Рішення № 94932846, 15.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. Справа№200/11492/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Аляб`єва І.Г.,

при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

за участі:

представника позивача - Кододової А.В,

представника відповідача - Цимбалюк В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області (вул.Італійська,59, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просить стягнути податкову заборгованість у розмірі 66136,35 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.01.2021.

11.01.2021 розгляд справи відкладено на 01.02.2021.

Ухвалою суду від 01.02.2021 закрито підготовче засідання у справі, розгляд справи по суті призначено на 15.02.2021.

Відповідачем надані письмові пояснення в яких проти позовної заяви відповідач заперечує, зазначає, що участі у будь-якій перевірці відповідач не приймала з її висновками не ознайомлена. Акт перевірки на який посилається позивач ОСОБА_1 не підписувала та не отримувала.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2018 по справі 805/5094/18-а встановлено, що станом на 23.07.2018 податковий борг ФОП ОСОБА_1 складав 34310 грн. який відповідачем в подальшому був сплачений добровільно. Виходячи зі змісту адміністративного позову податковий борг за рішенням про застосування фінансових санкцій № 000016/05-99-40-03/ НОМЕР_1 від 27.02.2018 на суму 6800 грн. 00 коп. виник 06.05.2018 тобто до 23.07.2018 і в подальшому відповідачем сплачений.

Рішення про застосування фінансових санкцій № 000016/05-99-40- 03/ НОМЕР_1 від 27.02.2018 на суму 6800 грн. 00 коп., податкове повідомлення-рішення № 0001654003 від 17.06.2018 на суму 20000грн. 00 коп. та податкове-повідомлення рішення № 0001883201 від 10.12.2019 на суму 20000 грн. 00 коп. відповідачем не отримувалися.

Отже, згідно ч. 2 п. 58.3. ст. 58 ПК України (що діяла на час спірних правовідносин до 2020 року) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. Фактично відповідач не отримувала рішення про застосування фінансових санкцій та податкові повідомлення-рішення, що підтверджено позивачем у своєму адміністративному позові.

Щодо нарахування пені вважає, що сплинув строк давності і це є підставою для відмови у її стягненні.

До судового засідання з`явилась представник позивача, яка підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав наведених у поясненнях ОСОБА_1 .

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що позивач, як платник податків перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області Дружківська ДПІ (м. Дружківка).

Відповідач має податковий борг в загальному розмірі 66136,35 грн., який утворився внаслідок несплати узгоджених сум з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (код бюджетної класифікації 21081500) в розмірі 66136,35 грн., а саме:

- 6800 грн - борг виник 06.05.2018 - донараховано згідно рішення від 27.02.2018 № 000016/05-99-40-03/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6800 грн. Зазначене рішення надсилалося на адресу відповідача, проте повернуто з позначкою «за закінченням терміну зберігання»;

- 20 000 грн - борг виник 30.07.2018 - донараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «С» від 17.06.2018 №0001654003 на суму 20000 грн, зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 26.04.2018 №0114/05/99/10/40/ НОМЕР_1 . Податкове повідомлення-рішення від 17.06.2018 №0001654003 надсилалося на адресу відповідача, проте повернуто з позначкою «за закінченням терміну зберігання»;

- 20 000 грн - борг виник 23.01.2020 - донараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «С» від 10.12.2019 №0001883201 на суму 20000 грн, зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 31.10.2019 №0060/05/99/10/32/ НОМЕР_1 . Податкове повідомлення-рішення від 17.06.2018 №0001654003 надсилалося на адресу відповідача, проте повернуто з позначкою «за закінченням терміну зберігання»;

- 287,42 грн - борг виник 24.07.2020 - нараховано пені відповідно до ст.129 ПК України;

- 3832,33 грн - борг виник 24.07.2020 - нараховано пені відповідно до ст.129 ПК України;

- 9580,82 грн - борг виник 24.07.2020 - нараховано пені відповідно до ст.129 ПК України;

- 5635,78 грн - борг виник 24.07.2020 - нараховано пені відповідно до ст.129 ПК України.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми «Ф» від 20.03.2017 №587-17 на суму 34310,00 грн. (відповідно до поштового повідомлення №87526011246938 відправлення повернуте з поміткою «за закінченням строку зберігання»). Вказана вимога не оскаржувалась.

Сума податкового боргу, заявлена до стягнення, відображена в інтегрованій картці платника податків та станом на день розгляду справи не сплачена.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що з метою погашення податкового боргу податковим органом на адресу відповідача в установленому законом порядку було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 20.03.2017 №587-17 на суму 34 310,00 грн.

Однак, прийняті заходи податковим органом не призвели до повного погашення боргу.

Так, як убачається з інтегрованої картки платника податків, у період, починаючи з дати направлення вимоги, податковий борг позивача не був погашений.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених до стягнення сум, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податку або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 14.1.137 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з нормами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що суми штрафних санкцій, заявлених до стягнення, застосовані податковими повідомленнями-рішеннями, датованими 2018 року.

Вказані рішення не є оскарженими, а значить, на момент розгляду справи настав граничний строк їх сплати.

Посилання відповідача на те, що вона не отримувала актів перевірок, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення (сума зобов`язань за якими є предметом позову) не приймаються до уваги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні рішення надсилалися за адресою реєстрації ОСОБА_1 та повернуті за закінченням терміну зберігання (а.с.33-41).

Таким чином, податковий орган здійснив усіх залежних від нього дій для направлення відповідних рішень позивачу, їх невручення сталося не з вини останнього.

Оскільки відповідні повідомлення - рішення не були оскаржені, у суду немає правових підстав вважати їх незаконними.

Відповідно, посилання позивача на неознайомлення його з актами фактичних перевірок не можуть прийматися до уваги, оскільки: під час фактичної перевірки присутність власника об`єкта торгівлі не є обов`язковою; у матеріалах справи містяться акти про відмову від підпису у направленнях на перевірку та про відмову від підписання та отримання актів перевірки.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо належності їй відповідних об`єктів торгівлі, доводи щодо незаконності стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими.

Щодо заявленої до стягнення суми пені суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.1 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.39. ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

Таким чином, пеня відносить до грошових зобов`язань, донарахування яких може здійснюватися податковим органом лише у строк, передбачений статтею 102 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення суми пені нараховані за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями від 18 та 22 листопада 2016 року.

Оскільки відповідні рішення не були оскаржені, граничний строк їх сплати настав у 2016 році.

Таким, чином, кінцевий строк, коли податковим органом могла бути нарахована пеня за несплату цих зобов`язань, закінчився у 2019 році.

У спірному ж випадку, датою нарахування пені є 24 липня 2020 року, яка лежить поза межами строку, передбаченого статтею 102 ПК України.

Враховуючи викладене, та відсутність посилань податкового органу на наявність підстав вважати цей строк, таким що переривався, суд приходить до висновку про відмову у стягненні заявленої суми пені.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин судовий збір з відповідача не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області (вул.Італійська,59, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління ДПС у Донецькій області податковий борг в сумі 46 800 (сорок шість тисяч вісімсот) гривень.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 лютого 2021 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 лютого 2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв