Постанова № 94939462, 16.02.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/405/21

Провадження № 3/185/218/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Самоткан Н.Г., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого керуючим супермаркету «Ельдорадо № 135» ТОВ «ДІЄСА», зареєстрованого за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 121533, 08 січня 2021 року о 15 год. 10 хв. ОСОБА_1 , який є директором супермаркету «Ельдорадо», розташованого в ТЦ «Гулівер» за адресою: м.Павлоград, вул. Шевченко, 128 не забезпечив закриття вказаного супермаркету, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2021 року.

Дії особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що він працює найманим працівником в магазині побутової техніки «Ельдорадо», який не має статусу юридичної особи, а є невідокремленим структурним підрозділом в системі ТОВ «ДІЄСА», останнє є суб`єктом господарської діяльності. Він не суб`єкт господарювання та не уповноважений припиняти роботу магазину. Магазин працював, здійснюючи торгівлю товарами у відповідності до вимог постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року, чинною на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка дозволяла роздрібну торгівлю засобами зв`язку та гігієни. У асортименті даного магазину представлені засоби зв`язку та гігієни. Магазин здійснював продаж виключно засобами зв`язку та гігієни. Він не є суб`єктом даного правопорушення, оскільки є керуючим магазину «Ельдорадо № 135», який є суб`єктом господарської діяльності, генеральним директором є ОСОБА_2 , якій належить право зупиняти діяльність підприємства, у тому числі окремих торгових одиниць.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали, додані до протоколу, вислухавши пояснення учасників розгляду справи, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Диспозиція ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Відповідно до ст. 41 вказаного Закону особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення ним 08 січня 2021 року Постанови КМУ від 22 липня 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», при цьому фабула протоколу не містить в собі посилання на порушення ОСОБА_1 конкретного підпункту нормативно-правового акта, яким визначено коло заборон на період карантину на території України.

З огляду на те, що протокол про адміністративе правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, вважаю, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративе правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінується особі.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії") у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитеме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення суб`єктом адміністративного правопорушення є ОСОБА_1 , як особа, яка здійснює господарську діяльність.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1, п. 2. ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами Господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного Кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з наказу № 3 130-КД від 02 жовтня 2017 року, наданого у судовому засіданні ОСОБА_1 , останній з 02 жовтня 2017 року переведений з посади заступника керуючого магазином на посаду керуючого магазином. ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем – ТОВ «ДІЄСА» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 36483471), який і є безпосереднім суб`єктом господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 є найманим працівником ТОВ «ДІЄСА», тому він не може бути суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, всі викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.

Як вбачається з матеріалів справи, під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , працівниками поліції було порушено вимоги щодо зібрання достатніх доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До матеріалів справи не долучено належних доказів, на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 у вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, в протоколі не зазначені свідки події, адміністративний матеріал не містить письмових пояснень осіб, які нібито відвідували магазин у вказаний в протоколі час, відсутні фіскальні чеки, що підтверджують роботу магазину у вказаний день.

Доданий на підтвердження вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУПАП диск з фотознімками не містить даних про місце його створення, ідентифікацію магазину.

Відповідно до положень статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Виходячи положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішення, докази необхідно оцінювати, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 53 рішення від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 42 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України).

У п. 43 рішення від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Відповідно до ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Пунктом 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту старшого дільничного Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 08 січня 2021 року, диску з фотографіями, на яких зображені в торгівельному залі невстановлені особи, відповідно, вищевказані фотографії суд не вважає можливим прийняти як належний доказ по справі, на підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - до матеріалів справи не долучено жодного документу.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, зокрема відсутні пояснення свідків, які б підтвердили порушення вимог закону, яке інкримінується ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим доказом, а враховуючи позицію ОСОБА_1 та вимоги ст. 62 Конституції України, суд усі сумніви тлумачить на його користь.

За таких обставин, оскільки суд не уповноважений виходити за межі протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнає, матеріалами справи протиправні дії ОСОБА_1 передбачені ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підтверджується, підстав для його притягнення до відповідальності не вбачається через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Суддя, вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, дійшла до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та наявності підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 9, 10, 44-3, 245, 247, 251, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі скарги в 10-ти денний строк з дня винесення постанови.

Суддя: Н.Г. Самоткан