Рішення № 94936118, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 лютого 2021 року справа №640/7638/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доАнтитерористичного центру при Службі безпеки України (далі по тексту - відповідач, Антитерористичний центр при СБУ)про1) визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 23 квітня 2018 року №50/дск, яким відмінено абзац 3 параграфу 9 наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 26 жовтня 2016 року №132дск про залучення полковника юстиції ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції, як нереалізований; 2) визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 24 квітня 2018 року №114дск (по стройовій частині), яким відмінено абзац пункту 5 наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20 лютого 2016 року №51 про перебування полковника юстиції ОСОБА_1 у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, як нереалізованийВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних наказів, оскільки накази від 26 жовтня 2016 року №132дск та від 20 лютого 2016 року №51 є реалізованими шляхом відрядження до районів проведення Антитерористичної операції (далі по тексту - АТО) групи військовослужбовців, до якої входив позивач; повноваження Головного військового прокурора з приводу звернення до Антитерористичного центру при СБУ про скасування власних наказів про залучення до проведення АТО, як нереалізованих, чинним законодавством не передбачені; відповідач порушив принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, оскільки скасування наказів відбулось після звільнення позивача; скасування наказів про залучення позивача до проведення АТО носить дискримінаційний характер, враховуючи факт надання довідки про участь в АТО іншим учасникам, відрядженим для виконання спільного завдання з позивачем.

Ухвалою від 22 квітня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/7638/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про правомірність прийняття оскаржуваних наказів, оскільки інформація, щодо виконання ОСОБА_1 завдань АТО на лінії зіткнення в умовах бойових дій та виконання контррозвідувальних (протидиверсійних) заходів відсутня.

Позивач у відповіді на відзив наголосив на обґрунтованості позовних вимог.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що органи прокуратури не є суб`єктом боротьби з тероризмом, а тому її працівники залучаються до антитерористичної операції як військовослужбовці, а не працівники прокуратури, а тому повинні виконувати не лише свої службові обов`язки, а й завдання АТО на лінії зіткнення в умовах бойових дій та виконання контррозвідувальних (протидиверсійних) заходів.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Згідно з наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 20 лютого 2016 року №51, ОСОБА_1 , прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вважається таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань полковника юстиції, з 28 по 30 грудня 2015 року.

Згідно з наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 26 жовтня 2016 року №132ДСК «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України» полковника юстиції ОСОБА_1 , прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, залучено до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей працівників управління Головної військової прокуратури, з 05 по 09 жовтня 2015 року та з 01 по 07 листопада 2015 року.

Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 24 квітня 2018 року №114дск внесено зміни до пункту 5 наказу від 20 лютого 2016 року №51 у зв`язку з не перебуванням працівника Генеральної прокуратури України у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань, абзац «полковника юстиції ОСОБА_1 , прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» відмінено як нереалізований.

Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 23 квітня 2018 року №50/дск «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України» абзац 3 параграфу 9 наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 26 жовтня 2016 року №132ДСК «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України» відмінено як нереалізований.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Статтею 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою.

Координацію діяльності суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру», статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою врегулювання порядку направлення особового складу військових прокуратур у місцевість, де запроваджено надзвичайний, воєнний стан або проводиться антитерористична операція, наказом Генеральної прокуратури України від 05 грудня 2016 року №393 затверджено Порядок направлення особового складу військових прокуратур у місцевість із особливим правовим режимом (далі по тексту - Порядок).

Військовослужбовці військових прокуратур можуть відряджатися у службове відрядження у місцевість із особливим правовим режимом для виконання окремих службових завдань (пункт 2 розділу ІІ Порядку).

Військовослужбовці військових прокуратур, які здійснюють свої повноваження у місцевості з особливим правовим режимом, за погодженням із відповідним керівником органу військової прокуратури можуть брати участь у здійсненні заходів правових режимів воєнного стану, надзвичайного стану або антитерористичної операції згідно з їх призначенням та специфікою діяльності у порядку, визначеному законодавством (пункт 2 розділу IV Порядку).

Військовослужбовці військових прокуратур, які перебувають у відрядженні в місцевості з особливим правовим режимом для виконання окремих службових завдань, на підставі мотивованого листа керівника органу військової прокуратури можуть залучатись до здійснення заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу (пункт 3 розділу IV Порядку).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що військовослужбовці військових прокуратур можуть відряджатися у службове відрядження у місцевість із особливим правовим режимом та брати участь у здійсненні антитерористичної операції згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Як встановлено судом вище, наказами від 20 лютого 2016 року №51 та від 26 жовтня 2016 року №132ДСК ОСОБА_1 залучався до проведення АТО на території Донецької та Луганської області з метою виконання службових завдань у відповідні періоди.

Наказами Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора А. Матіоса від 02 жовтня 2015 року №275-в, від 30 жовтня 2015 року №382-в, від 12 листопада 2015 року №531-в, від 24 грудня 2015 року №809-в, ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до Луганської області з метою проведення перевірки матеріалів кримінальних проваджень та участі у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні.

Факт перебування позивача у Луганській області та виконання ним службових завдань підтверджується такими документами: довідкою Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор»; звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та проїзними документами про відрядження до районів АТО за період з 05 жовтня 2015 року по 09 жовтня 2015 року та з 15 листопада 2015 року по 24 листопада 2015 року.

При цьому відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 перебував в районах проведення антитерористичної операції та виконував службові завдання

Враховуючи, що службові відрядження позивача грунтувались на відповідних наказах та розпорядженнях відповідача, виїзди та їх реалізація, а також виконання службових завдань підтверджується відповідними документами, суд приходить до висновку, що накази від 20 лютого 2016 року №51 та від 26 жовтня 2016 року №132ДСК є реалізованими.

У свою чергу, підставою для прийняття спірних наказів є лист заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора А. Матіоса від 02 квітня 2018 року №10/7-229, у якому вказано, що накази від 20 лютого 2016 року №51 та від 26 жовтня 2016 року №132ДСК підлягають скасуванню, як нереалізовані, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 направлявся до прокуратур та судових органів, розташованих в районах проведення антитерористичної операції у службові відрядження, зазначені виїзди не пов`язані із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Суд звертає увагу, що функції та завдання, які виконував позивач під час перебування в районах проведення антитерористичної операції, а також наявність чи відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій, не є предметом цього спору.

Крім того, чинним законодавством не передбачено порядку та повноважень відповідача відміняти видані ним накази, як нереалізовані, у тому числі, на підставі листа заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України Забродського М.В. від 23 квітня 2018 року №50/дск, яким відмінено абзац 3 параграфу 9 наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 26 жовтня 2016 року №132дск про залучення полковника юстиції ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції, як нереалізований та наказ від 24 квітня 2018 року №114дск, яким відмінено абзац пункту 5 наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20 лютого 2016 року №51 про перебування полковника юстиції ОСОБА_1 у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, як нереалізований, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваних наказів, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України Забродського М.В. від 23 квітня 2018 року №50/дск, яким відмінено абзац 3 параграфу 9 наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 26 жовтня 2016 року №132дск про залучення полковника юстиції ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції, як нереалізований.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України Забродського М.В. від 24 квітня 2018 року №114дск (по стройовій частині), яким відмінено абзац пункту 5 наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20 лютого 2016 року №51 про перебування полковника юстиції ОСОБА_1 у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, як нереалізований.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Антитерористичний центр при Службі безпеки України (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 5/2; ідентифікаційний код 20003727).

Суддя В.А. Кузьменко