Рішення № 94932804, 28.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 р. Справа№805/609/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О.,

за участю:

представника позивача – Сухацького А.В.,

представника відповідача – Захарченка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 25.10.2017 року №0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову зазначено, що спірним рішенням податковим органом за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховано штраф у розмірі 4 574 985,85 грн. та пеню у розмірі 475 777,60 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на час його прийняття місцезнаходження позивача було зареєстровано у місті, де проводилась антитерористична операція, а отже на підставі пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» заходи впливу та стягнення за порушення закону зупиняються.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (код ЄДРПОУ 30939178, місцезнаходження: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 106А) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г) про визнання протиправним та скасування рішення №0006924706 від 25.10.2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 5 050 763,45 грн. задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення №0006924706 від 25.10.2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 5 050 763,45 грн., стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (код ЄДРПОУ 30939178, місцезнаходження: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул. Торгівельна, 106А) судовий збір у сумі 75 761 гривень 45 копійок.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного від 18 квітня 2018 року у справі №805/609/18-а залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного від 18 квітня 2018 року у справі №805/609/18-а залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16 грудня 2019 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено частково, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року скасовано, адміністративну справу № 805/609/18-а направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року справу прийнято до провадження судді Грищенка Є.І. та призначено підготовче засідання у справі.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Офісу великих платників податків Державної податкової служби заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що з урахуванням положень статті 100 Податкового кодексу України (далі – ПК України) позивач мав право звернутись до контролюючого органу із заявою про розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а наявність сертифікату торгово-промислової палати є лише підставою для отримання такого розстрочення або відстрочення податкового боргу. Однак позивач не звертався до відповідача із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску за жовтень 2016 року – квітень 2017 року, а тому повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Представник Офісу великих платників податків Державної податкової служби також зазначив, що з 16 вересня 2016 року перебуває на обліку в Запорізькому управлінні, тобто у органі, що знаходиться поза межами проведення антитерористичної операції. Таким чином позивач не мав права у період жовтень 2016 року – квітень 2017 року на звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків з нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Крім того, представником контролюючого органу, що відповідно до положень чинного законодавства, у разі якщо платник податків має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року замінено відповідача – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) на його правонаступника – Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі – відповідач).

Ухвалою суду від 24 березня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

На адресу суду надійшло пояснення відповідача. Представник відповідача надав пояснення щодо розбіжностей між загальною сумою єдиного внеску за період жовтень 2016 року – квітень 2017 року, яка вказана в описовій частині акту перевірки та у висновках акту перевірки. Так, вказані розбіжності виникли у зв`язку з опискою у висновках акту перевірки. Правильною є сума 29 983 519, 79 грн. Щодо погашення боргу з єдиного внеску за минулі періоди у 2016 році, представник відповідача зазначив, що згідно даних інтегрованої картки за 2016 рік, 20 жовтня 2016 року платіжним дорученням № 909 позивачем було сплачено єдиний внесок у сумі 990 903 грн. за вересень 2016 року, проте, станом на 20 жовтня 2016 року позивач мав заборгованість за минулі періоди у розмірі 3608591,09 грн., а тому сума 990 903 грн. зарахувалась у рахунок погашення недоїмки, відповідно до положень чинного законодавства. Аналогічна процедура відбулась з іншими платежами.

На адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в якому останній зазначив, що приймаючи рішення про часткове задоволення скарги та даючи розпорядження контролюючому органу про вчинення відповідних дій, а саме – про «винесення та направлення нового рішення відповідно до вимог чинного законодавства», перевіряючий орган з передбачених законодавством варіантів рішень (п. 4 розділу IV вказаного вищезазначеного Порядку) фактично обрав варіант скасування в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольнив скаргу. На думку позивача, відповідне оскаржуване рішення з цього часу вважається відкликаним. По-друге, відповідно до п 9-4 прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо у платника податків станом на день переведення його на облік до Офісу великих платників податків, і була заборгованість зі сплати єдиного внеску, вона мала обліковуватись податковим органом, як безнадійна і право відповідача на розподілення поточних платежів позивача на погашення безнадійної заборгованості законодавством не передбачено. По-третє, в порушення ч. 14 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», рішення про застосування штрафних санкцій від 25.10.2017 року № 0006924706 винесено без відповідного погодження з Пенсійним фондом. Також представник позивача зазначив, що застосування органом доходів і зборів ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме щодо зарахування єдиного внеску в порядку календарної черговості, є неможливим, оскільки відсутність вимог про сплату недоїмки свідчить про те, що податковий орган не нараховував недоїмку, тобто факт недоїмки був відсутній. Крім того, станом на початок звітних періодів, за якими проведено перевірку, контролюючи орган не мав підстав для продовження практики зарахування поточних платежів в рахунок погашення попередніх періодів, оскільки за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року порушень та заборгованості зі сплати єдиного внеску у позивача не було, що підтверджено рішенням суду, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0005984706. Також представник позивача зазначив, що відповідно до положень чинного законодавства до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, як до правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, перейшло зобов`язання щодо зупинення застосування до ПРАТ «ДМЗ» заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

На адресу суду надійшли пояснення представника відповідача щодо винесення рішення про донарахування штрафних санкцій та пені. Представник відповідача та зазначив, що недоїмка з єдиного внеску позивача виникла до початку 2016 року. Крім того, рішення № 0006924706 від 25 жовтня 2017 року дійсно не погоджувалось з Пенсійним фондом України, оскільки норма ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є декларативною, порядок та механізм такого погодження відсутній.

Ухвалою суді від 19 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод», ЄДРПОУ 30939178.

Позивачем було пройдено передбачену законом процедуру державної реєстрації 9 серпня 2002 року. Місцем реєстрації позивача до березня 2017 року включно було місто Донецьк, а з квітня 2017 року - місто Покровськ.

Судом встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, задекларованого у звітах за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2017 року № 1136/28-10-47-6/30939178.

Вказаною перевіркою встановлено порушення частини восьмої статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підпункту 6 пункту 4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20 квітня 2015 року № 449, а саме, несвоєчасна сплата нарахованих самостійно платником податків сум Єдиного внеску за період з 21 жовтня 2016 року по 10 травня 2017 року у розмірі 81 631 277,99 грн.

На підставі зазначеного акта винесено спірне рішення від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 4 574 985,85 гривні та нарахована пеня у розмірі 475 777,60 гривні, в загальній сумі - 5 050 763,45 грн.

Спірне рішення позивачем оскаржено до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги рішення залишено без змін, проте, скаргу Товариства задоволено частково, ДФС приписано винести та направити нове рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, однак, нове рішення податковим органом зі спірного питання не приймалось.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до приписів пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 «платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

З аналізу зазначених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що закон пов`язує звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску, з фактом перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за визначеним переліком.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників за місцем її знаходження, у м. Донецьку, однак з 16 вересня 2016 року його переведено на облік до Запорізького управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби відповідно до розпорядження Державної фіскальної служби України від 8 вересня 2016 року №47-р у зв`язку з реорганізацією Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку шляхом приєднання до Офісу великих платників Державної фіскальної служби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247.

Надаючи оцінку обставинам зміни позивачем місця податкового обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті першої Першого Протоколу Європейської конвенції із захисту прав людини «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Правомірність обмеження майнових прав (законних очікувань) платників податків з боку держави неодноразово була предметом розгляду Європейського суду з прав людини, внаслідок чого Судом було сформовано уніфіковану позицію, за якою обмеження у реалізації будь-якого права може бути визнано правомірним за дотримання таких умов як: законність, легітимна мета та необхідність у демократичному суспільстві. Сукупність таких умов наразі відома під назвою «трискладовий тест».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством); чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес, тобто чи є легітимною мета такого обмеження; чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Організаційно-правова структура органів ДФС України була різнорівневою (центральний і територіальний) та багатоланковою (вища, середня та низова), мала також поділ за спеціалізацією. Саме тому забезпечення великому платникові податків можливості обліковуватися за місцезнаходженням (з урахуванням окупації частини території країни) не завжди було об`єктивно доступним.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» вирішено: перейменувати Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників в Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; реорганізувати спеціалізовані державні податкові інспекції з обслуговування великих платників шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком.

Зокрема, вказаною Постановою реорганізовано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС - шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС.

Отже, реорганізація мережі спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків відбулася на підставі, в межах повноважень та у порядку, визначеними законодавством. Питання доцільності проведення такої реорганізації повністю перебуває у віданні Кабінету Міністрів України як органу, уповноваженого на формування й реорганізацію системи органів ДФС. Як вбачається з відомостей на офіційному сайті, рішення скоротити кількість територіальних органів ДФС прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України в рамках скорочення апарату та територіальних органів міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади з метою оптимізації структури ДФС, покращення менеджменту та спрощення бюрократичних процедур. Мережа ж новостворених органів об`єктивно залежала від фактичної окупації частини території країни.

Що стосується переведення великого платника податків на облік до іншого контролюючого органу поза його волею, то аналізуючи його правомірність суд виходить з чинного правового регулювання зазначеного питання.

Порядок обліку платників податків і зборів визначається Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (підпункт 63.10.1 пункту 63.10 статті 63 ПК України).

Так, згідно з вимогами статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного місця обліку великого платника податків.

Також саме Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за приписами пункту 64.7 статті 64 ПК України, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків (абзац другий цього пункту).

Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про таке включення платник податків зобов`язаний стати на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр.

Щодо великих платників податків, які самостійно не стали на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про зміну основного місця обліку та переведення їх на облік у контролюючі органи, що здійснюють супроводження великих платників податків.

У разі відсутності за місцем реєстрації великого платника податків контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, облік такого платника податків за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснюється або територіально найближчим контролюючим органом, що здійснює супроводження великих платників податків, або іншим контролюючим органом (абзаци третій, четвертий, п`ятий пункту 64.7 статті 64 ПК України).

Отже, зазначене переведення здійснене органом, що уповноважений на таке переведення, у зв`язку і внаслідок реорганізації системи контролюючих органів, тобто у випадку й у спосіб, визначений законом.

Аналізуючи дотримання вимоги пропорційності введених обмежень, з огляду на встановлену судом об`єктивну неможливість продовження функціонування спеціалізованого органу податкового контролю з обслуговування великих платників на непідконтрольній Україні території, суд не знайшов підстав обґрунтовано стверджувати про відсутність необхідного балансу між інтересами окремого платника й інтересами громадянського суспільства у період збройної агресії у правовідносинах, безпосередньо пов`язаних з такими обставинами та, з урахуванням суті ненаданої пільги, - про покладення на платника надмірного тягаря.

Крім того, установлені обмеження є такими, що відповідають критерію «необхідність у демократичному суспільстві», з наведених вище підстав.

З огляду на вказане, в даному випадку наявне втручання держави у майнові права платника, але воно є законним та є пропорційним вищевказаній легітимній меті.

Таким чином, закон, що встановлює тимчасове звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску, не застосовний до позивача як особи, що не перебуває на податковому обліку на території населених пунктів, де проводилася АТО, за затвердженим переліком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 200/2402/19-а.

Надаючи правову оцінку обставинам сплати (своєчасність та повнота) позивачем єдиного внеску за спірний період, а також правомірності зарахування відповідачем сум сплаченого позивачем Єдиного внеску за період, що перевірявся, в якості погашення недоїмки з Єдиного внеску за попередні періоди, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять інтегровану картку платника податків ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» з якої вбачається, що у спірний період позивачем сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, однак кошти зараховувались в рахунок погашення недоїмки, що виникла у минулі періоди.

Так дійсно, положеннями статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Поряд з цим, як вже зазначалось раніше, до 16 вересня 2016 року позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, а тому згідно із положеннями Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464 в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нарахування обчислення і сплачування єдиного внеску, що виключає факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року по 16 вересня 2016 року.

Суд звертає увагу, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 805/4066/17-а адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» – металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування рішення № 0005984706 від 30.08.2017 року на загальну суму 22 707 082,16 грн., зобов`язання вчинити певні дії частково задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 0005984706 від 30 серпня 2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 22 707 082,16 грн., прийняте Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що в даній адміністративний справі посадовими особами податкового органу було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, задекларованого у звітах за період вересень 2014 року – вересень 2016 року. На підставі акту камеральної перевірки прийнято рішення № 0005984706 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за звітні періоди з вересня 2014 року по вересень 2016 року на загальну суму у розмірі 22707082,16 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи те, що фактично у позивача була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску за попередні періоди, сплачені у період жовтень 2016 року - квітень 2017 року суми єдиного внеску протиправно зараховувались в рахунок погашення податкового боргу.

Щодо посилань представника позивача на те, що у разі наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску на день переведення платника податків на облік до Офісу великих платників податків, вона мала обліковуватись як безнадійна та підлягала списанню, суд зазначає, що вказані обставини не є предметом спору у даній адміністративній справі, а тому не досліджуються судом.

Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 (далі - Порядок № 1124).

У пункті 4 розділу IV Порядку № 1124 вказано, що контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;

скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;

скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;

направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;

залишає скаргу без розгляду.

У разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня по повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу (пункт 4 розділу IV Порядку № 1124).

Пунктом 3 розділу V Порядку № 1124 передбачено, що у разі повного або часткового задоволення скарги в рішенні даються розпорядження контролюючому органу, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Судом встановлено, що спірне рішення оскаржувалось позивачем в порядку адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарги рішення залишено без змін, проте, скаргу Товариства задоволено частково, ДФС приписано винести та направити нове рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, однак такого рішення не приймалось податковим органом.

Суд звертає увагу позивача, що за результатом розгляду скарги, спірне рішення залишено без змін, що свідчить про відсутність підстав вважати його відкликаним у відповідності до положень пункту 4 розділу IV Порядку № 1124.

Відповідно до статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3). Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (ч.4) На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10) Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду (ч.13). Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч.14).

Цим законом визначено, що органи доходів і зборів це центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи; Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (ст.1)

Аналіз наведених приписів Закону № 2464 дає підстави для висновку, що адміністрування єдиного внеску, контроль за правильністю та своєчасністю його нарахування, сплатою, в тому числі застосування штрафних санкцій та нарахування пені належить виключно до повноважень органу доходів та зборів, відтак посилання позивача щодо неправомірності спірного рішення виключно з підстав відсутності формального погодження з Пенсійним фондом не приймається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року № №826/18531/16.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що у період жовтень 2016 року - квітень 2017 року позивачем у встановлені строки сплачувався єдиний внесок за звітний період, що свідчить про протиправність рішення відповідача № 0006924706 від 25 жовтня 2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 5 050 763,45 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 75 761 гривень 45 копійок підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0006924706 від 25 жовтня 2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 5 050 763,45 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (місцезнаходження: місто Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (місцезнаходження: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Торгівельна, 106А, код ЄДРПОУ 30939178) судовий збір у сумі 75 761 гривень 45 копійок.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 28 грудня 2020 року.

Повний текст рішення складено 06 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко