотеки.

Враховуючи те, що на теперішній час позивальник свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань перед позивачем, а також не вживає жодних заходів щодо погашення боргу, просила в рахунок погашення заборгованості яка виникла за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року у сумі 42 964,09 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у Звіті про експертну оцінку майна від 03.10.2018 року - 387 270,00 грн.

18.01.2019 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, за умови кредитного договору, банк та позичальник погодили щомісячну сплату процентів за кредитом, який наданий на 84 місяці, тобто до 10.05.2013 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 10.05.2013 року позичальник повинен був, зокрема, повертати позивачеві кредит та сплачувати проценти періодичними платежами до 15 числа кожного місяця. Починаючи з 11.05.2013 року позичальник був зобов`язаний незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки були розраховані у межах строку кредитування. Тому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто 10.05.2013 року, отже позов в частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після вказаної дати є необгрунтованим. Що стосується стягнення процентів, нарахованих протягом строку кредитування, а також заборгованості за кредитом в сумі 18 875,90 дол. США, то вважає, що вони заявлені з пропуском позовної давності. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що сума заборгованості по кредиту - 18 875,90 дол. США є простроченою з 28.10.2009 року, останній платіж на погашення заборгованості за кредитом позичальник здійснив 28.10.2009 року в сумі 30,20 дол. США та на погашення процентів 94,73 дол. США. Відповідно до вказаної дати й почався перебіг трирічного строку позовної давності. Кінцевою датою повернення кредиту визначено 10.05.2013 року включно. При цьому позивач звернувся до суду з позовом 20.11.2018 року, тобто з значним пропуском позовної давності. Тому, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю, щодо стягнення процентів нарахованих після 10.05.2013 року; за пропуском позовної давності щодо стягнення 18 875,90 дол. США заборгованості по кредиту та 9 774,57 дол. США процентів (а.с.43-46).

26.07.2019 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем не надано суду жовдних доказів, яким він обгрунтовує свої вимоги, та які мають істотне значення для првильного вирішення справи по суті (а.с.67-68).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.02.2020 року замінено сторону позивача АТ "Райффайзен Банк Аваль" в справі за позовом акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості в розмірі 42 964,09 дол. США за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у Звіті про експертну оцінку майна від 03.10.2018 року - 387 270,00 грн., стягнення судових витрат в розмірі 5 809,05 грн. в якості її правонаступника АТ "ОКСІ БАНК" (а.с.86).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.05.2020 року замінено сторону позивача АТ "ОКСІ БАНК" в справі за позовом АТ "ОКСІ БАНК" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості в розмірі 42 964,09 дол. США за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у Звіті про експертну оцінку майна від 03.10.2018 року - 387 270,00 грн., стягнення судових витрат в розмірі 5 809,05 грн. в якості її правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" (а.с.109).

02.10.2020 року представник ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартири загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., що складається з 1 житлової кімнати розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року в розмірі 42 964,09 дол. США, з яких : 18 875,90 дол. США - кредит; 24 088,19 дол. США - проценти за користування кредитом, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій; Надати ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" в управління на період до його реалізації з метою його збереження та забезпечення передпродажної підготовки наступне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 , стягнення судових витрат в розмірі 5 809,05 грн. (а.с.135-136).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги задоволити в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи (а.с. 155).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, представник відповідача подав заяву, про розгляд справи без його участі, щодо позовних вимог заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.60).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 11.05.2006 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір №014/0031/82/50627, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 30 000,00 дол. США строком повернення до 10.05.2013 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплатою 14,0% річних за користування кредитом (а.с.9-10).

15.06.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 та додаткову у году №2 до Кредитного договору, якими змінено схему погашення на ануїтентну, встановлено ануїтентний платіж в розмірі 305,00 дол. США, зі строком сплати кожного місяця, змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 11.12.2030 року (а.с. 20-31).

28.10.2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Кучак Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1309. Відповідно до умов Договору іпотеки відповідачем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 39,3 кв.м., житловою 20,0 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 13-15).

Встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2002 року за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек (а.с. 16,17,18,19).

30.03.2012 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.144).

30.03.2012 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, в якій повідомлено про договір іпотеки від 28.10.2009 року, укладений між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 (а.с.145).

30.05.2019 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "ОКСІ БАНК" було укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-8. Відповідно до вказаного договору, АТ "ОКСІ БАНК", 30.05.2019 року набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ "Райффайзен Банк Аваль", включно до позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року (а.с. 78-80)

30.05.2019 року між АТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" було укладено договір про відступлення права вимоги №30052019. Відповідно до вказаного договору, ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ", 30.05.2019 року набуло статусу Нового кредитора та отримало право прав та обов`язків кредитора до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року (а.с.98-103 )

Звертаючись до суду позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року в розмірі 42 964,09 дол. США, з яких : 18 875,90 дол. США - кредит; 24 088,19 дол. США - проценти за користування кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м. шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на тикий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Нарахування відсотків за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року здійснено з 11.05.2006р. по 10.09.2018р.

Згідно з частинами 1,4 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначено, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

У пункті 91 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із вищезгаданого розрахунку вбачається, що банк здійснив нарахування процентів по кредитному договору і за період після пред`явлення ним 30.03.2012р. вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. А тому в цій частинні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки щодо нарахованих процентів у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" належить відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України у справі №1-12/2003 від 30.01.03 р.)

Стороною відповідача було заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Велика палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює початок перебігу строку позовної давності.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 183/183/16 (провадження № 61-21050св18) суд дійшов висновку, про те, що подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором не перервало позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет застави, що вимога про звернення стягнення на заставу «піддається» впливу позовної давності. До неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимоги про звернення стягнення на заставлене майно поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи, вбачається, що поданий 20.11.2018 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, пред`явлений після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності, оскільки, перебіг строку позовної давності, на думку суду, розпочався з дня пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості а саме 30.03.2012 року, а відтак саме із вказаної дати позивач мав можливість реалізувати свої права шляхом звернення до суду із даним позовом, однак, здійснив це лише в 2018 році, що значно перевищує встановлений законом строк позовної давності.

Представником позивача не наведено належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду, а тому підстав для визнання поважності причин пропуску позовної давності судом не вбачається.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про відмову у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності.

В частині заявлених позивачем вимог про передачу йому в управління на період до його реалізації з метою його збереження та забезпечення передпродажної підготовки наступне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Таким чином, передання на підставі рішення суду предмета іпотеки іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації відповідно до положень ч.1 ст.34 Закону України «Про іпотеку» є правом, а не обов`язком суду, при цьому необхідність застосування таких заходів повинна бути обґрунтованою.

Cуд також виходить з того, що позивачем не доведена необхідність вчинення таких дій, не надано доказів, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач буде вчиняти дії, які зроблять неможливим проведення дій для реалізації іпотечного майна, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позов ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" не підлягає до задоволення у повному обсязі з вищенаведених підстав.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за правилами ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 263, 509, 525, 526, 546, 572, 575, 589, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку» та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., що складається з 1 житлової кімнати і розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості за кредитним договором №014/0031/82/50627 від 11.05.2006 року в розмірі 42 964,09 дол. США, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на тикий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій; надання ТОВ "Фінансова компанія "ГЕФЕСТ" в управління на період до його реалізації з метою його збереження та забезпечення передпродажної підготовки наступне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39,3 кв.м., житловою - 20,0 кв.м., що належить ОСОБА_1 стягнення судових витрат в розмірі 5 809,05 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 17.02.2021 року.

Суддя Пастернак І.А.