Рішення № 94935268, 10.02.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3244/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути з платника податків ОСОБА_1 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 719468,25 грн., по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 59941,53 грн.

Позов обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, складено акт від 16.12.2019 №126/21-22-33-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення вимог податкового законодавства відповідачем. За висновками перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.01.2020 про збільшення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військовому збору. У зв`язку із несплатою відповідачем сум грошових зобов`язань, визначених у цих податкових повідомленнях-рішеннях, контролюючим органом сформована та направлена на адресу відповідача податкова вимога від 06.04.2020 №5510-10 на суму податкового боргу 779409,78 грн. Оскільки відповідач не сплатив податковий борг в добровільному порядку, податкові повідомлення-рішення не оскаржив, тому позивач звернувся за його стягненням в судовому порядку.

Ухвалою від 02.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.11.2020 на 10 год. 00 хвил. Судом залучено до участі у розгляді справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на стороні позивача - АТ "Укрсиббанк".

24.11.2020 до суду надійшло пояснення третьої особи (АТ "Укрсиббанк") разом із документами, які стосуються укладання договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 в 2008 році на суму 110000 дол. США, анулювання (прощення) ОСОБА_1 , який є позивальником за кредитним договором заборгованості та повідомлення останньому про необхідність декларування додаткового блага та сплати відповідних податків. З наданих третьою особою документів суд встановив, що банком в 2018 році було прийнято рішення про анулювання заборгованості за кредитним договором (яка складалась з 108750,14 дол. США, 105546,95 дол. США процентів та 25410,29 дол. США штрафних санкцій) при умові погашення ОСОБА_1 частини заборгованості 22480 дол. США. При цьому позичальнику було відомо про необхідність декларування прощеної суми кредитної заборгованості (108750,14 дол. США основний борг та 127850,85 дол. США проценти) як отримання додаткового блага та необхідності сплати податків з отриманого доходу, що підтверджується документально отриманним повідомлення банку від 13.02.2018 нарочним та заявою ОСОБА_1 від 09.02.2018.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось, ухвалою від 13.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до слухання на 10.02.2021.

Представником позивача подано заяву про проведення судового засідання в письмовому провадженні, відповідач в судове засідання не прибув, доказів отримання ним ухвали суду та судової повістки немає. Поштова кореспонденція судом надсилалась відповідачу за адресою, яка вказана в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) та за адресою, яка вказана в банківських документах про анулювання кредитної заборгованості, - АДРЕСА_2 , але поверталась до суду з відмітками про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ч.11 ст. 126 КАС України, в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд даної справи та судом вчинені усі дії, визначені Кодексом адміністративного судочинства України задля належного і вчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання пояснень, і станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми податкового законодавства України, суд дійшов наступного.

Згідно відомостей, наданих до податкової служби АТ "УКРСИББАНК", платник податків ОСОБА_1 за 2018 рік отримав доходи у сумі 2918893 грн. 67 коп. у вигляді додаткового блага, із цих доходів не нараховано та не утримано, не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, декларацію про майновий стан та доходи ОСОБА_1 за 2018 рік до податкового органу не подавав, дохід не декларував.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2008 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11330602000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 110 000,00 дол. США. Станом на 13.02.2018 за відповідачем обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 236777,09 дол. США, що складало 6355183 грн. 99 коп., банком було прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором: суми основного боргу 108 750,14 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 13.02.2018 складало 2 918 893,67 грн., а також суму процентів 105 546,95 дол. США (еквівалент по курсу НБУ станом на 13.02.2018 2 832 918,87 грн.) та суму штрафних санкцій 25 410,29 грн.

13.02.2018 АТ "УКРСИББАНК" надав ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу (лист від 13.02.2018 вих. № 24-4-2-08/3), в якому відповідача повідомлено про те, що відповідно до вимог п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того, ОСОБА_1 також було подано на ім`я голови правління Банку заяву про те, що він повідомлений про виникнення у нього податкового зобов`язання у зв`язку із прощенням кредитного боргу.

16.12.2019 старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі Ковпей В.Ю. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Копію наказу від 08.11.2019 № 382 про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки були надіслані на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За результатами вказаної перевірки складений акт від 16.12.2019 №126/21-22-33-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.п. "а" п.176.1 ст.176, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.1.4 п.16 підрозділу 10 розд. ХХ ПК України, що полягає у неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, не включенні у 2018 році до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларованні суми доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором у розмірі 2918893,67 грн., що призводить до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 525400,86 грн. та не нарахуванні і не сплаті військового збору за 2018 рік в сумі 43783,41 грн. Перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 не був в 218 році зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік не подавав. Не відобразив отриманий від АТ "УКРСИББАНК" дохід у вигляді додаткового блага у сумі 2918893 грн. 67 коп. (ануольована сума основного боргу 108750,14 дол. США по курсу НБУ станом на 13.02.2018), з якого не нарахував та не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18 % та військовий збір в розмірі 1,5 %.

Акт перевірки надісланий відповідачу поштою.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті три податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 21.01.2020 №0002213305, яким відповідачу збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 525400,86 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 131350,22 грн.;

від 21.02.2020 №0002223305, яким відповідачу збільшено грошове зобов`язання по платежу військовий збір у сумі 43783,41 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 10945,85 грн.;

від 21.02.2020 №0002203305, яким відповідачу нараховані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за неподання до податкового органу декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік

Вказані вище акт перевірки та три податкові повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача, однак не отримані ним з причин, незалежних від податкового органу.

Крім того, за даними інтегрованої картки платника податків відповідачу нарахована пеня за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань по ПДФО в сумі 62547 грн. 17 коп., по військовому збору в сумі 5212 грн. 17 коп. за період 01.08.2019 - 05.03.2020 (213 днів).

06 квітня 2020 року контролюючим органом сформована податкова вимога форми "Ф" №5510-10 на суму 779409,78 грн., прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення направлялись на адресу відповідача за даними центральної бази Державного реєстру АДРЕСА_1 , відповідачем не отримані, повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання"..

Визначена податковим органом сума грошового зобов`язання не сплачена відповідачем у встановлений законодавством строк, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Станом на 11.08.2020 загальний розмір податкового боргу відповідача склав 779409 грн. 78 коп.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Відповідно до пункту 1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК України встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). А відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПКУ, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

За правилами пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Відповідно до підпункту 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній станом на 13.02.2018) до основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу в складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Враховуючи наведене, сума прощеної відповідачу основної заборгованості, в сумі 2918893,67 грн. є доходом платника податку та підлягає оподаткуванню. Підпунктом "а" пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Таким чином, дії відповідача щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік , не нарахування та не сплати податку на доходи фізичних осіб не відповідають нормам податкового законодавства.

Законом України від 28.12.2014 №71-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Суду не надано жодного доказу оскарження у судовому чи адміністративному порядку трьох податкових повідомлень-рішень від 21.01.2020 за №0002213305, №0002223305, №0002203305.

Таким чином, грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях є узгодженими.

Оскільки грошові зобов`язання не були сплачені платником у встановлений Законом строк, то вони набули статусу податкового боргу платника, у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17. У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що "…Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення-рішення. В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з`ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення-рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу)…".

Отже, з огляду на викладене та приймаючи до уваги, що предметом спору в межах даної справи не є правомірність податкового повідомлення-рішення, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням, які прийняті за наслідками проведеної позивачем перевірки.

Окремо, суд звертає увагу, що відповідачем не були оскаржені ані висновки контролюючого органу, що зафіксовані в акті такої перевірки, а ні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту за результатами перевірки.

В межах даного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу судом з`ясовані підстави його виникнення, а саме податковий борг відповідача виник у результаті несплачених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем було сформовано податкову вимогу форми "Ф", яка направлялася відповідачу.

Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач є постійним боржником, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

Положеннями ст.89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає, у тому числі у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України).

З матеріалів справи убачається, що 09.07.2018р. контролюючим органом прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу №5510-10.

Докази скасування вказаного рішення про опис майна у податкову заставу до суду також не надано.

Таким чином, застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу в добровільному порядку.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до положень ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Положеннями ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом встановлений строк у 30 календарних днів минув, отже у контролюючого органу виникло право на стягнення.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування наявності узгодженого грошового зобов`язання, за стягненням якого звернувся позивач (зокрема не чинності податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, тощо), натомість позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності узгодженого грошового зобов`язання, дотримання процедури визначення податкового зобов`язання відповідача, повідомлення останнього про наявність податкового боргу та вчинення усіх встановлених дій, які б призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України та дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити.

Стягнути з платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий борг:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 719468,25 грн., отримувач: УК в Олешківському р-ні/м. Олешки/11010500, код отримувача - 38045231, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UА438999980333129341000021284, код бюджету - 11010500;

- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 59941,53 грн., отримувач: УК в Олешківеькому р-ні/ Олешківський р-н/11011001, код отримувача - 38045231, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку- UА528999980313040137000021283, код бюджету -11011001.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення підписаний 16.02.2021.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 111020300