Постанова № 9493909, 16.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 квітня 2010 р. № 2-а- 1955/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання- Міхно А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Борбонюк О.В.

першого відповідача - Нос В.В.,

другого відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес"

до Харківської митниці Державної Митної служби України, Головного управління Державного казначейства Україні в Харківській області проскасування рішення, картки та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Торгівельна фірма «Велес» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених в судовому засіданні позовних вимог, просить суд скасувати: рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Харківської митниці Державної Митної служби України про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р., картку відмови Харківської митниці Державної Митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні № 800000003/2009/000946 від 14.12.2009р., стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес" надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 411255,54 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес" суму сплачених судових витрат - судовий збір в сумі 1703,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що жодна з підстав, яка передбачена ст. 267 Митного кодексу України щодо неможливості застосування методу №1 визначення митної вартості товарів та необхідності застосування іншого методу відсутня. В наданих позивачем документах наявна вся необхідна інформація для визначення митної вартості саме за першим методом. При декларуванні митної вартості, Харківська митниця Державної Митної служби України має право згідно із законодавством України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Державної митної служби України використовувати оформлені митні декларації, відповідно до яких визначати рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Проте, Харківська митниця Державної Митної служби України не визначає митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів із використанням оформлених ВМД , а використовує базу даних Державної митної служби України, до якої митний брокер доступу не має. Дії Харківської митниці Державної Митної служби України позивач вважає незаконними, оскільки відсутні підстави неможливості застосування першого методу визначення митної вартості та необхідності застосування іншого методу. Крім того, контрактна вартість імпортованого товару відповідає ринковій вартості.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник першого відповідача - Харківської митниці Державної Митної служби України в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Харківська митниця Державної Митної служби України зобовязана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами». У Харківській митниці Державної Митної служби України виникли сумніви щодо заявленої декларантом вартості хурми. Також, позивачем не було надано на вимогу митниці додаткові документи, перелічені в пп.7-11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження» №1766 від 20.12.2006р. У звязку з відсутністю додаткових документів та інформації про вартість зазначених товарів Харківська митниця Державної Митної служби України прийняла рішення про неприйняття методу визначення митної вартості «за ціною договору», який був використаний позивачем.

Представник другого відповідача Головного управління Державного казначейства Україні в Харківській області, який є суб»єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності другого відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши представника позивача та представника першого відповідача, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову зі слідуючих підстав.

Встановлено, що 14.12.2009 р. Приватним підприємством «Торгівельна фірма «Велес» надана відповідачу ВМД № 800000003/9/345693, якою декларувалися товари, що надійшли на адресу позивача: хурма свіжа (врожаю 2009 року) 148000кг (далі товар). Позивач визначив митну вартість товару, використовуючи основний (перший) метод, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у сумі 8880,00 дол. США, що становить 70887,26 грн.

14.12.2009 р. Харківська митниця Державної Митної служби України здійснила митну оцінку товару, та винесла рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1. Відповідно до зазначеного рішення перший відповідач визначив митну вартість за методом № 6 для товарів у розмірі 94720 дол. США.

Враховуючи видачу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні № 800000003/2009/000946 від 14.12.2009 р., позивачем складено ВМД №800000003/9/345737 від 15.12.2009 р., здійснено митне оформлення згідно з рішенням про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р. (з коригуванням за графою 45) у сумі 94720 дол. США, що на день митного оформлення становить 755 922,43грн.

Керуючись рішенням про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р., позивачем були подані ВМД: 16.12.2009р.№ 800000003/9/345770 і 18.01.2010р. № 800000015/0/320379 на той же товар, що надійшов від того ж виробника, що й за ВМД №800000003/9/345693 від 14.12.2009 р., з урахуванням ціни, визначеної Відділом контролю митної вартості Харківської митниці Державної Митної служби України. При подачі ВМД 16.12.2009р. № 800000003/9/345770 і 18.01.2010р. № 800000015/0/320379 позивач був змушений звертатися до митниці з листами № 5 від 16.12.2009 р. і № 1 від 16.01.2010р. відповідно за дозволом на випуск товарів у вільний обіг під гарантію сплати до державного бюджету суми податків та зборів у відповідності до рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р.

Для підтвердження обґрунтованості застосування методу оцінки товару за ціною угоди позивач надав Харківській митниці Державної Митної служби України наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір з азербайджанським підприємством № 16 від 20.10.2009 р. та специфікація до нього № 1 (на підставі наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001 р. (реєстр.№833) «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» п. 3; Переліку нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів);

- рахунок-фактура №01 від 25.11.2009 р. (згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16 липня 1999 р.);

- декларація країни відправлення (відповідно до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» № 227 від 05.10.2006 р. Загальний додаток, розділ 3 «Митне оформлення та інші митні формальності» Декларація на товари, МК України, ст.1 п.12, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» № 574 від 09.06.1997р.).

- залізничні накладні №№0032552, 0032553, 0032554, 0032555 (відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951р.);

- сертифікат походження (відповідно до положень Митного кодексу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1864, визначено Порядок визначення країни походження товару, що переміщається через митний кордон України. Саме цим документом регламентовано процедури контролю за правильністю визначення країни походження товарів. Зазначеним Порядком встановлено, що декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, що ввозяться на територію України, здійснюється за методами: оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості; резервний метод. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються КМУ, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.06 № 1766 затверджено “Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”(надалі Порядок). Перелік документів, які необхідно подати декларанту для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість зазначено у п.7,8 Порядку.

Відповідно до п.10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватись на обєктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Відповідно до п.11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі “Для відміток митниці”декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі “Для відміток митного органу”.

Пункт 13 Порядку передбачено обовязок декларанта подати додаткові документи, визначені у п.11 Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Відповідно до п. 14 зазначеного Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Позивач визначив митну вартість у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами договору №16 від 20.10.2009 р. та специфікацією до нього №1, якими передбачено, що ціна товару встановлюється у доларах США та вказується в специфікаціях, що є невідємною частиною договору.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України митному контролю пiдлягають усi товари i транспортнi засоби, які перемiщуються через митний кордон України.

Пунктом 15 статтi 1 Митного кодексу України визначено, що митний контроль це сукупнiсть заходiв, що здiйснюються митними органами в межах своєї компетенцiї з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених в установленому законом порядку.

Стаття 41 Митного кодексу України визначає конкретнi форми митного контролю. Митний контроль здiйснюється безпосередньо посадовими особами митних органiв шляхом:

1) перевiрки документiв та вiдомостей, необхiдних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарiв, i транспортних засобiв, особистого огляду громадян);

3) облiку товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осiб пiдприємств;

5) перевiрки системи звiтностi та облiку товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, а також своєчасностi, достовiрностi, повноти нарахування та сплати податкiв i зборiв, якi вiдповiдно до законiв справляються при перемiщеннi товарiв через митний кордон України;

6) огляду територiй та примiщень складiв тимчасового зберiгання, митних лiцензiйних складiв, спецiальних митних зон, магазинiв безмитної торгiвлi та iнших мiсць, де знаходяться або можуть знаходитися товари i транспортнi засоби, що пiдлягають митному контролю, чи провадиться дiяльнiсть, контроль за якою покладено на митнi органи законом;

7) використання iнших форм, передбачених цим Кодексом та iншими законами України з питань митної справи.

Порядок здiйснення митного контролю визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до норм цього Кодексу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» № 339 від 09.04.2008р., контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження» №1766 від 20.12.2006р. Вказана вимога відповідає ч.1 п.1 ст. 41 Митного кодексу України, згідно з якою митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю.

Відповідно до п.3 Наказу Державної митної служби України № 602 від 24.06.2009 р. (реєстр.№669 від 21.07.2009 р.) «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів застосовуються форми митного контролю, передбачені ст.41 Митного кодексу України. Розділ 2 вказує послідовність дій посадових осіб при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів шляхом:

1.1. Перевірки відомостей, що містяться у поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах, а саме: декларації митної вартості (далі ДМВ); вантажній митній декларації, графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару; документах, що підтверджують заявлену митну вартість, передбачених Порядком декларування згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження» №1766 від 20.12.2006р.

1.2. Перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування ПКМУ №1766 від 20.12.2006 р.

1.3. Перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування ПКМУ №1766 від 20.12.2006 р.

1.4. Контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

1.5. Контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.

1.6. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність умов або застережень, що унеможливлюють визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

1.7. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

1.8. Перевірки правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України мають додаватися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

1.9. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

1.10. Вивчення маршруту транспортування товарів.

1.11. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

1.12. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

1.13. Консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів.

1.14. Застосування інших, передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи, форм контролю.

А відповідно до п. 8 цього наказу, митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів у випадках, якщо: митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару; декларант відмовився від пропозиції митного органу визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення; декларантом не подані документи або подані з порушенням строку; у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності, а також наявні умови, що унеможливлюють використання декларантом обраного методу визначення митної вартості.

Статтею 267 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві;

4) покупець і продавець не є повязаним між собою особами або хоч і є повязаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж той, який був використаний для її визначення. Лист з Бюро експертизи споживчих товарів Гянджа-Газахського регіонального відділення Азербайджанської Республіки №18 від 05.11.2010 р. з вартістю хурми свіжої на ринках Азербайджанської Республіки де вартість товару складає 0,06 дол. США за 1кг був у розпорядженні Харківської митниці Державної Митної служби до винесення рішенні про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р., де вартість товару складає 0,64 дол. США за 1кг.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Загальне визначення терміна «документ» надано у ст. 27 Закону України «Про інформацію» №2657 від 02.10.1992 р.: документ це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві. Документи поділяються на первинні та вторинні, а також на правові, управлінські, науково-технічні тощо. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант подає документи згідно з ч.2 ст.264 Митного кодексу України та п.7, 8, 9, 11 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» № 1766 від 20.12.2006 р. Таким чином, йдеться про документи, що фіксують, відповідно до Митного законодавства, наявність певних юридичних фактів і надають субєкту зовнішньоекономічної діяльності повноваження на вчинення певних дій (визнання митної вартості за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції) ст. 267 МК України).

Посилання першого відповідача, на те що позивачем не надано на вимогу Харківської митниці Державної Митної служби документів для визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, а тому це зробило неможливим визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною угоди), є безпідставним, оскільки матеріали справи і представлені першим відповідачем копії документів про визначення митної вартості за рішенням відділу контролю митної вартості та номенклатури про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009р., свідчать про те, що позивачем надані усі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, які передбачені п.7-11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження» №1766 від 20.12.2006р.

Окрім того, в судовому засіданні представник першого відповідача надав суду копію витягу БД ЕК ВМД ЄАІС ДМС, який виступає в якості обставин та джерела інформації для проведення митної оцінки щодо рішення № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р. У наданому витягу вказаний 6(резервний) метод корегування, це свідчить що вартість, яка бралася Харківською митницею Державної Митної служби для проведення митної оцінки для винесення рішення № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р. була скорегована. Це суперечить Митному кодексу України, який вимагає брати за основу тільки вартість товарів, митне оформлення яких здійснено із застосуванням першого методу (за ціною угоди) визначення митної вартості. Перший відповідач не надав правового обґрунтування використання БД ЕК ВМД ЄАІС ДМС, яке б вказувало на необхідні реквізити документа та встановлювало форми та порядок використання відповідно до законодавства. Дана обставина унеможливлює ставлення суду до цієї копії як до доказу та офіційного документа, тому судом вона не приймається за доказ.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчили б про направлення відповідачем на адресу позивача вимоги із зазначенням, які саме додаткові документи необхідно було надати позивачу. Тому заперечення відповідача у частині неможливості визначення митної вартості за ціною угоди через ненадання позивачем додаткових документів не підтверджуються матеріалами справи та не можуть бути взяті судом до уваги.

Аналізуючи фактичні обставини справи та подані до суду письмові докази і пояснення сторін суд приходить до висновку, що відсутні підстави для незастосування методу оцінки за ціною товарів, які імпортуються (перший метод).

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 05.10.2006р. № 227, Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі Кіотська конвенція). Згідно з положенням Кіотської конвенції, для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур з існуючими міжнародними стандартами кожна договірна сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила (ст.13 Кіотської конвенції). В главі 3 загального додатку 13 Кіотської конвенції вказано:

«(b) Документи, які подаються до декларації на товари

3.12 Стандартне правило

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог стосовно застосування митного законодавства».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Господарського кодексу України при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін. А згідно з ч. 3 ст. 191 Господарського кодексу України державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. По даному виду товару державне регулювання цін не здійснюється та індикативні ціни не встановлені.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 р., справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарі», а «звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 507 від 03.12.1990 р., політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. З цією метою застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товари і послуги, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання (ст. 7).

Суд також зазначає, що у відповідності до ст.273 Митного Кодексу, резервний метод оцінки товарів, що імпортується, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним Кодексом України.

При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість, обовязковою вимогою до всіх базових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх привязка до конкретного товару. Така умова встановлена ст.273 Митного Кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Тобто, ціна що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані(комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяє його однозначно ідентифікувати.

У відповідності до п.7 ст.273 Митного Кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті зокрема на підставі довільної чи фіктивної вартості або системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

При визначенні митної вартості товару першим відповідачем не було враховано різницю у виробниках, кількість товару, характеристика товару, що безумовно є фактором, який впливає на ціну товару.

У договорі № 16 від 20.10.2009 р. та специфікації до нього № 1 між ПП ОСОБА_1 (Азербайджан) та ПП «Торгівельна фірма «Велес» зазначена контрактна ціна товару. По даному виду товару державне регулювання цін не здійснюється. Таким чином, митна вартість хурми свіжої врожаю 2009 року, яка поставляється на митну територію України, відповідно до договору №16 від 20.10.2009 р. та специфікації до нього №1 між ПП ОСОБА_1 (Азербайджан) та ПП «Торгівельна фірма «Велес», станом на 14.12.2009 року дорівнює контрактній вартості, що підтверджується наданими письмовими доказами та поясненнями позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Харківської митниці Державної Митної служби України про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р. та картка відмови Харківської митниці Державної Митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні № 800000003/2009/000946 від 14.12.2009р. були прийняті першим відповідачем неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства України, а отже, як незаконні рішення є нечинними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.6 ст.264 Митного Кодексу України зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів(обовязкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів(обовязкових платежів)повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 2.1. “Порядку перерахування до Державного бюджету України митних платежів”, затвердженого спільним Наказом Державного казначейства України та Державної митної служби України № 149/416 від 31.07.2002 року, митні платежі та інші податки і збори, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства у розрізі кодів класифікації доходів бюджету”.

Так, відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”: “Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеній у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування…”.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”ввезення товарів в митному режимі імпорту, як обєкт оподаткування, оподатковується за ставкою 20%.

Виходячи з визначення Харківською митницею розміру митної вартості товару 2268981,59 грн. до сплати було визначено та сплачено позивачем розмір ПДВ 453803,52 грн., що на 411255,54 грн. перевищує розмір ПДВ, що було визначено Приватним підприємством "Торгівельна фірма "Велес", виходячи з заявленої декларантом митної вартості за ціною договору (розмір визначеного Приватним підприємством "Торгівельна фірма "Велес" до сплати 42547,98 грн.). У звязку з тим, що суд дійшов висновку про незаконність винесеного першим відповідачем рішення про визначення митної вартості № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р., таким чином, сума у розмірі 411255,54 грн. є сумою надмірно сплачених Приватним підприємством "Торгівельна фірма "Велес" платежів до бюджету з податку на додану вартість, що підлягають стягненню з Державного бюджету України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення першого відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 41, 262, 266, 267 Митного кодексу України, ст.ст. 9, 71, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес" до Харківської митниці Державної Митної служби України, Головного управління Державного казначейства Україні в Харківській області про скасування рішення, картки та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість- задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Харківської митниці Державної Митної служби України про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/003865/1 від 14.12.2009 р.

Скасувати картку відмови Харківської митниці Державної Митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні № 800000003/2009/000946 від 14.12.2009р

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес" (код ЄДРПОУ: 36374800, юридична адреса: 61052, м. Харків, пр. Пискунівський, 4, р/р 2600930128985 в ВАТ “Реал Банк”, МФО 351588) надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 411255,54 грн. ( чотириста одинадцять тисяч двісті п”ятдесят п”ять) грн. 54 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Велес" (код ЄДРПОУ: 36374800, юридична адреса: 61052, м. Харків, пр. Пискунівський, 4, р/р 2600930128985 в ВАТ “Реал Банк”, МФО 351588) суму сплачених судових витрат - судовий збір в сумі 1703 (одна тисяча сімсот три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

У повному обсязі постанова виготовлена 16.04.2010р.

Суддя О.В. Заічко