Рішення № 94935905, 15.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м. Київ № 640/30793/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про скасування постанови від 02 листопада 2020 року ВП № 62166262,

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови від 02 листопада 2020 року ВП № 62166262.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що неповне виконання рішення суду обумовлене відсутністю фінансування, а тому застосування штрафу до позивача є неправомірним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 26 січня 2021 року. Зобов`язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 62166262, докази направлення/вручення оскаржуваної постанови позивачу.

У судове засідання 26 січня 2021 року сторони не з`явились, суд відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

28 січня 2021 року відповідачем до суду надано належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 62166262. Відзиву на позов відповідачем не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 62166262 відкрите поставою державного виконавця від 25 травня 2020 року за виконавчим листом № 640/1113/19, виданим 04 травня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва, яким визнано протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на підставі довідки від 09 листопада 2018 року №1-26.7-5447 "Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій", виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити з 01 березня 2018 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням проведених виплати, виходячи з розрахунку 56% від грошового забезпечення на підставі довідки від 09 листопада 2018 року №1-26.7-5447 "Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій", виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження № 62166262 зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

02 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження № 62166262 відповідачем прийнято постанови про накладання штрафу за невиконання рішення суду.

Також, 02 листопада 2020 року виконавчим органом складено подання про притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в частині притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за невиконання без поважних причин судового рішення.

Постановою від 02 листопада 2020 року відповідачем закрито виконавче провадження.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію листа Головного управління ПФУ у Київській області від 09 червня 2020 року № 1000-0802-5/45210, адресованого головному державному виконавцю із поясненнями щодо неможливості надання доказів повного виконання рішення, із додатками: копія перерахунку пенсії за пенсійною справою, копія розрахунку на доплату за пенсійною справою, копія довідки про нараховані суми на виконання рішення суду.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не місять доказів направлення на адресу відповідача вищезазначеного листа, в свою чергу матеріали виконавчого провадження № 62166262 не містять будь-якої кореспонденції від Боржника.

За визначенням статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VII закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до частини другої статті 75 Закону № 1404-VII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.

З огляду на викладене, суд вважає, що дії державного виконавця по винесенню постанови про накладання штрафу від 02 листопада 2020 року є правомірними.

Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця та оскаржуючи її в даній адміністративній справі, позивач у позовній заяві вказував на наявність поважних причин, що унеможливлюють повне виконання судового рішення, а саме, що боржником здійснювався перерахунок пенсії стягувачу у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", пункти 1 та 2 якої в подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року були визнані нечинними та протиправними, однак вказані обставини не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо невиконання рішення суду, оскільки ці обставини не існували на час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду (виникнення спірних відносин).

При цьому, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 обсяг бюджетних призначень Пенсійного фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду не переглядався.

З наведених вище статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк.

"Поважність причин" це оціночне поняття.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб`єкта, з яким законодавець пов`язує звільнення цього суб`єкта від виконання покладених на нього обов`язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.

До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб`єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов`язки.

Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб`єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов`язків або негативних для нього наслідків.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

22 серпня 2018 року постановою №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок). Вказаний Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Як зазначено у пункті 3 Порядку боржник, яким є орган Пенсійного фонду України, визначений судом у виконанні судового рішення, веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Відповідно до пункту 4 Порядку черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

За змістом пункту 5 Порядку для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 6 Порядку перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Згідно пунктом 10 Порядку виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частини судового рішення викладено в наступній редакції, а саме визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".

Однак рішення суду від 29 грудня 2019 року у справі № 640/1113/19, за невиконання якого у встановлений державним виконавцем строк накладено на боржника штраф - набрало законної сили 28 лютого 2020 року, тобто під час дії постанови КМУ №649.

З наведеного слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області при отриманні рішення суду щодо здійснення перерахунку та виплати пенсійних коштів вчиняло дії у відповідності до положень постанови КМУ №649.

Також слід зауважити, що рішенням суду у справі № 640/1113/19 зобов`язано боржника здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплату, тобто вчинити дві дії.

З наданих до позову доказів, а саме копії перерахунку пенсії за пенсійною справою № 1001003189, копії розрахунку на доплату за пенсійною справою № 1001003189 за період з 28 лютого 2020 року по 30 квітня 2020 року, копії довідки про нараховані суми на виконання рішення суду по пенсійній справі № 1001003189 за період з 01 березня 2018 року по 27 лютого 2020 року вбачається, що на виконання рішення суду у справі №640/1113/19 Головним управлінням ПФУ у Київській області здійснено стягувачу перерахунок пенсії.

Проте виплату коштів, як зазначено боржником в листі від 09 червня 2020 року, адресованому державному виконавцю, буде здійснено із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень, так як виділення коштів для виплати стягувачу, нарахованих на виконання рішення суду здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету.

У відповідності до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (пункти 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).

З наведеного слід дійти висновку, що на 2020 рік Пенсійному фонду України були виділені певні кошти згідно з затвердженим Державним бюджетом України на відповідний рік, зокрема на виконання рішень судів, і в межах цих асигнувань Пенсійний фонд здійснював виплату нарахованих коштів в порядку, встановленому Постановою №649.

Позивач зауважив, що з втратою чинності пунктів 1 та 2 Постанови №649 з 22 липня 2020 року обсяг бюджетних призначень Пенсійного фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду - не переглядався.

З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року по справі №21-1044а15, від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2630а15, від 02 лютого 2016 року 21-5118а15, постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19.

За таких обставин не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що було б правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин докази наявні в матеріалах справи дають підстави дійти висновку існування підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправної та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 02 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження № 62166262 підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки по відношенню до позивача у межах даної справи владно-управлінські функції здійснює Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 02 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження № 62166262.

3. Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32, код ЄДРПОУ 43315602) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова