Рішення № 94935455, 17.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7900/20

РІШЕННЯ

іменем України

17 лютого 2021 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0998 про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 29.11.2020 в якому просить: 1) стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової частини А0998; 2) зобов`язати в/ч А0998 здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з 03.11.2020 по 27.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 27.11.2020. Вважає невчасний розрахунок порушенням вимог КЗпП України та його прав, тому звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ухвалою від 07.12.2020 суд відкрив провадження у справі, та витребував докази.

04.01.2021 відповідачем подано до суду відзив на позов від 23.12.2020 №4938, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що обсяги бюджетних призначень займають тривалий час, по причинам, незалежним від військової частини А0998. тому остання вплинути на процес погодження обсягів бюджетних призначень позбавлена можливості, адже вона згідно Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів 3 ступеня і погодження обсягів кошторисних призначень не входить до її компетенції. Станом на час звільнення зі служби позивача з військової частини А0998 остання не мала належних бюджетних призначень на виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій військовослужбовцям, які звільняються з військової служби. У зв`язку з чим військова частина А0998 вимушена подавати заявку до вищестоящого довольчого органу для замовлення коштів необхідних для виплати при звільненні військовослужбовцю додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до Витягу із Наказу командира Військової частини А0998 від 03.11.2020 №233 позивача з 03.11.2020 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (арк. спр. 8).

Довідкою-розрахунком відповідача без реєстраційного номера та дати, за підписом командира частини Поступальського С., наданої на виконання вимог ухвали суду, стверджено, що відповідно до наказу командира військової частини А 0998 №233 від 03.11.2020 ОСОБА_1 нараховано та виплачено 27.11.2020 на картковий рахунок грошове забезпечення за листопад у сумі 10140,96, що підтверджується платіжним дорученням №3113 від 26.11.2020. Також позивачу було виплачено Винагороду за участь в ООС та Винагороду за забезпечення миру в зоні проведення ООС: За жовтень відповідно до наказу командира військової частини А0998 №423-АД від 03.11.2020 - 17000,00 грн, платіжне доручення №3037 від 20.11.2020. За жовтень відповідно до наказу командира військової частини А0998 №424-АД від 03.11.2020 - 5000,00 грн, платіжне доручення №3113 від 26.11.2020. За листопад відповідно до наказу командира військової частини А0998 № 1395-АД від 02.12.2020 - 433,33 грн, платіжне доручення №3438 від 17.12.2020. За листопад відповідно до наказу командира військової частини А0998 № 1396-АД від 02.12.2020 - 333,00 грн, платіжне доручення №3438 від 17.12.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 по справі № 2340/4192/18 (адміністративне провадження № К/9901/24531/19).

Згідно з ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

При цьому суд зазначає, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 17.12.2020, суд дійшов висновку про те, що періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 03.11.2020 по 17.12.2020 (45 днів), а не 27.11.2020 як помилково вважає позивач.

Таким чином, оскільки в день звільнення позивача відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, суд дійшов висновку, що позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З врахуванням Довідки відповідача №5434 від 28.12.2020 судом встановлено, що середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 345,63 гривень ( (10541,7 + 10541,7) / 61 ).

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 345,63 грн (середньоденний заробіток позивача) х 45 (днів затримки розрахунку) = 15553,35 гривень.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд, з урахуванням правових позицій Верховного Суду вважає, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень допустив затримку розрахунку при звільненні, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Військової частини А0998 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 по 17.12.2020 в сумі 15553,35 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні тридцять п`ять копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 лютого 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А0998 (вул. Івана Хрестителя, Яворів, Львівська область, 81000 , код ЄДРПОУ - 07652444)

Головуючий суддя А.І. Петричкович