Рішення № 94936095, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року м. Київ № 640/17706/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

податкової вимоги та рішень,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2018 року №№ 0091114204, 0091144204, 0091164204, 0091224204, 0091284204, 0091214204, 0031174204, 0091274204; вимогу про сплату боргу від 28 листопада 2019 року № Ф-120; рішення про застосування штрафних санкцій від 28 листопада 2019 року № 0091164204 та № 0091184204; податкове повідомлення - рішення від 30 березня 2020 року № 0026774204.

В обґрунтування позову зазначено, що акт перевірки, на підставі висновків якого прийняті спірні рішення, не підписаний посадовими особами які проводи перевірку, а тому неналежне оформлення відповідачем акта перевірки свідчить про порушення контролюючим органом своїх процедур, а тому прийняті за таких обставин рішення не можуть вважатись правомірними, інакше це свідчитиме про надання контролюючому органу можливості уникати виконання своїх обов`язків і не сприятиме юридичній визначеності у правовідносинах з платниками податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 26 серпня 2020 року.

У підготовче засідання 10 листопада 2020 року прибули представники позивача та відповідача.

На підставі статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України, підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Під час підготовчого провадження судом вчинено дії в межах статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом проведено підготовчі дії, які необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження, і призначення судового засідання для розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08 грудня 2020 року.

У судовому засіданні 08 грудня 2020 року представник позивача адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти позову заперечив.

У відзиві на позов, відповідачем підтримано висновки акту перевірки. Щодо посилань позивача на відсутність підпису посадової особи, яка проводила перевірку відповідачем зазначено, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки, наведено посилання на постанову Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19.

У відповіді на відзив позивачем наведено обґрунтування правомірності позову із додаванням первинних документів на їх підтвердження.

Розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

На підставі статті 20, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України та плану графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, головним державним ревізором-інспектором відділу панових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб ГУ ДПС у місті Києві Кіницею Василем Васильовичем, головним державним ревізором-інспектором відділу панових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб ГУ ДПС у місті Києві Анищенко Валентиною Михайлівною та головним державним ревізором-інспектором відділу панових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб ГУ ДПС у місті Києві Тібанковим Володимиром Сергійовичем проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09 червня 2017 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за з 09 червня 2017 року по 31 грудня 2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 09 червня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатом якої складено акт перевірки від 10 жовтня 2019 року № 222/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено наступні порушення:

пункту 177.2 та пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 843 867,86 грн, в тому числі: за 2017 рік - 118 992,02 грн, за 2018 рік - 724 875,85 грн;

пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого визначено податкові зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 70 322,32 грн, в тому числі: за 2017 рік - в сумі 9 916,00 грн, за 2018 рік - в сумі 60 406,32 грн;

абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування», в результаті чого нараховано суму єдиного внеску, що підлягає сплаті на загальну суму 242 399,08 грн, в тому числі: за 2017 рік - у сумі 104 797,00 грн, за 2018 рік - 137 602,08 грн;

пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування» в частині несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з єдиного внеску у розмірі 12 299,60 грн;

пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання до контролюючих органів податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2018 року та жовтень 2018 року;

пункту 187.1 статті 187, пункту 201.7 та пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2018 року у розмірі 10 560,00 грн та завищено суму від`ємного значення за серпень 2017 року - 833,00 грн, вересень 2017 року - 1666,00 грн, жовтень 2017 року - 833,00 грн, за листопад 2017 року - 1666,00 грн, за грудень 2017 року - 2624,00 грн, за січень 2018 року - 3457,00 грн, за лютий 2018 року - 4290,00 грн, за березень 2018 року - 5123,00 грн, за квітень 2018 року - 5956,00 грн, за травень 2018 року - 6789,00 грн, за червень 2018 року - 9727,00 грн, за серпень 2018 року - 833,00 грн, за вересень 2018 року - 1666,00 грн, за жовтень 2018 року - 2499,00 грн, за листопад 20118 року - 3332,00 грн, за грудень 2018 року - 4165,00 грн;

пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у частині не складання, не реєстрації в ЄРПН в терміни, встановлені Податкового кодексу України податкові накладні;

підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України у частині не подання до податкового органу за місцем реєстрації, протягом 10 робочих днів після реєстрації об`єкта нерухомості, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

На підставі вищезазначених висновків прийняті наступні рішення:

податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091114204 за порушення пункту 177.2 та пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 054 834,83 грн, в тому числі: за основним платежем - 843867,86 грн, за штрафними санкціями - 210 966,97 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091144204 за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нараховано військовий збір на суму 87 902,90 грн, в тому числі: за основним платежем - 70 322,32 грн, за штрафними санкціями - 17580,58 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій № 0091164204 від 28 листопада 2019 року за порушення абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування» нараховано штрафні санкції у розмірі 34719,61 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091224204 за порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 201.7 та пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 13 200,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 10560,00 грн за штрафними санкціями - 2640,00 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091284204 за порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 201.7 та пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення на суму 4165,00 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091214204 за порушення підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 170,00 грн;

рішення від 28 листопада 2019 року № 0091184204 за порушення на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування» нараховано штраф у розмірі 3585,34 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091174204, за порушення пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 510,00 грн;

податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091274204, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних нараховано штраф у розмірі 27 315,00 грн;

податкове повідомлення - рішення від 30 березня 2020 року №0026774204 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних нараховано штраф у розмірі 5280,00 грн.

Також, податковою вимогою від 28 листопада 2019 року позивачу визначено суму боргу у розмірі 242 399,08 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті на підставі акту перевірки від 10 жовтня 2019 року № 222/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень № 25/26-15-42-04 від 25 листопада 2019 року.

Судом встановлено, що в акті від 10 жовтня 2019 року № 222/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , складеному за наслідками перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відсутній підпис посадової особи, яка була зазначена у вступній частині акту та проводила перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, підпис головного державного ревізора-інспектора відділу панових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб ГУ ДПС у місті Києві Тібанкова Володимира Сергійовича та наявна відмітка про його передування на лікарняному.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19.

Таким чином, відхиляються судом такі доводи позивача.

Перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу за перевіряємий період встановлено, що в 2018 році оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 становить у розмірі 4 068 831,66 грн, який платник отримав на свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у сумі 3 848 951,08 грн від оптової торгівлі кабелями КГ, кабелями КВВГ 4х1, проводами ПВЗнгд 95, автозапчастинами; від послуг маркування/сортування/завантажувально-розвантажувальних робіт фрикційних матеріалів, солі та інших сипучих матеріалів; від транспортних послуг; розробка проектної документації та у готівковій формі через реєстратор розрахункових операцій у сумі 219 880,58 грн від роздрібної торгівлі підакцизної групи товарів (пиво, вино, сидр).

Перевіркою повноти декларування оподаткованого доходу за 2018 рік ФОП ОСОБА_1 із задекларованим встановлено розбіжність в розмірі 809 880,24 грн, яка виникла надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача за продані товарно-матеріальні цінності надані послуги.

Вирішуючи спір у зазначеній частині позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов`язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період.

Відповідно підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, згідно наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З тексту акта перевірки вбачається, що позивач має право займатися наступними видами господарської діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, тощо.

Матеріали справи свідчать, що у перевіряємий період позивачем укладено Договір купівлі - продажу від 02 серпня 2017 року № 02/17 із ТОВ «Торговий дім Шандрук» за умовами якого Продавець (позивач) зобов`язується на умовах цього Договору передати у Покупцеві (ТОВ «Торговий дім Шандрук») товар зазначений у видаткових накладних, а Покупець - прийняти та оплатити товар.

На підтвердження реальності господарських відносин позивача із ТОВ «Торговий дім Шандрук» надано копії видаткових накладних, згідно яких позивачем продано підакцизні групи товарів (пиво, вино, сидр).

Факт оплати підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, на підтвердження задекларованих витрат у перевірений період позивач до перевірки надав первинні бухгалтерські документи по фактично здійсненим витратам за 2017-2018 роки, за виключенням видаткових накладних укладених ТОВ «Торговий дім Шандрук», які були залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких пояснень та доказів на підтвердження неподання позивачем підтверджуючих документів на отримання доходу у загальному розмірі 4 068 831,66 грн, в тому числі: від оптової торгівлі кабелями КГ, кабелями КВВГ 4х1, проводами ПВЗнгд 95, автозапчастинами у розмірі 1 202 701,08 грн; від послуг маркування/сортування/завантажувально-розвантажувальних робіт фрикційних матеріалів, солі та інших сипучих матеріалів у розмірі 285 000,00 грн; від транспортних послуг у розмірі 2 342 916,67 грн; розробка проектної документації у розмірі 18 333,33 грн та від реалізації роздрібної торгівлі підакцизної групи товарів (пиво, вино, сидр) у готівковій формі через реєстратор розрахункових операцій у сумі 219 880,58 грн.

Суд зазначає, що вищезазначені операції не ставились під сумнів податковим органом, а тому судом досліджено господарські операції позивача із ТОВ «Торговий дім Шандрук».

Суд також звертає увагу, що відповідно до підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за епізодом порушення висновки акта перевірки викладені не чітко, не в повній мірі та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень. Зі змісту акта перевірки неможливо встановити, які саме первинні документи досліджено відповідачем під час проведення перевірки та, відповідно, які підтверджуючі документи не взяті до уваги.

В частині висновків акту щодо того, що вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю задекларованих платником в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік не пов`язані з доходом отриманим від оптової торгівлі кабелями КГ, кабелями КВВГ 4х1, проводами ПВЗнгд 95, автозапчастинами суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у розумінні статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Так, позивачем задекларовано вартість документально підтверджених витрат пов`язаних з господарською діяльністю в розмірі 2 114 027,00 у тому числі:

Бухгалтерські послуги - 3000,00 грн;

ЄЦП ФОП - 100,00 грн;

Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - 8000,00 грн;

ПЗ «М.Е.Д.О.К.» - 857,00 грн;

Комісія за виконання платежів - 1210,00 грн;

Придбання ТМЦ (ТОВ «Торговий дім Шандрук» - 2 101 666,67 грн);

Придбання фіскального РРО «Датекс» - 10 108,33 грн;

Введення в експлуатацію РРО - 558,33 грн.

Вищезазначені витрати правомірно включені позивачем до витрат фізичної особи - підприємця, відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати на бухгалтерські послуги - 3000,00 грн; ЄЦП ФОП - 100,00 грн; ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - 8000,00 грн; ПЗ «М.Е.Д.О.К.» - 857,00 грн; комісію за виконання платежів - 1210,00 грн; придбання ТМЦ (ТОВ «Торговий дім Шандрук» - 2 101 666,67 грн); придбання фіскального РРО «Датекс» - 10 108,33 грн; введення в експлуатацію РРО - 558,33 грн включені правомірно.

Суд зазначає що витрати придбання ТМЦ (ТОВ «Торговий дім Шандрук» - 2 101 666,67 грн відносяться до господарської діяльності позивача, оскільки матеріали справи місять докази їх придбання та оплати.

В частині висновків акта перевірки щодо заниження позивачем сум зобов`язань з військового збору суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України базою для розрахунку військового збору та єдиного внеску є загальний річний оподаткований дохід.

Разом із тим, як встановлено вище, контролюючий орган в акті перевірки дійшов помилкового висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу, який став базою для донарахування військового збору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що висновки акта перевірки про порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження, а отже податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0091114204 та 28 листопада 2019 року № 0091144204 є протиправними та підлягають скасуванню.

В частині висновків акту перевірки щодо заниження позивачем сум зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

Враховуючи, що згідно пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою для розрахунку військового збору та єдиного внеску є загальний річний оподаткований дохід, тоді як вже було зазначено, податковий орган в акті перевірки дійшов помилкового висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу, який став базою для донарахування позивачу спірними рішеннями військового збору та єдиного внеску, відтак оскаржувані податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску підлягають скасуванню.

Щодо встановленого порушення позивачем підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Пункт 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачає, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (далі по тексту - Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.

Як передбачено в пунктах 8.2-8.4 Порядку 1588, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Як встановлено в акті перевірки, позивачем не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, оскільки в перевірений період позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовував рухоме майно (автомобіль вантажний фургон).

Зокрема, згідно акту перевірки відповідно до Додаткової угоди від 01 листопада 2017 року № 1 до Договору суборенди від 01 листопада 2017 року № 4, ФОП ОСОБА_1 орендує у ФОП ОСОБА_2 частину нежитлового приміщення площею 34 кв.м., з приміщення (група приміщень № 1077) (в літері А), загальною площею 47,7 кв.м.), яке розташовано на першому поверсі Торгівельного центру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до Договору суборенди автомобіля № 02-10/17 від 02 жовтня 2017 року, відповідно до якого позивач передає ТОВ «Солді-Транс» у користування транспортний засіб вантажний фургон-с марки Mitsubishi canter 7C, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .

Проте, відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду доказів, які б свідчили, що за перевірений період у позивача з`явились нові об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, що вказує на безпідставність висновків акта перевірки у цій частині.

При цьому, відповідач в акті перевірки не встановлено чи подавалось взагалі позивачем вказана довідка у попередніх періодах.

Суд зазначає, що в акті перевірки не зазначено дату виникнення права власності на нерухоме майно позивача, а тому встановити необхідність подання довідки саме в перевіряємий період не вбачається можливим ні з матеріалів справи ні з висновків акту перевірки.

Таким чином, у зв`язку із не доведенням відповідачем обов`язку позивача подавати за повідомлення формою №20-ОПП, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0091214204 є протиправним та підлягає скасуванню.

У частині висновків контролюючого органу про необхідність визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено в акті перевірки, в порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 201.7 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 09 червня 2017 року по 31 грудня 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ «Солді-Транс» на загальну суму 12 495,00 грн, в тому числі: за серпень 2017 року - в сумі 833,00 грн, за вересень 2017 року - в сумі 833,00 грн, за жовтень 2017 року - в сумі 833,00 грн , за листопад 2017 року - 1666,00 грн, за грудень 2017 року - 2624,00 грн, за січень 2018 року - 3457,00 грн, за лютий 2018 року - 4290,00 грн, за березень 2018 року - 5123,00 грн, за квітень 2018 року - 5956,00 грн, за травень 2018 року - 6789,00 грн, за червень 2018 року - 9727,00 грн, за серпень 2018 року - 833,00 грн, за вересень 2018 року - 1666,00 грн, за жовтень 2018 року - 2499,00 грн, за листопад 20118 року - 3332,00 грн, за грудень 2018 року - 4165,00 грн.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту обов`язковим є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Як встановлено в акті перевірки, відповідно до пункту 1.3 Договору № 02-10/17 від 02 жовтня 2017 року, транспортний засіб передається Орендарю для використання за призначенням.

Відповідно до умов пункту 1.4 Договору № 02-10/17 від 02 жовтня 2017 року, вартість оренди складає 5000,00 грн в місяць з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 та 4.2 Договору № 02-10/17 від 02 жовтня 2017 року, строк оренди становить 24 календарних місяців з моменту його передачі та останнім днем строку користування об`єктом оренди вважається 31 грудня 2019 року.

Згідно акту приймання - передачі до Договору суборенди транспортного засобу № 020-10/17 від 02 жовтня 2017 року ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Солді-Транс» прийняв у належному для експлуатації стані зазначений вище транспортний засіб.

В свою чергу, позивач зазначає, що транспортний засіб ним передано на безоплатній основі ТОВ «Солді-Транс».

ТОВ «Солді-Транс» не сплачується орендна плата. Відповідно позивач зазначає, що не виписувались ні податкові накладні, відсутні платіжні доручення тощо.

Варто також зазначити, що економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими врегульовано правильність заповнення податкової звітності, є те, що вони регулюють правовідносини між платником та податковим органом, у той час, як волевиявлення у розпорядженні коштами або нерухомим майном є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

Таким чином, податковим органом не підтверджено обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2019 року № 0091224204 та від 28 листопада 2019 року № 0091284204, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів надання в платну оренду транспортний засіб.

З огляду на викладене також підлягають скасуванню податкові повідомлення - рішення від 28 листопада 2019 року № 0091274204, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних нараховано штраф у розмірі 27 315,00 грн та податкове повідомлення - рішення від 30 березня 2020 року за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних нараховано штраф у розмірі 5280,00 грн., оскільки висновки контролюючого органу про нескладання та не реєстрацію податкових накладних щодо операцій з надання в оренду транспортного засобу ТОВ «Солді-Транс» не знайшли підтвердження матеріалами справи, оскільки судом встановлено безоплатний характер вказаної операції.

В частині висновків податкового органу про завищення позивачем сум від`ємного значення суд вважає за необхідне вказати на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вже було встановлено судом у даній справі, позивачем податковий кредит сформований у відповідності з положеннями Податкового кодексу України, що підтверджено відповідними первинними документами.

Відповідно, позивачем із дотриманням приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу розраховано від`ємне значення суми податку на додану вартість, відтак податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0091284204, яким встановлено завищення суми від`ємного значення, також підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкової вимоги вимогу про сплату боргу від 28 листопада 2019 року № Ф-120, суд зазначає, що оскільки вказана вимога містить суми за спірними податковими повідомленнями - рішеннями та рішеннями про застосування штрафних санкцій, які в даному провадженні визнані такими, що підлягають скасуванню, відповідно і податкова вимога є такою що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Втім, до перевірки не було надано Книги обліку доходів і витрат, чим порушено вимоги пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 121 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Позивачем доказів надання книги обліку суду не надано.

Таким чином, суд вбачає правомірним винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0091174204, яким позивачу нараховано адміністративний штраф на суму 510,00 грн.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28 листопада 2019 року № 0091114204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28 листопада 2019 року № 0091144204.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій № 0091164204 від 28 листопада 2019 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28 листопада 2019 року № 0091224204.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28 листопада 2019 року № 0091284204.

7. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28 листопада 2019 року № 0091214204.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 листопада 2019 року № 0091184204.

9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28 листопада 2019 року № 0091274204.

10. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 0026774204 від 30 березня 2020 року.

11. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28 листопада 2019 року № Ф-120.

12. В решті вимог відмовити.

13. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова