Рішення № 94932790, 15.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. Справа№200/11335/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.,

при секретарі - Зурабашвілі А.О.

За участю сторін:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача: Винник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (код ЄДРПОУ:25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Генерала Батюка, будинок №40) про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини та зобов`язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народження дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23.10.2020 року вона звернулась до управління із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини. Однак, у зв`язку із пропуском встановленого законом 12-місячного строку для звернення за цією допомогою вона отримала відмову в отриманні державної допомоги. Вважає, що таким чином відповідач порушує її соціальні права.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року адміністративний позов залишений без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

15.12.2020 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надала документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року розгляд справи №200/11335/20-а вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримує адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг. Вказав, що позивач лише після спливу 2 років 4 місяців 30 днів після взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи звернулась із заявою до управління про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23.10.2020 року управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, у зв`язку з тим, що звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видано повторно 23.10.2020 року слідує, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Позивач у зв`язку із проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про що видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 24.04.2018 року №0000521921 (са.с.11).

23.10.2020 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради із заявою про призначення соціальної допомоги, а саме: допомоги при народженні дитини (а.с.36-37).

Рішенням від 29.10.2020 року №03-30/436/1 позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини. Підстава: п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 року №1751 (звернення за призначенням допомоги надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дитини) (а.с.35).

Листом Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради від 19.11.2020 року №07-16/4709 представнику позивача було повідомлено про те, що призначити допомогу при народженні дитини не має законних підстав (а.с.15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року

№ 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (надалі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811 одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що заява про призначення допомоги при народженні дитини подається одним із батьків дитини в письмовій формі до органів соціального захисту за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Разом з тим, приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступне.

У відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

В свою чергу, суд зазначає, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а (К/9901/12622/18).

Суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії, вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, суд констатує наявність у позивача права на звернення до органу праці та соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.

Отже, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Частиною 2 статті 9 КАС України суду надане право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зважаючи на висновки суду про задоволення позовних вимог, положення ч.2 ст.9 та ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Слов`янської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 29.10.2020 року №03-30/436/1.

Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов`язання призначити та здійснити виплату позивачу державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 23.10.2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування індивідуального акту позивача, через те, що самі по собі дії/бездіяльність відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення Управління праці та соціального захисту населення Слов`янської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 29.10.2020 року №03-30/436/1.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 14.12.2020 року (а.с.24).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень у розмірі 420,40 грн. (50% від сплаченої суми судового збору) на користь позивача.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (код ЄДРПОУ:25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Генерала Батюка, будинок №40) про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини та зобов`язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народження дитини - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Слов`янської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 29.10.2020 року №03-30/436/1.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (код ЄДРПОУ:25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Генерала Батюка, будинок №40) призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 23.10.2020 року.

У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (код ЄДРПОУ:25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Генерала Батюка, будинок №40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 15 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 16 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая