Ухвала суду № 94936141, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

16 лютого 2021 року м. Київ № 640/3484/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Телявського Анатолія Миколайовича

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю

«ОТП ФАКТОРИНГ Україна»,

Державне підприємство «Сетам»

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна», в якій просить суд визнати незаконними дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Тслявського Анатолія Миколайовича щодо передачі квартири за адресою АДРЕСА_1 на реалізацію (електронні торги) в ДІІ «СЕТАМ» та зобов`язати вчинити дії щодо зняття квартири за адресою АДРЕСА_1 з реалізації в ДП «Сетам», зокрема на електронному майданчику setam.net.ua.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/3484/21, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов, а саме: зупинити реалізацію арештованого майна та заборонити ДП "СЕТАМ" та будь-яким іншим особам реалізацію(продаж) квартири за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказує на очевидну протиправність дій Приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича . Зазначено, що підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03 червня 2014 року Верховна Рада України постановила, що протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеною будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Вказано, що оскільки будинок (предмет іпотеки) використовується як місце постійного проживання позивача, та у її власності відсутнє інше нерухоме житлове, а площа квартири не перевищує 140 кв. метрів, то на нього у даному випадку не може звернуте стягнення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства Українии суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Так, ОСОБА_1 з метою захисту порушених прав звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна», в якій просить суд визнати незаконними дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Тслявського Анатолія Миколайовича щодо передачі квартири за адресою АДРЕСА_1 на реалізацію (електронні торги) в ДІІ «СЕТАМ» та зобов`язати вчинити дії щодо зняття квартири за адресою: АДРЕСА_1 з реалізації в ДП «Сетам», зокрема на електронному майданчику setam.net.ua.

Як вбачається із поданих позивачем доказів, зокрема, витягу із сайту ДП "Сетам" приватним виконавцем були вчинені дії в рамках виконавчого провадження №59997462 щодо реалізації арештованого майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 . Згідно вказаного витягу, електронні торги з реалізації вказаного майна мають відбутися 25.02.2021.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Частиною другою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.08.2016 №2831/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.

Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Слід урахувати, що реалізація арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів має наслідком перехід права власності на таке майно до особи, яка його придбає.

Вчинення відповідачем та ДП «СЕТАМ» дій, спрямованих на реалізацію арештованого майна, зокрема проведення аукціону, призначеного на 25.02.2021 та, як результат, відчуження нерухомого майна, фактично унеможливить виконання рішення суду, забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно пункту 2 розділу ХІ «Визнання електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) такими, що не відбулися, зупинення електронних торгів та зняття майна з реалізації» Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1301/29431, підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна.

Враховуючи викладене та виходячи із змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення.

При цьому, встановлення таких заходів забезпечення адміністративного позову до вирішення судом спору у даних правовідносинах, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні №59997462, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що здійснюється Державним підприємством "Сетам" на електронних торгах до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/3484/21.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню згідно з частиною першою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала може бути пред`явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 17 лютого 2024 року.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є:

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржниками у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є:

- Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій Миколайович (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6 офіс 26);

- Державне підприємство "Сетам" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.