Рішення № 94932741, 16.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р. Справа№200/8121/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

2 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про:

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату податкового боргу (недоїмки) №Ф-5455-23 від 10 травня 2019 року у частині сплати боргу за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27 вересня 2016 року по 19 квітня 2019 року та штрафу у розмірі 340 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату податкового боргу (недоїмки) №Ф-5455-23 від 10 серпня 2020 року в частині сплати боргу за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27 вересня 2016 року по 10 серпня 2020 року та штрафу у розмірі 340 грн.;

- визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення списання заборгованості за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 03 червня 2020 року та зобов`язання списати таку заборгованість за період з 01 січня 2017 року по 03 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у лютому 2020 року припинив підприємницьку діяльність, проте у травні 2020 року отримав вимогу про сплату боргу та штрафу з якою не згоден, оскільки його звільнено від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на період проходження військової служби. Позивач вказав, що у зв`язку з укладенням контратаку про проходження військової служби у відповідача не було законних підстав для нарахування ЄСВ як фізичній особі-підприємцю. Позивач вважає, що підстави для відображення в його інтегрованій картці платника податків відомостей про наявність у нього податкового боргу з єдиного внеску у період з 1 січня 2017 року по 3 червня 2020 року були відсутні, оскільки він був в силу закону звільнений у відповідний період від сплати єдиного внеску, що зумовлює необхідність внесення змін до інтегрованої картки платника податку.

Відповідач позов не визнав, 26 жовтня 2020 року, засобами електронного зв`язку, надав відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що спірні вимоги винесені згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів за якими обліковувалася заборгованість. Стосовно звільнення позивача від сплати ЄСВ у період військової служби вказав, що підставою такого звільнення є заява фізичної особи-підприємця та копія військового квитка або іншого документа, виданого відповідним державним органом, проте позивач із такою заявою не звертався, необхідні документи не подавав. Крім того, відповідач вважає, що позовна вимога щодо списання сум заборгованості не підлягає задоволенню, оскільки припинення підприємницької діяльності позивача відбулося до набрання чинності Закону України від 1 травня 2020 року №592-ШХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 2 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року вирішено витребувати у відповідача докази по справі, адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 29 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 29 грудня вирішено повторно витребувати у відповідача докази по справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 18 січня 2021 року.

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 лютого 2021 року.

У судове засідання позивач не з`явився, докази належного повідомлення про розгляд справи наявні в матеріалах справи.

18 січня 2021 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з лютого 2007 року перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області як фізична особа підприємець. 12 лютого 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис №22740060005014402 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а.с. 18).

27 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на три роки (з 27 вересня 2016 року по 26 вересня 2019 року). 28 березня 2018 позивачем укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на три роки (з 28 березня 2018 року по 27 березня 2021 року).

Довідкою №30/366 від 5 квітня 2017 року підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 з 27 вересня 2016 року приймає участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області (а.с. 16).

Згідно з довідкою начальника відділу кадрів військової частини №9937 від 24 квітня 2020 року №853 ОСОБА_1 з 27 вересня 2016 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України(а.с. 17).

При цьому, позивачем подавалися до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017-2020 року, згідно яких загальна сума доходів відсутня.

Відповідно до інтегрованих карток станом на 31 липня 2020 року за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 45026,85 грн. (а.с.46-53).

10 травня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-545523, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 року, що становить 34686,19 грн., у тому числі недоїмка: 34346,19 грн., штрафи: 340 грн. Податкова вимога надіслана засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації позивача, проте повернута з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 62-63, 87).

9 липня 2020 року позивач звернувся до податкового органу про списання заборгованості по єдиному внеску, а також суми штрафних санкцій за період з 1 січня 2017 року по 3 червня 2020 року включно (а.с. 9).

10 серпня 2020 року відповідачем, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-545523 на загальну суму (станом на 31 липня 2020 року) - 45026,85 грн., у тому числі недоїмка: 44686,85 грн., штрафи: 340 грн. (а.с. 6).

Докази направлення та отримання позивачем вказаної вище вимоги в матеріалах справи відсутні.

Вважаючи вказані вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Статтею 4 частиною 1 пунктом 4 Закону України № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 6 частиною 2 пунктом 1 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 9-2 розділу VIII Закону України № 2464-VI, пункту 3 розділу V Інструкції № 449, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява особи, яка бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" 1275-VII від 20 травня 2014 року, яким внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 та доповнено пунктом 9-2 передбачено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Крім того, аналогічні норми містяться і в Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28 березня 2016 року № 393).

Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники, визначені пунктом 1 підпунктами 3 та 4 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

При цьому, Верховним Судом в постанові від 30 жовтня 2018 року в справі № 805/930/16-а висловлена правова позиція, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.

Статтею 19 частиною 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІ) передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до статті 20 частини 1 абзацу 1 Закону України № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Таким чином, наведеними законодавчими нормами передбачено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов`язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього. Така правова ситуація як укладення контракту, не змінює статусу осіб, які виконують обов`язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Як зазначалось вище, 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України та приймає безпосередню участь в антитерористичній операції.

На підставі наведених правових норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що норми пункту 9-2 розділу VIII Закону України № 2464-VI, які звільняють фізичних-осіб підприємців призваних в порядку мобілізації, на особливий період від сплати єдиного внеску на весь строк служби, поширюють свою дію на позивача.

Крім того, відповідно до положень статті 39 частини 3 Закону України № 2232-ХІІ за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Разом з тим, як убачається з розрахунку до спірної вимоги, заборгованість з єдиного внеску виникла за період з 27 червня 2013 року по 22 липня 2020 року, а саме:

27 червня 2013 року нараховано платником самостійно (декларація, термін сплати поточний рік) термін сплати 27 червня 2013 року - 3569,38 грн.;

22 липня 2013 року нараховано платником самостійно (декларація, термін сплати поточний рік) термін сплати 22 липня 2013 року - 1194,03 грн.;

16 серпня 2013 року донараховано штрафні санкції за ст. 126 ПК України - 340 грн.;

21 жовтня 2013 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 21 жовтня 2013 року - 1194,03 грн.;

20січня 2014 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 20 січня 2014 року - 1218,87 грн.;

22 квітня 2014 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 22 квітня 2014 року - 1218,95 грн.;

21 липня 2014 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 21 липня 2014 року - 1218,95 грн.;

20 жовтня 2014 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 20 жовтня 2014 року - 1218,95 грн.;

9 лютого 2016 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 9 лютого 2016 року - 2335,33 грн.;

9 лютого 2018 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 9 лютого 2018 року - 8448 грн.;

19 квітня 2018 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 19 квітня 2018 року - 2457,18 грн.;

19 липня 2018 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 19 липня 2018 року - 2457,18 грн.;

19 жовтня 2018 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 19 жовтня 2018 року - 2457,18 грн.;

21 січня 2019 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 21 січня 2019 року - 2457,18 грн.;

19 квітня 2019 рокунараховано єдиного внеску платником термін сплати 19 квітня 2019 року - 2457,18 грн.;

19 липня 2019 рокунараховано єдиного внеску платником термін сплати 19 липня 2019 року - 2457,18 грн.;

21 жовтня 2019 рокунараховано єдиного внеску платником термін сплати 21 жовтня 2019 року - 2457,18 грн.;

20 січня 2020 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 20 січня 2020 року - 2457,18 грн.;

22 липня 2020 року нараховано єдиного внеску платником термін сплати 22 липня 2020 року - 2078,12грн.

Тобто до спірних вимог податковим органом включено суму єдиного внеску за період звільнення ОСОБА_1 від його сплати.

Суд зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних вимог не враховано правову норму, яка міститься в статті 39 частині 3 Закону № 2232-ХІІ та зроблено неправильний висновок про обов`язок позивача, як фізичної особи-підприємця, під час проходження військової служби за контрактом в період дії особливого періоду щодо сплати єдиного внеску.

Ураховуючи наведене, оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5455-23 від 10 травня 2019 року та від 10 серпня 2020 року, включають суму єдиного внеску за період звільнення позивача від його сплати, такі вимоги в частині сплати боргу за період з 27 вересня 2016 року по 22 липня 2020 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вимоги в частині штрафу в розмірі 340 грн. задоволенню не підлягають, оскільки штраф нараховано за несплату позивачем єдиного внеску за 2013 рік.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення списання заборгованості за єдиним внеском за період з 1 січня 2017 року по 3 червня 2020 року та зобов`язання списати таку заборгованість суд зазначає наступне.

Відповідності до абз.2-7 п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який внесений Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13 травня 2020 року № 592-ІХ, після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

В свою чергу, податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

З аналізу положень вищевикладених нормативно-правових актів вбачається, що за результатами розгляду заяви про списання заборгованості по єдиному соціальному внеску, відповідач має прийняти рішення про списання заборгованості по єдиному соціальному внеску або рішення про відмову в її списанні.

Так в матеріалах справи міститься рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 19 жовтня 2020 року №7477-13 про списання богу (недоїмки) з єдиного внеску, яким несплачені суми єдиного внеску платника ОСОБА_1 в сумі 29293,44 грн., у тому числі недоїмка 29293,44 грн. підлягають списанню (а.с. 81).

Таким чином, оскільки відповідачем прийнято рішення щодо списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску ОСОБА_1 , позовна вимога щодо зобов`язання вчинити такі дії задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятих рішень.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанцією про оплату №60618460 від 23 вересня 2020 року позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

При цьому, враховуючи, що відповідачем рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску прийнято після подання позову та відкриття провадження у справі, а також відмову у задоволенні позовних вимог в частині штрафу (340 грн.), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1677,98 грн. ((840,80 грн. +(840,80 грн. - 3,62 грн.), де 3,62 грн. = 0,43% від 79713,04 грн.).

Таким чином, судовий збір у зазначеному вище розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2019 року №Ф-5455-23 в частині нарахування боргу за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27 вересня 2016 року по 19 квітня 2019 року;

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5455-23 від 10 серпня 2020 року в частині нарахування боргу за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27 вересня 2016 року по 10 серпня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька обл.; код ЄДРПОУ: 43142826) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОНПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1677,98 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв