Рішення № 94936167, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року м. Київ №640/25848/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства у справах ветеранів Українипровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства у справах ветеранів України:

- визнати протиправними дії Міністерства у справах ветеранів України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи.

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно Закону України «Про статус ветеранів війти, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду II групи, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що Міністерством у справах ветеранів України протиправно відмовлено у призначенні допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, позивач зазначає, що є інвалідом другої групи, був звільнений з військової служби Наказом командира військової частини-польова пошта В1740 № 119 від 08.06.2015 року. В період з 16.07.2014 року по 09.09.2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Відповідно до Витягу з протоколу засідання ЦВЛК № 927 від 22.03.2017 року, було встановлено, що отримані захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини. 02.09.2015 року, позивачу, під час первинного огляду, встановлено третю групу інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби. При повторному огляді з 22.03.2017 року, підтверджено третю групу інвалідності, але змінено причину її встановлення - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини. З 19.09.2018 року, було встановлено другу групу інвалідності з причиною захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини. 17.01.2019 року, ОСОБА_1 було отримано посвідчення серії НОМЕР_1 , яким підтверджується факт надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війти, гарантії їх соціального захисту».

27.10.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/25848/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника Міністерства у справах ветеранів України надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , в період з 16.07.2014 року по 09.09.2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. ОСОБА_1 , було звільнено з військової служби Наказом командира військової частини-польова пошта В1740 № 119 від 08.06.2015 року.

Згідно довідки МСЕК від 18.09.2015 серії 12ААА № 206808 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності з 02.09.2015 із причиною інвалідності: «захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби». ІІІ групу інвалідності було підтверджено з 22.03.2017 року, із причиною інвалідності: «захворювання,так пов`язане із захистом Батьківщини» (довідка МСЕК від 18.04.2017 серії 12ААА № 782352).

Після повторного огляду МСЕК згідно довідки від 20.10.2018 серії 12ААБ № 101855 ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності з 19.09.2018 із причиною інвалідності: «захворювання, так пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідно до Витягу з протоколу засідання ЦВЛК від 22.03.2017 № 927, ОСОБА_1 було встановлено, що отримані захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності.

22.09.2020 за вих. № 8025/05/09.4-20 Міністерством у справах ветеранів було повідомлено позивачу, що згідно з протоколом Міжвідомчої комісії від 09.07.2020 № 4 прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам, зазначеним у пунктах 11 - 14 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

Як було встановлено судом, 17.01.2019 ОСОБА_1 було отримано посвідчення серії НОМЕР_1 , яким підтверджується факт надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, деяких категорій осіб.

У п. 2 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, визначено коло осіб, які є отримувачами одноразової грошової допомоги, до яких належить і ОСОБА_1 .

Як вже зазначалося судом вище та вбачається з матеріалів справи, протоколом ЦВЛК від 22.03.2017 № 927, ОСОБА_1 було встановлено, що отримані захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини. А 17.01.2019 ОСОБА_1 було видано посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач є особою з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення інвалідності особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, - з дати, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 6 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання призначається та виплачується особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, залежно від групи інвалідності в таких розмірах: 400 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до п. 8 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, особи, зазначені в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, подають міжвідомчій комісії заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності.

До заяви додаються копії таких документів: посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У зв`язку з чим позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів з заявою, в якій просив розглянути подані ним матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2016 № 336.

Відповідно до п. 9 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, Міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні.

Аналогічне положення передбачене і п. 3 розділу V Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.11.2014 № 867.

Так, на виконання вищевказаних норм законодавства, Міжвідомчою комісією було направлено запит до Міністерства оборони України, у відповідь на який Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 01.04.2020 № 2848/02/07.1-20 повідомив Міністерству у справах ветеранів України, що ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини, було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 143 540 грн.

За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї матеріалів, на засіданні Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», прийнято рішення, оформлене протоколом № 4 від 09.07.2020, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що одноразова грошова допомога призначена та виплачена відповідно до іншого закону, ніж Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як вбачається із п. 4 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором одержувача одноразової грошової допомоги.

Аналогічне за суттю положення передбачене і в ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Судом було встановлено, що у 2017 році позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 143 540 грн. (у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності). Зазначена допомога була виплачена відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Натомість, право на отримання ОГД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виникло у позивача у 2018 році.

Отже, при встановлені інвалідності ІІІ групи ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи та отримав одноразову грошову допомогу через Міністерство оборони України, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Після встановлення ІІ групи інвалідності, позивач подав документи до Міністерства у справах ветеранів України, при цьому не реалізувавши це право через Міністерство оборони України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Зазначений абзац ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» було включено до вказаного Закону на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017.

Аналіз даної норми чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною причини інвалідності може бути проведена лише у випадку, якщо така зміна відбулась протягом двох років з дня встановлення інвалідності вперше, у інших випадках виплата допомоги не відбувається.

Проте, такий підхід підлягає застосуванню у тому випадку, якщо на момент виникнення спірних правовідносин абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» вже діяв, тобто після 01.01.2017.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, вперше інвалідність позивачу було встановлено 02.09.2015, а саме у момент, коли ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ще не було доповнено абзацом 2.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 01.03.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у його постанові від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 (адміністративне провадження № К/9901/58213/18).

Суд наголошує на тому, що повторно ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності з 22.03.2017. В подальшому відбувалась зміна групи інвалідності на ІІ з 19.09.2018.

Беручи до уваги факти щодо первинного встановлення інвалідності з урахуванням застереження щодо набрання чинності абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (первинне встановлення інвалідності - 02.09.2015 та зміни причини інвалідності (19.09.2018), суд приходить до висновку, що зміна причини інвалідності відбулась в межах 2-річного терміну, передбаченого абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який надає позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, суд за результатами аналізу практики Європейського Суду з прав людини (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України») та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд погоджується з доводами позивача про те, що обрахування розміру інвалідності має відбуватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, оскільки відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

У спірному випадку встановлення позивачу інвалідності ІІ групи відбулося 19.09.2018, що і надала позивачу право на отримання ОГД відповідно до іншого закону.

Тому, суд переконаний, що обраховувати розмір ОГД потрібно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, оскільки саме в 2018 році позивач набув право на отримання ОГД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і саме в цьому році йому було встановлено інвалідність ІІ групи.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Міністерства у справах ветеранів України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до п. 9 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, Міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, та враховуючи той факт, по позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства у справах ветеранів України (01001, м. Київ, провулок Музейний, 12, ЄДРПОУ 42657144) щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) як інваліду ІІ групи.

Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України (01001, м. Київ, провулок Музейний, 12, ЄДРПОУ 42657144) прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), згідно Закону України «Про статус ветеранів війти, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду II групи, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа