Рішення № 94935919, 15.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м. Київ №320/6662/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»до Київської митниці Державної митної службипровизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 20 серпня 2019 року №UА125000/2019/000492/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості придбаного позивачем товару, що призвело до переплати останнім митного збору та податку на додану вартість.

На противагу позивачу, за доводами відповідача в результаті розгляду наданих позивачем до митного оформлення документів на спірний товар, з метою контролю правильності визначення його митної вартості було встановлено, що документи надано не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Відповідно, заперечення митного органу полягають у тому, що дії митниці із коригування заявленої позивачем митної вартості спірних товарів із використанням встановленого методу відповідали вимогам законодавства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

За заявою відповідача та клопотанням позивача, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року відповідача по справі - Київську митницю Державної фіскальної служби замінено на його правонаступника - Київську митницю Державної митної служби.

17 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача з проханням передати адміністративну справу для подальшого розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва згідно з встановленою підсудністю, оскільки місцезнаходження позивача та відповідача є місто Київ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року справу №320/6662/19 прийнято до провадження суддею Шейко Т.І., вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням дати судового засідання.

В черговому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув та згідно викладеного у раніше поданому відзиві - просив відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи наявне клопотання позивача, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, судом встановлено, що 01 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (код 40720198) (замовник) та Aimon Group Limited (Китай) (постачальник) укладено контракт №2200 на постачання товару - кухонного посуду з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття, під торговою маркою "Marco Cervetti", код УКТ ЗЕД 6912 00 90 00.

Позивачем зазначено, що з метою митного оформлення товару представник ТОВ «Сільпо-Фуд» подав до Київської митниці ДФС митну декларацію від 19 серпня 2019 року №UA125220/2019/711784, до якої були додані такі документи: - сертифікат якості (код 0003); - пакувальний лист (код 0271); - інвойс (код 0380); - коносамент (код 0705); - міжнародна автомобільна накладна (CMR) (код 0730); - сертифікат про походження товару (0861); - рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД (код 1503); - висновок за результатами дослідження експертного підрозділу управління лабораторних досліджень (1505); - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) (код 1701); - картка відмови у прийнятті митної декларації (код 1703); - документ, що підтверджує вартість перевезення товару (код 3007); - страховий поліс (код 3503); - зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (код 4100); - некласифікований внутрішній договір (код 4200); - договір про перевезення (код 4301); - акт про взяття проб (зразків) товару (код 9107).

Під час митного оформлення Київською митницею ДФС направлялось електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: - оригіналу зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього; - якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписки з бухгалтерської документації; - каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; - копії митної декларації країни відправлення; - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 20 серпня 2019 року за вих. №1401 ТОВ «Сільпо-Фуд» надало такі документи: - прайс-лист від 01 березня 2019 року; - комерційна пропозиція від 01 березня 2019 року; - висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 01 серпня 2019 року року; - рахунок від 22 червня 2019 року; - платіжне доручення на оплату товару та виписка від 02 серпня 2019 року; - акт виконаних робіт по договору перевезення від 18 липня 2019 року; - платіжне доручення на оплату послуг перевезення від 02 серпня 2019 року.

Позивачем наголошено на тому, що незважаючи на подання необхідних документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 20 серпня 2019 року №UA125000/2019/000492/2 (надалі - рішення), в результаті чого митна вартість придбаних ТОВ «Сільпо-Фуд» товарів була визначена за резервним методом та збільшена (1,7661 дол./кг - митна вартість заявлена ТОВ «Сільпо-Фуд», 3,86 дол./кг - митна вартість визначена Київською митницею ДФС), що призвело до переплати митного збору та ПДВ на загальну суму 191700,85 грн.

З метою випуску даного товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивач (декларант) з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію від 21 серпня 2019 року №UA125220/2019/711856, за якою митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію відповідно до статті 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із винесеним відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним та таким, що винесене без належного врахування всіх обставин, ТОВ «Сільпо-Фуд» подало скаргу від 22 серпня 2019 року №б/н до Державної фіскальної служби України, у задоволенні якої було відмовлено згідно відповіді від 19 вересня 2019 року №42319/6/99-99-19-02-01-15, що власне і стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Так, на користь своїх заперечень щодо безпідставності винесеного відповідачем та оскаржуваного позивачем рішення, останнім вказано зокрема на наступне.

Щодо витрат на транспортування, митним органом в графі 33 Рішення зазначено про те, що під час митного оформлення ТОВ «Сільпо-Фуд» не було надано документів, які підтверджують витрати на транспортування.

За доводами позивача така інформація не відповідала дійсності, оскільки згідно пункту 6 частини десятої статті 58, пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, у відповідності до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296), ТОВ «Сільпо-Фуд» разом з митною декларацією до митного оформлення подало: - міжнародну автомобільну накладну від 31 липня 2019 року №1607; - рахунок від 18 липня 2019 року №UAIM0322155 на суму 44379,10 грн.; - договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг від 07 листопада 2016 року №1763.

Також, листом від 20 серпня 2019 року №1401 ТОВ «Сільпо-Фуд» додатково надало акт виконаних робіт за договором перевезення від 18 липня 2019 року №UAIM0322155 та платіжне доручення на оплату послуг з транспортування товару від 02 серпня 2019 року №5333803 на суму 44379,10 грн.

Відповідно, на переконання позивача надані митному органу документи повністю підтверджували таку складову митної вартості, як витрати на транспортування.

Щодо зауважень митного органу до рахунку-фактури (інвойсу), в графі 33 Рішення зазначено, що відповідно до комерційного інвойсу від 21 червня 2019 року №FZAMC19050 термін оплати: «згідно умов контракту», тоді як в пункті 2.3.1 контракту від 01 травня 2019 року №2000 зазначено протилежне, а саме що порядок оплати погоджується Сторонами та вказується в інвойсі на кожну поставку товарів. При цьому, жодні платіжні/банківські документи до митного оформлення надані не були.

Зазначена інформація, згідно зауважень позивача, також не відповідала дійсності, оскільки відповідно до пункту 4.9 зовнішньоекономічного контракту від 01 травня 2019 року №2200, який подавався під час митного оформлення, оплата за товар здійснюється протягом 60 днів із дати видачі постачальником інвойсу, а пункт 2.3.1, на який посилався митний орган у своєму Рішенні - взагалі відсутній у контракті від 01 травня 2019 року №2200.

Також, позивачем наголошено, що разом з листом від 20 серпня 2019 року №1401 декларантом додатково подавалось платіжне доручення від 02 серпня 2019 року №4504 на суму 22953,17 доларів США та банківська виписка, які підтверджували факт оплати товару.

Щодо зауважень митного органу до прайс-листа, в графі 33 Рішення зазначено, що прайс-лист був складений постачальником товару, а не його виробником.

Позивачем вказано, що за пунктом 6 частини третьої статті 53 Митного кодексу України прайс-лист є додатковим документом, який митний орган має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оскільки прайс-лист не передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, згідно заперечень позивача відсутність такого від виробника товару не є розбіжностями в документах, а тим паче в числових значеннях складових митної вартості.

Зокрема, на підтвердження відповідного висновку позивачем зроблено посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 березня 2019 року по справі №810/4116/17.

Щодо зауважень митного органу до висновку експерта, в графі 33 Рішення зазначено про те, що останній (висновок експерта від 01 серпня 2019 року №Ц-610) митний орган не може прийняти до уваги.

Позивачем вказано, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Відповідно, враховуючи приписи частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-III, позивачем зазначено, що митниця маючи сумнів щодо змісту наданого ТОВ «Сільпо-Фуд» експертного висновку, мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування таких висновків, а згідно положень статті 327 Митного кодексу України - могла самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів.

