Рішення № 94935901, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 лютого 2021 року №640/13461/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доПриватного підприємства "Адамас" Київської митниці Державної митної служби України провизнання протиправним та скасування рішення від 17.04.2020 №UA100000/2020/300120/1, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 17.04.2020 №UA100550/2020/00038,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Адамас" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 17.04.2020 №UA100000/2020/300120/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України від 17.04.2020 №UA100550/2020/00038.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Адамас" обгрунтовано тим, що відповідачем було відмовлено позивачеві в прийнятті митної декларації від 17.04.2020 №UA100550/2020/123984 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 17.04.2020 №100000/2020/300120/1, з яким позивач не погоджується та вважає, що митний орган безпідставно та незаконно прийняв оскаржуване рішення, оскільки Приватним підприємством "Адамас" самостійно визначено митну вартість товару відповідно до статті 57 Митного кодексу України за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а позивач, в свою чергу, надав до митного органу повний пакет документів, що свідчить про безпдставність прийнятого ним рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 (суддя Васильченко І.П.) адміністративну справу №640/13461/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 адміністративну справу №640/13461/20 прийнято до провадження суддею Іщуком І.О., розгляд якої здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 21.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за відповідні товари. Враховуючи те, що у митного органу були обгрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту відповідно до статті 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, що і було доведено до декларанта відповідним чином.

Від позивача 30.07.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого на спростування доводів відповідача позивачем надано належним чином завірену проформу інвойс від 06.04.2020 №1, який надавався до митного оформлення. Позивач зазначив, він не вважав за необхідне надавати додатково проформу інвойс, так як різниці в вартості товару, зазначеній у інвойсі та проформі інвойс немає.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши всі наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Адамас" (Покупець) та компанією нерезидентом Trans-Ser Sp.j. Marian Szumski & Zbigniew Korzeniowski (Продавець) було укладено Контракт від 06.04.2020 №04060220, відповідно до якого продавець продає і поставляє, а покупець приймає на себе обов`язок оплатити і прийняти молочну продукцію, молочну сировину, у відповідності з умовами цього контракту, в об`ємі, асортименті, кількості, згідно із строками та умовами поставки вантажоотримувача товару, а також по цінам, вказаних в додатках до контракту, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На підставі укладеного Контракту №04060220 та Специфікації від 06.04.2020 №1, яка є невід`ємною частиною Контракту, Приватне підприємство "Адамас" купило у компанії нерезидента Trans-Ser Sp.j. Marian Szumski & Zbigniew Korzeniowski масло солодковершкове 82,0% жирності в кількості 20 тон за ціною 2600 EUR та на загальну суму 52000 EUR, про що свідчить Інвойс від 06.04.2020 №1.

З метою здійснення митного оформлення товарів позивачем було подано до митного органу електронну митну декларацію №UA100550/2020/123984, якою було задекларовано для митного оформлення масло солодковершкове в кількості 20 тон за ціною 2600 EUR за 1 тону на загальну суму 52000EUR.

На підтвердження розрахованої митної вартості вказаних товарів позивачем до ЕМД від від 17.04.2020 №UA100550/2020/123984 додано наступні документи:

- рахунок фактуру (інвойс) від 06.04.2020;

- автотранспортну накладну АТМ від 15.04.2020;

- навантажувальний документ від 15.04.2020 б/н;

- сертифікат з перевезення (походження товару) форми EUR/1 від 15.04.2020;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.04.2020;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.04.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.04.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2020;

- інформацію про позитивні результати державних видів контрою при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів інших держав від 16.04.2020 №5382801;

- посвідчення якості від 15.04.2020 №1415;

- копію митної декларації країни відправлення від 15.04.2020 №20PL445010E0555950;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 17.04.2020 №UA100550.2020.123969.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100550/2020/00038 віповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів згідно з декларацією Приватного підприємства "Адамас", поданої до митного органу 17.04.2020, зазначивши, що подана митна декларація не може бути оформлена, оскільки документи, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, й у зв`язку з не поданням на вимогу органу доходів і зборів додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA100000/2020/300120/1 від 17.04.2020 дані граф 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 57 Податкового кодексу України та ст. 266, 289, 293 Митного кодексу України.

Також відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100550/2020/00038 роз`яснено, що в даном випадку позивачеві необхідно подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості від 17.04.2020 №UA100000/2020/300120/1, сплатити платежі в повному обсязі або вчиняти дії, передбачені частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.04.2020 №UA100000/2020/300120/1 відповідачем вказано, що числові значення складових митної вартості товару не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Крім того, коригуючи митну вартість товару відповідно до митної декларації ПП "Адамас" від 17.04.2020 №100550/2020/123984 відповідачем зазначено про те, що у наданому платіжному дорученні від 10.04.2020 №11 в графі 70 (призначення платежу) зазначено про те, що платіж здійснюється за проформою-інвойсом від 06.04.2020, проте до митного оформлення зазначений документ не надавався. Довідка про транспортні витрати від 15.04.2020 №96 видана ФОП ОСОБА_1 , а у автотранспортній накладній (СMR) №AMT зазначений інший перевізник.

Як вважає відповідач, визначені обставини викликають сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

На вимогу відповідача позивачем згідно з вимогами електронного повідомлення додаткового надано наступні документи:

- Договір від 10.04.2020 №99 на перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- Договір-заявку від 08.04.2020 №96;

- Висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 14.04.2020 №21/30";

- комерційну пропозицію від 01.03.2020.

Проте, як зазначив позивач, митний орган відмовив у прийнятті зазначеної митної декларації, та прийняв рішення, яким скориговано митну вартість товару "масло солодковершкове", 82,0% жирності до 3,3500 EUR за одиницю товару, у зв`язку із чим позивач поніс додаткові фінансові витрати, а саме різниця між заявленою позивачем і скоригованою відповідачем вартістю склала 14204,99 EUR.

При цьому, відповідач вважає, що надані позивачем документи (Договір-заявка на перевезення від 08.04.2020 №96) не усувають розбіжностей у поданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 15.04.2020 №96 та автотранспортній накладній (CMR) №AMT.

Додатково наданий висновок №21/30 щодо цінової експертизи від 14.04.2020 не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість.

Відповідно до до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джеред, їх аналіз та виклад обгрунтованих висновків. При цьому, оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформаці повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отриманн та у додатках до нього.

Приватне підприємство "Адамас" звернулось до Державної митної служби України зі скаргою від 18.05.2020 №1805/101 на рішення Київської митниці Державної митної служби Україи, в якій просило скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України №UA100550/2020/00038 від 17.04.2020 року та рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару №UA100000/2020/300120/1 від 17.04.2020 та повернути суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 122 093,34 грн.

Листом від 04.06.2020 №08-15/15-02/13/5764 Державна митна служба України повідомила позивача про те рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб може бути оскаржено безпосередньо до суду. Тобто, фактично рішення від 17.04.2020 №UA100000/2020/300120/1 відповідачем залишено без змін.

На думку позивача, прийняте рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем жодним чином не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товарів, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим в силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12 у письмовій вимозі про витребування документів митний орган зобов`язаний зазначити, які саме розбіжності у поданих декларантом документах викликають сумнів у визначеній митній вартості товарів, а також зазначити, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської міської митниці Державної митної служби України наступні документи: рахунок фактуру (інвойс) від 06.04.2020; автотранспортну накладну АТМ від 15.04.2020; навантажувальний документ від 15.04.2020 б/н; сертифікат з перевезення (походження товару) форми EUR/1 від 15.04.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.04.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.04.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.04.2020 №04060220; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2020; інформацію про позитивні результати державних видів контрою при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів інших держав від 16.04.2020 №5382801; посвідчення якості від 15.04.2020 №1415; копію митної декларації країни відправлення від 15.04.2020 №20PL445010E0555950; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 17.04.2020 №UA100550.2020.123969.

Коригуючи митну вартість товару, та, як наслідок, приймаючи оскаржувану картку відмови та оскаржуване рішення відповідач вказав про те, що подана митна декларація не може бути оформлена, оскільки документи, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, й у зв`язку з не поданням на вимогу органу доходів і зборів додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не зазначає про те, які саме розбіжності у поданих декларантом документах викликають сумнів у визначеній митній вартості товарів, а також які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.

На думку суду, контролюючим органом під час проведення процедури коригування митної вартості товарів не було дотримано положення Митного кодексу України, що полягало у відсутності обґрунтувань причин сумніву у визначеній митній вартості товарів, а також у порушенні правил застосування методів оцінки митної вартості.

В свою чергу, до митного органу позивачем додатково було подано наступні документи: Договір від 10.04.2020 №99 на перевезення вантажів автомобільним транспортом; Договір-заявку від 08.04.2020 №96; Висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 14.04.2020 №21/30"; комерційну пропозицію від 01.03.2020.

Тобто, як зазначає позивач, ним було надано повний перелік документів з урахуванням приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про те, що у наданому платіжному дорученні від 10.04.2020 №11 в графі 70 (призначення платежу) зазначено про те, що платіж здійснюється за проформою-інвойсом від 06.04.2020, до митного оформлення зазначений документ не надавався спростовується матеріалами справи, а саме наявною копією рахунку фактури (інвойс) від 06.04.2020 та відповідним платіжним документом від 10.04.2020.

Крім цього, контролюючим органом зроблено висновок, що Довідка про транспортні витрати від 15.04.2020 №96 видана ФОП ОСОБА_1 , а у автотранспортній накладній (СMR) №AMT зазначений інший перевізник.

Однак, суд звертає увагу на відсутності обґрунтуваних причин сумніву у визначеній митній вартості товарів, а також у порушенні правил застосування методів оцінки митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до декларації від 17.04.2020 №UA100550/2020/123984 було здійснено митне оформлення масла солодковершкового, а тому довідка про транспортні витрати від 15.04.2020 №96 не має жодного відношення до товару, який підлягав митному оформленню та визначенню митної вартості товару.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Слід зазначити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Зі змісту рішення Київської міської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 17.04.2020 №UA100000/2020/300120/1 судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості відповідно до контракту та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) та дії відповідача щодо застосування шостого резервного методу суд вважає необґрунтованим.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості відповідно.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Адамас" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 17.04.2020 №UA100000/2020/300120/1.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Державної митної служби України від 17.04.2020 №UA100550/2020/00038.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства "Адамас" (36003, Полтавська обл, м. Полтава, вул. Дмита Коряка, 3, код ЄДРПОУ 25171530) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.