Рішення № 94932380, 16.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/823/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представника позивача Борща Н.М.,

представника відповідача Горун І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Поліська митниця Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Другий відділ ДВС у місті Луцьку, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 січня 2021 року (ВП №64068915), винесену старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Луцьку Горун І.Л. (далі - державний виконавець) (а.с.31-33).

В обґрунтування позову позивач вказав, що виконавче провадження відкрите за заявою стягувача - Поліської митниці Держмитслужби для примусового виконання постанови від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 про стягнення штрафу в дохід держави у сумі 8500,00 грн. Позивач вважає, що зазначена постанова Поліської митниці Держмитслужби не набрала законної сили, оскільки спочатку цю постанову він оскаржив до Державної митної служби України, а потім - у судовому порядку. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року у справі №161/16942/20 позов було залишено без задоволення, а постанову від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 - без змін, проте рішення суду він не отримав, а тому воно не набрало законної сили, а він має намір його оскаржити в апеляційному порядку.

Відповідно до статі 533 Митного кодексу України (далі - МК України) подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову), а відтак відповідач протиправно 11 січня 2021 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Поліської митниці Держмитслужби від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі, одночасно до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Поліську митницю Держмитслужби (далі - третя особа, митниця); судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.68-70). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 08 січня 2021 року до відділу надійшла заява Поліської митниці Держмислужби про примусове виконання постанови від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 разом із копією рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/16942/20, яким ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні зазначеної постанови митниці. Державним виконавцем за офіційними відомостями веб-порталу «Судова влада» було встановлено, що рішення суду набрало законної сили 22 грудня 2020 року. Виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), тому були наявні підстави для відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону №1404-VIII. Відповідач вважає помилковими доводи позивача про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження з тих підстав, що він не отримав судове рішення у справі №161/16942/20. Відповідач зауважив, що обов`язком державного виконавця є примусове виконання рішень, які набрали законної сили, а не перевірка отримання кореспонденції позивачем. Оскільки спірна постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, то відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа пояснення щодо позову не подала.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судове засіданні не прибув, при цьому від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника; одночасно Поліська митниця Держмитслужби просила врахувати надіслані Другому відділу ДВС у місті Луцьку разом із заявою про примусове виконання постанови від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 документи та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/16942/20 (а.с.79).

Заслухавши пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, письмовими доказами, суд встановив такі обставини.

12 серпня 2020 року начальником Поліської митниці Держмитслужби прийнято постанову №0446/20400/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн (а.с.34-38).

Постанову митниці від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 ОСОБА_1 оскаржив до Державної митної служби України, постановою якої від 29 вересня 2020 року скаргу залишено без задоволення, а зазначену постанову митниці - без змін (а.с.64-67).

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2020 року (справа №161/16942/20) ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду у справі про оскарження зазначеної постанови Поліської митниці Держмитслужби та відкрито провадження в адміністративній справі (а.с.40-41). Рішенням цього суду від 10 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил залишено без задоволення, а постанову від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 - без змін (а.с.42-45).

08 січня 2021 року до Другого відділу ДВС у місті Луцьку надійшла заява Поліської митниці Держмитслужби від 05 січня 2021 року №7.13-1/20/8.19-20/57 про примусове виконання постанови від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 у справі про порушення митних правил. До заяви додавалися докази оскарження постанови ОСОБА_1 - постанова Державної митної служби України від 29 вересня 2020 року та рішення суду від 10 грудня 2020 року у справі №161/16942/20 (а.с.61-62).

11 січня 2021 року державний виконавець Другого відділу ДВС у місті Луцьку Горун І.Л. за результатами розгляду заяви Поліської митниці Держмтслужби винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №64068915 з примусового виконання постанови від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20, у якій наявна відмітка про набрання нею законної сили 22 серпня 2020 року (а.с.39).

Вважаючи постанову державного виконавця від 11 січня 2021 року ВП №64068915 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 названого Закону. Серед обов`язкових реквізитів, що мають бути зазначені у виконавчому документі, - дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що випадки, за яких виконавець повертає виконавчий документ стягувачу, визначені статтею 4 Закону №1404-VIII; обов`язковою умовою прийняття виконавчого документа до виконання та відповідно відкриття виконавчого провадження є набрання рішенням, за примусовим виконанням якого звернувся стягувач, законної сили.

У розглядуваному випадку виконавче провадження відкрито з примусового виконання постанови митниці у справі про порушення митних правил.

Частиною першою статті 535 МК України установлено, що постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.

Частинами першою, четвертою статті 529 МК України передбачено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За загальним правилом скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови (частина перша статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

За приписами статті 533 МК України подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 постанову Поліської митниці Держмитслужби про накладення на нього стягнення у виді штрафу за порушення митних правил оскаржував до Державної митної служби України, а потім - у судовому порядку, при цьому при вирішенні питання про відкриття провадження судом поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року у справі №161/16942/20 постанова митниці залишена без змін.

Варто зауважити, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності обумовлені статтею 286 КАС України. Відповідно до частини четвертої названої статті апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення (стаття 271 КАС України).

Як установлено частиною першою статті 272 КАС України, судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Зі змісту рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2020 року у справі №161/16942/20 видно, що розгляд справи про оскарження постанови митниці від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 здійснювався судом у письмовому провадженні. Розгляд справи судом у письмовому провадженні не змінює правил набрання судовим рішенням суду першої інстанції законної сили. Дата набрання законної сили рішенням суду відповідно до частини першої статті 272 КАС України пов`язана із закінченням строку апеляційного оскарження, який становить десять днів з дня проголошення судового рішення (виготовлення повного судового рішення). У цьому випадку, останній день на апеляційне оскарження рішення суду у справі №161/16942/20 припав на 21 грудня 2020 року, а вже 22 грудня 2020 року це судове рішення набрало законної сили.

Суд надає оцінку спірній постанові на момент її винесення та при цьому слід встановити, чи були підстави для прийняття державним виконавцем іншого рішення, ніж як відкриття виконавчого провадження.

На час відкриття виконавчого провадження (11 січня 2021 року) докази про оскарження рішення суду у справі №161/16942/20 відсутні. Натомість державний виконавець за відомостями веб-порталу «Судова влада» 11 січня 2021 року встановив, що рішення суду у справі набрало законної сили 22 грудня 2020 року (а.с.85), а тому суд вважає, що у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа (постанови митниці від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20) стягувачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII, а були підстави для відкриття виконавчого провадження згідно зі статтею 26 цього Закону.

Позивач не заперечує, що і на час звернення до суду із цією позовною заявою рішення суду у справі №161/16942/20 в апеляційному порядку не було оскаржене. Станом на 27 січня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень була відмітка по набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили (а.с.82-84).

Оскарження 11 лютого 2021 року позивачем в апеляційному порядку рішення суду від 10 грудня 2020 року у справі №161/16942/20 (а.с.73-77) не дає підстав суду вважати протиправною постанову державного виконавця від 11 січня 2021 року №64068915 про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 38 Закону №1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Пунктами 17, 18 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802; у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) обумовлено, що за наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом. Зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII обумовлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною першою статті 35 цього Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

У свою чергу, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, матиме наслідком закінчення виконавче провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Отже, аби не допустити порушення прав боржника законодавець передбачив можливість зупинення виконавчого провадження (виконавчих дій) у разі прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, а також можливість закінчення виконавчого провадження у разі скасування такого рішення.

У розглядуваному випадку на підставі аналізу наведених вище норм чинного законодавства, встановлених обставин у справі, суд дійшов переконання, що оскільки станом на день відкриття державним виконавцем виконавчого провадження постанова митниці від 12 серпня 2020 року №0446/20400/20 набрала законної сили та є чинною, судом не була скасована і рішення суду першої інстанції набрало законної сили, то спірна постанова від 11 січня 2021 року ВП №64068915 про відкриття виконавчого провадження є правомірною. Водночас, подальше апеляційне оскарження рішення суду у справі №161/16942/20 є лише підставою для зупинення виконавчого провадження (у разі відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження) та саме по собі не є підставою для скасування судом раніше вжитих заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Поліська митниця Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної 43350097) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ж.В. Каленюк