Крім того, із посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену також у вже згаданій вище постанові від 19 березня 2019 року по справі №810/4116/17, позивачем звернуто увагу на ту обставину, що в оскаржуваному Рішенні відповідачем протиправно не прийнято до уваги наданий ТОВ «Сільпо-Фуд» висновок експерта зокрема з тієї підстави, що при його підготовці була використана цінова пропозиція не від виробника товару, а безпосередньо від його продавця - Aimon Group Limited.

Так, згідно графи 7 Рішення, відправник/експортер товару - Aimon Group Limited (FLAT/RM 09 20/F 118 Connaught Road West, Hong Kong, R.P. China), умови поставки (графа 15) - FOB CN SHEKOU, код країни походження (графа 21) - CN.

Відповідно до графи 26 Рішення, в описі товарів зазначено: посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам`яної, фаянсу/тонкої кераміки): - арт. 776405, рамекін для запікання, жаростійкий, об`єм 160 мл, 2208 шт.; - арт. 776406, рамекін круглий з кришкою, жаростійкий, об`єм 200 мл, 504 шт.; - арт. 776407, форма для запікання овальна, жаростійка, розмір 26,5х15,3х6,3 см, 660 шт.; - арт. 776408, форма для запікання кругла, жаростійка, розмір 27х5 см, 2664 шт.; - арт. 776409, форма для запікання прямокутна, жаростійка, розмір 25,3х17,2х6,5 см, 816 шт.; - арт. 776410, форма для запікання прямокутна, жаростійка, розмір 28,8х14х9,5 см, 960 шт.; - арт. 776411, форма для запікання прямокутна, жаростійка, розмір 34х24х8 см, 2370 шт.; - арт. 776412, каструля кругла з кришкою, жаростійка, об`єм 1,5 л, 1716 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: CN.

За графами 27, 28 Рішення ціна товару - 2953,17 у валюті USD, розрахована декларантом митна вартість товару - 24747,14 USD за курсом 25,142848 (622213,65 грн.).

За графою 30 Рішення, коригування вартості товару за одиницю становило - 3,86 USD, на загальна суму - 54086,32 USD.

У графі 33 Рішення, де зазначалися обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема вказано, що подані декларантом документи не містили відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товари.

В тому числі, в зазначеній графі Рішення вказувалось, що до митного оформлення не було надано інформації щодо вартості тарифів за договором перевезення, а тому не вбачалось за можливе перевірити достовірність декларування витрат, понесених на транспортування.

Крім того, витребувані митним органом та надані декларантом документи, на думку митного органу не спростовували вимогу відповідного запиту - зокрема вказувалось на те, що: - наявний прайс-лист не від виробника товару, а надана комерційна пропозиція була адресована конкретному покупцю на конкретних умовах; - експертний висновок від 01 серпня 2019 року №Ц-610 містив посилання на інформацію із мережі Інтернет, згідно якої вартість одиниці товару відрізняється та не відповідає задекларованій вартості за інвойсом від 21 червня 2019 року №FZAMC19050 (0,30-3,445 дол. США/шт.).

При цьому, додаткові документи були надані не в повному обсязі.

Таким чином, надалі, із посиланням на частину шосту статті 54, частину другу статті 58 Митного кодексу України в Рішенні зазначено про неможливість визначення заявленої декларантом митної вартості імпортованих товарів зі ціною відповідного договору.

Також, у даній графі Рішення вказувалось, що відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.

Зазначено, що відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України було неможливим застосування другорядних методів (2а та 2б) визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів, через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. В свою чергу, ненадання такої інформації декларантом під час проведення консультацій виключало можливість застосування вказаних методів.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Відповідна інформація за умовами статей 62, 63 Митного кодексу України декларантом надана не була.

Натомість, за наявною у митного органу інформацією, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ (резервного методу), а саме інформацією за митною декларацією від 08 квітня 2019 року №UA500020/2019/3914 щодо товару - «посуд столовий та кухонний з кам`яної кераміки», відповідачем застосовано вказане джерело інформації та вартість товару - 3,86 дол. США/кг.

Зазначено, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди за тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У тому числі, в графі 33 Рішення зазначено перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана, а саме: - прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копія митної декларації країни відправлення; - договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2019/00119 вбачається, що відповідачем повідомлялось ТОВ «Сільпо-Фуд» про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причини прийняття Київською митницею ДФС рішення щодо зміни класифікації товару від 19 серпня 2019 року №КТ-UA125220-0005-2019.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2019/00120 вбачається, що відповідачем повідомлялось ТОВ «Сільпо-Фуд» про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причини прийняття Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості від 20 серпня 2019 року №UA125000/2019/000492/2.

За змістом рішення ДФС України від 18 вересня 2019 року №42319/6/99-99-19-02-01-15, яким скарга позивача на рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 серпня 2019 року №UA125000/2019/000492/2 залишена без задоволення, декларантом не спростовано доведеної інформації щодо виявлених розбіжностей та відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті).

Зокрема, у поданому відзиві відповідачем також було зауважено на тому, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо їх ціни. При цьому, щодо неподання позивачем усіх необхідних документів та виявлених розбіжностей, відповідачем зроблено посилання на положення у тому числі статті 1 Митного кодексу України та статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (TAIEX), відповідно до яких орган доходів і зборів маж право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно, зазначаючи на приписи частин другої та третьої статті 53, статті 54, статті 57 Митного кодексу України, відповідачем вказано на те, що витребувані ним у позивача додаткові документи були надані не в повному обсязі, а також не усували виявлені розбіжності та не підтверджували заявлену митну вартість товарів за митною декларацією від 19 серпня 2019 року №UA125000/2019/711784.

Так, щодо поданого позивачем до митного оформлення Страхового сертифікату, де вказувалась сума страхової премії, відповідачем зазначено, що вартість товару згідно інвойсу визначається в Євро, а для проведення розрахунку страхової суми, згідно з умовами Договору на страхування товару, сума товару переводиться у гривню за курсом, що визначається на день здійснення розрахунку страхової суми, проте в наданому Сертифікаті відсутній курс валют, відповідно до якого здійснено вищевказаний розрахунок.

Відповідно до пункту 1.1.1 генерального договору добровільного страхування вантажів від 15 травня 2019 року №101049808 передбачено наявність Додатка №1, який є невід`ємним додатком до цього договору, з описом вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Оскільки зазначений Додаток №1 не подано до митного оформлення - відсутнє документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 11 липня 2019 року №15098.

Вказано, що експертний висновок від 01 серпня 2019 року №Ц-610 митницею було взято до уваги, але він не став підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема у зв`язку з тим, що даний висновок всупереч статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а саме вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майні і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2013 року №1440, не містив необхідних вихідних даних разом з додатками, оскільки експертом у згаданому висновку зроблено лише загальні посилання на використані інформаційні джерела в мережі Інтернет, без відображення відповідних цінових пропозицій з конкретних веб-сайтів.

В наданій «Виписці по рахункам» №б/н відображені дані контрактів та партій товарів, яких не подано до митного оформлення, у зв`язку з чим не було можливим ідентифікувати таку з даною партією товарів.

Також, зазначено на відсутності: - копії митної декларації країни відправлення; - договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) та рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Як наслідок, вищевикладене у сукупності за доводами митного органу свідчило про те, що згідно положень статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод) щодо товарів, які імпортуються - не міг бути застосований.

Таким чином, вказуючи на відсутність інформації, необхідної для застосування визначених статтями 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України другорядних методів 2а, 2б, 2в, 2г, відповідачем зазначено про використаний ним резервний метод (другорядний метод 2ґ за частиною другою статті 64 Митного кодексу України) із джерелом інформації - товар №1 за митною декларацією від 08 квітня 2019 року №UA500020/2019/3918 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,51 дол/кг).

Відповідно, на переконання відповідача застосування резервного методу при винесенні рішення про коригування митної вартості товару позивача відповідало вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи.

При вирішенні спору суд виходить зокрема з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено у частині третій статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої, третьої, четвертої статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені правові норми Митного кодексу України, Верховний Суд, в тому числі у постановах від 27 березня 2020 року по справі №540/2605/18, від 06 травня 2020 року по справі №140/1713/19, від 07 травня 2020 року по справі №826/10527/17, зробив висновок про те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

В межах розгляду даної адміністративної справи, як вже зазначалося раніше, обґрунтування правомірності винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару від 20 серпня 2019 року №UА125000/2019/000492/2 полягало, в тому числі, у наявності зауважень до поданих позивачем документів на митне оформлення спірного товару, а також що останні були подані не в повному обсязі, зокрема вказувалось на відсутності документів в підтвердження витрат на транспортування, як складової вартості товару, та зауважень відносно рахунку-фактури (інвойсу), прайс-листа і висновку експерта.

Так, відповідно до змісту наявної в матеріалах справи копії зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 01 травня 2019 року №2200 (надалі - контракт), його підпункт 3.1.2 пункту 3 містив асортимент, ціну та кількість товару, що придбавалась позивачем у його контрагента - постачальника Aimon Group Limited.

За підпунктом 4.3 пункту 4 контракту ціна товару, вказана в контракті, також вказується в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Валютою контракту та валютою платежу сторони визначили долар США (USD). Загальна сума контракту складається із суми всіх інвойсів (підпункт 4.5 пункту 4 контракту).

Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового грошового переказу на рахунки Постачальника, вказані в цьому контракті (підпункт 4.6 пункту 4 контракту).

Оплата товару здійснюється протягом 60 днів із дати видачі Постачальником інвойсу, за умови отримання Покупцем повного комплекту супровідних документів (підпункт 4.9 пункту 4 контракту).

Судом встановлено, що ціна на відповідні товари, вказані у контракті від 01 травня 2019 року №2200, укладеного між ТОВ «Сільпо-Фуд» та Aimon Group Limited, відповідала ціні, зазначеній у прайс-листі контрагента від 01 березня 2019 року, а також у його комерційній пропозиції від 01 травня 2019 року.

Колегією суддів Верховного Суд у постанові від 19 березня 2019 року по справі №810/4116/17 зроблено висновок про те, що заперечення контролюючого органу відносно надання декларантом під час митного оформлення товарів прайс-листа складеного не товаровиробником, а безпосередньо його контрагентом, є безпідставними, оскільки відповідні правовідносини позивача з імпортування товару мали місце саме з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Крім того, у раніше згаданій постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року по справі №826/10527/17 колегія суддів зазначила, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Також, за висновками вищевказаної постанови Верховного Суду від 19 березня 2019 року по справі №810/4116/17 ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість), в межах розгляду справи, повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердженням митної вартості товару.

Таким чином, в рамках даної адміністративної справи доводи митного органу щодо ненадання позивачем під час митного оформлення спірних товарів прайс-листа від їх виробника, а також ненадання митної декларації країни відправлення та зауваження з приводу наявності розбіжностей щодо умов оплати за цей товар згідно договору поставки, спростовуються наведеними висновками колегії суддів Верховного Суду у справах з аналогічним предметом спору.

Утім, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3 договору поставки від 01 травня 2019 року №2200, укладеного позивачем з його контрагентом, узгоджувалось придбання та поставка товару: 1. Артикул - 776405, ціна - 0,319 USD/шт., кількість - 150000 шт.; 2. Артикул - 776406, ціна - 0,777 USD/шт., кількість - 35028 шт.; 3. Артикул - 776407, ціна - 1,436 USD/шт., кількість - 45000 шт.; 4. Артикул - 776408, ціна - 1,958 USD/шт., кількість - 180000 шт.; 5. Артикул - 776409, ціна - 1,489 USD/шт., кількість - 55000 шт.; 6. Артикул - 776410, ціна - 1,862 USD/шт., кількість - 65000 шт.; 7. Артикул - 776411, ціна - 2,851 USD/шт., кількість - 160002 шт.; 8. Артикул - 776412, ціна - 3,458 USD/шт., кількість - 110000 шт.

Ціна і найменування товару за даними артикулами відповідає ціні та опису товару, зазначеними у прайс-листі контрагента позивача від 01 березня 2019 року, а також у його комерційній пропозиції від 01 травня 2019 року.

Однак, згідно наявної в матеріалах справи копії інвойсу від 22 червня 2019 року №INV201906172 ціна за товар складає: 1. Артикул - 776405, ціна - 0,3 USD/шт.; 2. Артикул - 776406, ціна - 0,73 USD/шт.; 3. Артикул - 776407, ціна - 1,35 USD/шт.; 4. Артикул - 776408, ціна - 1,84 USD/шт.; 5. Артикул - 776409, ціна - 1,4 USD/шт.; 6. Артикул - 776410, ціна - 1,75 USD/шт.; 7. Артикул - 776411, ціна - 2,68 USD/шт.; 8. Артикул - 776412, ціна - 3,25 USD/шт.

Кількість товару, відправлення якого передбачалось відповідними партіями, відповідає кількості, вказаній у договорі поставки від 01 травня 2019 року №2200.

Попри це, вбачається, що даний інвойс було виписано виробником товару, а не його постачальником.

Згідно платіжного доручення від 02 серпня 2019 року №4504, а саме відповідно до призначення платежу «prepayment for goods contract 2200 dd 01.05.19 inv FZAMC19050», позивач здійснював передоплату за товар на користь свого постачальника - Aimon Group Limited, на суму 22953,17 USD.

В той же час, згідно пакувального листа постачальника позивача, кількість придбаваного товару відповідала його кількості за інвойсом від 22 червня 2019 року №INV201906172, а ціна - значенням, вказаним в прайс-листі контрагента позивача від 01 березня 2019 року та у комерційній пропозиції від 01 травня 2019 року. Зокрема, загальна сума замовлення за відповідною партією товару становила 22953,17 USD.

Також, кількість вантажу загальним об`ємом 50,604 куб. м за пакувальним листом, відповідає кількості вантажу, вказаному у коносаменті від 26 червня 2019 року №SHZ2626321 та за відповідною вагою у міжнародній товарно-транспортній накладній від 01 липня 2019 року за №1607, та у сертифікаті походження товару від 27 червня 2019 року №19C4403A9865/00272.

Відповідно до коносаменту, вантаж перевозився контейнером з маркуванням «TCLU9181607», відомості про який містяться у CMR накладній за №1607, та зокрема в рахунку на оплату послуг на його транспортування, виписаного компанією «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» (рахунок від 18 липня 2019 року №UAIM0322155 на суму 44379,10 грн.)

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 02 серпня 2019 року, позивачем на користь перевізника - «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» було сплачено 44379,10 грн.

Згідно сертифікату від 11 липня 2019 року №15098 до генерального договору добровільного страхування вантажів від 15 травня 2019 року №101049808, укладеного позивачем з ПрАТ «СК «Граве Україна», також значиться маркування контейнера «TCLU9181607» із відповідною вагою вантажу.

Щодо зауважень митного органу з приводу відсутності у поданому до митного оформлення страховому сертифікаті курсу валют, відповідно до якого здійснено розрахунок страхової премії, суд звертає увагу на таке.

Згідно визначень пункту 3 згаданого договору страхування від 15 травня 2019 року №101049808, страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхувальнику при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми вказується у страховому сертифікаті для кожної партії товару окремо і розраховується за формулою: страхова сума (грн.) = сума товару (грн.) + (сума товару (грн.) * (коефіцієнт здорожчання).

Сума товару - це вартість товару за інвойсом, переведена у гривню за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату видачі інвойсу на цей товар.

Коефіцієнт здорожчання - це відсоткова ставка, яку сторони визначають самостійно.

За пунктом 4 цього ж договору, страхова премія - це плата за страхування, яку страхувальник оплачує страховику у порядку передбаченому цим договором.

Розмір страхової премії вказується у страховому сертифікаті для кожної партії товару окремо і розраховуються за формулою: страхова премія (грн.) = страхова сума (грн.) * страховий тариф (%).

Страховий тариф - це відсоткова ставка, яку сторони визначають самостійно.

Так, відповідно до сертифікату від 11 липня 2019 року №15098 сума інвойсу за №FZAMC19050 становила 605409,97 грн., попередній відсоток здорожчання - 50%, страхова сума - 908114,95 грн., тариф - 0,08%, страхова премія - 726,49 грн.

Як вбачається із суми придбаваного позивачем товару у доларовому еквіваленті, згідно раніше вказаних документів, сума замовлення становила 22953,17 USD.

Відповідно, вказана в сертифікаті сума інвойсу в гривнях у розмірі 605409,97 грн., була визначена за курсом 26,3758762 (605409,97 / 22953,17).

Згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 21 червня 2019 року (дата видачі інвойсу №FZAMC19050), доступного за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=21.06.2019&period=daily, курс гривні по відношенню до долара США становив 2637,5876 грн. за 100 дол. США.

Отже, обрахунок страхової премії згідно сертифікату від 11 липня 2019 року №15098 було здійснено у відповідності до договору страхування від 15 травня 2019 року №101049808, а відтак заперечення митного органу в цій частині суд також відхиляє.

Щодо експертного висновку від 01 серпня 2019 року №Ц-610, а саме що стосується зауважень митного органу по відношенню до використаних експертом вихідних даних в частині посилання на інформацію з мережі Інтернет - веб-сайту www.alibaba.com, суд зауважує, що пункт 6 «Використані методичні та інформаційні видання» зазначеного висновку експерта містить прямі гіперпосилання на товари зі вказаного ресурсу, при переході на котрі можна ознайомитися із відповідними позиціями постачальників певного товару та ціновими пропозиціями на них, в залежності від бажаного об`єму замовлення.

Тобто, спростовуються твердження відповідача, що наданий позивачем висновок експерта не містив необхідних вихідних даних щодо цінових пропозицій з конкретних веб-сайтів в мережі Інтернет.

Як наслідок, за сукупністю встановлених судом обставин справи, враховуючи подані докази, доводи та заперечення сторін, а також приймаючи до уваги правові позиції Верховного Суду, що застосовуються до спірних правовідносин, на думку суду наявні підстави для висновку, що в процесі оформлення товару за митною декларацією від 19 серпня 2019 року №UA125220/2019/711784 ТОВ «Сільпо-Фуд» надало достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів позивача, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та що подані декларантом документи не давали можливості здійснити митне оформлене товару за визначеним ним основним методом - за ціною договору.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку та не спростував заперечень позивача щодо прийнятого ним та оскаржуваного в межах даної адміністративної справи рішення, які суд вважає обґрунтованими, вбачається наявність підстав для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Нормами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката, згідно частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частин п`ятої та шостої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

За частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У поданому клопотанні про відшкодування витрат на правову допомогу, представник позивача просив стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, понесені ТОВ «Сільпо-Фуд» витрати на правову допомогу в розмірі 10200,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія договору від 11 травня 2018 року №03 про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ «Сільпо-Фуд» та Адвокатським об`єднанням «Джентіум» (ЄДРПОУ: 42012736), предметом якого було забезпечення надання позивачу за плату юридичних послуг в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Але, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на користь фактичного понесення позивачем відповідних витрат на правничу допомогу стосовно його представництва по даній адміністративній справі АО «Джентіум», зокрема адвокатом Сластьон Анною Олегівною (свідоцтво від 23 березня 2018 року №ЧЦ000235) за довіреністю позивача від 11 листопада 2019 року №532-19 - відсутні акти приймання-передачі, платіжні доручення, банківські виписки, тощо.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 139, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці Державної митної служби - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 20 серпня 2019 року №UА125000/2019/000492/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ: 40720198, адреса: 02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (код ЄДРПОУ: 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А) судові витрати в сумі 2875,52 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко