Рішення № 94932551, 11.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 160/13530/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні відомостей, що знаходяться в трудовій книжки від 29.08.1977 року до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити в страховий стаж позивача для обчислення пенсії періоди роботи вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.08.1977р.;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зарахувавши до загального стажу роботи періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.08.1977р та здійснювати виплату пенсії починаючи з 02.07.2020 року, з моменту настання такого права.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.07.2020р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком разом з всіма наявними у позивача документами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення оформлене листом № 0400-0305-8/84411 від 22.09.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. У зазначеному рішенні вказано, що трудовий стаж позивача, визначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.08.1977р не зараховано, оскільки вказана трудова книжка не належним чином оформлена (на першій сторінці наявне виправлення дати народження), що суперечить вимогам пункту 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях" № 162 від 20.06.1974 р. Враховуючи зазначене страховий стаж роботи позивача становить 19 років 9 місяців та 22 днів, що не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки вказаний вище період його роботи внесено у трудову книжку з посиланнями на підстави їх внесення. Записи містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведення та звільнення його з роботи, як цього вимагає чинне законодавство.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що трудова книжка не належним чином оформлена (на першій сторінці наявне виправлення дати народження), що суперечить вимогам пункту 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях" № 162 від 20.06.1974 р. Таким чином, на дату звернення 02.07.2020р. за призначенням пенсії за віком страховий стаж позивача складає - 19 років 9 місяців та 22 дні. Зазначене не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим, оскаржуване рішення оформлене листом № 0400-0305-8/84411 від 22.09.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 є правомірним.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 27.12.2020р., який припадає на вихідний день (неділя), а також на період перебування судді у відпустці та святкові дні у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 11.01.2021р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 виданого 30.11.1999р., ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення для призначення пенсії досяг 60 років 2 місяців.

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 29.08.1977р, наявні записи, про періоди роботи позивача з 29.08.1977р. по 28.06.1982р. на посаді слюсаря моториста в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», з 06.07.1982р. по 21.07.1989р. на посаді машиніста автовантажника в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник», згідно вказаних періодів трудовий стаж позивача становить 12 років.

Архівним управлінням Кам`янської міської ради повідомлено позивача, що періоди роботи останнього в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник», згідно довідки №О-786/03-09 від 23.06.2020р. не можливо підтвердити архівними довідками, оскільки вказані підприємства ліквідовані та документи вказаних установ на довгострокове зберігання до архівного відділу Кам`янської міської ради не надходили.

Позивачем 02.07.2020р подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення оформлене листом № 0400-0305-8/84411 від 22.09.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Відповідачем не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи у зв`язку з тим, що трудова книжка НОМЕР_1 від 29.08.1977р. не належним чином оформлена (на першій сторінці наявне виправлення дати народження) що суперечить вимогам пункту 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях" № 162 від 20.06.1974 р. Додаткових довідок на підтвердження трудового стажу за спірні періоди роботи до ПФУ не надано. Таким чином страховий стаж роботи позивача становить 19 років 9 місяців та 22 днів на дату звернення, в зв`язку з цим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області неможливо призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 29.08.1977р, в якій зазначено, що з 29.08.1977р. по 28.06.1982р. працював на посаді слюсаря моториста в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», з 06.07.1982р. по 21.07.1989р. на посаді машиніста автовантажника в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник», згідно вказаних періодів трудовий стаж позивача становить 12 років.

Відповідачем не враховано вказані періоди роботи позивача у зв`язку з відсутністю архівних довідок, які б підтверджували спірні періоди, оскільки згідно відповіді архівного управління Кам`янської міської ради №О-786/03-09 від 23.06.2020р, періоди роботи ОСОБА_1 в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник» не можливо підтвердити архівними довідками, оскільки вказані підприємства ліквідовані та документи вказаних установ на довгострокове зберігання до архівного відділу Кам`янської міської ради не надходили. Проте відповідач не враховує записи в трудовій книжці позивача, про вказані періоди роботи.

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в період з 29.08.1977р. по 28.06.1982р. працював на посаді слюсаря моториста в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», з 06.07.1982р. по 21.07.1989р. на посаді машиніста автовантажника в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник».

Щодо питання зарахування спірних періодів роботи позивача в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник», визначених в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.08.1977р, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, означених періодів трудової діяльності позивача відповідачем у листі № 0400-0305-8/84411 від 22.09.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії» та у відзиві зазначено, що трудова книжка НОМЕР_1 від 29.08.1977р. не належним чином оформлена (на першій сторінці наявне виправлення дати народження позивача) що суперечить вимогам пункту 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях" № 162 від 20.06.1974 р.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з оголяду на наступне.

Так, на момент заповнення трудової книжки НОМЕР_1 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» №656 від 06.09.1973 року, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача запису №7 31.07.1992 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, на сторінці 41 трудової книжки НОМЕР_1 від 29.08.1977р (згідно копії трудової книжки наданої разом з позовом та матеріалами пенсійної справи позивача) міститься запис згідно якого позивач 27 квітня 1960 року народження, дата заповнення 30.01.2008 рік, запис зроблено відповідальною особою підприємства ТОВ «Торгівельний дім «ЛунаПарк», що відповідає даним копії паспорту позивача НОМЕР_2 виданого 30.11.1999р. та копії Свідоцтва про народження НОМЕР_3 .

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди роботи в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник», що на переконання суду, є безумною підставою для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.08.1977р. по 28.06.1982р.; з 06.07.1982р. по 21.07.1989р. та призначити пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу спірного періоду роботи в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник» з дати виникнення права на призначення пенсії, тобто з 28.04.2020 р.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з 02.07.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що 02.07.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії та необхідним пакетом документів, що відповідачем не заперечуеється, за результатами розгляду якої було прийняте оскаржуване рішення, викладене в № 0400-0305-8/84411 від 22.09.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії».

Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то має право на призначення пенсії з дня виникнення права на призначення пенсії за віком, тобто з 28.04.2020 року, у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права позивача, буде: визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-0305-8/84411 від 22.09.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи ОСОБА_1 роботи в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник» та призначити пенсію за віком із врахуванням висновків суду по даній справі і спірного періоду роботи з дати виникнення права на призначення пенсії, тобто з 28.04.2020 р.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-0305-8/84411 від 22.09.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи ОСОБА_1 в автотранспортному виробничому підприємстві «Дніпроканалбуд», в тресті «Дніпрошляхбуд» та в Дніпродзержинському автотранспортному підприємстві №03104 КП «Дорожник» та призначити пенсію за віком із врахуванням висновків суду по даній справі і спірних періодів роботи з дати виникнення права на призначення пенсії, тобто з 28.04.2020 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова