Рішення № 94935216, 16.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р. № 520/18063/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" до Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці, яка полягає у ненаданні індивідуальної письмової консультації у відповідь на Запит Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" від 12.11.2020 вих. № 2020/11/12-1;

- зобов`язати Державну службу України з питань праці надати індивідуальну письмову консультацію з питань, поставлених у Запиті ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" про надання індивідуальної письмової консультації від 12.11.2020 вих. №2020/11/12-1, з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов`язати Державну службу України з питань праці надати звіт про виконання рішення суду у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на положення ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та зазначив, що відповідь, надана відповідачем у листі № 8118/3.1/3-20 від 19.11.2020 на запит позивача не містить ані жодних роз`яснень (консультацій) щодо вимог до провадження господарської діяльності ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН", ані відповідей на поставлені питання, ані жодних посилань на те, що лист є письмовою консультацією суб`єкту господарювання. На думку позивача, відповідачем протиправно не надано індивідуальну податкову консультацію на запит ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" від 12.11.2020 року вих. №2020/11/12-1, що порушує права позивача як суб`єкта господарювання у сфері комп`ютерного програмування.

Ухвалою суду від 16.12.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується як повідомленням про вручення поштового відправлення, так і офіційним витягом з електронної пошти суду.

Відповідач своїм право не скористався, відповідь на даний адміністративний позов до суду не направив.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2020 року ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" звернулося до Державної служби України з питань праці із письмовим запитом №2020/11/12-1 про надання індивідуальної письмової консультації в порядку ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в якому просило надати індивідуальну письмову консультацію з наступних питань:

- Чи має право ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" у відповідності до законодавства України про працю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, здійснювати візуальне обстеження житлово-побутових умов працівника, який буде виконувати трудову функцію за місцем проживання, уповноваженими представниками роботодавця за допомогою інформаційно – комунікаційних технологій, використовуючи офіційне програмне забезпечення (Zoom? Slack тощо)?

- Чи має право ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" у відповідності до законодавства України про працю здійснювати візуальне обстеження житлово-побутових умов працівника, який буде виконувати трудову функцію за місцем проживання, уповноваженими представниками роботодавця за допомогою інформаційно – комунікаційних технологій, використовуючи офіційне програмне забезпечення (Zoom? Slack тощо)?

Зі змісту запиту вбачається, що метою звернення було отримання роз`яснень з питання застосування окремих норм законодавства щодо порядку та форми проведення обстеження житлово- побутових умов працівника при надомній роботі, у зв`язку із неврегулюванням вказаного питання на законодавчому рівні.

Листом від 19.11.2020 №8118/3.1/3.1-20 відповідачем надано відповідь, в якій, з посиланням на ст. 13, ст. 14 ЗУ "Про охорону праці", зазначено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог чинного законодавства. Порядок забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі праці при дистанційній (надомній) роботі, на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру, визначається у трудовому договорі про дистанційну (надомну) роботу з урахуванням положень нормативно – правових актів з охорони праці.

Судом встановлено, що відповідь було направлено на адресу позивача 20.11.2020 (ар.с.22).

Також, у вказаному листі зазначено, що він не встановлює правових норм та має лише інформативний характер.

Позивач, не погоджуючись з отриманою індивідуальною консультацією від 19.11.2020 року № 911/3.1/3-20, звернувся до суду з позовом.

Як вже встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із запитом №2020/11/12-1 про надання йому індивідуальної письмової консультації саме в порядку ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка регулює питання консультативної підтримки суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до вказаної норми права, органи державного нагляду (контролю) безоплатно надають суб`єктам господарювання письмові консультації щодо вимог до провадження відповідної господарської діяльності та/або щодо здійснення державного нагляду (контролю).

Консультації органів державного нагляду (контролю) можуть бути загальними (стосуватися невизначеного кола суб`єктів господарювання) або індивідуальними (стосуватися конкретного суб`єкта господарювання). Загальні консультації оприлюднюються в офіційному виданні та на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю). Індивідуальні консультації надаються (надсилаються) суб`єктам господарювання протягом п`ятнадцяти календарних днів після отримання запиту.

Суб`єкт господарювання може посилатися на загальні та адресовані йому індивідуальні консультації органів державного нагляду (контролю) під час доведення правомірності своєї поведінки у відносинах із цими органами, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також під час судового розгляду.

Суб`єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності, якщо він діяв відповідно до консультації органу державного нагляду (контролю), зокрема на підставі того, що індивідуальна або загальна консультація, у тому числі податкова, була змінена або скасована.

Отже, проаналізувавши зміст ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка регулює питання консультативної підтримки суб`єктів господарювання, суд дійшов висновку, що вона не встановлює імперативних вимог, з якими законодавець встановлює обов`язковість складових індивідуальних консультацій. Також, вказана норма права не передбачає й можливості оскарження в судовому порядку отриманої консультації, як правового акту індивідуальної дії, що породжує для суб`єкта звернення певні правові наслідки.

Надаючи оцінку відповіді відповідача в розрізі ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суд вважає, що відповідач діяв в межах вимог вищевказаної норми права. Так, відповідачем, з посиланням на вимоги Кодексу законів про працю, Закону України "Про охорону праці" надано консультацію та роз`яснено, що порядок забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі праці при дистанційній (надомній) роботі, на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру, визначається у трудовому договорі про дистанційну (надомну) роботу з урахуванням положень нормативно – правових актів х охорони праці.

Також, дослідивши зміст запиту № 2020/11/12-1 від 12.11.2020, суд звертає увагу позивача на те, що витребувана ними в запиті інформація має теоретичний та загальний характер з питань застосування окремих норм законодавства України в ситуації, яка може виникнути у взаємовідносинах роботодавця з найманими працівниками на майбутнє, оскільки питання порядку та форми проведення обстеження житлово-побутових умов працівника при надомній роботі залишається неврегульованим на законодавчому рівні.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем протиправно не надано індивідуальну податкову консультацію на запит ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" від 12.11.2020 вих. №2020/11/12-1, що порушує права позивача як суб`єкта господарювання у сфері комп`ютерного програмування, суд, по-перше, зауважує на тому, що позивач помилково ототожнює індивідуальну консультацію в розумінні ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка надається виключно в якості консультативної підтримки суб`єктів господарювання, з правовою природою податкової консультації, яка має певні правові наслідки, як для суб`єкта, так і для об`єкта звернення, враховуючи вимоги Податкового законодавства. По-друге, позивач, як суб`єкт господарювання є вільними в укладенні трудових договорів з працівниками у галузі праці при дистанційній (надомній) роботі, визначенні їх умов, з урахуванням вимог чинного законодавства, яке регулює вказані правовідносини.

Щодо вільного тлумачення позивача положення ч. 2 ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яке на його думку полягає у можливості скасування індивідуальної письмової консультації наданої в якості консультативної підтримки суб`єкту господарювання, в судовому порядку, що дає підстави вважати за можливе визнання в судовому порядку протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо ненадання такої консультації, суд зазначає наступне.

Аналізуючи положення ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", надане законодавцем, можна виділити його ознаки, а саме: безоплатна основа; право суб`єкта господарювання щодо посилання на загальні та адресовані йому індивідуальні консультації органів державного нагляду (контролю); строк направлення індивідуальної консультації, а також, відсутність відповідальності суб`єкта господарювання якщо він діяв відповідно до консультації органу державного нагляду (контролю), зокрема на підставі того, що індивідуальна або загальна консультація, у тому числі податкова, була змінена або скасована.

Судом, по-перше, не встановлено обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своєї правової позиції, а саме щодо можливості скасування індивідуальної письмової консультації, наданої в якості консультативної підтримки суб`єкту господарювання, саме в судовому порядку. А, по-друге, звертає увагу позивача на те, що саме Конституційний Суд України є органом, до повноваження якого входить офіційне тлумачення нормативних актів та законів України.

Щодо посилань позивача на те, що наявність правових наслідків надання індивідуальної письмової консультації, передбачених законом, є підтвердженням права позивача звернутися з вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправно, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України щодо розгляду адміністративної справи в межах заявлених позовних вимог, суд надає правову оцінку доводам позивача щодо порушення його прав, які виявилось у наявності правових наслідків, які можуть бути застосовані до позивача після отримання від відповідача індивідуальної консультації на Запит від 12.11.2020 вих. №2020/11/12-1, у чому і полягає, на думку позивача, протиправна бездіяльність зі сторони відповідача

Суд зазначає, що за загальним правилом бездіяльністю є пасивна правова поведінка особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового акта віднесені до компетенції суб`єкта владний повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

При цьому, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії. щ підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем було надано у строки, визначенні ст. 19 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", індивідуальну консультацію від 19.11.2020 №8118/3.1/3.1-20 на запит позивача № 2020/11/12-1 від 12.11.2020, що, в свою чергу, виключає наявність зі сторони відповідача протиправної бездіяльності.

Додатково суд звертає увагу позивача на те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Обгрутовуючи свою правову позицію щодо бездіяльності відповідача, позивач посилається у наявності правових наслідків, які у майбутньому можуть бути застосовані до позивача через відсутність врегулювання на законодавчому рівні порушень позивачем питань, після отримання від відповідача індивідуальної консультації на Запит від 12.11.2020 вих. № 2020/11/12-1.

Однак, суд звертає увагу позивача на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.

Наявність реального та безпосереднього порушення прав позивача як необхідної умови судового захисту висловлена Верховним Судом України у постановах від 22 березня 2016 року № п/800/484/15/21-557а16, 01 грудня 2015 року №800/134/15/21-2247а15, 01 грудня 2015 року № 800/135/15/21-3222а15.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодекс

Однак, позивачем в супереч вимог вищевказаних норм права не надано суду належних та допустимих доказів порушення своїх прав при зверненні до суду з даним позовом ані наданою індивідуальною письмовою консультацією у відповідь на запит ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" від 12.11.2020 вих. №2020/11/12-1, ані настання правових наслідків для позивача внаслідок отримання вказаної консультацієї, яка за своєю правовою суттю не є актом індивідуальної дії, який породжує настання правових наслідків для суб`єктів господарювання.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності Державної служби України з питань праці, яка полягала у ненаданні індивідуальної письмової консультації у відповідь на Запит Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" від 12.11.2020 вих. № 2020/11/12-1.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної служби України з питань праці надати індивідуальну письмову консультацію з питань, поставлених у Запиті ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" про надання індивідуальної письмової консультації від 12.11.2020 вих. №2020/11/12-1, з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду, суд вважає, що, вона є похідною від первісної позовної вимоги, а відтак не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволені позовних вимог в повному обсязі, підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" до Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова